Танки бруду бояться. Як погода може стати на заваді планам Путіна

0 градусів уповільнює просування

Роман Багаєв, танкіст, офіцер запасу, учасник міжнародних змагань танкістів Strong Europe Tank Challenge

При нульовій і вище температурі швидкого наступу бронетехніки не вийде. Відлига, плюсова температура – це завжди проблема для гусеничної техніки. Збільшується опір ґрунту, відповідно більші витрати паливно-мастильних матеріалів. Тим більше, якщо техніка їхатиме колоною, то достатньо проїхати одній роті чи батальйону, і вони так намісять землю, що навіть таким повнопривідним машинам, як “Урал” чи ЗІЛ буде дуже важко пройти, не кажучи вже про решту техніки.

Звичайно, відлига уповільнить просування техніки, але не зможе її повністю зупинити. У нас майже немає таких боліт, де б ті ж танки могли вгрузнути принаймні по катки. Хоча на Волині у нас були випадки, коли під час навчань машини провалювалися майже по башту. Але просування бронетехніки справді сповільниться, а у деяких випадках може затриматися не на одну добу. Бо якщо одна машина застрягне, її треба витягати, і не однією, а двома машинами, а це теж логістика, збільшена витрата пального. Тож треба дозаправляти, треба, щоб під’їхали заправники, а вони на колісній базі, їм взагалі тяжко їхати буде.

Зараз при плюсовій температурі одна рота так намісить землю, що Урали буксуватимуть

Прохідні якості, принаймні у базовій комплектації, танків Т-72 (перебувають на озброєнні російської армії – ред.) гірші, ніж у Т-64 (розповсюджені на озброєнні української армії – ред.). Дуже багато чого залежить від гусеничної стрічки. На Т-64 гусениці більш придатні до різноманітних, назвемо їх так, важких ґрунтів, у них є, зокрема, ґрунтозачіпки. У Т-72 початково гусениці були без подібних зачепів, але у модифікаціях вони теж з’явилися.

Російський танк Т-72Б, що застряг в болоті на Донбасі. Фото "Український мілітарний портал"

Якщо температура буде мінусовою, хоча б -1–2 градуси впродовж однієї-двох діб – цього буде достатньо, щоб ґрунт підмерз і танки змогли їхати на пристойній п’ятій-шостій передачі, не відчуваючи великого опору ґрунту.

Ті російські частини, які перекидають зараз із регіонів Сибіру та Далекого Сходу, можуть бути краще підготовлені до ведення бойових дій саме в зимових умовах. У них на озброєнні є танки Т-80, у них газотурбінні двигуни, вони легше запускаються при низьких температурах.

На снігу техніку добре видно і легко знищувати

Євгеній Антипенко, офіцер запасу, представник «Асоціації саперів України»

Усе залежить від того, звідки й де ворог вирішить наступати. Пересування як гусеничної, так і колісної техніки у зимовий період не дуже актуальне через проблеми з маскуванням. На білому снігу все помітніше. Пересування великої кількості техніки не є раціональним з точки зору маскування. Вони знають, де ми стоїмо, ми знаємо, де вони стоять. Усі всіх бачать, як на долоні. Якщо у наступ піде якась техніка – це одразу буде помічено. Маневрувати у цей час краще поодинокими одиницями.

Навіть якщо ми візьмемо історію, ту ж Другу світову війну, то під час зими намагалися не наступати. Взимку є свої нюанси. При низьких температурах виникають проблеми з паливом, мастилами, вони можуть замерзати, спрацьовує звичайний людський фактор. Але ми не повинні забувати, що тій же артилерії не треба підходити на ближню відстань. Вона б’є на кілометрові відстані. Підвозити боєприпаси для артилерії також нескладно – вони ж будуть завозитися на вже обладнані позиції.

Якщо буде повномасштабний наступ, то почнеться все з ударів артилерії з місць дислокації для того, щоб розбити опорні пункти. І лише після того буде рух живої сили та техніки, щоб зайняти наші позиції. Але вони їх не зможуть зайняти, тому що по всьому периметру зони розмежування є мінні поля, протитанкові рви, ще якісь інженерні загородження. Перепони там для руху супротивника надзвичайно великі.

Зимовий наступ в зоні ООС, де багато мінних полів, малоймовірний

Основна проблема для наступу в зоні ООС – це мінні поля. Зимою ніхто, принаймні розсудливі люди не займаються розмінуванням. У зимовий період проводиться лише знищення раніше знайдених боєприпасів. Наказувати взимку проводити вручну мінування – розміновування території – це злочин. А без розмінування техніка вперед не пройде. Тому на Донбасі найбільш придатний для наступу час – це весна-осінь, коли можливо провести розмінування, розмітити шляхи наступу-відходу. Хоча, думаю, там, де мінні загородження, ніхто особливо наступати не буде взагалі. У цьому плані зона ООС дуже проблемна для наступу.

Росіяни можуть спробувати наступати з інших, менш складних напрямків. Як варіант, вони можуть розглядати можливість наступу через Чернігівську область. Там немає мінних полів, такої концентрації інженерних загороджень, як в АТО, цей регіон межує з Білоруссю.

Так, на Чернігівщині багато боліт, є чорноземи. Але підозрюю, що росіяни вивчили карту України дуже добре, і мають уявлення про шляхи сполучення. На Чернігівщині є опустілі селища, боліт там справді багато, але й лісів чимало. Це добре для маскування, для перекидання якихось розвідувальних та диверсійних груп. Добрих шляхів там, може, й не так багато, але ми повинні розуміти, що техніка не переганяється одразу вся – все це робиться поетапно, у п’ять-шість етапів. Спочатку виступають одні підрозділи, потім до них підтягуються підрозділи забезпечення, потім далі. Це достатньо тривала у часі процедура. Гусенична техніка буде йти полями, колісна – ґрунтовими, асфальтовими дорогами.

Звичайно, ідеальним для проходження техніки було б тиждень-півтора морозу без снігу. Тоді пройдуть на раз два. Зараз ґрунт на сантиметр десь був промерзлий, але йде різке потепління. Але що буде за пару днів – невідомо, погода у нас зараз дуже мінлива.

росія україна війна