У

«Украинцы – это русские» та зовнішнє управління Україною відтепер і з Китаю. Моніторинг дезінформації №87

  • Розганяли мовний конфлікт та писали, що «украинцы – это русские».
  • Перемовини з Китаєм перетворювали на ностальгію за СРСР.
  • Демонізували українських націоналістів.
  • Звинувачували Україну в небажанні встановити мир на Донбасі.
  • Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації

Період: 5 — 11 липня 2021 року.

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Що нового писали дезінформатори?

Тези «русского мира» точно не можна назвати новими, але останнім часом з’являється дедалі більше текстів і цитат російських (та деяких українських) політиків на їхню підтримку. І хоча стаття Путіна була опублікована цього тижня, а отже потрапить вже до наступного моніторингу, та минулого тижня і без неї вистачало приводів роздмухувати мовний конфлікт, демонізувати українських націоналістів та критикувати український уряд крізь призму його етнічної політики. 

Крім цього, дезінформатори багато писали про геополітику та про те, як Захід одночасно керує Україною та не дає їй достатньої підтримки, що змушує її звернутися до Китаю.

Геополітика: зближення з Китаєм, віддалення від Білорусі, прогин перед США 

Тему української зовнішньої політики російські сайти, орієнтовані на українську тематику, перетворили на привід нагадати про зовнішнє управління. Так, наприклад, про приїзд до України Джорджа Кента писали під заголовками типу «Крайние меры: США направляют в Киев нового посла для полного подчинения Украины». При цьому саму Україну називали «плацдарм для атаки на Москву», а підтримка США антикорупційних органів із легкої руки дезінформаторів перетворювалася на «требования США побороть коррупцию в действительности направлены на установление жесткого контроля за украинской “верхушкой”».

Не обійшли увагою й загравання з Китаєм з боку «Слуги народу» та Арахамії особисто. Вбачали в цьому розчарування в Заході («украинская власть поняла, что на Западе ловить нечего и обратила свои взоры на Восток») та саркастично додавали: «”Слуги народа” хотят учится у коммунистической партии Китая, которая училась у СССР».

А погіршення відносин України з Білоруссю описували у вигідному виключно для останньої світлі. Вони звинувачували Україну, описуючи, як «в Киеве не жалели нелестных, унизительных и оскорбительных комментариев в адрес Александра Лукашенко». Додаючи, що Лукашенко «выдвинул Украине серьезные обвинения в причастности к дестабилизации ситуации в республике и поставках оружия в страну». При цьому спростування цієї тези передбачувано замовчували. Як не писали й про багато інших реальних причин погіршення україно-білоруських відносин — узурпацію влади Лукашенком, переслідування опозиції, репресії проти незалежних медіа тощо.

Загроза втрати рідної землі та інші економічні проблеми 

Ще одна постійна тема для просування наративу про зовнішнє управління Україною — ринок землі, або, як про це згадують російські сайти, «на Украине — земля в свободном доступе». Цю тему продовжують розкривати у двох напрямах: «Власть не хочет поддерживать украинских аграриев, которых разоряют засухи и наводнения» (хоча цьогоріч очікується рекордний врожай саме через сприятливу погоду, а засуха, а потім паводки вдарили по окупованому Криму) та «Несмотря на то, что народ не желает продавать землю иностранцам, украинские власти все равно собираются это делать». А для ще більшої емоційної накрутки читача додають безпідставні прогнози голоду та яскраві описи рівня бідності в Україні. Зазначимо, що українці не багата нація, але і далеко не така бідна, як представляє російська деза.

Українські нацисти та «тотальный Бандерштадт» 

Останнім часом у (про)російських новинах дедалі частіше з’являються цитати Путіна та інших політичних лідерів Росії про нацизм / фашизм в Україні. Минулого тижня російські сайти (тоді стаття Путіна про історичну єдність росіян та українців ще не була опублікована) поширювали уточнення Пєскова, що така думка «не является официальной позицией российских властей», та потім одразу переходили до іншого його вислову, що «сторонники нацизма и “бандеровцы” на Украине в почете [...] и они оказывают огромное влияние на общественную и внутреннюю жизнь». 

Та крім російських депутатів, цю тезу підживлювали своїми висловами й деякі українські нардепи. Як-от Ілля Кива, який «раскритиковал последовательную героизацию пособников нацистов на Украине, назвав такие действия частью “гибридной войны со стороны Запада” с целью уничтожения славянских народов». 

Ще одним доказом того, що «к власти на Украине пришли бандеровцы и люди, которые проповедуют неонацистскую идеологию» вкотре називали закон про нацменшини, нагадуючи про його (цілком хибну) пропагандистську інтерпретацію: «русских Украины объявляют неполноценными». 

У російській версії, як і написав Путін, росіяни й українці – це один народ, а хто з українців не визнає себе росіянином, той нацист. Можливо, збільшення висловлювань про "нацистів" мало відтінити послання Путіна з його статті.

«Блокада, осада, обстрел» — як Україна втрачає Донбас та Крим 

Російські дезінформатори продовжують звинувачувати Україну в неможливості встановлення миру на Донбасі. Крім фейків про обстріли, поширюють тексти про те, як «Киев намеренно заводит переговоры по Донбассу в тупик», українська сторона зриває засідання ТКГ (через те, що росіяни покликали туди представницю ОРДЛО, засуджену за тероризм). З'явилася і нова фантастична версія про те, що представники так званих ЛДНР пропонують провести переговори за участі США та подають це ніби «ЛДНР переманивают США на свою сторону». Як відомо, пропозиція залучити США до переговорів лунала в різний час від різних представників української сторони.

«Украинцы – это русские» 

Російські сайти продовжують розганяти мовне питання. Дезінформатори все ще обговорюють Євро-2020 та те, якою мовою спілкувалися на пресконференції українські футболісти. Доносять ідеї «русского мира», коментуючи закон про національні меншини («Русские вне прав человека: как «стереть» национальность у миллионов человек»). Та просто пишуть маніпулятивні тексти про те, як «режим Зеленского напрягает все силы, чтобы развести русских и украинцев по разные стороны баррикад и заставить смотреть друг на друга сквозь прицел автомата». А час від часу публікують історичні тексти, для яких підшукують «правильні» аргументи: від поверхневого аналізу (нібито російських) назв українських міст до вже класичної тези «украинская вышиванка встречается не только на Украине, но и в российских регионах, потому что она не строго украинская, а общерусская».

Українські маніпулятивні сайти теж активно підтримують цю тему. Їхні тексти можна розділити на два протилежні (хоч і однаково деструктивні) напрями. 

Перший — це просто відтворення російських тез українськими сайтами. Один із найяскравіших прикладів — стаття під назвою «Украинская пропаганда устраивает истерию по поводу высказывания Путина», де, реагуючи на висловлювання Путіна про єдиний народ, один із прокремлівських «експертів» транслює основні тези російської пропаганди в Україні. 

Але є ще й другий напрям — спроба віддзеркалити антиукраїнські тези такими ж емоційними та маніпулятивним текстами, але вже антиросійськими. Як, наприклад, публікація під заголовком «А Вы знали, что русский язык – искусственный?» Подібні тексти, незважаючи на їхню «проукраїнськість», насправді лише докидають хмизу в багаття мовного конфлікту, використовують ті самі маніпулятивні методи і мову ненависті та дають російським пропагандистом джерело для цитат, які вони потім спростовують. 

Також писали: 

Продовжували називати навчання Sea Breeze-2021 провокацією Києва. Просували тезу, що до кінця літа газопровід "Північний потік-2" буде введено в експлуатацію, та називали це «фиаско Зеленского», яке «окончательно обрушит его режим». 

І вкотре захищали та піарили Медведчука. Заявляли, що більшість українців вважають його невинним, посилаючись на опитування від псевдосоціологічної контори «BURI-Украина», яка вже багато років відпрацьовує замовлення від ОПЗЖ та навіть не має нормального офіційного сайту.

Висновки

Попри плинність тем, основні інструменти дезінформаторів залишаються незмінними. В хід йдуть псевдосоціологічні дані, підсилені посиланням на англомовні публікації на сумнівних сайтах. Усі зовнішньополітичні теми дезінформатори інтерпретують крізь призму зовнішнього управління. Опис улюблених тем (як-от відкриття ринку землі) супроводжують емоційними словами та яскравими описами голоду в Україні та аграріїв, які вимушені знищувати свій врожай. А зі всієї історії України підбирають правильні аргументи для просування тези «русского мира» та сіяння ворожнечі серед українців на мовному ґрунті. 

Обмеження дослідження:

У цьому дослідженні ми враховували тільки ті теми, що співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість із них спирається на реальні події, адже так дезінформація працює ефективніше. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Тож новини з теми на українських мейнстримних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбиралися класифікатором маніпулятивних новин.

Методологія

Ми шукали теми у 17508 матеріалах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор із проєкту “У нас погані новини”. В моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, які стосуються України.

NDI logo

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні

Що читати далі

Загроза «Дельти», розмірковування про імпічмент для Зеленського та нові комунальні тарифи. Моніторинг дезінформації №86

Деза війни

Дезінформація поширюється в суспільстві подібно до вірусної епідемії, — дослідження
Знак гривні