Значна частина українських моряків може втратити роботу. Повернути ринок буде дуже важко
Через війну українські моряки, які працюють під прапорами інших країн, не можуть виїхати за кордон на роботу. А ті, що зараз у морі, так само не можуть повернутися в Україну.
Офіційно в Україні посвідчення особи моряка мають десь 200 тис. осіб, проте фактично моряків, що регулярно ходять у рейс, удвічі менше. Як правило, половина з них працює, інша перебуває на суходолі. Моряк зазвичай є єдиним джерелом доходів для сімʼї — 6–9 місяців у морі, 3–4 вдома, а потім знову на корабель.
Ті, хто на березі, не можуть виїхати
Заборона на виїзд з країни чоловіків у віці від 18 до 60 років стосується більшості українських моряків. Для них і їхніх сімей, які звикли жити в достатку, це проблема, адже гроші закінчуються і взяти їх ніде.
Протягом березня Профспілка працівників морського транспорту України (ПРМТУ) двічі зверталась до президента Зеленського із проханням невідкладно визначити процедуру перетину моряками державного кордону Україну для початку роботи на суднах, посилаючись на те, що 65 держав-членів Міжнародної морської організації (ІМО) та два асоційовані члени цієї установи ООН визнали моряків ключовими робітниками.
Але очікувати в найближчому майбутньому позитивного рішення не варто, вважає голова Федерації морських професійних спілок України Максим Слюсаревський.
За його словами, 4 млн українців працюють за кордоном і наразі позбавлені можливості виїхати, так само як і моряки. В Україні війна, і обовʼязок українців – боронити свою державу. Якщо моряк не може служити в ЗСУ, є тероборона. Щодо оптимального рішення, то можливий варіант — випускати якусь кількість моряків на заміну тим, хто повернувся з рейсу, наприклад, 10 приїхало — 10 виїхало. Або ж, якщо моряка не беруть ні до ЗСУ, ні до тероборони, він, приміром, може їхати працювати і допомагати ЗСУ фінансово. Це складні рішення, які потребують розробки спеціального порядку виїзду. Просто зробити виняток для моряків і дозволити їм працювати як до війни — це неправильно, вважає фахівець.
Та наразі до ЗСУ не призивають навіть тих, хто вже служив раніше і вже ходив до військкоматів. У підрозділи тероборони у багатьох містах теж беруть не всіх – охочих більше, ніж потрібно. Адже військовослужбовців треба десь розміщати, годувати, одягати та тренувати. Тому просто зараз критичної необхідності у призові саме моряків немає. Натомість у результаті війни країна втратила третину економіки, й дуже важливо, щоб якомога більше українців працювали, платили податки та витрачали гроші в Україні (з кожної покупки в магазині з касовим апаратом частина грошей іде в бюджет).
Ті, хто в морі, не можуть повернутись
Але проблеми не тільки в тих, хто хоче виїхати. І хоча з початком війни чимало моряків вже повернулись до України, велика кількість “застрягла” на суднах на невизначений час.
Як пояснює Максим Слюсаревський, на кораблі немає зайвих людей, і жоден моряк не може покинути корабель, поки йому не знайдуть заміну. Їх намагаються утримати як пропозиціями підвищення зарплати, так і погрозами.
Теоретично українські моряки не є працівниками, яких неможливо замінити. В морській галузі працює багато китайців, індусів, філіппінців, росіян. Але на практиці логістика вирішує все. І швидко замінити українців моряками з інших країн не вийде. Адже судновласники чекають на заміну не будь-кого, а фахівців, з якими вони раніше працювали, перевірених людей, які розуміють специфіку роботи на конкретному кораблі. І якщо судновласник уже працює з українцями, то зазвичай велика частина команди також з України. Українські крюїнгові компанії так само зацікавлені в тому, щоб запропонувати судновласнику своїх моряків. Крюїнги роками вибудовували та розвивали ринок і не готові його зараз втратити.
Тож велика частина моряків фактично застрягла в морі, чекаючи на заміну.
На сьогодні заміною можуть стати моряки, яким понад 60 років. Таких небагато. Інша категорія – це моряки, які фактично перебувають за кордоном. Знімаючись з рейсу, вони не повертаються до України, а відсиджуються в інших країнах (часто – Румунії чи Болгарії) в очікування нових контрактів. Багато з них з початком війни вивезли свої сімʼї з України, тож їх ніщо не тримає тут. Така "пересидка" до наступного рейсу гарантує їм робоче місце.
Чи дістануться робочі місця українців морякам з Росії?
Малоймовірно, вважає експерт. Судновласники передовсім хочуть стабільності, а російські моряки також не можуть її гарантувати. По-перше, високий рівень мобілізації в державі-агресорі не додає впевненості, по-друге, завдяки санкціям росіяни зараз мають серйозні проблеми з логістикою. Скажімо, потрібно замінити моряка в порту у Нідерландах, проте російський моряк не може просто прилетіти туди. Йому треба добиратись через купу країн з великою кількістю пересадок, і то не факт, що в результаті його впустять. Тож багато компаній, на думку експерта, не захочуть додатково звʼязуватись із моряками з Росії.
Якщо українців таки замінять — це втрата робочих місць на дуже довгий період
Як уже зазначалось, замінити одного моряка на іншого проблематично, тому поки що судновласники намагаються утримувати на суднах уже наявних фахівців. Проте, якщо війна затягнеться, і адекватний алгоритм заміни українських моряків не буде вироблено, в судновласників не лишиться іншого вибору, як почати працювати з моряками з інших країн.
Якщо буде вибудувана нова логістика, налагоджені звʼязки з іншими крюїнгами та моряками, то повертатись українським морякам після війни буде нікуди, пояснює Слюсаревський.
