“Дістаємо бойові касети з “Ураганів” та “Смерчів” – як миколаївські піротехніки збирають і знешкоджують російські боєприпаси
Під час обстрілів українських міст ворожі снаряди часто влучають у подвір’я, дахи, автомобілі й не розриваються. Тоді ними займаються піротехніки. Ми поговорили із саперами Миколаєва, які вивозять нерозірвані боєприпаси.
- Вихідних від початку російської агресії ми не маємо, – розповідає Андрій Шликов, начальник групи піротехнічних робіт Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Миколаївській області. – Зазвичай робочий день з восьми до п’яти, але зараз працюємо без чіткого графіку. Де попало стали, поїли бутерброд чи шматок хліба з консервою і далі за роботу. Іноді на місці треба бути до восьми, якщо це об’єкти інфраструктури або ж багатоповерхівка. Тому щодня в аварійно-рятувальному загоні чергують 5–6 людей, щоб виїхати якомога швидше і раніше. За день встигаємо відпрацювати від 30 адрес – заяви надходять нам від жителів. Іноді все ускладнюється тим, що реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) дуже важко відкопувати за допомогою гідроманіпуляторів.
Близько 8-ої ранку нам дають точну інформацію із тих заяв, що надійшли. Зараз їх дуже багато, близько п’ятисот. Може бути понад три заяви на один снаряд, або трапляються заяви на одне провалля, де насправді немає вибухонебезпечних предметів. Щоб відсіяти повтори та підтвердити, що для нас є робота на місці, туди спочатку виїжджає людина з пожежної частини, що пройшла курси з ідентифікації вибухонебезпечних предметів. Ми не можемо перевірити всі вулиці одразу, але якщо вже на місці, то питаємо і за навколишні будинки, чи немає там небезпечних предметів та уламків.
Як командир і начальник групи я маю діяти швидко, часу на емоції немає: оцінити обстановку, класифікувати снаряд чи уламок за рівнем загрози, відгородити місце від людей, сказати своїм, що робити.
Але як людина я бачу, скільки горя навкруги. Я співчуваю людям, коли бачу пошкоджені будівлі, розтрощені автомобілі та подвір’я, коли чую, що хтось десь неподалік загинув чи потрапив до лікарні. Це дуже страшно. Важко усвідомлювати, що буквально кілька тижнів тому у нас був мир, а зараз таке в країні робиться.
На тому тижні був у одному з дачних кооперативів. Забирали уламки реактивних систем залпового вогню, а також касети від РСЗВ (реактивних систем залпового вогню). Бачили, як люди на тих ділянках власноруч відновлюють електропостачання, ремонтують зруйновані дахи.
Я не миколаївець, але вже 17 років живу в Миколаєві, місто стало рідним. У мене тут дружина, двоє дітей. Якось забирали снаряд, що впав недалеко від нашого будинку, це дуже неприємне відчуття. Раніше ми рятували від снарядів людей у Луганській області, а тепер вже й самі себе рятуємо”.
Рятувальники, як і працівники деяких інших установ, чергують на змінах, вдома їм вдається бувати раз-двічі на тиждень.
Піротехніки вивчають нові боєприпаси
- Ми дістаємо бойові касети з РСЗВ “Ураган” та “Смерч”, які прилетіли у приватні будинки мирних жителів і не розірвалися, – розповідає старший сапер Антон Ігнатенко.
Ці смертельні російські “сюрпризи” прилітають у житлові будинки, у дитсадки та школи. Такі боєприпаси дуже небезпечні, бо мають систему самоліквідації й можуть спрацювати під час перевезення.
Щовечора, у вільний від виїздів час, сапери шукають і уважно вивчають інформацію про боєприпаси, які доводиться зараз знешкоджувати, адже досі вони працювали лише по тих, що залишилися від Першої та Другої світових війн. Найгарячіше місце в Миколаєві для саперів – мікрорайон Тернівка.
9 березня о 05:30 там був авіаудар, після якого знешкодили авіаційні бомби вагою по 250 кілограмів. З подвір’їв виносили самі, а далі вантажили за допомогою авто з маніпулятором. Потім боєприпаси з пошкодженими підривачами відвезли якомога далі від житлових районів, кажуть це було дуже страшно. Сапери працюють ще і як психологи, заспокоюючи тих, хто звертається за допомогою. Мирні люди в паніці, коли бачать руйнування, боєприпаси. Сапери ж мають бути спокійними, працювати без поспіху і виглядати впевненими. Вони стараються навіть усміхатися.
Знешкоджені боєприпаси поки не знищують – звозять у безпечне місце, де складають під охороною. Кажуть, утилізують після перемоги, щоб зараз не створювати зайвого шуму.
