Угорщина може стати троянським конем Китаю в ЄС

Про це пише угорський розслідувач Саболч Паньї (Szabolcs Panyi) у статті для Balkan Investigative Reporting Network.

Коли угорський топдипломат відкрито критикує Євросоюз за санкції проти осіб, які чи не найбільше порушують права людини – зрозуміло, що це змусило багатьох у Європі здивовано підняти брови. Адже раніше того-таки дня, а це було 22 березня, всі країни-члени ЄС, включно з Угорщиною, домовилися про так званий закон Магнітського від ЄС для покарання посадових осіб Китаю, причетних до злочинів проти уйгурської спільноти.

Попри голосування за ці санкції, угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто засудив ці заходи як "беззмістовні, самозакохані та шкідливі", чому дуже зрадів Китай.

Зазначимо, згодом дуже схоже сталось і з Україною

Ще одним "троянським конем" Китаю, схоже, стає Сербія

Поки ЄС постав перед "вовчою дипломатією" Китаю – включно з контрсанкціями проти вибраних посадових осіб ЄС, науковців, захисників прав людини – то Угорщина виступає, схоже, за глибшу співпрацю, щоб не сказати пряме умиротворення.

Через кілька днів після цього дипломатичного "обміну люб'язностями" між ЄС і Китаєм угорський уряд прийняв у себе топового відвідувача з Пекіна, міністра оборони Китаю. Вей Фенхе використав цей візит як нагоду на території самого Євросоюзу засудити санкції ЄС і водночас похвалити Угорщину за примирливу позицію, заявивши, що Китай "завжди вважав Угорщину добрим братом". Молодшим, вочевидь.

Доволі дивно те, що угорська сторона не видала жодних офіційних повідомлень про зміст зустрічей міністра оборони КНР з угорськими посадовцями в Будапешті. Водночас повідомлення китайських ЗМІ викликають певний неспокій: Пекін може спробувати помститися за діяльність Заходу в Південнокитайському морі, втручаючись у військові та безпекові справи в Європі.

Це далеко не вперше, коли члени трансатлантичної спільноти занепокоєно цікавляться, яка ж справжня геополітична належність Угорщини.

Найбільш очевидне вираження велетенського сліду Китаю в Угорщині – це запланований новий будапештський підрозділ шанхайського університету Фудань. Він має відкритися у 2024 році. Цей проєкт на півтора мільярда євро фінансуватиметься позикою в 1,3 млрд від Китайського банку розвитку Угорській державі (при цьому робоча сила та будівельні матеріали доставлятимуться з Піднебесної). Ціна будівництва для Угорщини буде більшою, ніж витрати уряду на всі державні університети в Угорщині на рік.

"Східна відкритість" – політика прем'єра країни Віктора Орбана, розпочата у 2010-му, спочатку була спрямована на те, щоб зробити Угорщину мостом у Китай та Росію, в надії на інвестиції, позики та нові ринки.

Натомість ця політика не просто відчинила ворота східному капіталу, а й може зробити Угорщину троянським конем китайського та російського впливу.

Німеччина робить це мовчки. Угорщина – не дуже

Уже багато років прем'єр Орбан користується тим, що дедалі частіше розглядають як інституційну ваду в системі прийняття рішень ЄС.

Важливі дії Євросоюзу вимагають одностайності, й кожна країна-член ЄС має право використати вето, якщо вважає, що її національним інтересам щось загрожує.

Уряд Орбана часто використовує це право вето Угорщини, щоб розмити, відтермінувати, заблокувати чи навіть знищити заходи або й просто заяви, які шкодять не самій Угорщині – а тим авторитарним країнам, з якими вона має тісні економічні зв'язки. Йдеться про Росію, Туреччину, Білорусь (ось коротко про попередні випадки) і, що нині найбільш критично, Китайську Народну Республіку.

Як сам Орбан, так і його міністр закордонних справ доволі прямо говорять про те, що ними керує. Вони вважають, що економічна вигода від цих авторитарних режимів для Угорщини значно переважує будь-які моральні застереження щодо порушення ними прав людини.

Проте опортуністські нахили Угорщини схилитися перед Кремлем і Пекіном дуже обмежені належністю країни до структур ЄС та НАТО. Для Орбана це завжди був делікатний акт балансування: часом пряме вето варте того, щоб ризикнути довірою західних союзників, а в інших випадках угорський прем'єр може лише дружньо помахати в бік Китаю.

Я кілька місяців розслідував як мотиви, так і наслідки політики "Східної відкритості" Орбана. Моя стаття "Китайські шпигунські ігри в Угорщині Орбана" вийшла лише за тиждень до просідання відносин між ЄС і Китаєм. Ось як підсумував картину колишній чільний посадовець уряду Орбана: "Якщо є конкретне, серйозне прохання, то ми союзники НАТО та США... але коли нема єдності чи спільної позиції, якщо щось перебуває в сірій зоні – ми робимо те, що роблять німці".

Ангела Меркель і Віктор Орбан, фото EPA

Добре задокументоване небажання канцлерки Ангели Меркель прямо стати проти Китаю виявилося корисним і для Орбана, особливо враховуючи, що в угорсько-китайській міжнародній торгівлі домінують компанії, якими володіють німці. Так, один з основних продуктів експорту Угорщини до КНР є двигуни Audi, й німецький автовиробник має дуже тісні взаємини з угорськими політиками.

Однак, як сказав той самий високопосадовець, різниця в тому, що "німці роблять свої справи мовчки, а угорці голосно хвалять Китай у політичних заявах".

Це не змінює того факту, що режим у Пекіні все одно вважає Угорщину частиною ворожого альянсу – проте водночас розглядає її як слабку ланку. Це та країна, в якій можуть безпечно діяти китайські шпигуни. Й це зрештою зробило Угорщину європейською зоною зіткнення між Китаєм і США.

Натовпи китайських шпигунів у Будапешті

Але у 2010 році, невдовзі після приходу до влади Орбана, все мало зовсім інший вигляд. Угорщина, як і решта країн Вишеградської четвірки, вважалася надійним союзником США. Аж настільки, що ФБР вирішили, що це буде чудове місце для арешту китайських шпигунів, які намагалися викрасти мікрочипи для балістичних ракет.

Але ця спецоперація викликала гнів Китаю такого рівня, що відтоді Віктор Орбан став значно більш обережним. Оскільки сама Угорщина нездатна виробляти високі технології, варті викрадення, то в наступні роки кібершпигунству не надавали значення.

Не надавали його й "громадянській", чи "народній" розвідці – добре відомій традиції режиму використовувати звичайних китайців, як-от студентів, викладачів і бізнесменів, для збору розвідданих.

Будапешт уже й так мав найбільшу в регіоні китайську спільноту, коли уряд Орбана без належної перевірки видав 16 тисяч "золотих віз" (посвідка на проживання з правом подорожувати Шенгеном) громадянам Китаю.

За зачиненими дверима контррозвідка постійно застерігала політиків щодо ризиків, пов'язаних із такими, даруйте, "задніми проходами".

За словами колишнього голови національного комітету з безпеки Угорщини, зростання кількості китайських громадян і компаній в Угорщині дозволило розвідці КНР наздогнати російську. І починаючи з 2016–2017 років китайські шпигуни були найбільш активними після російських.

Китайська контррозвідка навіть мусила втрутитися, коли виявилося, що китайський шпигун зустрічається з угорським депутатом просто в парламенті.

Проте пріоритет Китаю в Угорщині – не місцеві цілі, а підкилимна боротьба проти США. Наприклад, у січні 2018 року за американським експертом з міжнародних відносин під час його відвідин Будапешта постійно і скрізь ходили китайські агенти спостереження.

Тим часом уряд Угорщини, ігноруючи попередження власного апарату безпеки, здається, зовсім не занепокоївся, коли виявилося, що пов'язана з китайською армією компанія Zhenhua Data збирає дані на еліту Угорщини, включно з одним із дітей самого Орбана.

За даними Держдепу США, Угорщина також єдина країна-член ЄС, яка виключила можливість загрози Huawei та інших китайських продавців, якщо дозволити їм взяти участь у розгортанні мережі 5G. Тоді як США та низка союзників звинувачують Huawei у співпраці з китайськими спецслужбами, Угорщина поглиблює зв'язки з компанією. Саме в цій країні розташована найбільша виробнича база компанії за межами самого Китаю, а також новий регіональний центр Huawei з досліджень і розвитку.

Shutterstock

Продаж інтересів людей та країни

22 березня – в день, коли ЄС наклав санкції на китайських посадових осіб, попри заперечення Угорщини – сталася ще одна символічна подія у відносинах між Заходом і Китаєм. Й вона показала, що угорський уряд готовий пожертвувати не лише спільною політикою ЄС заради Китаю, а й інтересами самої Угорщини.

Дипломати 26 країн зібралися біля суду в Пекіні на знак солідарності з Майклом Коврігом. Канадський ексдипломат є жертвою китайської політики взяття заручників – його заарештували у грудні 2018 року. Цей акт був помстою за затримання в Канаді Менга Ванжу з Huawei.

Але Угорщина не приєдналася навіть до цієї дипломатичної дії Канади, США та більшості країн ЄС – попри те, що Ковріг є угорцем за походженням і має угорське громадянство.

Оскільки кожна країна зобов'язана захищати власних громадян, справа Ковріга могла б призвести до ускладнень у прокитайській політиці Орбана. Але ні. Уряд швидко вирішив кинути Ковріга, й Угорщина стала єдиною країною ЄС, яка повністю відмовчується про незаконне затримання цього угорського громадянина.

Цей жорстокий розрахунок показує, наскільки рішуче Орбан вирішив залишатись у дружніх відносинах із Китаєм.

І повертаючись до університету Фудань у Будапешті: уряд Орбана планує віддати прибуткове будівництво (оплачене Угорщиною з китайської позики) китайській-таки державній компанії China State Construction Engineering Corporation (CSCEC), на яку наклали санкції США за її зв'язки з армією Китаю. CSCEC неодноразово й у багатьох місцях підозрювали у шпигунстві – в Ефіопії, Пакистані, Австралії. Та й сам університет Фудань має тісні зв'язки зі спецслужбами Китаю. Він не тільки співпрацює з китайською розвідкою, а й сам відкрив шпигунську школу. Як відомо, раніше уряд виставив із країни Центральноєвропейський університет, пов'язаний зі США. Тепер він запрошує пов'язаний з Китаєм університет Фудань. Важко не помітити геополітичний зсув Угорщини.

Китай геополітика угорщина євросоюз єс