Харків під обстрілами. Новонароджені живуть у метро, знакові будівлі зруйновано (Фото, карти)
Уже понад місяць російська армія намагається взяти Харків – друге найбільше місто України. Як і в інших українських містах, які намагався захопити ворог, він знищував об'єкти інфраструктури (як-от насосні станції, лінії електропередач), намагаючись завдати найбільшого болю мирним мешканцям. Паралельно російські війська обстрілювали житлові будинки зі ствольної та реактивної артилерії.
Марія Авдєєва, яка з 2014 року висвітлює російську дезінформацію, розповіла ТЕКСТАМ про життя харків’ян в умовах війни
Жінка народила в підвалі, а живе в метро
Я не часто буваю в метро, адже мій дім ще не зруйнований. Але час від часу я спускаюся на різні станції, щоб дізнатись, як там живуть харків’яни. На одній станції я познайомилась з молодою матір’ю, Віолеттою.
Коли почалась війна, її чоловік пішов захищати Україну, а її будинок пошкодили обстріли. Вона переїхала до матері, а потім одразу поїхала до пологового будинку.
Віолетта народила свого сина 26 лютого, у підвалі. Їй пощастило, адже вона народжувала у теплій кімнаті. А жінки, які мали от-от народити, вимушені були залишатись у неопалюваних приміщеннях.
Дівчина недовго пробула в підвалі пологового будинку з немовлям. Потім вона з сином спустилася в метро біля лікарні й пішки дійшла коліями до іншої станції в центрі, де була її родина. Відтоді вона з немовлям, матір’ю та молодшою сестрою живе у вагоні метро.
Віолетта назвала сина Богданом. Вона розповіла мені, що на станції дуже важко дихати, особливо дитині. Жінка проситься до головної по станції, де є вода, щоб підмивати дитину. Волонтери принесли їм ліжко, візочок та допомагають з ліками й харчами.
Але діватися Віолетті з Богданом нікуди, в їхньому домі неможливо жити. Тому вже місяць вони живуть у вагоні метро.
Новонароджений Богдан живе в метро
Харків’янам нікуди йти
Росії не вдалося захопити Харків, і їхня “військова операція” виявилась провальною. Тому російська армія почала тероризувати місцеве населення: вони систематично обстрілюють житлові квартали з “Градів” та інших систем залпового вогню, використовують проти цивільних касетні бомби, які заборонені міжнародними правилами веденням конфліктів.
Звідти, звідки російські війська зайшли в Україну, прилітає найбільше обстрілів. Авіація також цілеспрямовано руйнує центр міста. 1 березня окупанти ракетним ударом знищили міську адміністрацію. Також росіяни розбомбили низку будівель у центрі, зруйнували цілі житлові масиви.
На карті ми позначили пожежі, які виникли в місті, ймовірно, після обстрілів. Місця руйнування збирали зі свідчень очевидців та новин, ця база може бути не повною, але дає загальне уявлення про райони, які найбільше постраждали. Також варто зазначити, що не всі обстріли спричиняють пожежі. Найбільше постраждала Салтівка, це великий житловий масив на північному сході міста – найближчому до Росії, звідки наступали окупанти. Не змігши взяти Харків, російські війська обстріляли центр з ракет та авіації. Далі вони просувалися на південь у напрямку Ізюма зі східного боку Харкова, паралельно обстрілюючи житлові квартали мегаполіса.
Наш голова облдержадміністрації недавно говорив, що з початку війни у Харкові було повністю зруйновано 972 будинки. А за кожним таким будинком ще стоять будівлі навколо нього, які були пошкоджені ударною хвилею.
Росія також цілеспрямовано обстрілює об’єкти цивільної інфраструктури, наприклад, насосні електростанції, водні станції. Це означає, що води немає не тільки в тих районах, які безпосередньо обстрілюють, а й у тих, які обслуговувала зруйнована насосна станція.
Один з розтрощених будинків. Зверніть увагу на замерзлу воду, яка витікала з пошкодженого у квартирі водогону
Ті, хто живе в приватних будинках, розтоплювали сніг, поки він був. Доступ до питної води, на щастя, є, але люди не мають змоги сходити в душ чи помити руки.
Тож багато харків’ян, як і Віолетта з родиною, вимушені жити в метро. Це не через те, що люди там ховаються від обстрілів або спускаються на станції лише на час повітряної тривоги. Люди живуть там постійно, і деякі перебувають там з першого дня війни.
Багато харків’ян, які живуть на станціях, не мають іншого виходу – адже їхні будинки або повністю зруйновані, або відрізані від води, тепла і світла. В перші тижні вторгнення температура в Харкові сягала -15, і люди не змогли б вижити без опалення у себе вдома. Якщо порівнювати з життям у холодному підвалі, то краще вже спуститись у метро, адже там тепліше.
Житловий будинок у північно-західній частині міста
Ситуація на різних станціях залежить від району міста. Звісно, найважче у найбільш постраждалих від російських окупантів районах – найближчих до російського кордону і в центрі міста. У цих місцях люди заповнили повністю всі станції та вагони метро. На перонах дуже щільно одне до одного лежать матраци, ковдри, деякі навіть намети собі поставили, щоб облаштувати місце для сну. У вагонах також повно людей.
Будинок на одній з центральних вулиць
Зараз у багатьох містах України життя протікає більш-менш нормально. А в Харкові такого немає. Жоден ринок не працює. Є лише невелика кількість магазинів, які продовжують роботу. І зазвичай перед ними стоять довжелезні черги, щоб зайти в магазин. Такі ж черги вишиковуються і навпроти пунктів видачі гуманітарної допомоги.
Харківські волонтери привозять на станції їжу і ліки, але все дуже умовно – люди не можуть приготувати нормальну страву в метро. Також немає доступу до текучої води, але волонтери також підвозять на станції питну воду.
У приміщення облради влучила ракета, запущена з корабля в Чорному морі
Харків – мій дім
Харків – мій дім. Це моє рідне місто, і я не покину свою оселю, коли сюди пришли російські військові.
З 2014 року я працюю у сфері протидії російській дезінформації. І зараз я бачу таку хвилю брехні, яку не бачила ніколи до цього. І мені здається, що важливо продовжувати розповідати іноземним медіа правду про те, що відбувається в Харкові.
Зараз у місті залишилось мало журналістів, але є великий запит на інформацію. Я залишаюсь, щоб розповідати історії про те, що відбувається у Харкові, щоб не віддавати цей інформаційний простір для російської брехні. Мені здається, що дуже важливо про це говорити.
Мої підписники з усього світу просять продовжувати розповідати про Харків. Я мушу продовжувати розповідати правду – так я намагаюсь боротися в інформаційній сфері з російською агресією. Так я, як можу, допомагаю наближати перемогу, тому що інформаційний фронт теж дуже важливий.
Росіяни цілеспрямовано обстрілювали Харківський університет, це вписується в їхню концепцію знищення всіх суспільно-важливих інституцій в Україні
І кожен, хто залишився у Харкові, допомагає всім, чим може. Моя знайома волонтерка загинула, коли розвозила медикаменти в райони, які російські військові без перестанку бомбардують. Її з чоловіком машина теж потрапила під обстріл. Чоловік вижив і продовжує цю справу.
У Харкові зараз я бачу багато прикладів героїзму, коли люди до останнього виконують свій громадянський обов’язок. Я навіть не кажу про військових чи тероборону. Військові – це, звичайно, ті люди, які щохвилини ризикують своїм власним життям. Але я захоплююсь і героїзмом звичайних людей, які могли б поїхати з міста, але вони залишились тут. І вони роблять все, що можливо, щоб допомогти спільній перемозі.
