Примарні мільярди. "Угода століття" між "Енергоатомом" та американською Westinghouse може виявитися пустим піаром

Під час свого візиту до США Зеленський написав у Твіттері: "Вітаю підписання меморандуму між НАЕК "Енергоатом" і Westinghouse electric (американська компанія, котра займається атомною енергетикою, один із світових лідерів у цій галузі – ред.) про спільне будівництво енергоблоку Хмельницької АЕС як пілотного проєкту, а в подальшому – ще 4 блоків за їх технологією. Загальна вартість проєкту – до 30 млрд доларів". Перед цим у присутності президента керівник НАЕК «Енергоатом» Петро Котін і президент та головний виконавчий директор компанії Westinghouse Патрік Фрагман підписали Меморандум про співпрацю.

Меморандум

Здається, можна лише порадіти за українських урядовців, які досягли настільки масштабних домовленостей у такій важливій для нашої країни галузі, як енергетична. Тим більше з американською компанією, яка фактично вже є нашим стратегічним партнером у атомній енергетиці і є одним із поставників ядерного палива та залучена до низки робіт на наших АЕС. Але, на жаль, та куценька інформація, яка була оприлюднена українською стороною, викликає більше запитань, ніж дає відповідей.

Одразу виникає бажання дізнатися, що ж, власне, за документ був підписаний сторонами. Експерти наголошують: була підписана не угода, а саме меморандум – те, що в міжнародній юриспруденції називається Memorandum of understanding (Меморандум про співпрацю, або Меморандум про взаєморозуміння – ред.).

“Підписано МоU (Memorandum of understanding – ред.). Формально це не створює зобов'язань для сторін. Хоча в пресрелізі Westinghouse це названо "exclusive agreement" (ексклюзивна угода – ред.), але, судячи з наявної інформації, це не відповідає дійсності і схоже на видавання бажаного за дійсне”, – розповідає експерт з енергетичних питань Олексій Хабатюк.

Memorandum of understanding часто використовується або у випадках, коли сторони не передбачають юридичних зобов’язань, або в ситуаціях, коли сторони не можуть укласти юридично чинну угоду. “Це більш формальна альтернатива джентельменській угоді”, – говориться в поясненні до цього терміну.

Але в цьому меморандумі є дещо, що примушує виокремити його з усіх інших підписаних українськими компаніями. Це оприлюднена українським президентом цифра в 30 мільярдів доларів (!), яка є безпрецедентною для української історії.

Куди поділися $5 млрд?

Але буквально вже за кілька годин після оприлюднення першої інформації стає зрозуміло, що з цифрою відбувається щось не те. Стежимо за цифрами. Український Президент у своєму твіті написав про в«30 мільярдів доларів», а у інформації, яка вже після його твіту з’явилася на офіційних ресурсах “Енергоатому”, зазначена дещо інша сума – 25 мільярдів доларів.

Так, на сторінці “Енергоатому” у фейсбуці з’являються “до 25 мільярдів доларів”, про що засвідчує скріншот даної новини.

Можливо, це можна було б трактувати просто як помилку енергоатомівського сммника, якби на сайті “Енергоатома” не з’явилося таке саме формулювання з сумою “близько 25 мільярдів доларів”.

Але потім ми стаємо свідками справжнього дива, коли сума в “близько 25 мільярдів доларів” на офіційному сайті та фб-сторінці “Енергоатома” перетворюється на 30 мільярдів доларів.

Яким чином сума угоди впродовж кількох годин “стрибала” на 5 млрд доларів туди - сюди – залишається незрозумілим. І оскільки жодної адекватної версії тому, що відбулося, запропоновано не було, можна зробити лише припущення. Можливо, у фахівців “Енергоатому” були якісь орієнтовні розрахунки щодо можливої вартості досягнутих домовленостей. А Президент у властивій йому манері дещо “заокруглив” надані йому цифри. Після чого, звичайно, виникло питання – хто саме має відкоригувати свої цифри. Можливо, в наступному обговоренні визріло рішення, що це точно має бути не Президент. Але це лише здогадки. І, якщо чесно, навіть не це є головного інтригою даного меморандуму.

сума угоди впродовж декількох годин “стрибала” на $5 млрд доларів туди - сюди

Справа в тому, що паралельно з заявою українського президента свій реліз випустила й Westinghouse. І найцікавіше: в їхньому релізі немає жодних цифр, про які так гордо відзвітувала українська сторона. Від слова – там немає жодної цифри взагалі. Як і будь якої конкретики щодо того, про що, зрештою, домовилися українська та американська сторони. Загалом, весь реліз Westinghouse зводиться до висловлення задоволення з приводу того, що “Енергоатом” обрав технологію Westinghouse для “досягнення своїх довгострокових цілей щодо розвитку нових атомних електростанцій в Україні”. Мова йде про технологію AP1000 – реактор покоління III+ потужністю близько 1100 МВт.

Звичайно, може бути, що обачливі американці вирішили просто не розкривати деталей “угоди століття”. Проте із заяви української сторони, яка радо оприлюднила загальну суму, геть нічого не зрозуміло щодо низки фундаментальних питань досягнутих домовленостей.

Найцікавіше питання – це, звісно, питання фінансів. Було б дуже цікаво дізнатися, з яких жерел будуть взяті оці “близко 30 мільярдів доларів”. Як правило, такі угоди кредитують міжнародні банки. Хто їх надасть, та на яких умовах? Про це нічого не сказано. Річний дохід Westinghouse становить $2. 79 млрд. А домовленості такого масштабу мали б включати механізми фінансування – якщо, звичайно, сторони домовлялися про щось серйозне, а не просто підписали декларацію про наміри.

Куди подіти вироблену енергію?

Проте, крім фінансування все інше теж виглядає такою собі незвіданою територією. Не оголошено ніяких термінів виконання досягнутих домовленостей, коли і що планується побудувати. “Потрібно розуміти, що з нульового циклу до введення енергоблока в експлуатацію потрібно буде близько 8 років, а може й більше, – розповідає Олексій Хабатюк. – Тому оцінювати потрібно не з позиції сьогодення, а з ситуації орієнтовно в 2030 році”.

Незрозуміло також, де саме і на яких майданчиках планується реалізувати цей проект. Єдине, що відомо, що “пілотний” проект всіх цих домовленостей має бути реалізований на Хмельницькій АЕС – там планують добудувати четвертий енергоблок.

Але тут знову виникають питання. За оцінкою експертів, четвертий енергоблок ХАЕС на сьогодні побудовано десь на 27 - 28 %. У той же час, експерти стверджують, що конфігурація вже зведеного не відповідає технічним вимогам для американського устаткування. Наявні на майданчику ХАЕС конструкції були споруджені у вісімдесяті роки минулого століття і розраховані на реактори радянського дизайну ВВЕР-1000, але не підходять для реакторів Westinghouse AP1000 . Відповідно, на майданчику необхідно робити деконструкцію вже зведеного і будувати з “нуля”. Якщо справді хтось там планує щось будувати.

Тому що історія добудови 3 та 4 енергоблоків Хмельницької АЕС вже нараховує не одну спробу і не один меморандум. Так, за іронією долі, у цей же день – 31 серпня правда вже такого далекого 2016 року – НАЕК «Енергоатом» та корейська компанія Korea Hydro & Nuclear Power (KHNP) підписали Меморандум про взаєморозуміння, який, зокрема, передбачав добудову третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС.

Ще одне питання, на яке поки ніхто ніяк дав відповіді – а як, власне, буде інтегровано до української енергосистеми ці додаткові обсяги виробленої новими реакторами електроенергії, а це понад 4 ГВт. З одного боку, ніби до 2030 року має відбутися синхронізація української енергосистеми з європейськими енергомережами, що дасть можливість додаткового маневрування енергопотоками. З іншго, нові реактори можуть ввести на заміну старим, зокрема, тим, які планують вивести на Рівненській АЕС. Але, знову таки, все це залишається на рівні здогадок, тому що ніяких деталей ми не маємо і невідомо, чи є вони взагалі.

Натомість, в Україні ухвалена Енергостратегія, де чітко прописано, які енергопотужності і як мають працювати до 2035 року. “На графіках, які є в чинній Енергостратегії-2035, можна побачити заміщення потужностей, що вибувають. І там до 2035-го – введення всього одного енергоблоку 1 ГВт”, – розповідає Хабатюк.

чистий збиток основної “дійної корови” українського енергосектору – “Енергоатому” – за результатами 2020 року склав 4,8 млрд грн.

При цьому в Енергостратегії немає суттєвого збільшення виробництва електроенергії АЕС до 2035 року. Так, якщо у 2020 українські АЕС мали виробити 85 млрд кВТ год, то у 2035 році цей показник має лише несуттєво зрости – до 94 млрд кВТ год. Причому й цей приріст має відбуватися за рахунок збільшення коефіцієнту використання наявних потужностей.

З новин ми знаємо, що Енергоатом стараннями уряду продає електроенергію дуже дешево, при цьому Президент дуже переймається, аби електроенергія не подорожчала.

Також преса писала, що Енергоатом відключав діючий блок через перевиробництво електроенергії в українській енергомережі.

А ще є питання до наявності повноважень у представників української делегації щодо підписання подібних угод, проведення транскордонних консультацій з приводу оцінки впливу на довкілля. Формат меморандуму поки дозволяє не акцентувати уваги на цих питаннях, але якщо постане питання втілення цих домовленостей у справді щось конкретне, тоді й на ці питання треба буде дати вичерпну відповідь.

Очікуємо реформ, а не піару

І наостанок. Даний матеріал не ставить собі за мету якимось чином дискредитувати співпрацю України з Westinghouse. Без сумніву, ця співпраця має для України стратегічне значення, вона має забезпечити незалежність української енергосистеми, її інтеграцію до світового ринку. Саме завдяки Westinghouse Україна першою змогла диверсифікувати поставки ядерного палива для своїх реакторів радянського дизайну.

Проте, на нашу думку, є неприпустим використання цієї співпраці у цілях піару, тим більше такого, який не потягне за собою якихось реальних кроків. Замість того, аби реально реформувати український енергоринок, відбуваються абсолютно зворотні речі. Продовжується гра у “соціальні” ціни на електроенергію для населення, у цій сфері продовжують відчуватися впливи різноманітних фінансово-промислових груп. Як наслідок, чистий збиток основної “дійної корови” українського енергосектору – “Енергоатому” – за результатами 2020 року склав 4,8 млрд грн. А замість вирішення цих проблем суспільству “згодовуються” різноманітні масштабні проекти, які фактично не мають шансів на реалізацію.

енергетика атом україна енергоатом сша