Канал «Стамбул»: новий «вхід» у Чорне море, 104 турецьких адмірали та український інтерес
Відкритий лист-застереження президенту Туреччини Реджепу Тайїпу Ердогану, підписаний більш як сотнею відставних турецьких адміралів, блискавична реакція у вигляді термінового звернення президента до нації та арешту 10 «організаторів підписання» може видатися лише екзотичною подією у внутрішній політиці держави-сусіда. Але справа стосується стратегічного для України питання – режиму судноплавства у протоках Босфор і Дарданелли, а отже, умов її доступу до глобальної морської торгівлі.
Канал розбрату
Причиною публічного звернення відставних турецьких військових моряків стало занепокоєння дискусіями щодо можливості виходу Туреччини з Конвенції про режим проток (більш відомої як Конвенція Монтре). Зокрема, й у контексті спорудження каналу «Стамбул», що має з’єднати Чорне море з Мармуровим в обхід протоки Босфор, на берегах якої розташований мегаполіс Стамбул. Незалежно від адміралів, проти виходу з Конвенції Монтре висловилися 126 колишніх турецьких дипломатів.
І адміралів, і дипломатів налякав раптовий вихід Туреччини зі Стамбульської конвенції, спрямованої проти домашнього насильства. Цей крок мав на меті здобрення консервативного електорату влади.
Але, захищаючи це рішення, спікер парламенту Туреччини Мустафа Шентоп заявив про право президента виходити з міжнародних угод. Відповідаючи на уточнювальне запитання, він назвав і Конвенцію Монтре, хоч і зробив застереження, що це лише теоретична можливість.
Потужна реакція Ердогана пов’язана з двома чинниками. Насамперед це пам’ять про особливу політичну роль армії у країні. Роль, яку президент зміг обмежити лише після придушення невдалого військового перевороту у липні 2016 року. У будь-якому разі публічний опір його владі підриває статус президента як беззаперечного національного лідера.
Крім того, канал є іміджевим проєктом для влади. І як будь-який великий інфраструктурний проєкт, це нагода добре заробити для дружнього бізнесу. А водночас і вразливе місце для критики опозиції у марнотратстві.
Адже спорудження каналу коштуватиме десь із десяток мільярдів доларів. А супутні витрати на інфраструктуру збільшать рахунок ще на чотири-п’ять мільярдів.
Є й екологічні ризики. Обраний 2019 року мер Стамбула Екрем Імамоглу, представник опозиційної Республіканської народної партії, крім нераціональності витрат коштів, наголошує на загрозі водопостачанню цього мегаполіса. Останнє частково забезпечується озером Дурусу, через яке має пройти канал.
У своєму зверненні Ердоган наголосив на тому, що Туреччина залишається відданою Конвенції Монтре. Втім, щоб відповідати власному іміджу лідера, що встановлює правила навіть у міжнародних відносинах, він не утримався від застереження, що у майбутньому Туреччина може порушити відповідне питання заради покращення її умов.
Ердоган особливо відзначив, що пов’язувати Конвенцію Монтре і «Стамбул» – велика помилка. Він заявив, що цей канал не підпадатиме під дію Конвенції та пов’язав його спорудження з боротьбою за суверенітет Туреччини. Не забув президент підкреслити й важливість розвантаження протоки Босфор від морського транспорту.
Босфор складний для проходження і сильно завантажений
Конвенція Монтре – а що ж на кону?
Градус дискусії у турецькому суспільстві навколо можливого перегляду Конвенції Монтре 1936 року закономірний. По суті, вона надає Туреччині більше прав у контролі за протоками, ніж ухвалена аж 1982 Конвенція ООН з морського права. Тож не дивно, що Туреччина до останньої не приєдналася.
Головною відмінністю від загального режиму міжнародних проток є значні обмеження на прохід Босфором та Дарданеллами військових кораблів, строку перебування у Чорному морі та кількості там кораблів нечорноморських держав. Останні також не можуть заводити у Чорне море авіаносці, підводні човни або інші військові судна водотоннажністю більшою за 10 000 т.
Ілюстрація: https://turkeytravelweb.com/
Україна: безпекові надії…
Обмеження Конвенції Монтре суттєво знижують потенційну ефективність військово-морської підтримки України з боку партнерів по НАТО. За всієї поваги до Румунії та Болгарії, надійніше стримування Росії у Чорному морі забезпечують бойові кораблі США, Британії та Франції.
Тож заява Ердогана щодо непоширення дії Конвенції Монтре на майбутній канал викликала сплеск оптимізму в окремих українських експертів щодо можливості «обходу» обмежень у такий спосіб.
Утім, ці сподівання безпідставні. Збереження статусу «контролера військового доступу до Чорного моря» – ключовий стратегічний інтерес Туреччини, який гарантує її регіональне лідерство. Цей інтерес до останньої можливості захищатиме рівною мірою й Ердоган, і будь-який можливий його наступник.
При чому не стільки від Росії, скільки від союзників по НАТО, насамперед США, які найбільше зацікавлені у відсутності будь-яких правових перешкод для свого військового флоту.
Вочевидь, саме з огляду на цей чинник Конвенція, чимало положень якої застаріли й не відповідають сучасним реаліям, ніколи не переглядалася.
Приміром, у Чорне море зась кораблям нечорноморських держав, які мають гармати калібром більшим за 203 мм. Найбільші сучасні морські гармати лише 155 міліметрові. А от про набагато небезпечніші за будь-які гармати крилаті ракети «Томагавк», які несуть на своєму борту під час відвідин Чорного моря американські крейсери та есмінці, Конвенція, з очевидних причин, нічого не говорить.
Є і суто формальний аргумент проти того, що «Стамбул» якось вплине на режим відвідин Чорного моря військовими кораблями. Адже канал вестиме до Мармурового моря. Своєю чергою, щоб потрапити у нього, потрібно пройти протокою Дарданелли, поширення дії Конвенції на яку ніхто не заперечує.
… та економічні ризики й можливості
Якщо канал «Стамбул» жодним чином не впливає на військово-стратегічні розклади для України, то ось для нашої залежної від торгівлі морем економіки, при чому товарами з низьким ступенем доданої вартості (як-от зерном та металами), він може становити певні ризики.
За проходження суден каналом безперечно зніматиметься плата (проєкт планують окупити за 10 років). Вона точно буде більшою, ніж маяковий збір за прохід Босфором та винагорода лоцманам (яких багато судноплавних кампаній, з огляду на важкі навігаційні умови протоки, рекомендують наймати капітанам транзитних суден).
Цілком очевидно, що Туреччина буде зацікавлена у спрямуванні потоку через новий канал, обмежуючи прохід природною протокою. Втім, для цього їй нема потреби виходити з Конвенції Монтре. Цілком успішно можна це робити й у межах чинних повноважень.
Так, на початку 2019 року у Чорному морі застрягло аж 54 танкери з 39 млн барелів нафти на борту через запровадження додаткових вимог щодо супроводження танкерів буксиром при проході через Босфор.
Звісно, додаткові витрати на перевезення негативно вплинуть на конкурентоздатність українських товарів на міжнародному ринку. Проте не варто вже наперед обурюватися зажерливістю нашого південного сусіда.
Випадок Босфору справді унікальний. Судна, які забезпечують десь 12 % світових морських перевезень зернових та 3 % нафтопродуктів, проходять через п’ятнадцятимільйонний мегаполіс протокою, яка в одному місці звужується до 700 метрів.
Напружений рух та потреба для суден робити досить різкі повороти у багатьох місцях призводить до численних аварій та інцидентів.
Просто уявіть собі, як би ви почувалися, якби повз київський Поділ постійно йшов потік суден, включно з російськими танкерами з нафтою? З постійною загрозою аварії з великими жертвами та катастрофічними екологічними наслідками?
Тож канал «Стамбул», коли і якщо він буде побудований, може насправді дати додаткові гарантії безперебійного доступу України до глобальних торгових потоків. А якщо канал зможе забезпечити прохід у Чорне море більших суден, ніж Босфор, то економія на масштабі потенційно покриє додаткові витрати судновласників.
Питання ціни проходу каналом – це те, про що можна домовлятися. Особливо з державою, стратегічне партнерство з якою Україна останнім роками намагається наповнити реальним змістом.
Тим паче в українських інтересах запропонувати додаткових клієнтів для нового каналу – танкери зі скрапленим газом із Катару (до речі, це турецький союзник). Судна такого класу пропускати через Стамбул Туреччина відмовляється з безпекових міркувань. Годі говорити про цінність справді альтернативного джерела газу для зростання стійкості України у тривалій конфронтації з Російською Федерацією.
Світ трансформується. Змінюються навіть ті обставини, які здавалися непорушними. Щоб досягти успіху, потрібно ловити вітер змін у вітрила, а не намагатися з ним боротися.
