Госпіталізація, операція, вакцинація. Як ускладнення від ковіду переконали молоду вчительку вакцинуватись
“Коли з’явилась інформація про можливість щепитись від COVID-19, я одразу перелякалась. Вакцин було безліч, їх надто мало часу випробовували. Тож я не збиралась вакцинуватись. Загалом я вважаю себе свідомою громадянкою і медіаграмотною людиною. Я бачила багато антиреклами щодо вакцинації в соцмережах, я розуміла, що ця інформація неправдива. Втім, чомусь все одно боялась”. “Тексти” розповідають історію Аліни Янчук – вчительки із Вінниччини, яка боялась вакцинуватись, але ускладнення після коронавірусу змусили її змінити думку.
Станом на 18 листопада лише 30% українських громадян щепилися принаймні однією дозою вакцини від COVID-19. Це один з найгірших показників у Європі. Щоб стимулювати українців вакцинуватися, президент Володимир Зеленський оголосив, що повністю щеплені громадяни зможуть отримати 1000 гривень від держави.
Вразливе місце
“У вересні минулого року я захворіла на коронавірус. У мене почався кашель, і оскільки я працюю у школі, мені не хотілося нікого наражати на небезпеку. Тому я швидко звернулася до лікаря. Він зробив огляд, і мене одразу поклали в лікарню з двостороннім запаленням легенів.
Спочатку я лежала в палаті терапевтичного відділення, а на наступний день тест підтвердив, що в мене коронавірус. З цим пов’язана моторошна історія. Коли я лежала в терапії, об 11 ночі мені подзвонила мама. Я взяла слухавку і почула, як вона говорить: “Не хвилюйся, зараз до тебе прийдуть і заберуть”. У мене був шок, я не могла зрозуміти, що відбувається. Тоді зайшла медсестра і повідомила, що мене переводять в інфекційне відділення. В мене закалатало серце і почалася справжня паніка.
Об 11 ночі зателефонувала мама і говорить: “Не хвилюйся, зараз до тебе прийдуть і заберуть”
Після того, як мене перевели в інфекційку, на наступний день до мене додому приїхала санстанція й обробила пороги та підлоги квартири. В цей момент мені згадався випадок, коли в Нові Санжари приїхала перша група евакуйованих з Вуханя людей – тоді жителі селища кидалися в них камінням. (Докладно про це читайте у нашій статті). В мене виник страх, я відчула себе ізольованою від світу і подумала: “Невже до мене теж буде таке ставлення?” Тож мені морально було дуже важко в цей період.
Після того, як мене виписали, я повернулася додому. Але в мене почала дуже сильно боліти нога і я звернулася до травматолога. Виявилось, що в мене кіста (порожнина всередині тканини, заповнена рідиною, – ред.) у кістці. Ось такий наслідок мав ковід для мене. Лікар пояснив, що кожного пацієнта коронавірус б’є у найбільш уразливе місце в організмі. Моїм слабким місцем виявились суглоби. Потім – лікування, дві важкі операції. Після цього я ще два місяці лежала вдома, а коли вийшла на роботу – ще деякий час ходила на милицях. Тож лише через кілька місяців я змогла повернутися до нормального життя”.
Старша сестра
Коли в Україні вакцини стало вдосталь і розпочалася широка кампанія вакцинації, Аліна все ще не поспішала робити щеплення. Вчителька пояснила, що боялась ефекту, який вакцина могла спричинити після операції. Але згадки про хворобу постійно тримали її в напрузі.
“У сім’ї ми проводили довгі години за розмовами про щеплення. Одного разу старша сестра сіла поговорити зі мною і сказала: “Я вакцинувалась, наші батьки теж, подивись – з нами все добре. Ми всі отримуємо щеплення в дитячому, підлітковому віці. Це нормально”.
Старша сестра сіла поговорити зі мною: “Я вакцинувалась, наші батьки теж. Ми всі отримуємо щеплення в дитячому віці. Це нормально”
В окружній лікарні в той момент була дуже складна ситуація. Заклад обслуговує пацієнтів з трьох територіальних громад – тому усі місця були забиті. Найбільше я боялась захворіти й знову потрапити в лікарню.
Тож врешті-решт я наважилася. Величезну роль зіграла хвороба. Можливо, я б і не вакцинувалась, якби не мала такий важкий перебіг, адже тоді б я не усвідомлювала всіх масштабів проблеми та наслідків, які можуть бути після. Але аж до останнього моменту я дуже боялася вакцини. Навіть під час щеплення мене охоплював величезний страх, але коли мене вакцинували – я навіть незчулася.
Одразу після того як я вколола першу дозу, вийшла постанова про те, що невакцинованих вчителів не допускатимуть до роботи. Тоді директор для розмови зібрав увесь колектив: і вакцинованих, і невакцинованих. Він сказав, що щеплений та нормально себе почуває, хоча в нього була довідка про наявність антитіл, і він міг би не вакцинуватись. Директор додав: “Я свідомо до цього ставлюся, закликаю і вас поставитись до цього з розумінням”. Це була переконлива розмова: після неї декілька педагогів зробили першу дозу вакцини.
Аліни Янчук вела активне життя, а після коронавірусу кілька місяців довелося ходити з милицями
Я вважаю, що тисяча гривень навряд зможе переконати людей зробити щеплення. Зараз люди стають більш впевненими у безпечності вакцин, і переконує їх заповнення інформаційних “пробілів” щодо щеплень, а не матеріальна вигода. Тож я думаю, що потрібно більше інформаційних кампаній, які будуть розповідати про щеплення та небезпеку коронавірусу. Це може дуже добре спрацювати у малих територіальних громадах, де люди довіряють одне одному. (Так місцева влада і лікарі діяли в Моршині, і це спрацювало, про це читайте тут)
Також можуть допомогти маленькі відеоролики з лікарень, які публікують у соцмережах, де показують, що відбувається в інфекційних відділеннях. Я це бачила на власні очі: коли хворіла, вся лікарня була заповнена, пацієнти лежали навіть у коридорах та їдальні. Мене, на щастя, не підключали до апарату штучної вентиляції легень, але зі мною в лікарні були люди, які дихали киснем через ШВЛ”.
Комунікація для вакцинації
Співробітник Науково-дослідного інституту здоров'я населення Університету святого Георгія в Лондоні Мохамед Разай стверджує, що більшість людей, які не зробили щеплення – не є представниками радикального антивакцинаторського руху. “Ці групи [антивакцинаторів] – дуже маленькі, але вони активні як онлайн, так і офлайн,” – говорить Разай.
Опитування фонду “Демократичні ініціативи” показало, що більшість українців, які не планують щепитися від коронавірусу, вважають, що вакцини ще недостатньо перевірені, і хвилюються про можливі побічні ефекти після вакцинації.
Тож більшість невакцинованих – це такі люди, як Аліна. Вони сумніваються, і дослідження доводять, що вони готові змінювати свою думку.
Щоб переконати українців вакцинуватися, потрібний діалог з громадянами. Лідери думок та політики мають розповідати та на власному прикладі показувати, що вакцини від коронавірусу – безпечні та ефективні. А медична система має детально пояснювати вигоди від вакцинації та де і як можна зробити вакцину. І робити це не тільки в інтернеті, а й у реальному світі, зокрема через спілкування лікарів з населенням.
Зараз Україна утримує лідерство за добовою смертністю від коронавірусу. Понад 98% померлих від коронавірусу у віці старше 60 років – невакциновані.
Історія Аліни показує, що люди можуть змінювати свою думку щодо вакцини й цим зберігати своє життя.
