Через дії Росії газ у ЄС стрімко дорожчає. Чи подорожчає він для українців і чи вистачить нам його взимку?

Протягом кількох років поспіль Україна розпочинала і проходила опалювальний сезон, для якого характерне підвищене споживання газу, цілком штатно. І суспільство вже встигло відвикнути від «старих пісень про газ» – а зараз вони залунали знову на повний голос. Опозиція до влади президента Зеленського, причому з обох флангів політичного спектра, в унісон виводить давню пісню про тарифний геноцид. З-за порєбріка їм підспівують російські пропагандистські ЗМІ – на не менш давній мотив про неминучий «холодомор» українців у нинішньому опалювальному сезоні. Ось цього разу вже напевне вони замерзнуть взимку без російського газу.

Натомість зе-влада, неначе екіпаж корабля Одіссея, залила собі вуха воском і залишається глухою до цих мелодій. І обіцяє, що газ для населення коштуватиме (з доставкою) трохи більш ніж вісім гривень – аж до середини весни. А для теплокомуненерго, які використовують газ для потреб централізованого опалення, ціна може бути навіть нижчою, пообіцяв прем’єр Денис Шмигаль. Що це – нова ілюстрація до старого мему про слабоумство та відвагу? Чи навпаки – раціональний, хоч і неочевидний розрахунок? З’ясуймо це.

Чи справді газ рекордно подорожчав?

Почати слід із констатації, що посткарантинний 2021-й рік став роком екстремальних явищ в економіці. Далеко не всі з них є прямим наслідком пандемії, а деякі взагалі неможливо пояснити раціонально. Наприклад, глобальний дефіцит напівпровідникових мікросхем для автомобільної продукції – цілком масового товару, якого в умовах скорочення випуску автомобілів мало б бути вдосталь. Або гостра нестача суден-контейнеровозів чи брак водіїв-далекобійників. Логічне пояснення тут одне: пандемія порушила тонку синхронізацію економічних процесів у світі, що і призвело до цілком неочікуваних ексцесів.

Є іще один прояв постковідної економічної лихоманки – різке зростання цін на більшість сировинних товарів. І якщо по деяких товарних групах ситуація вже нормалізувалася (наприклад, тонна залізної руди на піку в травні коштувала $235, а зараз подешевшала до $100), то на газовому ринку цінове безумство триває. Ціна газу на європейських біржах проти показників весни 2021 року зросла вчетверо – до понад 900 доларів за тисячу кубометрів. І не виключено, що цінове ралі продовжиться, і з початком холодів газ подорожчає до тисячі доларів за тисячу кубометрів.

Чи є газова криза в Європі?

Істерику на цю тему зараз активно роздмухують російські медіа. Лейтмотив їхніх заяв очевидний: дефіцит газу виник через сповільнення запуску газопроводу «Північний потік-2». А от якби Європа не зволікала з реалізацією російських газових проєктів, то мала б газу вдосталь.

Україна знову ризикує замерзнути, – пише РІА "Новості". Цього разу вже точно

Реальна ситуація тут така. По-перше, Газпром намагається створити в Європі дефіцит газу. І робить він це не вперше: подібне відбувалося в сезон 2015–16 років, коли російський газовий монополіст навмисне обмежував постачання, утримуючи виконання заявок від європейських покупців на мінімально можливому рівні. Мета подібних дій не становила секрету: в листопаді 2015-го Україна відмовилася закуповувати російський газ і вперше в історії повністю перейшла на постачання газу з Європи – через пункти-інтерконектори в Словаччині, Польщі та Угорщині. І Росія намагалася посадити своїх покупців у Європі на голодний газовий пайок – щоб їм не вистачило обсягів для України.

Ці наміри провалилися: газу вистачило і Європі, і Україні, а Газпром втратив мільярди на непроданих обсягах. Зараз же відбувається спроба номер два. На аукціоні транзитних потужностей 20 вересня російський газовий монополіст знову відмовився резервувати додаткові обсяги для постачання газу своїм європейським клієнтам. І транзитує лише ті обсяги, які потрібні для виконання контрактних зобов'язань (зокрема, і трирічного договору на прокачування газу територією України). Доходило до того, що Газпром наприкінці літа замість закачування, навпаки, відбирав газ зі своїх європейських сховищ, щоб виконати умови контрактів, але водночас не збільшувати постачання.

Обмежуючи постачання газу, Газпром намагається розв'язати відразу дві задачі. По-перше, його дії розігрівають спекуляції на спотовому ринку газу, а отже, виникає можливість заробити більше. Це завдання можна вважати виконаним, якщо не брати до уваги репутаційні втрати (але коли Москва на них зважала?). Друга і головна мета – це змусити Євросоюз швидко розпочати експлуатацію газопроводу «Північний потік-2», який можна вважати збудованим. Про це прямим текстом говорив прессекретар Путіна Пєсков: мовляв, давайте дозвіл, і ми негайно збалансуємо цінову ситуацію. А ще Кремль натякає на можливість експорту газу не лише Газпрому, а й Роснєфті – тоді вже точно його вистачить на всіх.

З цією метою в Росії не склалося. Для неї було принципово запустити «Півічний потік-2» до початку опалювального сезону і до парламентських виборів у Німеччині. Вони, нагадаємо, відбудуться 26 вересня. І є значна імовірність, що новий політичний пасьянс, у якому не буде Ангели Меркель, складеться не настільки сприятливо для Газпрому, як чинний статус-кво. Втім, у будь-якому випадку шанси на запуск «Північного потоку-2» у зимовий сезон 2021–22 років є мінімальними. Німецький регулятор Bundesnetzagentur готуватиме проєкт резолюції щодо газопроводу до першої декади січня, а потім його ще розглядатиме Єврокомісія. Це ще два місяці, і за певних умов термін може бути продовжений ще на стільки ж. І лише після остаточного затвердження можлива комерційна експлуатація.

По-друге, заяви про дефіцит газу в європейських підземних сховищах, м’яко кажучи, перебільшені. Запаси справді нижчі, ніж торік – але минулого року, як уже говорилося, спостерігався аномальний надлишок газу на ринках, і сховища на початку сезону були заповнені максимально. Зараз же (станом на 21 вересня), за даними Gas Infrastructure Europe, заповненість становить 72 відсотки. І до початку сезону відбору вона майже напевне перевищить 80%, а за сприятливої температурної ситуації, яка продовжить сезон закачування, може сягнути і 90%.

Окрім відсоткових, варто подивитися і на кількісні показники. А вони свідчать, що в 2011–13 роках Європа починала опалювальний сезон, маючи у підземках менше газу, ніж уже закачано зараз. І, судячи з динаміки, під кінець жовтня будуть також перевершені показники 2015 та 2018 років. Цих обсягів цілком достатньо для штатного проходження холодного сезону.

Закачування газу в підземні сховища Європи

Чи є газова криза в Україні?

Ну гаразд, у Європі вистачає газу на холодний сезон. Але коштує він астрономічно дорого. Чи зможе Україна імпортувати його за такими цінами і чи здатні їх платити відчизняні споживачі? І скільки доведеться придбати цього супердорогого газу – адже торік у підземних сховищах було понад 28 млрд куб м, а зараз – на 10 мільярдів кубометрів менше.

Відповідь на це запитання слід почати з констатації того, що заяви про малі запаси газу в підземках можуть лякати лише тих, хто не пам’ятає чи не знає, з якими обсягами Україна зазвичай входила в торішні опалювальні сезони. Зараз у сховищах накопичено 18,7 мільярдів кубометрів, і закачування триватиме ще близько місяця. Це означає, що відбір почнеться з обсягів у 19,5–20 мільярдів кубометрів. Це відчутно більше, ніж потрібно для безпроблемного проходження зими. Так, у довоєнному 2013 році в підземних сховищах було 15,8 млрд куб м, у 2014-му – 16,6 млрд куб м, а у 2016-му взагалі було лише 14,3. І газу тоді вистачило.

Що ж до 2020 року, то він був аномальним: через локдауни в абсолютній більшості європейських країн різко скоротилося споживання газу в економіці, а отже, зросла його пропозиція, а ціна впала до історичних мінімумів. Україна, яка має найбільші на континенті обсяги підземних сховищ (близько 32 мільярдів кубометрів), скористалася цією ситуацією – і заповнила їх фактично на максимум – на 28 мільярдів кубометрів (слід зазначити, що не весь цей газ був українським: понад третину закачали газотрейдери-нерезиденти).

Не завадить згадати і про докоронавірусний 2019-й – тоді в опалювальний сезон країна зайшла з найбільшими за період з 2014 року запасами у 19 мільярдів кубометрів. А цього року газу в підземках буде більше – близько 20 мільярдів кубометрів.

І знову ж таки, не весь цей газ належить Україні – 3–4 мільярди кубометрів з 19–20 будуть власністю іноземних трейдерів. Але навіть з урахуванням цього чинника обсяги суто українського газу відповідають показникам, з якими Україна починала холодний сезон. Понад те, певна частина «іноземців» не відмовиться продати газ в Україні. Особливо якщо влада запропонує їм умови, від яких ті не зможуть відмовитися.

З обсягами зрозуміло, а як щодо ціни?

Не секрет, що Україна не здатна повністю забезпечити себе газом власного видобутку: із 30 мільярдів, які країна споживає протягом року, близько 10 вона імпортує. І що, доведеться заплатити за них 9–10 мільярдів доларів – по баксу за кубометр?

Ні, не доведеться. І астрономічні ціни, які зараз правлять за газ на європейських біржах, мінімально вплинуть на вартість газу для населення – і безпосередньо, й у формі тарифів на теплову енергію. Причина – все той же 2020 рік газового достатку, який дав змогу закачати в підземки 28 мільярдів кубометрів замість 16–18, і коштував цей газ рекордно дешево. Попри холодну погоду навесні 2021 року, яка спричинила ріст споживання пального, Україна завершила відбір газу з такими запасами в підземках, яких вистачило б для повторного проходження опалювального сезону.

Тож, коли ціни на європейських біржах пішли вгору, Україна восени фактично припинила імпорт газу для закачування в підземні сховища. Принаймні це випливає з оперативних даних по трьох точках входу на західному кордоні: Будінце в Словаччині, Германовичі в Польщі та Берегдароц в Угорщині. (Для контексту: за повідомленням Оператора ГТС України, у серпні імпорт газу становив 567 мільйонів кубометрів. Це найбільші місячні показники за 2021 рік, але загалом вони невисокі. Ба більше, складно оцінити співвідношення реального та віртуального імпорту, а також обсяги газу, які того ж місяця були експортовані трейдерами).

За даними оператора ГТС, надходження газу до України відбувається лише зі сходу, транзитом. Постачання з ЄС нульове

Таким чином, навіть якщо газ у Європі почне коштувати 1000 доларів чи більше – на звичайного українця у цей сезон у контексті комунальних тарифів це не вплине. Точніше, могло б вплинути, якби Нафтогаз, як у попередні роки, керувався б принципом ринкового ціноутворення на газ. Але відбувся розворот на 180% – і газовий монополіст замість того, щоб заробити на подорожчанні газу в умовах сприятливої для нього цінової кон’юнктури, гарантуватиме тарифну стабільність у суспільстві. У компанії вважають, що для потреб населення і теплокомуненерго вистачить газу власного видобутку (плюс обсяги, які закачані в підземні сховища в минулий сезон).

Для кращого розуміння ситуації доречно розглянути структуру споживання газу в Україні в 2020 році:

• Населення: 8,2 млрд куб м
• ТКЕ для населення: 4,7 млрд куб м
• ТКЕ для електроенергії/промисловості: 5,1 млрд куб м
• Бюджетні організації: 0,4 млрд куб м
• Промисловість: 9,1 млрд куб м
• Технологічні витрати: 3,5 млрд куб м

Власний видобуток Нафтогазу при цьому становить близько 13,5 млрд куб м (ще 1 млрд куб м видобуває Укрнафта і 5 млрд – приватні компанії). Таким чином, лише цих обсягів, навіть без урахування дешевого газу з попереднього сезону, вистачить на потреби населення та опалення житла.

А як бути з газом ТКЕ для промисловості? Насправді і тут проявилася аномалія 2020 року. Зазвичай споживання газу задля опалення промислових об’єктів чи виробництва електроенергії для їхніх потреб становить лише 1–2 мільярди кубометрів на рік. Однак у 2020 році падіння цін і надлишок газу на ринку призвели до збільшення споживання вдвічі. А за нинішньої цінової ситуації споживання знову «утиснеться».

Є ще одна вразлива категорія – бюджетні організації. Проблема тут у тому, що видатки на опалення шкіл, лікарень, дитсадків та інших установ лягають на місцеву владу. А тут тарифи значно вищі: у вересні вони становлять 16–17 гривень за кубометр, а подекуди сягають і 20 грн. Проте центральна влада пообіцяла надати допомогу, і обіцянка загалом виглядає реалістично: адже йдеться по незначні обсяги, близько 400 мільйонів кубометрів. Слід також врахувати карантинний чинник: з високим ступенем імовірності навчальні заклади протягом місяця-півтора будуть переведені на онлайнову роботу, що дозволить зекономити.

Обсяги газу в підземних сховищах станом на 1 вересня 2021 року. Зараз вони вже зросли на 0,7 млрд куб м. Добове закачування становить 20–30 млн куб м

Найпроблемніша ситуація у промисловості. Цьогоріч тарифи на газ для промислових споживачів уже виросли вдвічі – з приблизно 8 гривень у січні до 16 у вересні. А на біржі у вересні ціни стрибнули до 26 грн за кубометр. Однак для експортних галузей (наприклад, металургія чи сільське господарство, де газові ціни проявляються у формі вартості добрив) це не буде дуже вже важким ударом: те саме цінове ралі, яке спричинило подорожчання газу, підняло ціну також і на їхню продукцію. Але для інших видів промисловості загроза цінового шоку висока. І це саме та ситуація, де виникає найбільша загроза пересічному українцю відчути на собі газові цінові рекорди, адже висока вартість газу неминуче увійде до структури цін на споживчі товари.

Що ж до опалювального сезону, то якщо не виникне зовсім уже екстремальних погодних ситуацій (наприклад, безперервні двадцятиградусні морози протягом грудня та січня), Україна пройде холодний період на тих запасах недорогого газу, які вже накопичені. Без дефіциту і цінових шоків. Інша річ, що навесні 2022 року підземні сховища спорожніють на 10–12 мільярдів кубометрів, які потрібно буде закачати. Скільки коштуватиме газ на той час – наразі не спрогнозує ніхто. Але, як говорила героїня роману «Віднесені вітром» Скарлетт О’Хара, про це подумаємо завтра.

Нафтогаз комуналка опалення тарифи газ