Ад'ютант його величності. Чому Євгеній Мураєв – це все ж серйозно
Кремлю потрібен виконавець, який втілюватимете в життя потрібну йому політику, виконуватиме всі вказівки путінських радників без власного експромту. У цьому Мураєв навіть кращий, ніж Медведчук.
Пізно ввечері у неділю, наче грім, прогриміла новина – британські медіа з посиланням на МЗС Великої Британії повідомили, що Росія хоче поставити свого ставленика в Україні. І цим ставлеником може бути проросійський політик, лідер партії «Наші» Євгеній Мураєв. В Україні не надто про це згадують, але цю інформацію також підтвердили й в CNN з посиланням на власні джерела. Попри скепсис деяких українців щодо цієї кандидатури, все ж варто розібратися – хто такий Євгеній Мураєв і наскільки ймовірним може бути його висунення на генерал-губернатора нашої країни.
Помічник Азарова
Коли дивишся і слухаєш Мураєва, одразу впадає у вічі невідповідність між його зовнішнім виглядом та поведінкою. Зовні Мураєв здається якимось клоном доцента Шурика з «Операції И», але його поведінка свідчить про зовсім інше.
Без сумніву, Євгеній Мураєв хоче виглядати і бути подібним до чогось середнього між радянським апаратником вищої ланки та просвітленим мудрецем епохи китайської династії Цінь. Можливо, для декого таке поєднання здається дещо смішним, але, вочевидь, знаходяться і поціновувачі подібного іміджу.
Принаймні, як свідчать очевидці, у його рідному Змієві на Харківщині він користувався беззастережною підтримкою. Там його двічі обирали народним депутатом, поки у 2019 році Мураєв не пішов до ВР у списку «Опозиційного блоку» і «зелена хвиля» Володимира Зеленського не лишила його за бортом парламенту.
Мураєв починав свою політичну кар’єру як депутат Харківської облради, потім Віктор Янукович призначив його головою Зміївської райдержадміністрації, згодом – звісно, депутатство від "Партії регіонів". Свого часу пишався тим, що після Революції гідності нібито вивіз Миколу Азарова на власному автомобілі до Росії. І у цьому немає нічого дивного – коли Азаров був ще народним депутатом шостого скликання, Мураєв був його помічником.
Молодість: Добкін, Азаров, Мураєв. Фото ХАЦ
Після Революції гідності Мураєв (звичайно, зі своїми «бойовими товаришами») потрапляє в ОПЗЖ, де продовжує свою активність. Але тут у нього, як і в деяких інших ОПЗЖистів, трапився конфлікт із Віктором Медведчуком.
Вочевидь, цілого «руского міра» їм виявилося замало. Власне, саме цим конфліктом пояснюють одну дивну історію, яка сталася з Мураєвим у 2018 році – Росія ввела проти нього санкції. По своїй суті – ситуація анекдотична, оскільки більш завзятого захисника цінностей того ж «русміра» важко знайти. Але, як ми побачимо пізніше, у майбутньому це рішення дуже прислужиться Мураєву, коли після заяви західних медіа він та російські ЗМІ в унісон розповідатимуть про ті-таки санкції проти нього.
Певно, політик і надалі був би в тіні Віктора Медведчука, якби свого часу президент Володимир Зеленський не вирішив поставити жирну крапку в активності путінського кума, закривши його медіаресурси, а самому Медведчуку пред’явивши низку звинувачень. І тут прийшов час Євгенія Мураєва – саме він намагається висунутися на перші позиції у політичному секторі шанувальників «руского міра».
Є чимало грошей
Євгеній Мураєв позиціює себе не лише як політик, а й бізнесмен. Але вже після невдалих для нього парламентських виборів 2019 року у нього раптом звідкись з’являється потужний фінансовий ресурс, що дозволяє йому проводити помітну рекламну кампанію.
Особливий акцент робиться на банери, які нібито рекламують одну з передач на телеканалі «Наш», звісно, за участі самого Мураєва, а по суті є його особистою рекламою. Наприклад, велетенський банер з такою рекламою з’явився на Будинку профспілок на київському Майдані Незалежності, але після гучних громадських протестів його зняли.
Зрілість: банер з Мураєвим на Будинку профспілок
Найдивнішим тут є той факт, що така фінансово витратна кампанія здійснюється у період, коли у найближчій перспективі немає жодних виборчих перегонів. Справжній нонсенс для українського політикуму, який завжди починає активно інвестувати у рекламу напередодні виборів.
Сьогоднішня українська влада чомусь вперто намагається показати Мураєва чимось незначним, такою собою «балакучою головою», що розповідає російські фейки. Проте цей спрощений образ заважає побачити очевидні переваги Мураєва як потенційного реалізатора політики Кремля.
По-перше, Мураєв є носієм хай і не такого вже великого, але достатнього помітного для українського політичного ландшафту політичного рейтингу. А ми знаємо, що в українських реаліях навіть найменший рейтинг може дуже швидко зростати в рази.
По-друге, він, вочевидь, розпоряджається доволі таки потужним фінансовим ресурсом. Принаймні такий висновок можна зробити з активної рекламної кампанії на білбордах, які розвісили буквально по всій країні. Джерела цього ресурсу мало зрозумілі, можливо, цим мали б зацікавитися представники правоохоронних органів.
По-третє, Мураєв є власником телевізійного каналу. Так, телеканал «Наш» не очолює медійні рейтинги. Проте сама наявність у власності телеканалу значно вирізняє Мураєва з-поміж інших проросійських політиків, що займаються агітацією, перебігаючи з каналу на канал. На відміну від різних шуфричів, герман та мірошниченків, він має власний телеканал для виголошення своїх меседжів.
По-четверте, він порівняно «свіжий» і до останнього часу не був заплямований як агент Москви, на відміну від своїх попередників Медведчука і Бойка, що мають сталий імідж російських посіпак. Це потенційно дозволяє залучати прихильників з-поза вузького кола любителів «руского міра».
Якщо проаналізувати висловлювання Євгенія Мураєва та контент телеканалу «Наш», дивуєшся, чому останній не закрили разом з «Ньюзваном» чи «112», адже він цілковито просуває їхні меседжі.
"Нас окупували". Визволить, очевидно, Росія
І хто у Мураєва є янголом-охоронцем в українській владі, який дає йому виголошувати такі тези без жодних правових наслідків ?
До речі, петиція щодо запровадження санкцій проти телеканалу «Наш», оприлюднена на сайті президента України 6 січня, набрала потрібні для розгляду 25 тисяч голосів, але влада не відреагувала на цей запит суспільства. Так, рішучий секретар РНБО Олексій Данілов говорив, що як тільки від уповноважених органів надійде звернення про запровадження санкцій щодо телеканалу «Наш», РНБО терміново розгляне це питання, а поки таких звернень немає.
ТЕКСТИ відібрали лише кілька цитат з того, що неслося на цьому телеканалі останній місяць. Усі ці висловлювання належать його власнику – Євгенію Мураєву:
«Я думаю, жоден українець зараз не відповість, чим відрізняється «Путін введи війська» від «Байден введи війська». 14.12.21.
«Ви кажете слово "сепаратисти". А хіба Донбас виступає за відділення від України чи все ж за реінтеграцію на своїх умовах? <…> Є (в «Л/ДНР» – ред.) конкретні керівники, які заявляють, що готові вести переговори по реінтеграції при виконанні того, що записано у Мінських угодах». 14.12.21.
«Ми не керуємо своєю державою. Всі реформи – МВФ, у наглядових радах стратегічних підприємств – іноземці <…> Нас окупували. Поставили у коліно-ліктьову позу і користуються». 01.01.22.
"Щодо ситуації з НАТО, ми всі заручники і ми не можемо встати та сказати, що передусім не в наших інтересах війна з Росією. Чи згодні українці вступити в НАТО шляхом війни з Росією?" 14.01.22.
"Україна по суті конфедерація, ми збирались по частинах. Нам віддали Закарпаття, точніше Радянський Союз його анексував, Галичину, Бессарабію, Буковину, потім нам передали Крим. <…>» 24.01.22.
Перед самим Новим роком, коли військова загроза Путіна Україні стає вже очевидною, Мураєв озвучує, що підготував «пару днів тому проєкт нової Конституції», яка передбачає устрій України як парламентської республіки.
У якій, можна припустити, президента чи взагалі не буде, чи він виконуватиме суто номінальні функції. А от однією з центральних фігур стане прем’єр-міністр. І найцікавіше, що вже буквально за кілька тижнів західні медіа повідомлять про можливе просування Росією Мураєва саме на посаду прем’єра.
Загалом, історія з оприлюдненням британським МЗС заяви щодо Мураєва видається дуже дивною. Оскільки було б логічним, щоб британське міністерство просто поділилося б цієї інформацією з українською стороною.
Як стверджують самі британські медіа, МЗС Об'єднаного Королівства вперше пішло на такий безпрецедентний крок і оприлюднило свою заяву в медіа. Чому вони це зробили? Можна лише припускати, що британці вирішили через публічність привернути більшу увагу саме української сторони до персони Мураєва.
Також, не можна виключати, що українська влада таки знала, що Росія готує Мураєва на правителя України, і саме її бездіяльність підштовхнула британців вийти з публічною заявою.
І навіть після цієї сенсаційної заяви Київ реагує зовсім мляво, і Мураєв ще не на допиті в СБУ. А черговий представник української влади при згадуванні прізвища Мураєва зображає змученість на обличчі, ніби його питають про прибирання снігу.
Московія відреагувала миттєво
А от реакція росіян красномовна. Інформація про Мураєва з’явилася ввечері у неділю, 22 січня, а вже о пів на третю ночі за московським часом російське МЗС виступило з доволі таки дивною, але заявою. Комусь у Росії інформація про Мураєва видалася настільки важливою, що він вирішив прокоментувати її, не чекаючи ранку. Для прикладу – українська сторона відреагує лише наступного дня, і це буде лише коментар піар-радника президента Михайла Подоляка для BBC.
Буквально у перший робочий день після вихідних, на яких прозвучала заява про Мураєва, відбулося засідання РНБО. Здавалося, логічним на ньому мали б розглянути і питання щодо цього персонажа. Нагадаємо, раніше на одному з таких засідань були введені санкції проти Медведчука, його поплічників та телеканалів з його сфери. Проте цього разу так не сталося.
На пряме питання журналіста чому так, секретар РНБО Данілов дуже довго і просторо розповідав про те, що в країні демократія, і не можна так просто всіх арештовувати, і подібних до Мураєва багато. І все.
Проте в Україні певний скепсис щодо реальності інформації про обрання Кремлем саме Мураєва своїм ставлеником можна почути не лише від представників влади. Схожі сумніви висловлюють і журналісти, і експерти.
На це хочеться відповісти запитанням: а для чого Кремлю потрібен в Україні самостійний, потужний лідер з харизматичними якостями? Радше навпаки – Москва потребує виконавця, який реалізовуватиме вигідну для неї політику, виконуватиме всі вказівки кремлівських радників без власного експромту. Здається, з цим Мураєв впорається. У цьому контексті можна згадати різноманітних «лідерів» та «вождів» «Л/ДНР». Прізвища деяких ми вже й не згадаємо, але для Кремля, вочевидь, прізвища не такі вже й важливі.
