Як ІТ і соцмережі перемагають танки. А Україна пише нові правила війни у 21 столітті

Звіти з України сповнені розповідей про протитанкові ракети Javelin та турецькі безпілотні літальні апарати Bayraktar TB2, які знищують російські танки та бронетехніку. Адміністрація Байдена оголосила про постачання оборонної зброї на суму 800 мільйонів доларів для України, включаючи Javelin, зенітну зброю Stinger і безпілотники Switchblade. Однак набагато дивовижнішими є речі, які Україна робить за копійки. І я не маю на увазі коктейлі Молотова.

Потрібен лише інтернет

Війни стають дедалі більш асиметричними — менш озброєна сторона може підтримувати сильний бій [не гірше супротивника]. Сполучені Штати дізналися про це в Іраку, коли повстанці використовували саморобні вибухові пристрої, здебільшого бомби, які спрацьовували за допомогою мобільних телефонів. Так само Україна розгортає недорогу, майже саморобну зброю та використовує технології на свою користь.

The Times повідомляє, що Україна використовує комерційні безпілотники-октокоптери вартістю 2000 доларів, модифіковані тепловізорами та протитанковими гранатами, щоб знайти та атакувати російські танки, які ховаються між будинками в селах у нічний час. Українська Аеророзвідка має 50 команд пілотів таких безпілотників, яким все, що потрібно для роботи – це надійне інтернет-з’єднання.

Результати роботи підрозділів Аеророзвідки. Фото: https://www.facebook.com/aerorozvidka

Коли в Сирії у 2013 році припинили доступ до інтернету, підприємливі технарі встановили Wi-Fi-з’єднання point-to-point, щоб забезпечити доступ до мережі з-за кордону в Туреччині. Це можна зробити як за допомогою банок з-під картопляних чипсів Pringles, так і стандартних маршрутизаторів Wi-Fi за 50 доларів.

Україна може обійтися без цього ноу-хау, оскільки Ілон Маск та його фірма Starlink передали їй тисячі супутникових терміналів доступу до мережі Інтернет, зокрема для команди «Аеророзвідки», які мають попередження щодо маскування антен. Зазвичай вони коштують $499 кожен і $99 на місяць за обслуговування.

Україна також ефективно заглушила російську бездротову технологію військового зв’язку, яка, очевидно, використовує одночастотний канал для роботи. Колишній директор Центрального розвідувального управління Девід Петреус сказав CNN, що росіян потім змушували використовувати мобільні телефони для зв’язку, поки Україна не заблокувала код країни +7 для Росії і врешті не призупинила послуги 3G, які Росія використовує для безпечних з’єднань. Саме тому російські військові змушені були викрадати українські мобільні телефони, щоб спілкуватися один з одним. Так сучасну війну не ведуть.

Війна у месенджерах

Україна також скористалася перевагами краудсорсингу. WSJ розповідав про російські танки, які обстріляли місто Вознесенськ, а потім відступили на кілька сотень метрів, щоб уникнути вогню у відповідь. Цивільні жителі та волонтери територіальної оборони потім повідомляли нові координати танків через застосунок для соціальних повідомлень Viber.

Пропагандистська війна також ведеться з мінімальними витратами, починаючи від розмови президента Володимира Зеленського у Zoom з Конгресом США до роботи України з поширення новин всередині Росії. Росіяни заблокували Facebook і Twitter, незалежні ЗМІ закриті, а на російському телебаченні нікому не дозволено говорити слово «вторгнення» чи «війна».

Але жодна країна не може повністю відфільтрувати та заблокувати реальні новини. Месенджери Telegram і WhatsApp шифрують такі повідомлення. Україна почала використовувати розпізнавання облич для ідентифікації вбитих і полонених російських солдатів, навіть зв’язуючись з їхніми родинами та публікуючи їхні фотографії в каналах Telegram. Тепер Twitter використовує сервіс, який дозволяє приховати своє походження та відновити користування ним для російських користувачів.

Найдивніше, що після великого галасу та багатьох попереджень російська кібервійна була визнана досить неефективною. За кілька годин до вторгнення хтось, імовірно, росіяни, запустив Trojan.Killdisk, зловмисне програмне забезпечення для видалення дисків, яке вразило комп’ютери українського уряду та фінансової системи й зламало вебсайт парламенту. Компанія Netscout, яка відстежує кібератаки, назвала цю атаку «скромною».

Кіберопір

Потім українська газета оприлюднила файл із подробицями про 120 000 російських солдатів, включно з іменами, адресами, номерами телефонів та паспортів. Звідки взялась інформація – невідомо.

Але у нас є підказка. В Україні повно розумних фахівців з кодингу, уряд створив Telegram-канал «ІТ-армія України» для координації атак на цифрові системи російських військових. Наразі 400 000 зголосилися бути волонтерами.

Співробітник Державної служби спеціального зв’язку України заявив, що вони займаються «кіберопором». Цей цифровий флешмоб знищив російські вебсайти, хоча я сумніваюся, що ми коли-небудь повністю дізнаємося, яку шкоду він міг завдати. Цей конфлікт, безумовно, зазнає значного впливу соціальних мереж («social-network-influenced conflict»).

[Інша сторона також працює в цьому напрямку]. Я чув про іноземних волонтерів, які приїздили в Україну, потім публікували фотографії в Instagram. І Facebook, і Instagram вилучають GPS-координати місцеперебування з фотографій смартфонів, але вони дозволяють цим людям позначати довколишні місця, потенційно видаючи схованки біженців. Ці цілі можуть стати мішенями для російських ракет. І можливо, стали причиною знищення маріупольського театру.

***

Нові технології, які згодом мають комерційне застосування, часто з’являються після того, як дим битви розвіється. Перша світова війна залишила нам танки, польові радіостанції та вдосконалені літаки. Друга світова війна принесла радар, пеніцилін, атомну енергетику, синтетичний каучук, джипи й навіть клейку стрічку. В Україні ми бачимо асиметричну силу поширених недорогих комерційних технологій, особливо соціальних мереж та краудсорсингу, що розширюють можливості громадян. Досі ці інструменти суттєво впливали на результат війни. Ласкаво просимо на поле бою 21-го століття.

ІТ війна тактика технології соцмережі