Камери замість парканів. Мешканці столичного ЖК організували тотальне відео-спостереження і крадіжок стало менше

Він розташований в підвалі одного з будинків. Внутрішня обстановка нагадує Центр управління польотами NASA — на стіні квадратом висять дев’ять моніторів, на кожен із яких виведене мовлення наживо з камер. Охоронець Віталій Тугай постійно перемикається з однієї камери на іншу, щоб не проґавити чогось важливого. Він стежить не лише за перехожими, а й за постами охорони. Якщо помітить, як хтось із персоналу грається з телефоном — оштрафують на тисячу гривень. Так на зарплатах охоронців уже вдалося заощадити кілька тисяч гривень.

— Попередній підрядник каже, що після того, як ми встановили камери, в нього половина людей звільнилися. Вони сприймають таку роботу, як можливість поспати. Завдяки нам цій компанії вдалося відсіяти випадкових людей і відібрати найкращих, — сміється Геннадій Левітас, голова асоціації місцевих ОСББ та ініціатор тотального відеонагляду. У Геннадія — власний бізнес. Як голова асоціації він заробляє 9000 грн. Якось відмовлявся від частини цих коштів, за них зробили автополив.

Цивільні сили безпеки

Таку розгалужену систему охорони активісти почали створювати п’ять років тому — на заміну тій, що була від кервіної компанії, нав’язаної забудовником. Кажуть, її охоронці ходили по території та лузали насіння.

Паралельно мешканці розбудовували ОСББ. Оскільки такому об’єднанню непритаманно займатися питаннями безпеки аж настільки ретельно, цей напрямок виокремили в автономну структуру. Вигадали серйозну назву — Цивільні сили безпеки ЖК «Паркові озера» та створили емблему з кажаном із Бетмена. Її можна побачити на сувенірці (календарях, флешках) та на шевронах найманих охоронців.

— Ми пишаємось тим, що наша система виключно громадська, ми самі створили інституції, які мають сталу систему фінансування. Це зразок унікальної локальної спроможної громади в Києві, — розповідає Геннадій.

За безпеку мешканці житлового комплексу щомісяця доплачують по сто гривень з приміщення. На ці кошти закупили камери, рації, комп’ютерну техніку, оплачується праця найманої охорони (компанія-підрядник) і оренда приміщення у підвалі (моніторинговий центр). На відміну від багатьох інших ЖК, «Паркові озера» залишаються відкритими — будь-хто може вільно зайти на територію, це принципове рішення ініціативної групи. Кажуть, що не хочуть конфронтації з мешканцями навколишніх будинків.

— Якого ефекту ми хочемо досягти? Щоб казали, що тут закрилися якісь буржуї, які поділили людей на сорти? Це неправильна концепція! Крім того, діти повинні вільно між собою спілкуватися, — переконаний Левітас.

За його словами, закрита територія не гарантує безпеки. Наприклад, у 2018 році мешканці ЖК «Комфорт Таун», де сувора система перепусток, написали до поліції 25 заяв про крадіжку з проникненням. Злодії давно вигадали спосіб обійти охорону — для цього винаймають подобово квартиру в самому комплексі й вже на правах місцевих вільно пересуваються по його території. Зносять накрадене до квартири, а тоді спокійно собі виїжджають.

До речі, директор керівної компанії «Комфорт-Таун» пізніше обмінювався досвідом з Геннадієм.

І переймати, очевидно, є що. За інформацією поліції Дніпровського району, 2018 року в ЖК «Паркові озера» обікрали лише три квартири. А у 2020-му вже не зареєстровано жодного такого випадку. Речі з машини поцупили лише раз. Для порівняння, у 2016 році, коли активісти тільки почали запроваджувати систему тотального відеонагляду, обчистили 11 квартир і 15 автівок.

— Ми між собою жартуємо, що треба брати відсоток з рієлторів. Тутешні квартири помітно підскочили в ціні у тому числі завдяки безпеці, – впевнено розповідає співзасновниця Цивільних сил безпеки Тетяна Лавриненко. — Купували нові за 1000-1100 доларів за «квадрат», зараз на ринку «вторічки» ціна сягає 2000 доларів.

Активіст активіста бачить здалеку

Житловий комплекс «Паркові озера» розташований в Дніпровському районі Києва. Він складається з 15 будинків на 3300 квартир. Десять із них мають свої ОСББ, об’єднані в асоціацію — ту саму, яку очолює Геннадій. Решта або підпорядковані керівним компаніям, нав’язаним забудовником, або ж у процесі трансформації. По суті, кажуть активісти — це місто в місті або велике село, адже тут живе 10 тисяч людей.

Мешканці: строкатий контингент — люди різної долі з різних областей України. Хтось тікав від окупації й придбав житло на всі гроші, хтось скупив одразу кілька квартир як інвестицію. Кожен привніс у життя громади свій культурний код. Тетяну Лавриненко найбільше обурювала нахабність окремих персон, які паркувалися на газонах і тротуарах, а у відповідь на зауваження відверто хамили. Проти них вперше й об’єдналися небайдужі люди. Щодня патрулювали територію комплексу, якщо бачили «автолося», клеїли на лобове скло попередження. Злісним порушникам навіть спускали колеса.

— Це був десь 2015 рік. Роззнайомилися в закритих фейсбук-групах ОСББ. Зібралося з десяток людей. Як то кажуть — активіст активіста бачить здалеку, — сміється Лавриненко.

Справжні проблеми почалися, коли в ЖК внадився автограбіжник — вибивав скло і забирав цінні речі. Після кількох нічних засідок активістам таки вдалося його спіймати. На той час вони не мали налагоджених контактів з поліцією, тому просто скупали злодія у крижаному озері — «для профілактики». На деякий час усе втихомирилося. Але потім поновилося зі ще більшим розмахом — обкрадали квартири, поцупленим велосипедам не було ліку.

— Подивіться: великий і багатий комплекс посеред «спальників» — Дарниці, Лісового, Воскресенки й Троєщини, які мають не найкращу безпекову репутацію. От всі злодії до нас і ламанулися. Поліція приїжджала на виклик, робила «пінгвінчика», — Тетяна розводить руками, — і їхала собі далі.

Мешканці знову почали чергувати, але кількість злочинів від того не зменшувалася. Зрештою вони зрозуміли, що так діла не буде, і задумалися над побудовою комплексної системи охорони. На той час у ЖК утворилося кілька ініціативних груп: хтось займався упорядкуванням зеленої зони, хтось — сортуванням сміття. Безпекою зацікавилися Геннадій Левітас, Тетяна Лавриненко і ще один активіст Олександр Єрохін. Написали концепцію розвитку системи охорони й виклали на розгляд людей в групі ОСББ. Більшість мешканців їхні пропозиції підтримала.

— У кожній громаді є активний прошарок людей — до 3%, які не знають, куди себе приткнути. Ходять собі, кожен окремо щось робить, але користі від того небагато. Геннадію вдалося нас зібрати до купи й направити в правильне русло, — розповідає Тетяна.

Відколи створили цивільні сили безпеки, стало не тільки безпечніше — змінилося загальна культура людей. Оскільки всі знають, що скрізь встановлені камери й кожен крок під пильним наглядом, почали інакше поводитися. Скажімо, якщо хтось загубив гаманець або телефон, а інший мешканець знайшов, то гарантовано поверне власникові. Не тому що такий правильний, просто знає, що загублену річ шукатимуть і переглядатимуть записи з відеокамер. Ніхто не хоче псувати собі репутацію. Те саме стосується і сміття.

Обмежений доступ до камер є також у консьєржів. Наталя Нємчєнко (на фото) каже, що коли бачить когось підозрілого, одразу повідомляє про це охороні. Вона й сама під наглядом, але, зізнається, вдень консьєржам дозволено камеру прикривати (як-от маскою на фото).

— Шість років всі сцяли під дерева і морди друг другу били. Ми перевиховали більшість населення. Люди почали прибирати за собаками — раніше це була дивина. Зараз, може, раз у місяць зальотний стане колесом на газон. І то йому одразу 150 наліпок втулять, а то й колеса спустять, — каже Тетяна і в приклад наводить нещодавню історію з доставкою, коли вантажівка заїхала на тротуар.

Щоправда, конфлікт вдалося врегулювати (як йдеться в описі цього відео)

Картотека небажаних гостей

При зустрічі Геннадій з порога питає, скільки я маю часу. Коли почув, що можу слухати його досхочу, радісно відкрив ноутбук і заходився переповідати десятки детективних історій. Ілюстрував їх записами з камер відеонагляду. За ними можна відстежити, як з часом покращувалася якість картинки — якщо спочатку роздільна здатність не дозволяла наблизити обличчя людини й таким чином її розпізнати, то тепер хоч портрети друкуй.

Власне, Геннадій так і робить — дістає з шухляди колоду, схожу на гральні карти, тільки великі й скріплені між собою скобою. Замість королів і дам на них зображені, як написали б у книжці — зухвалі молодики. Хоча трапляються і молодиці з пенсіонерами. Це роздруківка виявлених відеокамерами злодіїв. Аналогічні колоди роздали на кожен пост охорони, якщо там когось упізнають, то не пропустять або попередять службу безпеки.

Геннадій показує на моніторі різні злочини, скоєні в різні роки на «Паркових озерах». Усі епізоди педантично задокументовані та відсортовані за датами. На пошук того чи іншого файлу потрібно не більше хвилини. І це при тому, що їх там сотні. За сюжетом вони нагадують серіал «Служба порятунку 911», знятий в 1989 році й заснований на реальних подіях.

Ось два чоловіки ставлять мітки на двері квартир, щоб простежити, коли господарі повертаються додому. При цьому один із них перед камерами постійно прикриває обличчя рукою — вдає, ніби чухає ніс. В інших випадках обличчя не видно через козирок кепки — саме для таких випадків при вході в під'їзд камери встановлені на висоті в півтора метра. Мешканці помітили мітки й побачили, як ці двоє заглядають у двері, вивчають замки. Поскаржилися охороні. За годину служба безпеки вже перевіряла «подобові» квартири. Таким чином злочинний намір вдалося розкрити ще до його скоєння. Зловмисників затримати не вдалося, та й у суді за таку справу, як вважає Геннадій, не взялися б.

— Наче й цифрова диктатура, але наче й непогана — все зафіксовано на камерах. Наша філософія — невідворотність покарання. За всі роки не розкрили лише два випадки велокрадіжок, — хвалиться він.

Найцікавіші та найпоказовіші випадки злочинів активісти монтують у відеоролики. На каналі Park Lakes Defense Forces за останні чотири роки їх назбиралося вже майже під сотню. Чого там тільки немає: і злам підвалу, і крадіжки велосипедів, які викидають з другого поверху, і напад грабіжників, і вандальні витівки, і «ювелірні» крадіжки автівок, і робота «домушників», і приїзд пожежної машини, як приклад, чому важливо дотримуватись правил паркування у житловій зоні.

Попри такий пізнавальний контент, на канал поки що підписалося лише трохи більш як 400 людей, що навіть у масштабах житлового комплексу не так уже й багато.

Ловлять злочинців

Відео – потужний і небезпечний інструмент, який можна використати зі злочинними намірами. Проте ніхто з близько двадцяти опитаних мною мешканців не поскаржився, що камери порушують їхню приватність. Можливо, це пов’язано з тим, що служба безпеки одразу всім пояснила, що до відео мають доступ тільки керівники ОСББ та поліція, якщо звернеться з запитом. До того ж запит має бути обов’язково письмовим, згідно з процесуальним кодексом — інакше в суді таке відео розглядати відмовляться. На доказ Геннадій дістає з сейфа теку з десятками листів від правоохоронців. У кожному з них вони просять про доступ до певного відео.

— З поліцією співпрацюємо дуже щільно, переважно звертаються до нас за доказовою базою. Вони дуже задоволені. Наприклад, завдяки нашим відео по двох епізодах з велокрадіжками, вони пішли “за ланцюжком” і розкрутили купу інших злочинів у різних районах, вийшли на спільників, — каже Геннадій.

У поліції Дніпровського району кажуть, що постійно співпрацюють з мешканцями ЖК "Паркові озера", де за 2021 рік зафіксовано лише вісім крадіжок (автомобільні каталізатори, велосипеди, будівельне обладнання). У семи випадках злодіїв затримали та притягнули до відповідальності. Ще одна справа у суді - за скоєння грабежу групою осіб із нанесенням тілесних ушкоджень неповнолітньому хлопцю, також всіх підозрюваних встановлено.
- Мешканці за запитом поліції надають записи камер відеонагляду і таким чином допомагають розкривати злочини, - каже Михайло Ніконов, начальник Дніпровського управління поліції. Скарг від мешканців на стеження в управління поліції не надходило.

Навіть охоронці не можуть переглядати відеоархів, бачать тільки картинку наживо. Натомість самі мешканці постійно звертаються до служби безпеки, щоб їм дали доступ до трансляцій з камер відеоспостереження. Їх питають навіщо, кажуть — «просто посмотрєть, я же дєньґі за ета плачу». А якось один чоловік хотів, щоб охоронці простежили за його дружиною. Всім їм, звісно, відмовили. Як і батькам, які жалілися, що у них загубився син. Сину виявилося 22 роки — повнолітня особа, тому порадили звернутися до поліції.

— Чув, що є люди, які думають, що я особисто постійно за ними стежу. Але це від того, що вони не усвідомлюють, який потрібен ресурс, щоб стежити одночасно за всіма камерами. Для цього потрібні десятки людей! — сміється Геннадій.

У будинках, які не входять в Асоціацію ОСББ, також поставили камери. Але дали доступ усім охочим мешканцям. Через це були випадки, коли один чоловік опублікував відео з сусідом і якимись претензіями до його нетверезого вигляду. Підхід, коли будь-хто може стежити за сусідами й використовувати відео як заманеться, на думку Геннадія — зло.

На відео зі злочинами обличчя сторонніх людей активісти розмивають. Натомість самих злочинців роблять знаменитими. Наприклад, ті ж велокрадіжки, що сталися наприкінці минулого року — службі безпеки вдалося чітко розпізнати обличчя. Відеоматеріали опублікували у двох дружніх спільнотах — «Київ оперативний» та локальна сторінка «Автопатрулю Майдану».

За тиждень відвідувачі цих груп упізнали злочинців і вказали, де вони зазвичай ходять. Активісти влаштували там засідку. Перший раз марно, але вдруге після чотирьох годин очікування таки затримали крадіїв і передали поліції. За словами активістів, правоохоронці не сиділи б годинами протягом двох днів заради якихось велосипедів — є важливіші справи.

Робота служби безпеки не обмежується тільки відеонаглядом і «полюванням» на злочинців. Нещодавно активісти закликали всіх співробітників пройти курс домедичної допомоги у Всеукраїнській спілці парамедиків. Більшість уже це зробили, навіть консьєржі. Один з останніх — охоронець Віталій Тугай.

А ще в моніторинговий центр закупили дефібрилятор і велику професійну аптечку, яка в умілих руках допоможе як із незначними подряпинами, так і, наприклад, зупинить артеріальну кровотечу. В разі чого достатньо звернутися до консьєржа або до охорони.

Паралельно з цим працюють над проєктом одностороннього руху на території житлового комплексу. На стіні в моніторинговому центрі висить біла дошка зі схемою ЖК, просто на ній Геннадій малює червоним фломастером можливу розмітку. Це, на його думку, допоможе полегшити проблему з паркуванням. Ще один інструмент, який він розглядає для цього — монетизація паркування. Оскільки кількість місць обмежена, Геннадій сподівається, що завдяки платній стоянці з території зникнуть автівки, що безвиїзно простоюють місяцями.

Щоб залучити додаткові кошти для своїх проєктів, активісти планують зареєструвати громадську організацію. Як каже Тетяна, вони такі ж кияни, як і всі інші, платять податки в бюджет. Однак усе, що зроблено на території комплексу — виключно за гроші місцевих мешканців. Тим часом місто встановлює камери й розвиває інші території. Активісти вважають, що їхні проєкти мають право так само розвиватися коштом міських грошей.

Найбільша мрія Геннадія щодо безпеки — це система розпізнавання облич. Вона дозволить інформувати охорону про перебування на території ЖК сторонніх осіб, які вже є в базі служби безпеки. В ідеалі до неї хочуть також під'єднати базу поліції зі злочинцями. По суті, ця база замінить паперові картки, і не доведеться покладатися на пам’ять людей. Для цього вже закупили аналітичний сервер, лишилося прокласти оптоволоконну мережу, незалежну від провайдера. На думку Єрохіна, головне, щоб на це було замовлення від громади.

На тлі російської загрози активісти з цивільної служби безпеки сходили до військкомату та домовилися сформувати окремий підрозділ територіальної оборони «Паркові озера». Уже провели зустріч з сусідами, де повідомили про ці плани. Багато хто зацікавився. Зараз активісти активно готуються до можливого воєнного стану — підбирають генератор, пальне, радіоретранслятор. Геннадія як власник шести одиниць зброї зацікавлений згуртувати навколо себе сусідів, що також володіють зброєю.

— Я тут живу, тут ростуть мої діти, і цей простір має бути безпечним і комфортним. Це як розширення власної відповідальності, — вважає Геннадій. — Сьогодні ти купив квартиру і створюєш там комфорт. Завтра тобі вже цікаво, чому ламається ліфт, сохнуть рослини й не прибрано в будинку — і ти створюєш ОСББ. Післязавтра ти хочеш мати класні громадські простори, комфортні й безпечні, і ти створюєш якісь більші інституції.

Що кажуть мешканці «Паркових озер»

Василь Левченко:

«Почуваюся безпечніше. І охорона, і камери — все потрібно. Сам я за допомогою не звертався, але бачив, як люди, яким побили машину, просили відстежити це на відеозаписі. Та й були випадки, коли п’яні чіплялися до вахтьорш, охорона це присікала».

Юлія:

«У цілому почуваюсь безпечніше. Принаймні, де консьєрж сидить. Камери спокій вселяють. Вони навіть з аудіозаписом — мені це подобається. Все це вартує тих ста гривень».

Дмитро Мунтян:

«Воно того не варте. Не бачу жодного зиску. Так, вони розкривають злочини, але можна було б обійтися без постів охорони. Зверніть увагу на шлагбауми, які не працюють. А якби працювали, не було б такого колапсу. Машини стоять, де попало, заважають заїхати швидкій допомозі, іншим службам. Камери нікого не лякають, повної безпеки немає. Сто гривень можна було б використати ефективніше».

Ярослав Дебелий:

«Ця ідея виникла не в когось окремо, всі мали підтримати на загальних зборах. Люди хочуть жити в безпеці, їх не цікавить, як це досягається. Це дорогий проєкт. Один будинок обвішати камерами — 150-200 тисяч гривень. Ці камери не порушують приватність людей, адже контролюють лише публічні місця — периметр кожного будинку та вхідні групи в будинок, дитячі майданчики, парковки. Жодних психологічних перешкод не відчуваю. Але вони добре дисциплінують самих мешканців та захищають від зайд-злочинців, дають відчуття безпеки у дворі».

Тетяна Заболотна:

«Ні у мене, ні в сина, ні в дочки немає авто. Я не бачу сенсу за що я плачу. Щоб охороняти чужі залізяки? Був би сенс, аби були закриті всі шлагбауми й був магнітний пропуск. На початку осені вкрали крутий гірський велосипед. Мужик пристебнув його конкретним паском, винесли кусачки, перекусили, і все!»


Цей матеріал створено журналістами Texty.org.ua за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

громада осбб безпека ISAR