"Стрес, горе, біль і темп виснажують, ми вже схожі на роботів. Як працюють волонтери “Станції: Харків"

Сьогодні поплакала після чергових обстрілів міста, але ви мене заспокоїли коментарями, дякую. Треба працювати, тому що у когось все набагато гірше. Друзі підключаються і зможемо підтримати інших. Тримаймося!”

Харків почали обстрілювати з перших хвилин війни. А перші біженці з Донецької області туди почали приїздити за кілька днів до її початку. Волонтери благодійного фонду “Станція Харків” згадали 2014-й і взялися до роботи.

За кілька тижнів до початку війни Юлія розповідала читачам ТЕКСТІВ, як діяти з початком бойових дій та як допомагати іншим – з власного досвіду. Сподіваємося, її поради багатьом стали у пригоді. На початку березня ми попросили волонтерку розповісти про своє життя і роботу своєї організації під час війни.

Уже тиждень починаю цей текст, але зупиняюсь на другому реченні – я волонтерка благодійного фонду «‎Станція Харків» і з 24 лютого організація має тисячі звернень про допомогу.

«‎Станція Харків» стихійно розпочала свою діяльність у 2014 році, коли з Криму і Донбасу масово виїжджали люди, рятуючись від російської окупації та обстрілів. Незнайомі між собою харків’яни об'єднувались і допомагали, хто чим міг, а також створили стаціонарний пункт допомоги людям, що вже осіли у Харкові. В цьому пункті переселенці отримували гуманітарну допомогу: їжу, медикаменти, засоби гігієни для дорослих і дітей тощо – все, що приносили сповнені співчуттям містяни.

Згодом ми відкрили ще один волонтерський пункт на залізничному вокзалі, де зустрічали людей, які щойно прибули з-під обстрілів. Переселенці тікали зі своїх домівок у чому були й з тим, що встигли схопити. Більшість просиділи тижні у підвалах з дітьми та літніми батьками.

Волонтери на вокзалі цілодобово приймали по 600 людей, намагаючись допомогти кожному: пошук житла, тимчасової роботи, психологічна підтримка, відновлення документів. На той час в команді працювало близько 110 волонтерів, частина з них були переселенцями. 8 років тому «‎Станція Харків» стала однією з найбільших гуманітарних організацій України.

Для нас війна продовжувалась всі ці роки, тому що окуповані території періодично ставали гарячими точками. Окрім того, у Харкові знайшли житло і нове життя сотні тисяч людей. Вони потребували адаптації, адресної підтримки, навіть перекваліфікації для нової роботи. Все це робила «‎Станція Харків».

23 лютого 2022, після чергового загострення на Донбасі, я приїхала в пункт допомоги на Дмитрівській, щоб поговорити з журналістами, які шукали коментарі про нових переселенців. Уже декілька днів волонтери приймали дзвінки про допомогу: люди питали варіанти виїзду з Луганської та Донецької областей, підтримку у Харкові та надію на спокійне життя.

Поки я давала інтерв'ю, у нашому волонтерському чаті з'явилось термінове повідомлення, що днями очікуємо тисячу, а може й більше, людей з окупованих територій.

Через годину до дверей нашого пункту підійшла родина з Попасної. Вони виїжджали під обстрілами, були непевні, що доїдуть, що хтось допоможе. Взяли одну сумку з особистими речами та двох котів. Я дивилась, як вони стримують сльози, і думала – невже це знов можливе?!

Хто міг знати, що через два тижні я теж буду тікати з дому під обстрілами, рятуючи родину і чотирьох кішок. І що дійсно тисячі переселенців виїжджатимуть, але не до Харкова, а з нього.

“Як заснути?”

Останні повідомлення нашого волонтерського чатику перед повномасштабним вторгненням російських військ були:

01.12: Аеропорти Харкова і Дніпра зачинили до ранку.

01.32: Як заcнути?

01.33: Чесно, не знаю. У мене давно із цим проблеми(((

24 лютого ми з чоловіком прокинулись о 5 ранку від «‎сильного грому». За вікном було темно, але я чомусь одразу зрозуміла, що це обстріл. Моя квартира розташована у найближчому до російського кордону районі – Північна Салтівка. Це саме той житловий масив, який російські солдати нещадно обстрілюють щодня і щогодини, навіть зараз, коли ви читаєте це речення.

Поодинокі родини бігли у темряві з дітьми та рюкзаками до автівок. Після сходу сонця шоковані люди повиходили на вулицю із сумками. На трасі утворився довжелезний затор – містяни тікали. Але далеко не всі.

Треба було знайти укриття: хтось швидкими кроками йшов до найближчої школи, хтось вирішив йти із родиною в метро, а хтось не міг оговтатись і залишився у квартирі.

Зрозуміло, що у перші дні всі, хто не виїхав, рятували родини, дітей, себе в місті – шукали та обладнували підвали, запасалися водою, продуктами та готівкою, заклеювали вікна і барикадували будинки. Поки все це відбувалось, волонтери почали отримувати запити про допомогу. Першою була 16-та дитяча лікарня.

Швидко додався запит від 1-ої обласної лікарні, їм теж потрібна їжа. Наша гаряча лінія в перші дні приймала сотні дзвінків від містян, які потребували допомоги. Станом на 22 березня маємо 12 тисяч заявок на їжу і ліки.

По Харкову тільки від нашої організації працює понад 100 волонтерів. Хтось готує і роздає гарячу їжу, хтось купує і розвозить хліб, хтось розвантажує і відносить до підвалів гуманітарку... І все це бід обстрілами, із ризиком для життя.

Волонтерка загинула під обстрілами

На жаль, у це важко повірити й взагалі таке написати, але ми маємо втрати. Юля Здановська, патріотка України, волонтерка «‎Станції Харків», призерка Європейської математичної олімпіади (EGMO-2017), викладачка інформатики та математики. 21 рік… Вона до останнього допомагала людям. Третього березня Юля потрапила під обстріл у центрі міста. Рідні шукали її декілька днів. У це неможливо повірити, але. Співчуваємо родині – нашим волонтерам.

Частина волонтерів виїхала з Харкова і допомагає з інших міст. Це дуже важливий напрям роботи, тому що гуманітарні вантажі самі себе не знайдуть і не привезуть.

“Сказали, що ви можете допомогти…”

Волонтерські чати не замовкають ані на хвилину. Постійний стрес, горе, біль і темп виснажують, тому ми вже схожі на роботів. Але страху немає, бо є ті, кому гірше.

Із розмов останніх днів:

– Добрий день, мені дали ваш контакт і сказали, що можете допомогти.

– Який район міста? Вам потрібні медикаменти та продукти?

– Ні, треба прийняти 50 коробок гуманітарної допомоги.

Гуманітарні вантажі та взагалі допомога надходять звідусюди: країни ЄС, США, Канада, Ізраїль, Грузія, Туреччина, Велика Британія, Нова Зеландія. Дуже дякуємо всім волонтерам і благодійникам, які підтримують українців.

До речі, зараз ми з родиною оселилися на Закарпатті. Нас, як і ще тисячу людей зі сходу країни, дуже тепло прийняла місцева територіальна громада. Звісно, я пішла до волонтерів і запитала, яка підтримка потрібна. Тому вже два тижні допомагаю не тільки харків’янам, а ще й переселенцям на Заході України.

Потреби Харкова і Закарпаття відрізняються. В містах, де тривають обстріли, є проблема з їжею і ліками. Для Харкова збираємо гроші, закупаємо, відправляємо або розробляємо логістику для вантажів з-за кордону.

Там, де тимчасово проживають внутрішні переселенці, як на Закарпатті, бракує житла, і люди сплять на підлозі у садочках або школах. Тому шукаємо розкладачки, матраци, постільну білизну, подушки, ковдри тощо.

Я щиро вірю в дива і залишу тут контакти для допомоги.

Мрію, щоб війна закінчилась і волонтери були потрібні тільки для культурних і спортивних заходів. Наша перемога вже скоро, бо ми єдині!

Сторінка Fb «‎Станція Харків» зі звітами й актуальними потребами.

Реквізити для грошових переказів:

Карта Приватбанку БО "БФ" Станція "Харків" для благодійних внесків

5169 3305 2119 4404

ЄДРПОУ 39479164 р/с

UA083515330000026003052332344 в ХГРУ ПАТ Приватбанк МФО 351533

(У призначенні платежу вказуйте "Благодійна допомога")

Для переказів через свіфт – https://station.kharkov.ua/perechislit-sredstva/

Допомогу на Закарпаття можна передати через Юлію Піменову. Сторінка у Fb – https://www.facebook.com/pchelka.juliya/ або Tg: jul_pch

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

волонтери війна ісар харків російсько-українська війна