Мирний спротив на окупованих територіях

Мирний спротив на окупованих територіях

Більшість міст ніколи не бачили таких численних мітингів

На Луганщині, Херсонщині, Запоріжжі окупанти намагаються «закручувати гайки». На мітинги стає все більш небезпечно виходити, а останнім часом і взагалі неможливо. Окупанти відкривають вогонь не лише у повітря, а й по самих протестувальниках. Починає з’являтися інформація про створення катівень, подібних до донецької «Ізоляції».

Багато людей сьогодні просто залишають небезпечні для життя окуповані території. Паралельно набирає обертів російська пропаганда, яка прагне стерти будь-які згадки про те, якими були справжні настрої населення до окупації. Тому сьогодні вкрай важливо пам’ятати про цей подвиг мешканців окупованих міст і сіл України, які беззбройними вийшли проти автоматів і кулеметів окупантів.

У березні окупанти зайняли великі території на Півночі, Сході та Півдні країни. Свою війну вони розглядали як кінець «української історії».

Здавалось, було достатньо зняти український прапор, збити таблички з іменами відомих українців з вулиць міст – і самі назви «Україна» та «українці» мали б зникнути самі собою. А всі громадяни окупованих територій — одразу перелицюватися з українців на росіян. Звичайно, могли залишитися якісь поодинокі українські активісти, але, здається, їхню долю вирішили наперед — концтабори або еміграція. Та все пішло не так.

Херсонщина

На початку березня хвиля громадських виступів охопила окупований Південь та Схід країни. Виступи у Херсоні почалися після того, як стало відомо, що до міста має заїхати гумконвой і готується пропагандистський мітинг чи то з приєднання Херсонської області до Криму, чи то з проголошення «хнр». Ця новина обурила херсонців. Як виявилося, ніхто не мав жодного бажання приєднуватися до Криму, до Росії чи створювати чергове «лнрднр». Коли приїхав гуманітарний конвой, більшість херсонців з обуренням поставилася до цього.

5 березня обурені херсонці заполонили всю площу Свободи у середмісті. Очевидці стверджують, що такої кількості мітингарів Херсон ще ніколи не бачив. Окупанти відповіли пострілами в повітря та намагалися затримати когось із протестувальників, проте їм це не вдалося. У наступні дні виступи в місті тривали.

З Херсона хвиля протестів прокотилася по всьому регіону. 6 березня розпочалися протести у Каховці та Новій Каховці, де росіяни буквально одразу почали стріляти по мирних мітингарях. Виступи в цих містах триватимуть і в наступні тижні – протестувальників розганятимуть пострілами та світлошумовими гранатами, але вони далі збиратимуться. Мітинги також відбулися у Генічеську, Каланчаку, Новоолексіївці.

Повсталу проти окупантів Херсонщину виявилося неможливо погамувати – хвиля народного спротиву накривала все нові й нові містечка та села краю.

Окупанти почали вдаватися до залякувань. Вони виловлюють людей, які приходять на акції. За інформацією з окупованих територій, зараз вони не просто пресують мирних мешканців після викрадення, а й створюють катівні, де утримують і по справжньому знущаються із затриманих. Але навіть у цих страшних умовах мешканці окупованого Херсона та Херсонщини й далі продовжують виходити на мітинги проти окупації. Поки тривала підготовка цього матеріалу – 27 квітня херсонці знову вийшли на велелюдний  мітинг попри загрозу для  власного життя.

Запорізька область

Хвиля протестів охопила також окуповані регіони Запорізької області. Ще 1 березня, коли колона окупантів заїхала до міста, мелітопольці намагалися блокувати їй шлях, викрикуючи «ЗСУ – слава, слава, слава!», «Нас не подолати!», дехто лягав під колеса військовій техніці.

А вже 5 березня в Мелітополі та інших окупованих містах і селищах Запорізької області почалися мирні виступи населення. Як і в Херсоні, акції протесту у Мелітополі тривали цілими тижнями. Люди проходилися колонами з жовто-блакитними прапорами, скандуючи: «Ми тут влада!» Спочатку люди виходили на мітинги проти окупації, потім до вимог протестувальників додалися вимоги відпустити викрадених людей.

На мітинг 5 березня вийшли й мешканці Бердянська. Мітингарі вийшли на центральну площу, зірвавши пропагандистську акцію, коли окупанти планували роздавати з вантажівок привезену «гуманітарку». Виходитимуть у Бердянську на акції й у наступні тижні. Окупанти не будуть церемонитися з мітингарями – їх битимуть і затримуватимуть.

Згодом активісти з Бердянська взялися до порятунку маріупольців і відряджання їх на вільну територію. Робили це напів підпільно, переховуючись від можливого арешту. Докладніше про ситуацію в Бердянську читайте у нашій статті.

На щоденну ходу вранці виходили на мітинги й мешканці Приморська.

Набір «інструментів» окупантів з «умиротворення» місцевого населення такий самий, як і в Херсоні – викрадення, обшуки, залякування.

Знаковим стало викрадення міського голови Івана Федорова, якого згодом обміняли на російських військовополонених. Забирали активістів, представників влади й просто випадкових людей, які демонстрували проукраїнську позицію.

Окремо варто згадати про місто українських атомників – Енергодар. Спочатку його мешканці 2 березня вишикувалися в колону, щоб не пропустити до міста російську техніку. У відповідь окупанти викрали заступника мера Енергодара. Але містяни вийшли з вимогою відпустити його. Після того, як акції протесту так і не вдалося стримати, окупаційна влада завезла до міста 600 російських омонівців. Карателів з кийками, щитами та вогнепальною зброєю розставили по всьому місту. Але й це не допомогло. Акції мирного спротиву і далі тривали у місті.

Луганщина

У недавно окупованих районах Луганщині люди також виходили на мітинги проти окупантів. Тоді як мітингували у Херсоні та Мелітополі, вийшли на мітинг мешканці Білокуракиного, які скандували лозунги «Луганськ – це Україна!», «Вам тут не раді».

В іншому містечку на Луганщині – Новопскові – місцеві жителі двічі виходили на протест, під час другого мітингу росіяни по них відкрили прицільний вогонь, кількох людей було поранено.

У деяких інших населених пунктах Луганщини, як-от у Старобільську, місцеві мешканці збиралися групами та теж виходили до місцевих адміністрацій.

У Сватовому його жителі вийшли 8 березня на мітинг проти окупантів, які намагалися перекрити центральну вулицю міста. Напередодні містяни не давали окупантам захопити приміщення військкомату. Пізніше росіяни відкривали вогонь по мирних мешканцях, які вийшли на мітинги проти окупації, були поранені, найактивніших затримали й відвезли в невідомому напрямку.

Чернігівщина та Сумщина

У Корюківці на Чернігівщині місцеві стали на шляху танкової колони росіян, після чого окупанти дали задню.

Схожа історія також повториться у містечку Городня, теж на Чернігівщині. Там місцеві мешканці заблокували дорогу, якою їхала колона окупантів до міста. А коли техніка таки проїхала, то вийшли на велелюдний мітинг проти окупації.

Те саме відбудеться у ще одному містечку на Чернігівщині – в Ічні, де люди примусять окупантів відступити.

Відбуватиметься таке й у Сумській області. Зокрема, місцеві мешканці вийдуть проти окупантів у Конотопі. Кинуті однією з місцевих мешканок слова про те, що в Конотопі всі жінки відьми й в окупанта не стоятиме член, стануть міжнародним мемом, який повторюватимуть навіть американські коміки.

На жаль, про факти опору в сільській місцевості маємо мало свідчень через проблеми з мобільним зв'язком і через те, що окупанти відбирали у місцевих мобільні телефони.

Наведіть на фото, щоб підсвітити точку на карті та побачити дати протестів.

datavis інфографіка окупація хід війни опір протести