«Голос» Басти. Як дискредитувати Український культурний фонд та просувати російських виконавців

Ситуація з Українським культурним фондом (УКФ), здається, вже добре описана. Нагадаємо, 11 березня стало відомо, що не просто пересічний депутат, а голова фракції «Голосу» у Верховній Раді Ярослав Железняк звернувся до НАБУ та Державної аудиторської служби із заявою, в якій, зокрема, просив розслідувати розподіл УКФ грантів. За оприлюдненою Железняком інформацією, мали місце випадки виділення коштів мало пов’язаним із креативною індустрією компаніям. Це було зроблено саме в той час, коли відбувався прийом документів на конкурс на посаду виконавчого директора УКФ.

Звісно, подібна заява мала ефект вибуху бомби у культурному середовищі. Розгорнулася масова кампанія на захист Українського культурного фонду, хвилі підтримки прокотилися соцмережами. Зі своєю заявою виступив і сам УКФ. Зрештою очільник фракції «Голосу» «дав задню» – відкликав свої заяви до НАБУ та аудиторської служби.

Однак активність Железняка та його однодумців, здається, дала свої результати – нинішня керівниця Українського культурного фонду Юлія Федів заявила, що вирішила не брати участі в черговому конкурсі на посаду виконавчого директора УКФ. Її заява викликала розчарування в багатьох людей, дотичних до культурної сфери.

Та в історії зі скаргою на УКФ багато відкритих і необговорених питань. Зокрема, чому саме у депутата від «Голосу» виникло непозбувне бажання зайнятися «корупцією» в УКФ. Здається, до того Железняк не дуже цікавився питаннями культури. Авжеж, можна сказати, що погарячкував народний депутат, не розібрався, от і занесло його в запалі боротьби з корупцією не в свою сферу.

Кандидат "Голосу" до Ради Шульженко

Проте паралельно з Железняком, і навіть раніше за нього, агресивну атаку на Український культурний фонд розпочала одна цікава організація. Йдеться про нещодавно створену Спілку концертної індустрії України (СКІУ). Її членами здебільшого є комерційні компанії, які займаються організацією концертної діяльності. При цьому самі вони не виробляють якогось культурного продукту.

От саме ця спілка розпочала справді системний та масований наступ на Український культурний фонд. Ще 10 березня СКІУ оприлюднила заяву про те, що посадові особи УКФ нібито допустили масові порушення при видачі грантів. Під “масовими порушеннями” переважно малося на увазі, що КВЕДи культурних організацій, які отримали грантову підтримку, не відповідали заявленим конкурсним умовам.

Не менш активним, ніж сама Спілка концертної індустрії, є її очільник – Максим Шульженко, керівний партнер відомого київського концерт-холу Stereo Plaza. Він став одним з основних “моторів” інформаційної кампанії щодо УКФ. Аби впевнитися у цьому, достатньо почитати його профіль у Фейсбуку, де дуже багато “викривальних” постів щодо діяльності УКФ. Дістається “на горіхи” від Шульженка і представникам шоубізнесу, які якось пов’язані з УКФ.

Так, справжній музичний профі Шульженко не зміг пройти повз такого, на його думку потворного, явища сучасного українського шоубізу, як “Хамерман Знищує Віруси”. Тим більше, коли виявилося, що один з “хамерманів” є експертом Українського культурного фонду.

Але це все лірика. А от якщо відмотати трохи назад фейсбук-сторінку Шульженка, то можна зробити набагато цікавіше відкриття. Виявляється ще зовсім недавно – в середині минулого року – в Шульженка не те, що не виникало жодних запитань до УКФ, він навіть публічно підтримував їхні ініціативи.

Як бачимо, Шульженко тут не лише дякує очільниці УКФ Юлії Федів, а й оптимістично налаштований щодо КВЕДів.

Тут же на сторінках Facebook можна побачити, що Шульженко та голова фракції “Голосу” Ярослав Железняк достатньо добре знайомі, принаймні як для соцмережі. Хоча, вочевидь, познайомитися вони могли і не у віртуальному середовищі.

Якщо подивитися на розміщену Шульженком у його фейсбук-профілі інформацію, можна зробити ще одне дуже цікаве відкриття. А саме – у переліку місць його роботи можна знайти і такий: “працює в “Голосі”. Звісно, цієї інформації замало, щоб робити якісь висновки з приводу взаємин Шульженка та політичної партії “Голос”.

І справді: чому Шульженко не може бути простим волонтером, який у вільний від бізнесу час підтримує улюблену політичну силу? Проте, якщо трохи погуглити, можна побачити дещо іншу картину. Зокрема, виявляється, що Максим Шульженко № 52 у списку кандидатів від "Голосу" на останніх парламентських виборах.

За сучасними мірками Максим Шульженко, певно, вповні міг би стати типовим представником “нової хвилі” політикуму. Він активний, вміє гарно формулювати думки. Але крім усіх особистих якостей, у Шульженка, схоже, є ще один актив, який міг виявитися дуже цінним для партії.

Йдеться, звісно, про Stereo Plaza. Саме у цьому концертному майданчику тепер вже такого далекого 2019 року розташовувався виборчий штаб нової політичної сили “Голос”.

Одне з приміщень виборчого штабу “Голосу” у Stereo Plaza. Фото kiev.informator.ua

Як свідчать дописи у пресі, у “гарячу” виборчу добу там можна було зустріти не лише тодішнє керівництво “Голосу”, а й кандидата в народні депутати від цієї політичної сили Максима Шульженка. Який навіть давав коментарі пресі.

Виходить трохи, м’яко кажучи, дивна історія. З одного боку, ніби все нормально – політик і бізнесмен роблять кроки, щоб виявити “порушення” у державній інституції. Тільки бізнесмен явно зацікавлений, щоб його індустрія отримувала гроші від установи, яку атакує. Участь у цьому “знайомого-політика” – хіба це не ознака політичної корупції? При цьому вони обоє належать до тієї самої політичної сили.

Певно, якби на місці “Голосу” ми мали б групу Коломойського у Верховній Раді, а на місці УКФ – Приватбанк, вибухнув би гучний скандал. У цій історії за межу культурної тусовки скандал не вийшов. Поки що, оскільки скоро нам треба буде відповісти на одне, цього разу вже світоглядне питання.

База висадки російського репу

Річ у тім, що вже у квітні в Україні планує висадитися найпотужніший з початку війни на Сході десант російських виконавців. Кістяк цієї нової російської “навали” – російські репери. Вже у квітні у Києві виступить Pharaoh, у травні – Noize MC та нібито казахський, але міцно вмонтований у російський шоубіз “Скриптонит”. І як “вишенька на торті” у червні в Києві аж два (!) дні виступатиме російський репер Баста. Останньому у 2017-му було заборонено в’їзд в Україну на три роки. Але у вересні 2020-го Міністерство культури й інформаційної політики повідомило, що реперу дозволили перетинати український кордон.

Усі вищевказані репери (плюс ще купа російських виконавців) виступатимуть у Києві саме у Stereo Plaza. З 16 заявлених у афіші клубу у квітні – грудні 2021 року концертів з визначеною датою – 11 (!) виступів російських виконавців або тих, що асоціюються з російським шоубізом, чотири західних виконавці і один (!) репер із України.

На звинувачення у тому, що Stereo Plaza може перетворитися на такий собі портал просування російського шоубізу в Україні, Максим Шульженко наводить кілька аргументів.

Чи нам потрібний такий “креативний бізнес”, який вимагає бюджетних грошей і завозить сюди артистів з Росії?

По-перше, за його словами, всім цим виконавцям сьогодні не заборонений в’їзд до України. До того ж у Stereo Plaza також виступали й українські гурти. Не “Хамерман Знищує Віруси”, звісно, але ТНМК чи “Бумбокс” там справді мали концерти.

Утім, і сам факт приїзду росіян, і аргументи щодо їхніх виступів у Києві підводять до одного світоглядного питання: а наскільки Україні та її громадянам загалом потрібний такий “креативний бізнес”, що, з одного боку, вимагає утримувати його бюджетним коштом, а з іншого – завозить сюди артистів із країни, з якою у нас війна.

Чи платять податки?

Ще цікаве питання, яке потребує відповіді: чи справно компанії, що входять до СКІУ, платять податки.

Ось як описує ситуацію менеджер іншої культурної інституції, генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко: “Через карантинні обмеження ринок розваг зазнав великих збитків. Втративши джерело доходів, представники цього ринку звернули пильнішу увагу на державні субсидії (інституційні гранти УКФ).

Однак, на заваді їхнім намірам монополізувати державний ресурс стали прозорі процедури УКФ. Не маючи досвіду заповнення заявок, частина претендентів на інституційні гранти, припустившись помилок, була відсіяна на рівні технічного відбору. Частина – не змогла підтвердити збитки, оскільки велика частка ринку розваг перебуває в тіні, уникаючи оподаткування (музичний ринок – до 70%). Частина – взагалі не має юридичного статусу. Коли уряд вирішив їх підтримати, оформлювати юрособу було пізно (на інституційні гранти могли претендувати юрособи, зареєстровані не пізніше 01.01.2019)”

І ще одне питання: а яка офіційна позиція у цій історії партії “Голос”? Вона мовчить, як риба, і стосовно атаки керівника своєї фракції на УКФ, і з приводу ситуації щодо приїзду російських співаків у концертний зал свого кандидата до Верховної Ради.

Хоча свою неофіційну позицію голова фракції “Голос” Ярослав Железняк таки оприлюднив у Фейсбуці під постом одного з дописувачів щодо російських співаків у Stereo Plaza. Ось частина його коментаря на цю тему:

“Я не вважаю справедливим та відверто порядним маніпулювати позицією клубу “Стереоплаза”. Знаю Максима особисто і знаю його як людину порядну, яка вболіває за українську культуру. Справді, не там ворога шукаєте”.

Цей коментар викликає більше запитань, ніж відповідей. З нього можна зробити висновок, що засилля російських співаків принаймні голову фракції “Голосу” у Верховній Раді не хвилює.

Низькі, прагматичні цілі

ТЕКСТИ попросили прокоментувати ситуацію народного депутата, представницю фракції “Голос” у Верховній Раді Соломію Бобровську, яку можуть і виключити з партії.

Соломія Бобровська: “Мені дуже прикро, що з боку керівника фракції “Голос” відбулася фактично атака на Український культурний фонд. Мені здається, що це стало одним з факторів, який вплинув на рішення нинішньої голови Фонду Юлії Федів знятися з конкурсу. Загальний тиск на неї, плюс це звернення до НАБУ – звичайно, все це не сприяло, аби вона знову йшла на цю посаду.

Мені також прикро через участь у цій ситуації члена виборчого списку “Голосу” Максима Шульженка. Створення очолюваної ним концертної спілки, публічні заяви, потім звернення Железняка до НАБУ – для мене це дуже логічний ланцюжок атаки на Укранський культурний фонд та Юлію Федів зокрема.

І для мене стало відкриттям, що Шульженко як власник “Стереоплази” фактично толерує і приймає російський бізнес. Ми бачимо лінійку виступаючих у нього, серед яких кожен другий є людиною, яка приїхала з Росії або є її громадянином. Для мене це є показником, як такими низькими прагматичними цілями можна вбити спробу УКФ зробити українську культуру справжнім явищем у країні.

Український культурний фонд був такою гарною основою і фундаментом для того, щоб культура, особливо в регіонах, мала можливість розвиватися. Ті речі, які вони фінансували, були дуже символічними та правильними”.

Що таке УКФ?

Український культурний фонд – державна установа, створена у 2017 році з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі. Діє за західним принципом, коли держава не керує культурою, а найкращим ініціативам і проєктам надає грантову підтримку.

УКФ останні два роки, попри зміну політичного курсу в бік малоросійства, підтримував вартісні проєкти, що розвивали модерну українську культуру.

Виконавчий директор інституції обирається Наглядовою радою УКФ на конкурсних засадах. У 2018 році виконавчою директоркою фонду стала Юлія Федів.

У 2021-му Український культурний фонд отримає 695 млн грн із державного бюджету.

Кабінет міністрів у липні 2020 року спрямував 590 млн грн на інституційну підтримку культури. Розподілити їх мав УКФ через додаткову грантову програму – “Культура в часи кризи: інституційна підтримка”.

Наступного місяця УКФ оголосив про додаткову програму підтримки. Вона становила 285 млн грн. Фонд зробив це через те, що під час першого набору проєктів подалося надто мало.

Через недостатню кількість заявників фінансування отримували навіть проєкти з низькою експертною оцінкою. В інших грантових програмах УКФ такої кількості балів зазвичай недостатньо, щоб виграти конкурс.

Загалом на гранти було подано 1082 проєкти. З них профінансували 852, а відмовили 230. УКФ зазначає, що до списку відмовлених також входять розірвані заявки проєктів, які не змогли дотриматися угоди, – повідомляє Суспільне.

шоубіз голос культура