ЗеТупик. Встановити переможця довиборів на Прикарпатті неможливо, як і оголосити нові вибори

Лідерами перегонів у окрузі № 87 на Івано-Франківщині було троє політиків: місцевий підприємець і співвласник фешенебельного курорту “Буковель” Олександр Шевченко, якого підтримує Ігор Коломойський, уродженець цих місць, знаменитість Василь Вірастюк (висуванець від “Слуги народу”) та представник “Свободи” Руслан Кошулинський. Та за фінал билися Шевченко і Вірастюк.

А якщо точніше – війна точилася між співвласником «Буковеля» Ігорем Коломойським і президентською вертикаллю Володимира Зеленського, що завербувала у свої лави відомого спортсмена.

Після дня голосувань здавалося, що порахувати голоси виборців буде не так уже й складно. Але не так сталося, як гадалося… Окружна виборча комісія майже тиждень не могла налагодити нормальну роботу, ситуація дедалі більше скидалася на вже призабуту історію з перевиборами мера у Мукачеві 2004 року. Але тоді фальсифікаціям владної вертикалі протистояла демократична опозиція, у цьому ж разі билися олігарх з амбіціями господаря країни та провладна партія.

Але про все по черзі. З окружною виборчою комісією відбувалися дуже дивні речі. 30 березня її голова від партії «Голос», а також члени комісії не з’явилися на засідання. Відбувається заміна голови та членів комісії. Того ж дня з’являється повідомлення про замінування приміщення комісії, що паралізує її роботу. ОВК у цей та наступні дні не приймає протоколів від членів дільничих виборчих комісій, які змушені днями чекати на продовження роботи ОВК. Паралельно біля приміщення, де розташовувалася ОВК, відбуваються мітинги прихильників обох кандидатів, а самі потенційні обранці звинувачують один одного у порушеннях та застосуванні адмінресурсу.

Ніби цього сум’яття було замало, у Надвірній висаджується десант з 28 депутатів від «Слуги народу» на чолі з куратором Закарпатської області Миколою Тищенком. З боку поведінка депутатів від СН і передовсім Миколи Тищенка могла б здатися дещо дивною. Так, судячи зі слів нардепа, він не до кінця розумів, куди потрапив. Адже замість Прикарпаття він чомусь постійно згадував Закарпаття. 31 березня стає днем справжнього бенефісу Тищенка на Прикарпатті.

Він розповідає якісь нісенітниці членам дільничих комісій, які вже кілька днів не можуть здати протоколи в ОВК. Тищенко спершу йде з ОВК, потім знову повертається. А в ніч на 1 квітня в окружній комісії він запропонував Шевченку стати «на коліна», звинуватив у сепаратизмі, заявляв якомусь чоловіку в бейсболці, що у нього «тактична» кепка, тож є загроза, що він може вчинити на дільниці теракт.

Під приміщенням ОВК навіть вночі було неспокійно

Його виставляли з ОВК, він знову повертався, поки зрештою вночі все ж покинув будівлю комісії під прикриттям поліції, оскільки його машину оточили молодики, ймовірно, від Шевченка. Яка мета цього цирку – незрозуміло.

Зрештою, ОВК приймає рішення про повторний перерахунок голосів на низці дільниць. Після нього кількість бюлетенів від шести дільниць виявилася меншою, ніж у протоколі за результатами першого підрахунку. Всього недорахували близько 500 бюлетенів. Як наслідок, результати виборів на цих дільницях були визнані недійсними. І саме на цих дільницях нібито перемагав Шевченко.

На сьогодні так і не встановлено, яким чином під час перерахунку зменшилася кількість бюлетенів. Медіа з посиланням на членів дільничих комісій писали, що пачки з бюлетенями були перепаковані, але якихось офіційних підтверджень цього так і не було оприлюднено.

Тут варто наголосити, що через параліч роботи ОВК члени дільничих виборчих комісій, щоб далі не чекати, поздавали пачки з бюлетенями на зберігання в Окружну виборчу комісію. Бюлетені зберігалися нібито в опечатаному приміщені, яке охороняла СБУ, але що там з ними відбувалося – невідомо, і це мають встановити правоохоронні органи. Поліція порушила понад 10 кримінальних проваджень стосовно порушень під час цих виборів, але поки що про результати розслідування немає інформації.

Підбити підсумки голосування разом із перерахунком вдалося лише 4 квітня. Вірастюк здобув 31,25% голосів (15 076 виборців), Шевченко набрав 29,69% (14 327 голосів). 22 квітня Центральна виборча комісія визнала обраним народним депутатом на проміжних виборах на окрузі №87 кандидата від партії «Слуга народу» Василя Вірастюка.

Своєю чергою Олександр Шевченко не став гаяти часу і звернувся із заявою до суду. Зокрема, він просив визнати протиправними дії ЦВК від 22 квітня щодо встановлення результатів виборів. Але Верховний суд України відмовив йому у задоволенні позову і визнав правомірним рішення ЦВК зі встановлення результатів виборів.

Здавалося б, Вірастюк справді міг святкувати перемогу. Але точно не у цій реальності. Велика палата Верховного суду України 1 травня розглянула апеляційну заяву Шевченка і визнала протиправними дії ЦВК щодо встановлення результатів виборів на окрузі № 87 та скасувала протокол комісії, яким переможцем було визнано Вірастюка. Таке рішення у суді серед іншого мотивували тим, що при встановленні результатів голосування в 87-му окрузі ЦВК не було забезпечено перевірку всіх порушень, що були допущені та на які посилались учасники виборчого процесу.

5 травня ЦВК виконала рішення суду і не визнала Вірастюка народним депутатом. Таким чином залишивши поки відкритим фінал цієї яскравої, гідної окремого серіалу виборчої історії.

І як зазначають експерти, визначення переможця завершиться нескоро. Координаторка громадської мережі «Опора» Ольга Айвазовська пояснює: «Це складна юридична ситуація. Були виявлені розбіжності у кількості бюлетенів під час первинного та повторного підрахунку. Тому взяти за основу дані протоколів первинного підрахунку для рішення щодо результатів виборів не можна. Врахувати результати повторного підрахунку теж складно з точки зору рішень різних судових інстанцій, зокрема, за зверненням кандидата в депутати Олександра Шевченка щодо незаконності рішень ОВК.

Ні Верховна Рада, ні Центральна виборча комісія не можуть оголосити повторні вибори в інший термін чи час до завершення всіх процедур по виборах, які по факту вже відбулися. Закон не передбачає можливості невстановлення результатів виборів. ЦВК, виходячи з чинного законодавства, не може сьогодні вчинити законних і чистих з правового погляду дій для того, щоб встановити результат цих виборів. Тому ЦВК не оголосило фактичного переможця і думає над порядком вирішення цієї юридичної колізії.

Національна поліція має здійснювати слідчі дії за фактом зникнення виборчої документації або внесення недостовірних відомостей в протокол про підрахунок голосів на рівні дільничих комісій. Є Центральна виборча комісія, яка повинна діяти в межах і в спосіб, визначений законом.

Судова практика щодо подібних інцидентів була в Україні двічі. Це президентські вибори 2004 року, коли було визнано факт суттєвих порушень, які впливали на кінцевий результат виборів. І шляхом політичного консенсусу між різними групами було прийнято політико-правове рішення про проведення повторного дня голосування. Третій тур був проведено у зв’язку з цим консенсусом. Реалізувати цю практику без консенсусу, який має виникнути між двома сторонами конфлікту – «Слугою народу» і «За майбутнє» – неможливо.

Є також прецедент парламентських виборів 2012 року, коли не були встановлені результати виборів на п’яти одномандатних округах, і тоді було вирішено проводити вибори у 2013-му. Проблема у тому, що і законодавство з того часу певним чином змінилося, і та практика не була законною. Це було рішення суто ЦВК. Попри те, що закон не давав можливості не встановити результатів виборів, їх таки не було встановлено.

Тому практика 2004 року може бути застосована за наявності консенсусу між політичними групами. Або практика 2012 року, коли ЦВК візьме на себе відповідальність і прийме рішення про неможливість встановлення результатів виборів.

Зараз ЦВК повертатиме протокол для уточнення Окружній виборчій комісії, ОВК уточнить і знову направить результати в ЦВК, остання знову визнає результати виборів, і кандидат Шевченко знову звернеться до Верховного суду України. І ця історія так буде далі ходити по колу.

Насправді утворилася криза, яка може призвести до серйозних наслідків як для ЦВК, так і для українських виборів. Це такий дедлок (deadlock – безвихідна ситуація – ред.). І виходом з цієї ситуації не може стати прийняття норми якогось закону, тому що закон зворотної дії не має. Не можна ухвалити закон, який регулюватиме ситуацію, яка вже за фактом виникла. І дуже складно прийняти політико-правове рішення. На мою думку, ЦВК має звернутися до Верховного суду України за роз’ясненням щодо порядку імплементації його рішення, як виконати рішення суду, в якому порядку і за якою процедурою».

прикарпаття шевченко слуга народу політика вірастюк Верховний Суд вибори-21 коломойський