Два дні замість тижнів. Як американські інструктори допомагають нашим військовим опанувати Javelin
Щоб у мирний час американському солдатові навчитися користуватися протитанковим комплексом Javelin, йому потрібно пройти 80-годинний курс — майже два тижні щоденних занять. В українців стільки часу немає, тому вони опановують смертельні «іграшки» за два дні. The Wall Street Journal опублікував нарис з одного з таких тренувальних класів у Запорізькій області. «Тексти» наводять переклад репортажу з незначними скороченнями.
Американський тренер, якого українські учні знають за позивним Техас, ретельно малює на шкільній дошці контур російського танка Т-72 і план прилеглої території, а також пояснює, як він раніше цього місяця знищив такий самий танк із засідки за допомогою Javelin.
Потім він підіймає ракету та її вугільно-сірий командний пусковий блок (CLU) і демонструє кільком десяткам українських солдатів правильні вогневі позиції. Інший американський тренер, 53-річний відставний спецпризначенець з Аляски Марк Хейворд, перебиває порадою щодо того, як керувати протитанковою зброєю в умовах різної погоди й освітлення.
Антон навчає піхотинців. Усі фото: Manu Brabo for The Wall Street Journal
«Я знаю, що ви всі піхотинці, але з цим вам потрібно поводитися, як снайпери. Нехай це буде така шпигунська гра», — каже американець українського походження Техас, справжнє ім’я якого Антон і який не розголошує свого прізвища, оскільки його родичі досі мешкають в Україні. «Усе у ваших руках. 90 % успіху залежить від вас, операторів, і лише 10 % — від ракети».
Вузьке горлечко — навчання
Зброя, зокрема й ракети Javelin, яку постачають США та інші західні союзники, відіграли важливу роль у тому, щоб недоозброєні українські сили змогли відбити наступ російських військ на початку війни. Javelin мають дальність стрільби до трьох кілометрів — більше, ніж дальність дії гармат майже всіх російських танків.
Ще складніші системи озброєння, такі як 155-мм гаубиці з високоточними боєприпасами, також уже надходять в Україну, оскільки Вашингтон і партнери починають надавати українським військам важке озброєння стандарту НАТО, здатне істотно зменшити перевагу Росії в броні, артилерії та авіації.
Вузьким місцем для цього потоку допомоги є навчання. Українських солдатів потрібно швидко навчити керувати складними й незнайомими системами — у розпал війни, тоді, коли російські крилаті ракети вражають склади, залізничні вузли й бази глибоко в українському тилу.
Нині американські та інші західні добровольці, такі як Хейворд і Антон, заповнюють прогалини в навичках, читають лекції для українських військових частин поблизу лінії фронту, а іноді й самі беруть участь у бою.
Навчання користуванню Javelin зазвичай займає 80 годин у військових США, але в Україні — лише за два дні.
Щоб опанувати ракети меншої дальності, такі як NLAW британського виробництва та німецький Panzerfaust, які краще годяться для міського бою, потрібно лише кілька годин. Значно складніші Javelin незамінні для боїв, які зараз точаться на відкритих територіях, наприклад, у сільській місцевості на півдні Запорізької області. Вони дають змогу завдавати ударів здалеку, перш ніж самому стати ціллю. За даними Пентагона, США поставили українським силам близько 5500 ракет Javelin.
Щоб навчитися керувати Javelin, використовують тренувальні симулятори. Вони дають змогу спробувати, як працюють різні компоненти системи.
Особиста мотивація
Містер Хейворд придумав додаткове рішення, як полегшити навчання. Пускова установка Javelin, або CLU, має загальний час автономної роботи приблизно чотири години. Це означає, що вона швидко розряджається, навіть якщо її ввімкнути для тренування. Підрозділи, з якими він працював в Україні, не мали змоги придбати запасні акумулятори.
Тож містер Хейворд, Антон та українські інженери зібрали власне альтернативне джерело живлення, використовуючи мотоциклетні акумулятори, кабелі з найближчого будівельного магазину й виготовлену на 3D-принтері модель для навчання в аудиторії.
Для уродженця містечка Ном на Алясці, що через Берингову протоку від російської території, мотивація приїхати на війну з Росією та допомагати українцям – глибоко особиста. «Я можу гарантувати вам, що Росія, яка готова вдертися в Україну й бомбити її міста лише тому, що уряд їй не здасться, є тією самою Росією, яка була б готовою відрізати постачання пального на танкерах до Нома й дозволити мені та моїй родині замерзнути», — каже він.
У перші дні війни містер Хейворд прилетів до Польщі. Там доброзичливий таксист домовився з ним про купівлю вживаної машини швидкої допомоги за 4000 євро, яку він пофарбував у зелений колір і тепер використовує для пересування Україною, з мотоциклом і великим прапором Аляски всередині.
35-річного Антона, менеджера великої компанії з промислових послуг у Г'юстоні, до рішучих дій мотивували кадри обстрілів російськими військами його місця народження на півночі України. У Техасі він залишив дружину та трьох маленьких дітей.
«Це не війна добра зі злом, це війна нормального зі злом, — каже він. — Звичайні люди жили нормальним життям, а потім Росія вирішила розпочати з ними війну».
***
Двоє американців, які є мормонами, зустрілися в каплиці Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів у Львові й у підсумку неформально з’єдналися з бригадою морської піхоти України, що працювала в Миколаєві.
Антон, на відміну від інших іноземців, не мав жодного військового досвіду, але морпіхи все одно взяли його, бо він конкурентоздатний стрілець і, що головне, володіє українською та російською мовами.
Ані містер Хейворд, ні Антон не отримали жодних офіційних документів від українських військових і не підписали жодного контракту. Цього тижня за неофіційним направленням морської піхоти з Миколаєва Антон і містер Хейворд переїхали до Запорізької області, щоб приєднатися до 128-ї гірничо-десантної бригади з Закарпаття. Вони почали з «ремонту» трьох імовірно несправних CLU, коли виявили помилку в перекладі посібника місцевими військовими.
Один солдат, який виходив із тренінгу, згадав, як воював проти російських військ на Донбасі у 2018 році. «Тоді стріляли прямо в нас, але ми нічого не могли зробити, – каже він. — Я хотів би, щоб у нас тоді були Javelin».
