Чому над Києвом стоїть величезна російська колона та інші висновки з війни (Погляд)

5 березня 2022 р., автор: Трент Теленко, скорчений переклад звідси

Ще Наполеон стверджував, що відношення морального духу до фізичного стану є десять до одного. Ми розпочнемо цю статтю з огляду морального духу в цій боротьбі.

Величезна колона над Києвом

Я писав у твіттері про те, що колони російської армії на північ від Києва розкладаються на нерухомі елементи через бездоріжжя, погану якість китайських шин для вантажівок і некомпетентність росіян, яку прикривають наказом «дотримуватись плану».

Голова крайньої південної колони на північ від Києва і десь перший її десяток кілометрів застрягли там вже на вісім днів. Відтоді росіяни напихали дедалі більше транспортної техніки у цей величезний корок (по-ідіотськи слідуючи «за планом» радянського зразка), тож тепер довжина всього затору десь 65–70 кілометрів (майже 40 миль).

І оскільки вантажівки не можуть їздити по бездоріжжю через багнюку і проблеми з шинами, вони застрягли на дорогах і узбіччях шириною в три транспортні засоби на цілих 40 миль. Це означає, що вантажівки з паливом і запасами не можуть рухатися дорогою або оминути її, щоб доставити хоча б щось хоча б комусь.

Вони не можуть рухатися ні на північ, ні на південь, ні в будь-який інший бік. Все позаду них зупинилося через грязюку, пальне, яке швидко закінчується, так само як і заряди акумуляторів (якщо вони ще не закінчились). Жодна з цих колон не може захистити себе, оскільки вони занадто щільно розташовані. Вони просто мішені, які чекають, поки українці їх знищать.

Вони не можуть рухатися ні на північ, ні на південь, ні в будь-який інший бік

Але українці вигадали дещо навіть краще. Вони відкрили шлюзи водойм навколо цих колон, щоб затопити їх і перетворити навколишні території на непрохідні болота на місяці – ймовірно, до липня чи серпня. (Автор дещо плутає, деталі не будемо уточнювати, аби не інформувати ворога. Але це не змінює суті – ред.). Ймовірно, кілька тисяч російських машин у цих колонах стануть невідновними втратами.

А це близько 1/5 частини російських військ в Україні. Вони в пастці і ймовірно назавжди вилучені з війни. Епічно.

Розлита Ірпінь на північ від Києва.

Проблеми з логістикою

Усе матеріально-технічне забезпечення російської армії просто безнадійне. Українці знищили всі або досі володіють (у своїх містах) всіма російсько-українськими залізничними вузли, за винятком Херсона та Бердянська, з першого дня війни. Таким чином, просування російських військ залізницею (а це важливий елемент у веденні війни Росією, – ред.) неможливе без великого успіху на полі бою та серйозних інженерних зусиль, які росіяни не планували, бо не вважали їх необхідними. (7 березня у Мелітополі зафіксували російський бронепоїзд, який працюватиме над спорудженням нової гілки для постачання з Криму – ред.)

Українці розносять всі бензовози, які тільки можуть знайти, всіма доступними для них методами, що є великою проблемою для росіян, оскільки у них їх було небагато із самого початку, і вони взяли боєприпаси та їжу лише на триденну операцію.

Росіяни відмовилися від свого початкового 3-денного плану «спеціальної операції» і, безперечно, перейшли до комплектних боїв, які потребують значної підготовки, якої вони не здійснювали.

Слабке місце полягає в тому, що російським військам просто бракує кількісних сил в Україні, щоб захистити свої тили, і, зокрема, мости через багато річок і струмків України.

Українська ППО і російська авіація

Нездатність Росії впоратись із інтегрованою системою протиповітряної оборони України частково пов’язана з неймовірно слабким плануванням запусків ракет і вже майже використаним довоєнним запасом крилатих ракет «Іскандер» і «Калібр» для точних ударів.

Це також пов’язано з (невідомим до початку бою) поганим станом російських систем захисту літаків. Ці недоліки були помітні ще до цієї кампанії (з 2015 року), але їхню серйозність було важко оцінити до початку бойових дій проти України.

Згідно з планом Росії, придушенням протиповітряної оборони Збройних сил України мали взяти на себе диверсанти, які за допомогою мобільних телефонів та візуальних та радіо маяків мали позначити батареї ППО ЗСУ ще до війни, аби знищити їх на початку кампанії. Кілька батарей ППО були уражені, але більшість уціліла. Українські сухопутні війська тепер знають про цей трюк і не дозволять цьому повторитися.

Це також пов’язано з (невідомим до початку бою) поганим станом російських систем захисту літаків

Росія втратила кілька неушкоджених протиповітряних систем "Панцир-С1" і ракетних комплексів малої дальності "Тор". Після цього російські ВПС демонструють повільність регулювання повітряних сил та мобільної системи протиповітряної оборони. А це означає, що Росії не вистачає покриття повітряною розвідкою своїх тилових районів в Україні на захід від Дніпра.

Таким чином, українці можуть просунути мобільні рейдові загони розміром з роту в тил росіян і зруйнувати мости, необхідні для забезпечення російських атак, які готуються заздалегідь. І вони так і роблять.

Це не зупиняє російські стандартні атаки, але збільшує час їхньої підготовки і, зокрема, порушує їхній час, тому атаки не можна скоординувати для взаємної підтримки. Кожна з них буде одиничною.

Тобто просування Росії значно уповільнилося. Це дає українцям час робити інші речі, щоб перемогти росіян. Найголовніше, що потрібно українцям – це час. Вони повинні відібрати його у росіян за допомогою наземних операцій і авіаударів.

З різних причин у мене склалося чітке враження, що зараз росіяни діють за триденним циклом: прийняття рішення – реакція. Якщо запланована масштабна атака раптом спрямовується до одного ключового мосту, що з’єднує його збірну зону з базами постачання в Росії, росіянам потрібно три дні, щоб відправити наземний бойовий батальйон для оборони цього мосту.

Цього часу більш ніж достатньо, щоб українці перенесли туди один зі своїх рейдових загонів, щоб зруйнувати міст. Тобто українці явно діють всередині російського концепту «Спостерігай, орієнтуйся, вирішуй, дій».

Російські збройні сили з будь-яких причин більше просто не мають необхідної переваги в повітрі й були вимушені зупиняти українські мобільні сили від контрнаступу в перші три дні війни.

Схоже, що за головними російськими колонами немає жодних тилових сил безпеки ніде, крім Криму на півдні. Але й там головні російські колони, що прямували до Одеси, були просто знищені в котловій битві. Повідомлялося, що Миколаїв очищений від решти російських військ, а велика кількість захопленої російської техніки була затримана на військово-повітряній базі "Кульбакине" поблизу міста.

А в окупованих Росією містах Херсоні та Бердянську ми бачили масові громадські акції протесту із прапорами та співанням гімну України, що руйнувало заплановані Росією пропагандистські спектаклі. Облоги Маріуполя та Волновахи продовжуються, росіяни порушують узгоджене припинення вогню, перевозячи боєприпаси на машинах швидкої допомоги.

Повідомлялося про інтенсивні бойові дії як на північному cході, так і на північному заході від Києва, там дві російські бронеколони намагалися здійснити прорив. Також повідомляється про бої в Ірпені, що тривають, і поразку росіян на північний захід від Чернігова.

Повідомляється також, що сьогодні спроба просування на захід від окупованого Луганська з метою захоплення Харкова провалилася.

2-й російський стратегічний ешелон і білоруська армія не можуть просуватися з півночі, а Росія не має ані залізничних шляхів, ані парку вантажівок на заході чи півдні, щоб забезпечувати постачання військ, які пішли вперед.

Ми перебуваємо на стадії виснаження російської армії. Але говорити про перемогу України ще зарано. Росія все ще має у вісім разів більшу армію.

Попередні хибні твердження експертів

Я бачу, як багато людей, яким я довіряв як військовим експертам в Україні, сильно помиляються.

Відверто кажучи, ці «експерти» просто не можуть усвідомити наслідки згнилих шин вантажного парку російської армії, а також той факт, що росіяни контролюють лише землю, на якій вони фактично стоять. Ці факти є вирішальними для механізованого бою в Україні.

Головна проблема погано обслуговуваних шин китайського виробництва російського вантажного парку полягає в тому, що вони не на українських вантажівках.

Короткостроковий неочевидний раніше висновок: українська логістика має чудову мобільність під час "бездоріжжя" (сезону багнюки), тому що їхні шини не розпадаються в багнюці!

Це величезна перевага України в механізованому бою, яка добре поєднується з другим неочевидним раніше висновком.

Коли ви пошукаєте відповідні дані про те, як наземна бойова потужність погіршується від втрат, у книзі Тревора Н. Дюпюї «Числа, передбачення та війна: використання історії для оцінки бойових факторів і прогнозування результатів битв», ви побачите, що величезна більшість бойової сили механізованих сухопутних військ зникає разом із технікою, а не з людьми.

Машини – бойова сила в механізованій війні.

Ті, хто зазнає менше втрат транспортних засобів, ніж їхній ворог, виграють битви й виграють війни, попри те, що чисельно вони менші.

В Україні є безпечні тилові зони для українців, а для росіян – немає.

Українці втрачають лише техніку для бою та захоплення. Їхні експлуатаційні втрати виправляються та повертаються їм.

Тим часом усі російські оперативні втрати опиняються або постійними "палаючими деталями на дорогах", або ж ЗАХОПЛЕНОЮ МЕХАНІЗОВАНОЮ СИЛОЮ УКРАЇНЦІВ.

Україна перемагає у війні на виснаження механізованої наземної техніки з Росією всередині України.

І хто б, у біса, міг про це подумати!