Навіть у нинішньому уряді трапляються реформатори. Що зроблено і що ні в Міндовкілля за попереднього міністра

Офіційна причина: «невиконання рішень РНБО» – лише формальність. Будь-хто знайомий з процедурою розробки та прийняття нормативно-правових актів розуміє, що такий обсяг завдань виконати в поставлений термін нереально. Неофіційно кажуть про те, що Абрамовський не дуже прислухався до «хотілок» з боку Офісу президента та керівництва «Слуги народу».

Його «пішли» з другої спроби, вперше дамоклів меч відставки завис над міністром у грудні 2020 року, але тоді посадовця відстояли екокомітет Ради та громадськість. Зараз ситуація змінилася: і Комітет ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, і громадськість (крім організації «Екодія», яка виступила проти відставки) обрали нейтральну позицію.

І їх більше турбує, чи продовжуватиме наступний міністр захисту довкілля екологічні реформи.

Чому ж так сталося, що вдалося, а що ні та що має зробити наступник Романа Абрамовського?

Досягнення Абрамовського

Найперше і найголовніше, що вдалося зробити Роману Абрамовському – відновити «з нуля» роботу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке було фактично знищене під час об’єднання з Міністерством енергетики, і повернути питання охорони довкілля в українську політичну площину. А потім відстояти за Міндовкіллям функцію формування політики у сфері лісових та водних ресурсів, які планувало забрати до себе Мінагрополітики (про це докладніше читайте тут.)

Друге – запуск горизонтальних змін, тобто спрямованих на розв'язання не якихось конкретних точкових проблем (як-от рубки в Карпатах чи забруднення відходами будівельної галузі), а тих, що повністю міняють підходи в тій чи іншій сфері захисту довкілля.

Це реформа екологічної інспекції, а також реформи управління лісами й управління відходами. Міністерство розробило цілий пакет нових законопроєктів спільно з народними депутатами, експертами, громадськими організаціями. Документи погоджені з основними зацікавленими сторонами та чекають, коли їх ухвалять на рівні Верховної Ради та Кабміну.

Третє – низка локальних результатів, які й відзначала громадськість і тому активно підтримувала міністра.

Це погодження створення низки національних парків, відмова у висновках з оцінки впливу (ОВД) на довкілля або значні екологічні обмеження відверто шкідливим проєктам видобутку корисних копалин, будівництва ГЕС, рубок лісу. Перед тим як здійснювати масштабний промисловий проєкт, інвестор має погодити у міністерстві документ під назвою “Висновки з оцінки впливу на довкілля”. Запровадження цієї процедури було значною перемогою екоактивістів, але щоб механізм працював, потрібна тверда позиція Міндовкілля. Детально про оцінку впливу на довкілля і як нею можуть користуватися місцеві екоактивісти читайте у нашій статті тут.

Почали працювати експертні комісії з ОВД, для яких розробити відповідну методологію.

Також частково обмежили рубки в лісах Карпат і в природно-заповідному фонді. Почали продавати ліс та спецдозволи на надра на відкритих аукціонах.

Абрамовський і команда законодавчо обмежили вміст фосфатів у мийних засобах, створили лабораторії з моніторингу стану води, заборонили використання пластикових пакетів. Частково розв'язали земельні проблеми національних природних парків та зняли з посад найодіозніших директорів, запустили кадастрову карту природно-заповідного фонду та низки інших публічних онлайн-ресурсів тощо.

Що не зробив Абрамовський?

Найбільша проблема – це робота Держгеонадр, Держекоінспекції, Держлісагентства, Держагентства з управління зони відчуження, Держводагентства, тобто органів влади, які координує міністерство.

Не вирішувалися проблеми із постійними спробами видобутку корисних копалин у межах природно-заповідного фонду та інших цінних територій. Не вдалося встановити контроль за надрокористувачами, які ведуть діяльність з порушенням природоохоронного законодавства.

Ще один мінус: збереження на посадах корупціонерів, навіть тих, щодо яких, крім журналістських розслідувань, є конкретні кримінальні провадження і яких свого часу «брали» правоохоронці.

У рамках реалізації ініціативи Зеленського з висадження мільярда дерев та збільшення площі лісів на 1 млн гектар почалося заліснення природних степів, замість збереження самосійних лісів від розорювання та необлікованих лісів від дерибану.

Залишалися маніпуляції у лісгоспах з продажем деревини «своїм» фірмам, корупція з власною переробкою лісгоспів (коли замість продажу деревини на відкритих аукціонах здійснюється переробка за давальницькими схемами, тобто підприємство дає свою продукцію на перероблення іншому й отримує готовий продукт) і подальший продаж у непрозорий спосіб за заниженими цінами на експорт.

Масові незаконні рубки в Чорнобильській зоні з продажем деревини за кордон.

Відсутність належної реакції на незаконні санітарні рубки, рубки в «сезон тиші», тобто навесні, коли народжуються пташенята і звірята, рубки у місцях, де ростуть червонокнижні види, та не передбачені законодавством рубки.

Непогодження з боку лісівників заповідання цінних лісів, зокрема створення національних природних парків «Чорний ліс», «Ізюмська Лука», «Дніпровсько-Тетерівській» тощо.

Продовження шкідливої для довкілля практики масового розчищення річок та «господарське», а не природоохоронне спрямування діяльності водників. Про таку практику читайте докладно у нашій статті.

І хоча в низці інтерв’ю Роман Абрамовський натякав, що міністерство не може повною мірою відповідати за діяльність підпорядкованих йому органів виконавчої влади, це не знімає з нього відповідальності в очах суспільства.

Викликали критику й окремі дії безпосередньо міністерства – недостатньо амбітні кліматичні цілі, видача лімітів на рубки в Чорнобилі, ліцензій та дозволів підприємствам-забруднювачам і висновків з оцінки впливу на довкілля будівництва нових блоків АЕС тощо.

Провали на стратегічному рівні:

Земельна реформа жодним чином не врахувала екологічний аспект. Тож держава тепер не зможе реалізувати задекларовані кліматичні цілі, наприклад, зменшити площу орних земель і збільшити площу пасовищ та сіножатей, вивести з обігу деградовані сільськогосподарські землі.

Більшість «екологічних» законопроєктів не здобули підтримку Верховної Ради. Буксує реформа з управління відходами, відповідний рамковий законопроєкт 2207-д вже понад рік готується до другого читання, і пропонований текст досі не оприлюднений.

Але якщо підсумувати – то діяльність Романа Абрамовського на посаді міністра захисту довкілля та природних ресурсів України однозначно можна назвати позитивною для довкілля.

Що має зробити новий міністр

По-перше, продовжити системні екологічні реформи, розпочаті попереднім міністром.

При цьому важливо, щоб реформи відбулись по суті, а не за формою. До більшості «екологічних законопроєктів» лобісти бізнесу зареєстрували альтернативні законопроєкти, які формально виконують вимоги європейських директив, але фактично консервують статус-кво.

Наприклад, пропонують зберігати Смарагдову мережу України, але так, щоб на діяльність аграріїв чи надрокористувачів в її межах не накладались жодні обов’язки. Чи модернізувати заводи та електростанції – але за українськими стандартами та технологіями, а не міжнародними. І не зараз, а через 10 років. Або реформувати екологічну інспекцію – але так, щоб вона не могла перевірити підприємство, якщо його директор на лікарняному чи відсутній. Чи так, щоб вночі можна було робити залпові викиди забруднювальних речовин (у нічний час не здійснюють перевірок).

Роман Абрамовський тут на поступки не йшов, і важливо, щоб новий міністр теж утримався від спокуси поставити собі «галочку» за реалізовані «реформи» і наполягав на змінах по суті.

Аналогічна ситуація і з наказами Міндовкілля та постановами Кабінету Міністрів України (КМУ), за розробку яких відповідає це міністерство.

По-друге, зайняти більш жорстку позицію щодо підприємств та організацій, які де-юре підпорядковуються центральним органам виконавчої влади, але де-факто відчувають себе досить вільно.

Зняти з посади найбільш заплямованих корупціонерів. Проводити службові розслідування за виявленими фактами правопорушень та зупиняти їх. А у випадку відсутності реакції – ставити перед КМУ питання якості роботи відповідних керівників центральних органів виконавчої влади.

По-третє, продовжити й поширити позитивні практики роботи Міндовкілля, про які йшлось вище.

уряд абрамовський міндовкілля екологія