Шкарпетки "Чорнобаївка" та інші історії про те, як знищені бізнеси намагаються відродитись
Українські бізнеси, які зазнали втрат або які було знищено, намагаються реанімувати свої виробництва. Історії трьох справ — з Ірпеня, Бучі, Бородянки на Київщині та з Рубіжного на Луганщині, які пристосовуються до воєнного стану й роблять усе можливе, щоб вижити.
DodoSocks: Рубіжанська мануфактура і шкарпетки “Чорнобаївка”
До війни шкарпетки львівського бренду DodoSocks, який було засновано у 2015-му, дарували канадському політику Джастіну Трюдо. Вони були фірмовим "мерчем" "Телебачення Торонто". Зараз їх носять на передовій і купують собі та щоб перерахувати кошти на допомогу воїнам.
Від 2017 року ці шкарпетки в’язала "Рубіжанська панчішна мануфактура" в Луганській області, з якою було укладено ексклюзивний контракт.
"Ми довго шукали виробництво: близьких по духу людей з обладнанням належної якості, — каже Марта Турецька, співзасновниця бренду. — Раніше ми працювали зі Львовом, Брюховичами, Жовквою, Харковом і мали зауваження. А потім просто нагуглили виробництво в Рубіжному. Вони зробили пробні партії, нам сподобалося. Поїхали на виробництво, а там виявилися супергостинні й патріотичні люди".
Напередодні повномасштабного вторгнення, 22 лютого, з фабрики надіслали перше постачання шкарпеток весняної колекції. На диво, 3 березня вона таки приїхала до Львова.
22 березня фабрику, яка понад 20 років працювала в Луганської області, знищили окупанти. Продукцію розграбували, цех спалили.
Продукцію розграбували, цех спалили
Засновники фабрики та близько 60 їхніх працівників перебралися на Львівщину та сподіваються відновити роботу.
"Дуже хочемо до осені закупити обладнання. А поки що робимо шкарпетки в Солонці під Львовом. Це виробництво не покриває наших потреб, але принаймні благодійну партію виготовляємо", — каже Марта.
Як розповідає Ольга Ушакова, комерційна директорка фабрики, зараз вони звертаються за допомогою до держави й міжнародних фондів.
"Усе, що в нас було, залишилося там, воно знищене й розграбоване. Але ми маємо сильну команду фахівців, які готові відновлювати підприємство з нуля", — каже вона.
На підприємстві працювало понад 160 працівників, зараз на Львівщину перебралося близько 30 родин. Щоб забезпечити їх роботою й бути рентабельними, потрібно близько 50 станків, але без підтримки є змога придбати лише 10, а також допоміжне обладнання.
"Сподіваємося на допомогу від USAID або на те, що знайдуться фінансові донори. Зараз Львівська адміністрація звернулася до італійського консула, він пообіцяв посприяти", — каже комерційна директорка.
З початком повномасштабного вторгнення підприємство створило серію тематичних шкарпеток, кошти від продажу яких направляють до фонду "Повертайся живим", а також тематичні стікерпаки “Байракпак” та “Бандерпак”. Наразі благодійникам уже переказали понад 2,9 млн грн.
Натуральна косметика VESNA: з Бучі у Львів і з планами на Amazon
Родина Вікторії Маслової почала свою справу в Бучі у 2015 році. Тоді, очікуючи на четверту дитину, Інна Скаржинська з донькою вперше зварила натуральне мило за уроками з ютубу.
Вирішили спробувати, бо братик мав атопічний дерматит і магазинні засоби йому не годилися.
"Після цього ми подумали, що можемо робити косметику насамперед для своїх потреб. Наприклад, у мами на тлі вагітності була сильна пігментація, а я мала підліткове акне (висип на обличчі. — Ред.). Перша інвестиція була в розмірі 200 грн від тата", — каже Вікторія.
Згодом почали робити власні креми й лосьйони, які намагалися продавати через фейсбук. Навіть не замовляли таргетовану рекламу, а "розкручувалися" через маркетинг "з уст в уста". Згодом це переросло в бренд VESNA.
Інна Скаржинська пройшла багато курсів з фармацевтичної хімії, донька здобула косметологічну освіту. Також до виробництва залучали дипломованого фармацевта.
Для своєї косметики придумали унікальний спосіб консервації: вона зберігається 18 місяців і не псується 6 місяців після розпакування. Як саме це працює — не розповідають, кажуть — секрет фірми.
У 2017-му взяли кредит і відкрили в Бучі власний магазин косметики та екопродуктів.
"У першому магазині ми навіть самі шпаклювали стіни й працювали продавцями. У нас не було підприємницького досвіду, але завдяки великій праці все вдалося", — каже дівчина.
Згодом відкрили окрему лабораторію з офісом, де організовували екскурсії, на яких кожен міг спостерігати за процесом виробництва натуральної косметики.
"Потім почали заходити в мережі супермаркетів і маленьких магазинчиків, а також відкрили по франшизі магазин в Ірпені та Мукачево.
Коли 24 лютого прокинулися від звуків вибухів, то кинулися рятувати дітей, тому виїхали без нічого. Пізніше попросили в місцевих тероборонців зламати двері в магазин, щоб роздати продукцію людям — розподілити її по бомбосховищах.
Уже наступного дня в містечку мародерили "кадирівці", які не оминули і їхню лабораторію. Залишили лише те, що не пролізло у двері або не становило жодної цінності.
Водночас партнери бучанських підприємців, у яких вони раніше купували обладнання для лабораторії, надали їм обладнання для роботи в евакуації та до кращих часів відтермінували оплату за нього. Знайшли також виробниче приміщення у Львові, щоб відновити роботу.
"Ми не знаємо, чи назавжди переїхали. Комунікації в Бучі поки що в процесі відновлення. Зараз там неможливо працювати. А ми хочемо, щоб виробництво працювало вже. Зокрема плануємо також робити загоювальні мазі для воїнів", — розповідає Вікторія.
23 лютого, у переддень повномасштабного вторгнення, команда бренду саме готувала тестову партію для маркетплейсу Amazon.
"У нас була стратегія, як вийти на Amazon, — розповідає наша співрозмовниця. — Ми оплачували консультації зі спеціалістами й підготували сезонну партію косметики, але зараз вона вже не актуальна. Але згодом ми обов’язково спробуємо ще раз".
Enjoy The Wood з Ірпеня й Бородянки: знову на Kickstarter
Компанія з 2014 року виробляє дерев'яний декор для дому. За цей час вона зросла з кількох людей до 250 працівників. Засновники — Ігор і Марина, а також їхні батьки Анатолій і Тетяна Фостенки. 70% продукції продавали в країни Європи та США. Виробничі цехи були в Бородянці, офіс в Ірпені. І там, і там усе зруйновано.
Вони оцінюють свої збитки у 2 млн доларів, але не втрачають надії відродити бізнес. Зараз усьоме за свою історію компанія вийшла на Kickstarter — цього разу з краудфандинговим проєктом, щоб зібрати кошти на відновлення виробництва. 4 травня збір було завершено, українських підприємців підтримали 1023 особи, які зібрали 162 681 тисячу доларів. Раніше, у 2018-му, Enjoy The Wood зібрали на Kickstarter понад 100 тисяч доларів на випуск 3D-мап світу.
З початком війни Марина з дітьми виїхала до США, Ігор залишився в Україні, на Закарпатті. Родина знайшла мецената, який виділив на відбудування Enjoy The Wood 50 тисяч доларів (його імені не називають).
Піарниця підприємства Ольга Масло каже, що до лютого компанія мала неймовірні плани. Зараз, за її словами, Ігор, співвласник, намагається відновити бізнес і волонтерить — він купив броньований бус, щоб вивозити людей з Ірпеня, а також сам возить гуманітарну допомогу. “Усе, що було зруйновано, відновимо, стане ще краще”, — впевнена вона.
