Селяни навели арту на власні хати, щоб знищити окупантів
— Хтось із наших там залишився?
— Ні, нікого...
І після паузи:
— Бийте по нашому селу. Рівняйте його повністю!
З 24 лютого російська армія рвалася до Києва. Не лише з північного заходу через Чорнобиль та Ірпінь, а також із північного сходу в обхід Чернігова та Ніжина.
Ворог викопав окопи там, де ми гралися
Долю ворожого наступу вирішила українська арта. Автор жив за кілька кілометрів від тієї ділянки фронту. І щоранку прокидався від прильотів. Удень обрій був чорним від диму, а вночі гупала артдуель.
Наприкінці березня канонада відкотилася далі від Броварів та Борисполя, а потім і зовсім затихла.
«На узліссях, де ми малими будували халабуди й грались у війну, тепер рили траншеї окупанти»
Учасник тих подій — Сергій (ім'я змінене) — служить в одному з підрозділів ЗСУ. Раніше він мав невеликий бізнес, а з початком війни згадав свою військову спеціальність: артилерійська розвідка. Наш співбесідник наполіг на анонімності, як і відмовився вказувати назву села, бо це допоможе його ідентифікуваит. Тож ми не змогли перевірити достовірність його слів, але все одно вирішили опублікувати.
У перші дні березня фронт прокотився селами на межі Чернігівщини й Київщини: через ті місця, де Сергій народився.
"На узліссях, де ми малими будували халабуди та грались у війну, тепер рили траншеї окупанти", — розповідає він, коли ми зустрілись у Києві вже у квітні. Він там був проїздом — рухався на Схід разом зі своїм підрозділом.
"Місток через річку, з якого ми колись стрибали у воду, підірвали. У дворах моїх односельців «паркувалися» ворожі танки й БМП. Я ніколи не думав, що війна прийде так близько".
Секретні чати
Артилерія вирішує перебіг основних боїв цієї війни. А її влучність залежить від розвідки. Це зараз майже кожен батальйон ЗСУ має квадрокоптери, планшети з артилерійськими додатками й бійців, які вміють ними користуватися. Хоча влучність досі не ідеальна, адже ЗСУ використовує стару зброю й на одне влучання припадає десятки снарядів, випущених по полю поруч з ціллю.
Але в перші дні битви за українську Північ переоснащення війська не встигало за розвитком подій. І дуже багато залежало від місцевих жителів.
Сергій зв'язався з усіма однокласниками, друзями дитинства, родичами та знайомими знайомих, які мешкали в тих краях.
"У моєму телефоні було кілька десятків секретних чатів: земляки цілодобово слали мені інфу про рух ворожих колон, координати позицій орків та фотографії російської техніки. Раз за разом ми накривали це все артою",— розповідає Сергій.
Росіяни накопичували сили, щоб наступати на Київ. Але ЗСУ підірвали мости через річки й мережі дренажних каналів.
Окупанти, заблоковані на межі Київщини й Чернігівщини, між селами Перемога, Гостролуччя і Світильня, намагалися ховатись у сільських хатах, а цивільних виганяли або страчували.
"Валіть по нашому селу! Там кацапи"
Сергій пригадав переписку зі своїми односельцями одного вечора наприкінці березня:
— Кацапи зайняли всі хати в селі.
— А ви де?
— Нас вигнали. Ми перейшли на той бік ставка.
— Хтось із наших там залишився?
— Ні, нікого... Там лише кацапи.
І після паузи:
— Валіть по нашому селу. Рівняйте його повністю!
Наступного ранку Сергій коригував вогонь по своєму селу, в якому минуло його дитинство і в якому жив. Там були лише якихось пів сотні хат. Прильоти лягали щільно, хати розліталися на друзки, російські бронемашини з боєкомплектом вибухали грибами чорного диму.
Сергій дістався в рідне село через кілька годин: з першим українським підрозділом, який прийшов на зачистку. Але зачищати було нікого. Та й від хат лишилися тільки стіни. По битій цеглі та шиферу, між вирв і спаленої техніки блукали сільські дядьки. Чорні від сажі й від побаченого сьогодні. Вони вишукували вцілілу російську зброю та ріжки з набоями, а потім зникали з ними в лісі.
— Підемо бити ворога, — коротко пояснив Сергієві один зі старших односельців.
В останні дні березня російське ударне угруповання "посипалося". У стрічках новин з'являлося дедалі більше відео з російською технікою, яку знищили або затрофеїли місцеві жителі.
На початку квітня Київщину та Чернігівщину звільнили від російських загарбників.
"Відновлюватимемо вже після війни", — каже Сергій і докурює цигарку.
