Кібератаки на гроші російських олігархів і залякування дронами. Незвична тактика стримування РФ для України

Про це йдеться у статті Defense One. Наводимо місцями скорочений переклад, а місцями, навпаки, доповнений дуже коротким викладом інших англомовних статей, на які посилаються автори. Лінки також зберігаємо для тих, хто читає англійською.

Ані витрачені зусилля, ані економічні санкції, якими Вашингтон і Брюссель погрожують Москві, недостатні для стримування Росії від можливого масового вторгнення через український кордон. Необхідна нова форма стримування – "тактика дикобраза". Цікаво, що раніше подібну пропонували іншій меншій країні, що має протистояти велетенській – Тайваню проти Китаю. "Тактика дикобраза" зводиться до такого: "багато маленьких ударів":

Саморобні міни, дешеві дрони та рейди по тилах. Тактика на випадок вторгнення Росії, – Atlantic Council

Україна може швидко наростити "шубу з голок", які або зроблять вторгнення неможливим, або принаймні змусять швидко відступати після того. На щастя, недорогі та доступні речі уможливлюють таку тактику – тільки якщо США погодяться допомогти, витративши лише одну десяту чи менше тих коштів, які щороку витрачалися в Іраку чи в Афганістані.

Лякати дронами

Одна з ключових потреб – це в рази й на порядки збільшити той арсенал великих дронів, який нині має Україна, а також надати велику кількість менших оборонних систем. Корисність і важливість дронів у "великій" війні армій була чудово продемонстрована під час війни в Нагірному Карабаху, коли турецькі дрони Bayraktar TB2 на озброєнні азербайджанської армії долали російські системи протиповітряної оборони на озброєнні Вірменії, а потім знищували сотні броньованих транспортних засобів, захисних споруд і зосереджень військ – як прямими ударами, так і шляхом розвідки для майбутнього удару з боку артилерії.

Турецькі дрони у Нагірному Карабасі знищують радянську (та російську) техніку із вражаючою ефективністю

Але Україна може й повинна використовувати свої нові дрони, щоб переконати Росію взагалі не починати війни. Наприклад, дрони можуть регулярно знімати високоякісні фото потенційних цілей, які можна розповсюджувати соцмережами. Вони можуть часто та з непередбачуваною періодичністю тестувати протиповітряну оборону. Цілі флоти дронів – "зграї" – можуть запускатися з кількох з українських десятків аеродромів. Ці вильоти можуть включати поєднання озброєних "Байрактарів" з іншими, дешевшими та чисельнішими неозброєними апаратами з подібними характеристиками, які неможливо відрізнити на радарах і візуально, для збільшення непевності. Можна також застосовувати нелетальні удари "стукання по дахах" військових об'єктів.

Але "стати дикобразом" – це не тільки використовувати дрони. Для стримування комбінованих російських сил вторгнення дрони можна поєднувати з протиповітряною, протитанковою й, особливо, кіберзброєю.

Превентивна оборона на кіберфронті

Україна має негайно починати "превентивну оборону" на кіберфронті, випереджаючи загрози з боку Росії та формуючи інформаційне та фізичне поле бою.

Київ може поставити під ризик системи контролю Росії над газовими та нафтопроводами, енергетичною системою, електромережею, системою GPS, комунікаційною інфраструктурою. Особливо в разі, якщо пов'язані з Росією хакери атакуватимуть внутрішні енергосистеми України, як вони це зробили у 2015 та 2016 роках.

Росія також вразлива у кіберпросторі в політичній сфері. Близько сотні олігархів контролюють, за оцінками, 630 мільярдів доларів, значна частина яких заховані за кордоном у різних формах, навіть у вигляді криптовалют. Інші росіяни є – з великою ймовірністю – тими, хто зберігає багатство для політичних лідерів Росії, включно з самим Володимиром Путіним. Українські кібервійськові за підтримки НАТО можуть виявляти, заморожувати, вилучати чи іншим чином блокувати пули активів цих людей. Для таких дій є прецеденти. Наприклад, казино Шелдона Аделсона зазнали кібератак після того, як він запропонував ядерний удар по Ірану.

Громадянське суспільство – ще одна асиметрична вразливість Росії. Українські кіберкоманди можуть створювати контррозвідувальні "гало" навколо опонентів путінського режиму, захищаючи їхні комунікації, перешкоджаючи прослуховуванню та потенційно сіючи непевність у російських агентствах, що займаються внутрішньою безпекою. Українські кіберкоманди також можуть зробити так, щоб будь-які порушення режиму Путіна регулярно з'являлися на смартфонах росіян, поряд із повідомленнями про те, що Україна просто хоче з Росією нормальних відносин, а не взаємин, нав'язаних силоміць під прицілом зброї.

Якщо почнеться вторгнення, Україні доведеться поставити під загрозу флот гелікоптерів Росії, примусивши літальні апарати залишатися на висоті понад три кілометри, й таким чином вести "передусім наземну війну". Для цього особливо корисними можуть виявитися американські "Стінгери" та польські системи GROM/Piorun, оскільки вони порівняно прості у використанні, недорогі, й запаси їх легко поповнювати. Наприклад, польська армія у 2016 році витратила 220 мільйонів доларів на 420 систем запуску Piorun та 1300 ракет. ПЗРК можна запрограмувати на роботу виключно на території України, щоб захиститися від можливих витоків та розповсюдження зброї за межі України.

Що стосується наземних боїв, українські РК-3 та "Скіфи" важчі та мають менший радіус ураження, ніж американські "Джавеліни", до того ж вони менш маневрові, через що можливі контрудари. На щастя, США вже надали Україні 77 систем протитанкової оборони "Джавелін" та 540 снарядів для них. Але Штати повинні поспішно надіслати ще в кілька разів більше цих систем і снарядів. Одним зі способів для того, щоб швидко це зробити, може бути тимчасовий лізинг на умовах, що після достатньої деескалації невикористані запаси можна буде повернути назад Сполученим Штатам. Такий спосіб лізингу дозволить постачати озброєння на кшталт "Джавелінів" та "Стінгерів" відповідно до масштабів російських дій, надаючи їх під тимчасовий, але повний операційний контроль України.

«Джавеліни», «Стінгери», засоби зв'язку і бронемашини для піхоти. Яка допомога потрібна зараз Україні

Щойно Росія виявить ознаки готовності до деескалації, невикористане озброєння понад заздалегідь встановлену базову кількість може передаватися назад під управління США або НАТО.

Для максимізації ударів по броньованій техніці Росії США можуть передати транспортні засоби для швидких атак, які здатні перевозити протитанкові керовані ракети або команди, що оперуватимуть "Джавелінами", значно швидше за російські броньовані одиниці, дозволяючи силам оборони України швидко стріляти та переміщуватися, ускладнюючи для загарбника можливість збити їх з повітря чи за допомогою артилерійського вогню. Такі транспортні засоби коштують близько 30 тисяч доларів за кожен (на противагу 6 мільйонам за гелікоптер класу UH-60) і можуть діяти поза радіусом досяжності російських ракет класу земля-повітря, які загрожують гелікоптерам.

Третьою ключовою допомогою може бути цільова фінансова підтримка, яка переконає Росію, що Україна може витримати збройний спротив – і що фінансову допомогу за потреби можна збільшувати. Цільові інвестиції з боку США можуть значно посилити здатність України до проведення операцій за допомогою дронів перед лицем протиповітряної оборони Росії.

Допомога США та НАТО обсягом близько мільярда доларів дозволить Україні самостійно виробляти понад 100 великих бойових дронів та закуповувати ще таку ж кількість у Польщі або іншого сусіда, якому менше загрожує пряма атака з боку Росії. США також можуть фінансувати оновлення обладнання та закупівлю матеріалів для інших необхідних секторів української оборони, щоб дати їй змогу витримувати можливий багаторічний конфлікт.

Ця стратегія стримування чітко дасть Росії зрозуміти, з якою певністю на неї саму чекає пекло в разі вторгнення. Вона також робить наголос на обмежених цілях: голки дикобраза пронизують ведмедя лише в тому разі, якщо він нападає.

агресія росія україна аналітика армія інозмі