Битва на Донбасі, західна зброя для України, прагнення крові в росіян. Огляд останніх тенденцій війни
Ми публікуємо конспект відеоінтерв'ю азербайджанського військового експерта Агіла Рустамзаде, в якому він оцінює положення українських і російських сил. Його погляд цінний тим, що підмічає деталі, на які не звертають увагу в українському медіапросторі.
Головні тези інтерв'ю
-Росія відстає від графіка нарощування сил на Донбасі
-Маріуполь триматиметься, доки у бійців є вода. Під Азовсталлю є підземне містечко, і взяти його практично не реально. Сил деблокувати оточених в України немає.
-ЗСУ зараз отримує багато різної техніки. Посилення – це добре, але різнобіжність у техніці знижує бойовий потенціал. Техніка має бути уніфікованою і сумісною.
-Росія веде агресивну військову пропаганду вже вісім років, і їхнє суспільство хоче крові. Але воювати не дуже готове.
-Америка пропонує Україні ракети, а Україні вимагає танки та літаки, це застарілий підхід.
-Для російського солдата грабунок і ґвалтування на війні – звична справа. Йому ніхто ніколи не пояснював, що це злочин.
Чому неможлива битва за Донбас масштабів «Сталінграда»
Зараз ми маємо на Харківському напрямку близько 16–20 батальйонно-тактичних груп, ще частина підтягнеться з півдня з боку Маріуполя. Це 20 тисяч людей з одного боку – це ніяка не Сталінградська битва. Якби на початку війни Росія сконцентрувала всі сили в одній точці, приміром, спрямувала 200 тисяч війська на Харків – і змусила українську армію також зібратися на цьому напрямку для опору із відповідною концентрацією техніки – можна було б говорити про якусь велику битву.
Люди, які кажуть про «Сталінград», мабуть, мають на увазі, що кілька міст, як-от Краматорськ, Слов’янськ, найімовірніше, в ході цього протистояння можуть бути стерті з лиця землі, як Маріуполь. Це можливо. Але, наприклад, велике залучення танків та іншої техніки ми навряд чи побачимо.
Причина в тому, що росіяни, вочевидь, «спізнюються» із введенням другого ешелону військ, хоча вже підтягнули резерви. Це може означати, що почали повною мірою проявлятися проблеми неготовності економіки до довготривалої війни. Зараз у них масово виходить з ладу техніка, танки потребують заміни броні, двигунів, стволів, коробок передач, електронного «начиння». Цього всього немає, економіка не мобілізована для воєнних потреб. Тому немає й очікуваної «потуги»: на папері, може, танків і багато, але справних і здатних вступати в битву – значно менше.
І тому є ймовірність, що вони збиратимуться в такому темпі на кордоні ще кілька тижнів, поступово заходячи на територію України. [Це дозволить українцям перегрупуватися]. Вони взагалі правильно роблять, що намагаються знищувати колони противника ще до того, як ті займуть бойові позиції. Крім того, нещодавно підірвали залізничний міст у Бєлгородській області, дуже грамотне рішення, оскільки залізницею йде незрівнянно більше вантажів для забезпечення війська, ніж автомобільним транспортом.
Деблокувати Маріуполь поки не вийде – в України немає «зайвих» 20 БТГ для здійснення прориву. Але оборонці «Азовсталі», найімовірніше, використовують резерви підземного містечка (воду, їжу, боєприпаси), і поки вони триматимуться там, доти росіянам не вдасться повністю взяти місто під контроль. Україна не може кинути свої сили на порятунок оборонців Маріуполя і поставити під ризик оточення та знищення формування на Донбасі. Війна – це завжди важкий вибір між смертю 10 людей і життям сотні.
Чому час і обставини зараз на боці України
Сам факт масштабної мобілізації може поставити під загрозу існування [підірваної санкціями] російської економіки. У них просто немає стільки їжі, зброї, одягу, щоб забезпечити всіх резервістів, яких вони зможуть мобілізувати. Крім того, у них немає достатнього морального духу. Пропаганда про те, що «ми непереможна армія» не спрацювала, але при цьому суспільство «накачане» і прагне крові. Агресивну риторику вони почали у 2005 році, а "бойову пропаганду", яка потрібна для мобілізації населення на війну, включили у 2014 році, і вона триває і досі. Хоча правильно було б її "включати" на 2–3 місяці.
Зараз у простих росіян є відповіді на усі питання, але вони не можуть дати відповіді, чому вони так вважають і не бачать причинно-наслідкових зв’язків. Це також наслідок того, що «бойову» пропаганду, яка має тривати максимум 2–3 місяці, розтягнули на вісім років.
На противагу цьому Україна отримує потоком допомогу від Заходу, зброю, і уже за два тижні зможе без проблем забезпечити екіпірування додатково для 500 тисяч солдатів. Тобто з цієї точки зору ресурсів в України більше, і час працює на її користь.
США передають 60 танків "Леопард" – це майже танкова бригада. Вони, щоправда, застарілі й мало чим відрізняються від українських, проте на полі битви будуть не зайві. Хоч їх і постачать не раніше кінця квітня.
Також переданий Словаччиною комплекс ППО С-300. Отримати його у розпал бойових дій – взагалі царський подарунок. Вважайте, що ви можете одним таким комплексом повністю закрити небо над одним великим містом. Крім того, в радіусі його дії можна сконцентрувати інфраструктуру, пальне, боєприпаси, склади з якими зазвичай зараз найбільше наражаються на ракетні удари.
Потоком іде стрілецька зброя, протитанкова, дрони-камікадзе. Якщо американці дадуть [ракетні комплекси з балістичними ракетами] MGM140, найпевніше, із дальністю 270 км, подивимось, хто ще захоче навіть до кордону України підходити.
Також за кілька днів в Україні вже будуть британські «гарпуни» – протикорабельні ракети дальністю польоту до 250 км. Вони можуть також збивати й наземні цілі. Отже, кораблі вже не підійдуть до берега на відстань ближче 250 км. Американці мають постачити мультикаліберну систему MLRS на автомобільному шасі із дальністю ураження цілі від 40 до 500 км – те, чого так бракувало Україні. Ними можна буде цілити по аеродромах супротивника.
Дивно, що коли США пропонує таку зброю, Україна наполягає на танках і літаках. Це застарілий підхід, але українці розберуться.
Україна має фактичну перевагу в небі [крім ракетних ударів]. Нещодавно українці почали використовувати проти безпілотників росіян британські системи «Старстрік». Збили таким «Оріон», цей безпілотник – це російська спроба створити аналог «Байрактара». Після того, як Україна почала застосовувати «Старстріки», то у Росії різко зменшилась кількість авіаційних нальотів – стали працювати лише високоточними ракетами, щоб навіть не залітати в українське небо, у потенційні межі дії цієї системи. Літають хіба що над зоною ООС. І то, йдеться про 30–40 вильотів, тоді як у попередній фазі війни було по 300–400. Українці збивають всього по одному літаку на день. Російська авіація поступово стає неактуальна.
Україна отримує різну техніку з різних країн, і це жах для бойового командира, коли в його підрозділі різні танки мають різні характеристики
Важливий момент: Україна отримує різну техніку з різних країн, і це жах для бойового командира, коли в його підрозділі різні танки мають різні характеристики. Це суперечить законам війни й послабить боєздатність. Зброя має бути однакова. Також зброя маю бути сумісна. Уявіть, що файли ви створюєте на телефоні "Самсунг", а редагувати їх треба на "Айфоні". Ми в Азербайджані наводили ракети із радянських літаків за допомогою "Байрактарів". Але це потребувало довгої підготовчої роботи, випробувань і експериментів, щоб ця техніка стала сумісною. Україна зараз не має на це часу.
Чи впливають фотографії з Бучі на боєздатність російського солдата
Моральний вигляд армії Російської імперії майже не змінився ні в Радянському Союзі, ні в Росії. Ця армія показувала себе однаково і в роки Другої світової, і в Афганістані.
Ця армія має свої «цінності». Це для західного суспільства мародерство, ґвалтування, убивства – це якісь жахи. Солдата в російській армії не навчають, що є військове право, воєнні злочини, це все в армії НАТО розповідають. А в Росії дивляться на це крізь пальці, а мародерство ще й заохочується. Так що ні, поява такої інформації, як фотографії з Бучі, не підриває ні боєздатності, ні керованості, ні морального духу.
