Як розвалити Росію. Санкції мають бити по технологічних ланцюжках і сприяти відтоку мізків

Багато хто каже, що санкції “неефективні”. Це неправда. Західні санкції вже нанесли суттєвий економічний удар по Росії. Але марно сподіватися, що через них зубожіле російське населення повстане проти свого лідера та скине теперішній автократичний режим. Санкції допоможуть зупинити війну та перемогти Росію лише у випадку цілеспрямованих ударів по російських технологічних ланцюжках.

Системний економічний шок та параліч виробництва веде до військової поразки, котра в свою чергу призводить до падіння режиму. Свого часу СРСР та Російська імперія саме так і завершили своє існування. Обидва режими розпочали “маленькі переможні війни” з Афганістаном та Японією, сподіваючись на швидку та безболісну перемогу. Тогочасна пропаганда не переставала кпити зі слабкості ворогів, але врешті-решт ця пиха обернулась катастрофою для росіян. Адже кожен військовий успіх “слабаків” неодмінно вдарить і по твоєму пропагандистському наративу “одвічних переможців”.

Царська Росія була значно сильнішою за свого супротивника. У неї було набагато більше людей та ресурсів, значно потужніша індустрія. Якби тогочасна Росія хоча б трішечки поважала Японію, вона б неодмінно перемогла. Але російська неповага та недооцінка японців просто приголомшує!

Як наслідок, порівняно невеликі російські втрати спричинили нищівну моральну поразку режиму. В імперії були люди, ресурси та зброя. Але її центральний міф про “велич” та “міць” було знищено. Абсолютизм впав, а невдовзі зникла й російська монархія.

В імперії були люди, ресурси та зброя. Але її центральний міф про “велич” та “міць” було знищено. Невдовзі зникла й російська монархія.

Зубожіння не веде до зміни режиму. Економічна скрута – теж. Але поразка режиму в “маленькій переможній війні” суттєво пришвидшує його кінець. Це доволі типово для російської історії, а якщо розглянути приклади з інших регіонів світу (наприклад, Латинської Америки), то це починає нагадувати історичну закономірність.

Після нападу на Україну населення Росії зазнало очевидних економічних страждань. Люди б’ються в чергах за останні товари IKEA, а ціни на їжу ростуть як гриби після дощу. Населення годинами простоює в чергах за готівкою, тоді як російський Центробанк забороняє купувати іноземну валюту впродовж наступних трьох місяців. Ось як виглядає хроніка економічного колапсу в місцевих новинах Брянська, Ростова, Саратова та Волгодонська:

Російська економіка вже стагнує

Розпад технологічних ланцюжків у Росії вже розпочався. Найбільший російський автовиробник Автоваз зупиняє виробництво. Зупиняються заводи Рено та Хюнадай. Чому? Нестача мікрочипів та відсутність їх виробництва в Росії. Схоже на те, що заводи, котрі зупинили своє виробництво, скоро почнуть звільняти своїх робітників. Під найбільшою загрозою опинились ті, хто працюють для внутрішнього ринку. Адже якщо зруйновано внутрішній попит, то їх праця стала просто непотрібною. Таким чином, масові звільнення не за горами. Водночас ті, хто працює на експорт, починають страйкувати. Гіперінфляція знецінила їхні заробітки. Ці страйки поки що не набули масового поширення, але вже маємо прецедент серед працівників Нижньокамського нафтохімічного заводу.

Але загалом ситуація на зовнішніх ринках зараз доволі неоднозначна. Росія критично залежна від експорту сировини на Захід, особливо важливим є експорт нафти та газу. ЄС поки що не заборонив імпорт російського газу. Навпаки – його закупівля у березні стрімко зросла (темно-червона лінія на графіку). Це поки що дозволяє Путіну та його системі державного капіталізму хоч якось триматися на плаву.

З іншого боку, ми бачимо надихаючі приклади саботажу з боку простих європейців. Вже семеро російських танкерів не змогли розвантажитись у портах Великої Британії через небажання британських докерів співпрацювати із ними. Континентальна Європа конче мусить доєднатися до цього руху, і тоді це створить величезні проблеми для російського експорту.

"Братня" допомога зі Сходу чи колонізація?

Зупинка імпорту технологій в РФ теж матиме критичні наслідки для технологічних ланцюжків країни-агресора. Росія використовує західні верстати, деталі, ІТ-продукти тощо. Майже нічого цього вона не в змозі виробляти самостійно. Хто може допомогти Росії подолати технологічну залежність від Заходу? Китай. Схоже на те, що путінську Росію чекає повне перетворення на китайську економічну колонію, адже Владімір Путін вже взяв очевидний курс на китаїзацію російської економіки.

Росія давно продає енергоносії до Китаю зі значними збитками для себе. Лише подивіться на ціну газу, що постачається газопроводом “Сила Сибіру”:

В разі ще тіснішої інтеграції з Китаєм, російська сировина дешевшатиме, а вартість китайського імпорту зростатиме.

Цікаво, що російські урядові інституції ніколи не мали консенсусу щодо того, як розвивати партнерство з Китаєм. Рада Безпеки РФ виступала за посилення економічної співпраці через геополітичні причини, тоді як ФСБ завжди розглядала Китай як загрозу для внутрішньої безпеки Росії. Наразі Росію поглинула екзистенційна боротьба із Заходом, тож їй не залишається нічого іншого, окрім як все далі і далі падати в обійми Китаю. Схоже на те, що ФСБ взагалі ніхто не попереджав про масштаби нинішнього конфлікту РФ із Заходом. Здається, що вони готувались до поступового розгортання конфлікту, а їхні аналітики передбачали, що він затягнеться на роки. Тобто, ФСБ не очікувала раптових та небезпечних рухів від жодної зі сторін конфлікту. Виходячи з такої перспективи, їхні намагання зменшити технологічну залежність Росії від Китаю та саботаж економічного зближення обох країн є цілком зрозумілим. Адже Китай набагато сильніший від Росії, а його міць постійно зростає.

Але ФСБ прорахувалася. Путін пішов на різке загострення стосунків із Заходом. Найімовірніше, він прийняв це рішення одноосібно, не повідомивши нікого зі своєї спецслужби. Гіпотетично, ФСБ могла б допустити тіснішу інтеграцію Росії з Китаєм. Однак, їх треба було повідомити про це щонайменше за 2-3 роки. Наразі Росія перебуває в стані системного шоку від санкцій, в неї просто може не вистачити часу, щоб переорієнтуватись на Китай.

Втрата людського потенціалу доб'є РФ

Насамкінець, російська економіка страждатиме через небувалий ”відтік мізків” з країни. Це вплине і на швидкість інтеграції з Китаєм, і на заміщення технологічного імпорту, і на перерозподіл власного експорту. Кожен, хто має хоча б з найменшу клепку в голові, зараз покидає Росію. Через скасування авіапольотів до більшості західних країн люди летять до Тбілісі, Баку, Єревана та навіть до Фергани і Самарканду в Узбекистані. Росію залишають айтівці, інженери, вчені-природничники, тобто всі, хто має хоча б якусь цінність на міжнародному ринку праці.

Росію залишають айтівці, інженери, вчені-природничники, тобто всі, хто має хоча б якусь цінність на міжнародному ринку праці

Путін вже намагається пом’якшити цю катастрофу. Він звільнив айтівців від призову до армії та заохочує IT-компанії залишатись в країні за допомогою різноманітних податкових пільг та привілеїв. Це його “пряник”, але ж скоро надійде черга і для “батога”. Так, російські державні технологічні підприємства вже заборонили своїм фахівцям залишати країну.

Знищити режим, але врятувати людей

Кінцевою метою західних санкцій проти Росії має стати повалення режиму Путіна. Західні експерти вважають РФ “колективістською” та “консервативною” країною. Але це нісенітниця. Росія – супер-індивідуалістична країна, а її населення завжди демонструвало відверто прагматичний підхід до життя. Росіяни мовчки ковтають державну пропаганду, але за першої ж нагоди кидаються споживати західні товари та послуги.

Росія – супер-індивідуалістична країна

Їхнє суспільство майже не здатне до колективних дій, тож марно сподіватися на якесь організоване повстання всередині Росії. Тому Заходу потрібно підходити до своєї санкційної політики дуже прагматично. Санкції спрацюють з максимальною ефективність лише тоді, коли прицільно битимуть по російських технологічних ланцюжках та посилюватимуть відтік мізків із країни.

Врешті-решт, кожен призовник, який виїде з країни – це на одного солдата менше в російській армії. Західні аналітики та оглядачі мусять припинити думати про моральний “порятунок” російського суспільства. Зараз “врятувати” можна лише окремих професійних і талановитих людей, пропонуючи їм прихисток у будь-якому куточку планети. Путінський режим можна зруйнувати лише системним економічним шоком від санкцій та повним розвалом російської економіки, що неодмінно призведе до військової поразки та падіння режиму. Це вже було у 1905-му, 1991-му, а отже, станеться й тепер.

війна захід санкції точка зору росіія