Найкраща українська архітектура 2018–2021 років. Список і фото

Продовжуємо наш цикл про сучасну архітектуру українських міст. Попередні статті читайте тут

Привокзальні площі

Найголовніший тренд нинішніх днів – це розвиток привокзальних площ. Ледь не в кожному місті України є вокзал, однак територія довкола нього – певно, одне з найдепресивніших осередків міського простору. Розбиті незручні тротуари, хаотичне паркування авто, змішання пішоходів і транспорту в одну суцільну купу, торгівля з кіосків, що вилазять, як прищі, поряд із колись ошатною будівлею вокзалу. І у місцевої влади до впорядкування привокзальних площ зазвичай не доходять руки. Втім, є і винятки.

Львів

Площу перед залізничним вокзалом у Львові відкрили після перебудови у 2020 році. Зміни радикальні – трамвайні колії переклали ближче до головного входу, відповідно перенесли зупинки громадського транспорту, зробили окремий заїзд для автобусів. Приватні авто й таксі поступилися місцем пішохідній площі з лавочками. Тепер пріоритетними є пішоходи та громадський транспорт.

Тернопіль

Цьогоріч завершується і реконструкція площі перед залізничним вокзалом Тернополя. Хоч бюджет робіт тут майже в 40 разів менший, ніж у Львові, але суть змін та сама – прибрати автодорогу від вхідних дверей вокзалу, замість вузьких тротуарів зробити широку пішохідну площу без перепадів рівнів.

Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні. Львів

За словами Олега Дроздова, проєкт Меморіалу пам'яті Героїв Небесної Сотні у Львові – результат відкритого конкурсу: одного з небагатьох, які проходили процедурно в Україні. Конкурс став хорошим “ліфтом” для молодих архітектурних команд.

Стратегія комплексу пов'язана з громадським простором, що об'єднує важливі частини міського ландшафту. Окрім своєї меморіальної функції, проєкт має ще і активне громадське призначення і перетинається з цінностями Революції гідності. Важливе символічне значення в тому, що це не меморіал-глухий кут, а новий зв'язок між частинами міста.

Це вагома для України нова естетика, яка, на погляд Олега Дроздова, пов'язана з ідеалами революції.

Прибережний сквер. Дніпро

У місті Дніпро завершено реконструкцію Прибережного скверу, з виходом до ріки. Великий житловий мікрорайон Перемога, збудований у 70–80-х роках минулого століття, має вихід до річки Дніпро, але донедавна це була місцями напівдика територія, відрізана від житлових будинків восьмисмуговою магістраллю безперервного руху.

Сьогодні тут багато викладених бруківкою зон і доріжок, фонтани, вечірня різнокольорова підсвітка та зони відпочинку для абсолютно різних вікових груп – від найменших до найстарших. Проте не з'явився пішохідний зв'язок між житловими будинками і сквером. Перевагу все ще мають автомобілі, а не пішоходи. Потрапити до Прибережного скверу з будинків, які через дорогу, пішки не так просто. Для цього треба здолати чималий шлях уздовж магістралі.

У самому сквері замало високих дерев та лавочок у тіні, місцями будівельні роботи ще не завершені.

Громадський простір фабрики «Рошен». Київ

У Києві торік перебудували і відкрили для відвідувачів раніше недоступну територію промислового об'єкта – кондитерської фабрики, яка діє з 1886 року та тривалий час називалася іменем Карла Маркса. Тут створено маленьку оазу на західноєвропейський манір. Це вже не той «Версальський парк у пострадянській інтерпретації», до якого нас привчили. Тут немає кованих лавочок, залізних сердечок чи гранітних пам'ятників.

Якщо ви хочете побачити, як виглядають сучасні найдорожчі будівельні матеріали – клінкерна цегла, дубові бруски, фальцевий метал, лінійне водовідведення з неіржавійки та якісний лицьовий бетон, а також нові тенденції ландшафтного дизайну з багаторічними рослинами – вам сюди.

Взимку тут ковзанка, новорічна ялинка та купа народу, навесні – галявина нарцисів. Проте об'єкт також, як і сквер у Дніпі, відділений від житлових районів і зупинок громадського транспорту та метро багатосмуговими трасами без наземних пішохідних переходів. Оберігають цю оазу пильні охоронці, щоб не було відчуття, що Київ змінився. Це просто виняток серед навколишньої забудови.

Історія цієї реконструкції про те, як відкрити і відчистити натуральні автентичні матеріали та зробити їх центром композиції. Тепер чітко видно – це жовта київська цегла, яку виробляли в радіусі 5 км від кондитерської фабрики понад 100 років тому з глини, яку тут же і викопували. А цегла червонішого кольору, з якої зведено корпус ліворуч на фото, де дотепер працює кондитерське виробництво – добудова часів СРСР.

Вікна вставлені нові, вони не імітують старовину, так само як і замінений дах та покриття доріг і тротуарів. Вони були зроблені з відносно неякісних і недовговічних матеріалів, тому їх замінили, проте увиразнили справжні історичні матеріали. Споруди тепер такі, як могли б виглядати в освічених менеджерів і власників в якійсь із країн Західної Європи.

Український католицький університет. Львів

Цікавий своєю архітектурою й освітній центр ім. А. Шептицького на території Українського католицького університету у Львові, збудований у співпраці німецьких і українських архітекторів.

У нас сформувався стереотип, що заклад освіти може бути або під класику (десять колон при вході, трикутний фронтон, арочні вікна), або мікс зелених дахів із металочерепиці, пінопластового декору, короїду персикового кольору і з суцільним склінням частини фасаду “під офіс”.

Причому тоноване скло, як у БМВ з 1990-х, на фасадах нових закладів освіти вважається мало не символом успіху. Нові будівлі навчальних закладів масово проєктувалися у 1970-х, тому ми зависли між радянським модернізмом, пострадянським постмодернізмом та провінційною кустарщиною “під старовину”.

І тут об'єкт, який чітко відрізняється від довкілля як своєю зовнішньою формою, так і за змістом внутрішньої відкритої структури. Центр працює і як лекторій, і як бібліотека, де підвіконня вікон-ніш можна використовувати для роботи з книжками.

Житло. Львів

Здебільшого житлове будівництво є виключно комерційними проєктами, де основний принцип: вкласти менше – заробити більше. Якщо цьому принципу заважають будівельні норми, обмеження по забудові чи нерозвиненість інфраструктури, то зазвичай все, що стоїть на заваді – усувається чи ігнорується. Таким чином архітектура у тому розумінні, що вона має відображати якість рішень, а це накладає певні обмеження, відсувається на задній план.

Чому архітектор має малювати красиві балкони, а той, хто купив квартиру – не може на свій смак пофарбувати їх, утеплити та засклити, винести на метр уперед? Зробити додаткове вікно на фасаді чи повісити кілька блоків кондиціонерів? Але випадки якісного планування трапляються, не завжди у зручних районах із розвиненою інфраструктурою, радше навпаки – у глухих кутах і на пагорбах десь подалі від центру міста, як-от ЖК “Малоголосківські пагорби” у Львові.

ЖК «Малоголосківські пагорби» у Львові.

Гарне міське середовище може з'явитися тоді, коли чиїсь вигоди та потреби будуть відрегульовані і підкорятимуться загальним правилам, обов'язковим для всіх.

Житлові будинки, які б проєктувалися із розрахунком на повну заборону втручання у фасад та несні стіни – це радше рідкість для України. Чи то люди дотепер не можуть відійти від режиму життя в хрущівках, чи то є якась досі невизначена ментальна риса, але лише зрідка такі будинки стають можливими.

Тут, о диво – величезні незасклені балкони. Візуальна довершеність фасаду, як скульптури, зробленої архітектором. Що буде, якщо кожен балкон перероблять по-своєму?

Ще один житловий комплекс у Львові (ЖК «Форум апартментс»).

Ні, не поряд із площею Ринок чи історичним центром, внесеним у список світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Так, серед історичних будинків, в середньому заввишки у три поверхи. Але є правила, яких дотримуються архітектори – зробити частину будинку в один рівень із рядовою сусідньою забудовою, зберігши історичну висоту забудови району. Кут, перетин двох вулиць – це ключова точка.

В історичній архітектурі кути, перехрестя завжди були яскравішими, вищими і домінантними над рядовою вулицею. Тому тут з'явилася висотна частина будівлі, з незвичним поворотом, що паралельний одразу двом напрямкам і ніби грає з геометрією перехресного напрямку вулиць.

Висока суцільна частина будівлі на задньому плані – суміш багатоквартирного будинку та захисного екрану від залізничної колії (на колії не виходять житлові приміщення). Житловий комплекс має широкі галереї у бік залізниці та експлуатовані покрівлі в середній частині, де можна облаштовувати місця для відпочинку та дозвілля мешканців, використовувати як прибудинкову територію в умовах надщільної забудови.

Житло на Рибальському. Київ

У Києві кілька років тому створили також досить контроверсійну концепцію житлового району на Рибальському острові, яка не передбачена чинним генпланом міста. Здебільшого викладені вище нові об'єкти жодним чином не були відбиті у генпланах міст. По-перше, забудова такого типу не відображається в генпланах, а планується на нижчих рівнях – планах розвитку території. По-друге, чинні генеральні плани розроблялися 20 років тому й давніше та не могли передбачити ні шляхи розв'язання всіх проблем, що постають сьогодні, ні запропонувати універсальні рішення.

Для Рибальського острова генпланом було закладено розвиток висотних офісних будівель, зокрема для переїзду будівель уряду, яких багато в історичному центрі Києва. Та через розробку детального плану території було змінене її функціональне призначення під житло у формі кварталів.

"Квартальний" будинок на Рибальському

Квартальна забудова дає вищу щільність за меншої поверховості порівняно з радянським мікрорайоном, але залишається набагато менше місця для зелених територій (у пострадянських районах зелені зони ніхто не обслуговує, дерева там старішають, хворіють, трава росте, як бур'ян – без поливу і косіння, стає місцем хаотичного паркування та розміщення кіосків.

Помітно, як забудовник хоче показати вагу і цінність архітектурних деталей, які і формують професійно зроблене, зрежисоване сучасне середовище для життя. На фасадах використано багато різновидів матеріалів, якісних та довговічних. Зорема HPL-панелі, навісні вентильовані фасади, пропрацьовані стики і вузли, проте такі рішення є дорогими і неможливими у бюджетному сегменті будівництва.

Плани забудови ЖК Рибальський передбачали риття каналів до Дніпра і будівництво внутрішніх набережних та безбар'єрний пішохідний вихід під шестисмуговою трасою безпосередньо на набережну. Проте на сьогодні побудовано лише частину житлових будинків із цікавими фасадами, школи і дитячі садки тільки у проєкті, не видно початку робіт зі спорудження каналів. До того ж, попри близькість до центру, Рибальський острів оминається громадським транспортом. Заїхати і виїхати з нього у години пік автівкою теж проблематично, все навколо стоїть у заторах.

Цей огляд не претендує на максимальну об'єктивність, поза його увагою залишилися достойні та цікаві споруди. Автор намагався максимально рівновіддалено описувати всі згадані об'єкти.

Кожен відтинок часу накладає свої відбитки на архітектуру, але вона помітно змінюється – розвивається і хоче бути подібною на європейську. І це відбувається всупереч бюджетам, можливостям будівельної галузі та рішенням людей, від яких залежить, яку архітектуру будувати, споживати та купувати.

Читайте також: Місто транспортних заторів. Що мерія Києва має зробити просто зараз, аби розв'язати проблему

Вибір архітекторів

Олег Дроздов (Харків):

1. Меморіал пам'яті Героїв Небесної Сотні, Львів
2. Roshen Plaza, Київ
3. Реконструкція Спаського бастіону і площі біля церкви Спаса на Берестові, Київ
4. Центр митрополита Андрея Шептицького, кампус УКУ, Львів
5. Павільйон Музею Революції гідності, вул. Інститутська, Київ

Юліан Чаплінський (Львів):

Житло

1. ЖК «Форум апартментс», Львів
2. ЖК «Малоголосківські пагорби», Львів
3. ЖК «Пасічний», Львів
4. ЖК «Вілла магнолія», Львів
5. ЖК «Файна таун», Київ

Площі та громадські простори

1. Площа Двірцева, Львів
2. Площа Митна, Львів
3. Площа перед міською радою, Миколаїв
4. Привокзальна площа, Тернопіль
5. Площа Міцкевича, Івано-Франківськ

Наталія Каширіна (Дніпро):

1. Містобудівний ансамбль «Крутогірний» (ЖК «Вежі», «Кампаніла», «Амстердам» та ін.), ЖК «Каскад плаза», бізнес-центр «Енігма», Дніпро
2. Сквер Прибережний, бульвар на вул. Короленка, Дніпро
3. Торгівельно-офісний центр La Fabrica, Дніпро
4. Житловий будинок з офісами Heirloom, Харків
5. Театр на Подолі, Київ
6. ЖК SAGA City Space на Сагайдачного, Київ

Антон Целовальник (Київ):

1. Площа перед метро Арсенальна і вздовж вул. Московської, оновлені об'єкти Київської фортеці та заводу «Арсенал».
2. ЖК «Республіка», Київ
3. ЖК «Рибальський», Київ

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

київ місто дніпро Львів урбаністика архітектура успіх містобудування тернопіль