Українська студентська армія. Воюють, годують, збирають гроші, розвозять ліки і DDos-ять ворогів

Зараз більшість студентів мають спільні чати у месенджерах, щоб підтримувати постійний контакт – так повелося ще з часів дистанційного навчання під час епідемії ковіду. В умовах війни це допомогло швидко скоординуватися.
Але провідну роль у формуванні цих спільнот відіграли традиції студентського самоврядування і участі цих організацій в суспільному житті України. Голови студентських рад почали координувати волонтерські чати. Саме зі студентського протесту почалася Революція Гідності у 2013 році, в історію увійшла Революція на граніті у 1990-му.

“В університетському чаті зараз 1630 учасників, – розповідає Анна Богданова, волонтерка з Українського католицького університету у Львові. – Ми створили також окремі чати для тих, хто готовий знешкоджувати мітки, допомагати біженцям, розповсюджувати інформацію, збирати гуманітарну допомогу тощо.

“Зараз зі своїх “нірок” вийшли абсолютно всі, – каже Анна. – Кожен, хто живе у нашому гуртожитку, працює зранку до ночі. В укритті ми організували точку збору і сортування гуманітарної допомоги. А ще ми випікаємо брауні, разом з дітьми малюємо і пишемо листи військовим”.

Харківські студенти, втім, зараз спілкуються лише через особисті повідомлення та довірених осіб. Кажуть, що користуватися загальними волонтерськими чатами занадто небезпечно.

“Зазвичай довіряють тільки тим, кого знають самі чи порадили знайомі. Зараз всі автономно працюють, зосереджуючись на своєму секторі. Хтось працює з військовими, а хтось – з біженцями”, – пояснює Олег Архангородський, голова студентської ради театрального факультету Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського.

Київські студенти також долучились до активної волонтерської діяльності, багато з них воює на інформаційному фронті.

“Ми долучаємось до DDoS-атак сайтів, пишемо петиції, інформуємо про пересування ворожих сил. Один з моїх товаришів створює інфографіки, дівчата-міжнародниці й філологині пишуть і перекладають листи до міжнародних організацій та тексти для закордонних ЗМІ”, – розповідає студент Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

“Головна лінія розмежування між силами Світла і Мордором зараз пролягає в головах людей по всьому світу”, – додає він.

Хлопець розповідає, що студенти, які живуть у гуртожитках, швидко організувалися, збирають і передають волонтерам продукти, речі, привозять розпізнавальні пов‘язки на позиції курсантів Військового інституту КНУ, готують їжу і роздають її киянам у сховищах на станціях метро”.

Координують дії молодих волонтерів студентські органи самоврядування.

Воїни та волонтери

Студенти з усієї України також приєднуються до ЗСУ та територіальної оборони.

“Наші студенти готові пройти підготовку та захищати Україну зі зброєю”, – розповів Ярослав Табінський, заступник декана факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Деякі з них вже записалися в територіальну оборону. Чимало випускників і студентів факультету вже служать у ЗСУ.

У київському університеті студентський актив об'єднався, щоб бути на зв’язку та допомагати однокурсникам на фронті.

“У першу ж добу ми з’ясували, які нагальні потреби у тих, хто пішов воювати, і взялися збирати кошти та закуповувати все необхідне. Студенти-хіміки, наприклад, за декілька годин зібрали 300 тисяч на коктейлі (Молотова, – ред.)”, – розповідає київський студент.

“Кожен з бійців тероборони по-різному забезпечений спорядженням, багато хто змушений самостійно шукати собі броню, спецзасоби, форму", – розповідає один зі студентів, який допомагає бійцям сконтактувати з волонтерами з різних міст і країн. А також допомагає знайти те, що потрібно цивільним: дитячі суміші, ліки.

“Відпишу потім, у нас обстріл”

Студенти Харкова волонтерять навіть під обстрілами та під час бомбардувань.

“Ми з дівчиною допомагаємо у військовому шпиталі: розвантажуємо і доставляємо медикаменти і речі, які люди привозять до шпиталю. Якась частина зостається тут, інше – розвозимо по частинах і на передову. Також є багато тих, хто працює на медійному фронті, тих, хто просто жертвує нам ті самі медикаменти, їжу, теплі речі”, – каже Архангородський.

“Студенти сітки плетуть, дехто приєднався до тероборони, дехто допомагає в шпиталі як санітар. Також студенти роблять бутерброди, каву, створюють інший мінімальний комфорт воїнам”.

Телефонна розмова з харківськими волонтерами не раз переривається через обстріли.

“Ми вже навіть не кожен раз зважаємо на повітряну тривогу. Потрохи починаємо розуміти, звідки може прилетіти. Сьогодні під час волонтерства в 300 метрах від мене скинули снаряд з літака. Ну то ми з іншими студентами впали під деревом, де й стояли”, – додає хлопець.

Київські студенти, що залишилися у місті, теж часто працюють з укриттів. Більшість з них об’єдналися в загони, де виготовляють коктейлі, плетуть сітки, збирають кошти, DDoS-ять сайти, організовують транспорт і розвозять допомогу.

Академічний фронт

Університетські штаби в укриттях теж суттєво допомагають координувати зусилля викладачів і студентів для інформаційних і фандрейзингових кампаній: збирають кошти для армії та переселенців, перекладають новини з України різними мовами світу. Львівський університет організував свій координаційний штаб ще в перший день війни.

Академічна спільнота ЛНУ на чолі з ректором звернулась до понад 200 іноземних університетів-партнерів, закликала академіків з усього світу підтримати Україну в умовах збройної агресії Росії.

"Страшно, але ми тримаємось"

Ситуація у Києві, Харкові та Львові – різна, відрізняється й атмосфера у студентських спільнотах. Ті, хто у Львові, регулярно зідзвонюються і збираються, співають пісень і намагаються підтримати одне одного

Ті, хто у Харкові, не мають змоги збиратися, але тримаються, попри те, що багато людей виїжджають з міста.

“Страшно. Але ми тримаємось. Хтось впертий, хтось менш. Але на різних фронтах, хоча б через сторіс в Інстаграмі, воюють майже всі”, – поділився Архангородський.

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

війна ісар