"Окупанти дуже прокололися з настроями людей". Херсонці про своє місто та мітинг проти окупації

ТЕКСТИ поспілкувалися з мешканцями Херсона та місцевими активістами щодо останніх подій у місті, життя у ньому за часів окупації, а також поговорили про суботній мітинг проти окупації, який чітко засвідчив, що Херсон – це Україна. З міркувань безпеки всі, з ким ми говорили, подані під вигаданими іменами.

Дмитро: Зранку 1 березня російські окупанти спробували ввійти у місто, розпочалися вуличні бої, вони тривали два дні. З нашого боку в боях активну участь брали загони тероборони, загалом вони носили надзвичайно жорсткий характер. Загинуло багато представників тероборони, були й факти розстрілів окупантами мирних мешканців. На даний момент міська влада нарахувала близько 200 вбитих херсонців. Все це відбувалося 1 та 2 березня.

Але навіть після того, як росіяни заявили, що нібито захопили Херсон, насправді вони практично не контролювали місто. Просто їздили вулицями та стріляли, в якийсь момент трохи не розстріляли пожежну машину, яка їхала на виклик. Люди не могли декілька днів забрати трупи з вулиць міста, вони фактично почали розкладатися. Складалося враження, що у місто заїхала просто банда терористів, яка заважала якомусь елементарному життю в місті – підвозу продовольства, розповсюдженню ліків.

Позавчора стало відомо, що до Херсона має заїхати гумконвой і готується мітинг по приєднанню Херсонської області до Криму. Ця новина обурила херсонців, у нас ніхто жодної симпатії приєднатися до Криму, до Росії не мав. Коли приїхав гуманітарний конвой, до нього ніхто не вийшов з громадян, хоча у нас справді є проблеми з продовольством, з ліками. Але до окупантів практично ніхто не підійшов. Водночас більшість херсонців з обуренням поставилася до цього.

Фото depo херсон

Учора ж почала поширюватися інформація по усіх пабліках міста, що сьогодні планується мітинг у Херсоні. І херсонці почали збиратися на мітинг, хоча громадський транспорт практично не працює. Люди йшли пішки з усіх районів, вони заповнили всю нашу центральну площу Свободи, всі були з українськими прапорами, скандували наші лозунги: «Херсон – це Україна», «Слава Збройним силам України!», «Героям слава!». Кричали росіянам, що вони фашисти, що «Путін – х…ло!», «Російський корабль іди на х…й!». Після цього херсонці рушили центральною вулицею до вічного вогню. Я не беруся назвати точну кількість людей, я був усередині колони й не бачив ні її початку, ні кінця. Я взагалі не пам’ятаю, щоб колись стільки людей виходили в Херсоні на мітинги.

Щодо реакції окупантів. Я підійшов на самий початок мітингу і почув постріли. Потім нам розповіли, що коли ще херсонці тільки почали збиратися, росіяни спробували арештувати кількох, вони вихопили кількох людей і почали стріляти у повітря. Але херсонці відбили тих, кого вони хотіли затримати. І, зрештою, можна було побачити таку картину – велика кількість херсонців стояла і скандувала патріотичні лозунги, а навпроти них стояв ланцюжок озброєних окупантів, які мовчки спостерігали за ситуацією.

Світлана: Настрій у містян після мітингу справді покращився. Відчутна якась справді ейфорія. Люди побачили себе в українських медіа. Бо на початках війни було таке відчуття, що про всіх розповідають багато, а про Херсон – нічого. Хоча у нас треш тут відбувався ще з перших днів – з початку захоплення Генічеська. Але тепер ми прорвали цю інформаційну блокаду. І присоромили російських пропагандистів. У мене родичі в Криму, так вони зараз розповідають, що у них там крутяться по телеканалах ролики, що ми просимося до Криму та Росії. А насправді вчора все вийшло не так, як вони планували.

Фото depo херсон

Люди розповідають одне одному, що окупанти покидають місто. Частково це так. Були снайпери по всьому місту. Зараз кудись їх зняли. За різними даними, росіяни від’їжджають у бік Криму і в бік Миколаєва. Хоча, кажуть, вони зараз і з Миколаєва повертаються у буквальному сенсі пішки, тому що техніку їх усю там побили. Для чого вони це роблять – незрозуміло. Буквально кілька годин тому надійшло повідомлення, що окупанти поставили черговий блокпост з боку виїзду до Криму. Зараз там проводять дуже прискіпливі перевірки, вимагають показувати навіть вміст мобільних тощо.

Що можу сказати точно – окупанти у місті мінують об’єкти. Так вони увійшли у філію Суспільного, а потім люди там побачили розтяжки. Вибухотехніки офіційно виїжджали на виклик до будівель СБУ та поліції. Але мінують не лише адмінбудівлі. Розтяжки лишають навіть коло магазинів. Моє особисте враження – це крамнички, які вони не змогли обнести. У перші дні найбільше грабували продуктові крамниці та магазини з мобільними телефонами, сімками.

Трансляція українських телеканалів на сьогодні припинена. Але сьогодні люди так багато спілкуються між собою, постійно перебувають разом, що, здається, знайти когось, хто не розуміє, що відбувається – неможливо.

Сергій: Зараз можна спостерігати, що крім власне російських солдатів у зеленій формі, коло них також можна помітити якихось чоловік у чорній формі. Вочевидь, це якийсь їхній СОБР чи ОМОН. Їх не дуже багато, але вони вже почали з’являтися на блокпостах разом зі звичайними солдатами окупаційної армії.

Але зараз окупанти поки що нічого у місті не адмініструють, лише блокують місто. Всюди у нас у місті українські прапори та українська влада. До речі, коли нас планували ці пропагандистські збори про нібито приєднання Херсонщини до Криму, міський голова попередив усіх чиновників, що колабораціонізм – це карний злочин.

Звичайно, все змінюється. Військові події розгортаються далеко не так, як цього хочуть росіяни, і вони стають все жорстокішими.

Але проблема у тому, що у росіян немає сил, аби контролювати ситуацію. Коли вони говорили, що повністю контролюють місто – це була неправда. Вони не контролюють його. І у них немає сил, аби «замирити» наше місце, примусити визнавати окупаційну владу.

Для цього їм потрібно розгорнути тотальний терор. Тому зараз все залежить від нашої загальної солідарності, як ми зможемо протистояти цьому терору. Ну і, звичайно, від Збройних сил України.

Наталя: У нас у місті є група активістів, які займають активну громадську позицію, беруть участь в акціях та мітингах. Так от, сьогодні на мітинг вийшло набагато більше людей.

На мітинг вийшли люди, які зазвичай цього ніколи не роблять. Вийти на мітинг наважилися люди, які до того на це ніколи б не наважилися. Для багатьох це був реально сміливий крок.

З багатьох районів люди добиралися пішки, тому що сьогодні по місту окупантами практично заборонене пересування машинами. Автомобілі мають бути позначені спеціальними білими стрічками, та й не поодинокими були випадки, коли у людей просто забирали їхні машини.

Вся Україна сьогодні захоплена нашим містом. Херсон завжди був регіоном поряд з Кримом, російськомовним, завжди точилися дискусії щодо його мешканців. І от сьогодні я отримала купу повідомлень з усієї України, що люди вражені нашим виступом.

Цей мітинг насправді візуалізував, що Херсон є українським, тут немає нікого, хто б хотів зустрічати окупантів чи приєднуватися до Росії. Вони навіть не можуть поставити тут свою владу, тому що серед місцевих немає тих, хто готовий піти на колаборацію.

Мені здається, що окупанти дуже прокололися з настроями людей. Росіяни розраховували, що вони прийдуть і тут зустрінуть своїх прихильників. І ось вони прийшли – а прихильників немає. Окупантам немає на кого тут опиратися.

херсон україна війна