Прихильники Путіна й війни заполонили твіттер в Азії і Африці. Про інфоперемогу говорити зарано
У війни Росії проти України є багато прихильників у соцмережах Південно-Східної Азії та країн Африки. Щонайменше частина з них – реальні люди, хоча є й ознаки ботоферм, здатних підіймати в тренди в цих регіонах хештеги на кшталт #IStandWithPutin чи #IStandWithRussia. Директор Центру аналізу соціальних медіа аналітичного центру «Демос» у Лондоні Карл Міллер у колонці для The Atlantic пояснює, у чому небезпека цієї ситуації. «Тексти» наводять переклад із незначними скороченнями.
Мою проукраїнську онлайн-бульбашку прокололи 2 березня, коли я побачив у твіттері два хештеги: #IStandWithPutin і #ISstandWithRussia. Дуже швидко дослідники дезінформації почали помічати підозрілі патерни, пов’язані з хештегами, стверджуючи, що для виведення в тренди використовуються як боти, так і «ферми залучення» (тобто генерування контенту, яке змушує реагувати реальних користувачів, що не працюють за гроші – прим. пер.).
Глибоке занурення в фотографію профілю, використану одним обліковим записом, привело нас до польської групи у Facebook, присвяченої шахрайствам на знайомствах. Принаймні частково, ранні ознаки вказували на те, що ці хештеги виводили в тренд навмисно, хоча й приховано.
Хештегів на підтримку вторгнення було достатньо, щоб ми з колегами звернули на них увагу. До 9 березня трохи менш як 10 000 облікових записів Twitter поділилися одним із хештегів щонайменше п’ять разів, було й особливо активне «ядро». Тож ми вирішили провести власне дослідження цих облікових записів: хто стоїть за ними? І що вони робили?
Мовні кластери
Зазвичай, досліджуючи Twitter, ми розміщуємо облікові записи на карті на основі того, на кого вони підписалися, ретвітили чи лайкали — це так звані графіки залучення. Це дозволяє дослідникам визначити, наскільки справжнім може бути набір акаунтів і чи можуть вони працювати у певній координації. Але новітні системи моделювання дозволяють нам піти далі, аналізуючи те, як ці облікові записи використовують мову — повороти фраз, як прописані хештеги та інші особливості. Це відкриває нові можливості для розуміння того, як облікові записи взаємодіють у соціальних медіа.
Ми згодували моделі останні 200 твітів з кожного з 10 000 облікових записів, щоб створити «лінгвістичний відбиток» кожного з користувачів, а потім нанесли облікові записи на графік. (Ось детальні результати дослідження).
Ми побачили кілька «кластерів», пов’язаних географічно та за мовами користування. Тут був щільний вузол облікових записів, ідентифікованих як індійські, які здебільшого ретвітили потік повідомлень англійською та хінді на підтримку прем’єр-міністра Нарендри Моді та його індуїстської націоналістичної партії Бхаратія Джаната.
Інша група використовувала урду, сіндхі та фарсі, а користувачі в основному ідентифікували себе як іранців чи пакистанців. Один вузол був нібито з Південної Африки, але зараховував користувачів з Гани, Нігерії та Кенії, які розповідали про охорону здоров’я, дефіцит палива в Нігерії та колишнього президента Південної Африки Джейкоба Зуму.
Був іще один кластер, який не характеризувався мовою або географією. Облікові записи в цій групі надсилали найменшу кількість твітів і мали найменшу кількість підписників; багато з них були створені або в день російського вторгнення, або 2 березня, в день ключового голосування в Організації Об’єднаних Націй, що засуджує вторгнення — і в день, коли я побачив, як ці хештеги раптом стали трендом.
Хоча кожен кластер лінгвістично відрізнявся від інших, вони мали спільні закономірності. Усі мали невеликий підйом повідомлень у день вторгнення, а потім дуже різке зростання 2 та 3 березня. І всі, крім одного (південноафриканський кластер), робили те саме: шалено «форсували» хештеги. Від 70 до 80 відсотків активності облікових записів було ретвітуванням інших, а в день голосування в ООН багато хто опублікував меми на підтримку вторгнення.
Приклади мемів із дослідження
Меми просували яскраві антиколоніальні та антизахідні образи, змішані з «міццю» Путіна та солідарністю в рамках БРІКС: між Бразилією, Росією, Індією, Китаєм та Південною Африкою. Деякі схвалювали велику дружбу Росії з Індією або очевидну роль Путіна в африканських визвольних рухах, але багато хто насправді говорив про Захід, його власне лицемірство та нібито агресію розширення НАТО.
Приклади постів із дослідження
Війну ще не виграно
Ці облікові записи ожили у час голосування в ООН щодо вторгнення. І це, як я підозрюю, частково спровоковано однією або кількома мережами груп, яким платять за збільшення залучення (ботоферми – прим. пер.) — групами облікових записів, які часто форсують Twitter, щоб змінити тренди. Але реальні люди (ми не впевнені, скільки саме) також допомагають виводити хештеги в тренди. І це приводить нас до ще одного висновку.
Це була скоординована кампанія [спрямована на власні аудиторії], ми не бачили спроб звертатися (або видавати себе) за західних користувачів соціальних мереж. Оскільки ми бачили реальних людей, які використовували хештег, серед яких було дуже мало людей із Заходу.
Подивіться за межі Заходу, і інформаційна війна відчувається зовсім інакше. «Ми бачили багато підозрілих облікових записів TikTok, які відтворюють російську ідеологію або підтримують російську агресію на таких мовах Південно-Східної Азії, як малайська та індонезійська», — сказав мені Нг Вей Кай, журналіст сінгапурської газети The Straits Times. «Розділи коментарів до акаунтів новин заповнені проросійськими поглядами. Велика частина вмісту, створеного неанглійськими мовами, також має глузливий або попереджувальний тон щодо рішення Сінгапуру [ввести санкції проти Росії], ніби кажучи: «Не будь, як вони; санкції матимуть наслідки». В Індії, як зазначає журналіст Тушар Дхара, рівень справжньої симпатії до Росії може бути вражаючим. «Є щире тепле ставлення до Росії та Радянського Союзу, за їхню дипломатичну та військову підтримку Індії, яка триває десятиліттями», – сказав мені Дхара.
***
Великий успіх Зеленського в інформаційній війні, безсумнівно, полягав у тому, щоб подати конфлікт як протистояння Росії не лише з Україною, а й із Заходом. Це допомогло йому завоювати низку шанувальників у Європі та Північній Америці, як серед політиків, так і серед простих виборців. Проте цей підхід насправді не завжди означає повну перемогу в інфовійні.
Кампанії з дезінформації набагато ефективніші, якщо в їх основі є потужна правда і вона використовує цю правду для ведення дискусії. Реальність полягає в тому, що в багатьох частинах світу антипатія до Заходу глибока, а симпатія до Росії реальна. Саме в цих контекстах вартувало б спрямовувати операції впливу — і тоді вони працюватимуть.
Помилка, яку ми на Заході занадто часто робимо, — це припустити, що наші інформаційні простори — наприклад, англійський, французький, німецький Twitter і Facebook — є відтворенням думки всього світу. Прихильники того, щоб Велика Британія залишилась в Євросоюзі, за день до голосування за Brexit, і демократи за день до перемоги Дональда Трампа на виборах 2016 року – не просто відчували, ніби вони перемагають опозицію; вони навіть не думали, що опозиція існує.
Ми ризикуємо зробити ту саму помилку щодо вторгнення Росії в Україну. Те, що ми не бачимо інформаційної війни, не означає, що вона не здійснюється. І це не означає, що ми виграли. Це може означати лише те, що ця битва йде не на нашому полі.
