Мільйони розбитих вікон. Як їх засклити до зими?

“Вони”, тобто іноземні делегації, мер міста, влада країни мають звідкілясь швидко знайти кошти та замінити вікна всім постраждалим – на це диво сподіваються багато тих, кому війна зруйнувала якщо не тотально все, до фундаменту, то щонайменше вікна в будинку чи квартирі.

Чи було таке нещодавно, щоб за допомогою донорів, міжнародних спонсорів, фондів чи репарацій швидко вдалося відновити масштабні пошкодження населених пунктів?

Чи правда те, що все віконне скло Україна експортувала з Білорусі, Росії та зруйнованих заводів на Донбасі, і тепер ми приречені, бо взяти стільки скла на заміну просто немає звідки?

Ці думки часто виринають у розмовах людей на звільнених від окупації територіях, ширяться та обговорюються у соцмережах.

Сюди щодня приїздять іноземні делегації, а люди у коментарях під відео запитують мера Ірпеня: коли чекати фінансування відбудови

Генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова заявила, “що в Ірпені слідчими "оглянуто 17535 об'єктів, встановлено 885 повністю зруйнованих об'єктів, 2738 – частково зруйнованих, 8651 – поверхнево пошкоджено. Це означає, що понад 70% міста зазнало пошкоджень.

Відбудова Ірпеня, за словами місцевої адміністрації, обійдеться в 1 мільярд доларів. Італійська гуманітарна організація Cesvi виділяє перші 500 тисяч євро на відновлення Бучі.

Кошти від міжнародних фондів, зокрема 20 млн грн на будівництво нового водогону від Міжнародного товариства Червоного хреста отримав і Ірпінь.

Кошти за пошкоджене майно через заяви в “Дію” ще не надходили, бо триває гаряча фаза війни на сході та півдні України.

Якщо ж говорити про майно – приватні квартири та будинки, то тут є багато викликів, які можна починати вирішувати вже зараз, не очікуючи на допомогу і закінчення гарячої фази війни.

Приклад типового будинку в Ірпені, де не найгірші руйнування. Такі будинки можливо повернути до життя порівняно недорого. Наразі є можливість повідомити через "Дію" про пошкодження разом з фото і точним часом і датами пошкоджень. Але ще не почалися реальні перевірки комісіями, не надано чіткі інструкції, як скласти акт про пошкодження майна, у кого підписати, як підготувати кошторис на відбудову

Що і за скільки можна робити самостійно?

Завислі у вікнах уламки скла дуже небезпечні при падінні. Більшість квартир у місті зараз пустує, мешканці далеко. Основне скло вже випало – чи у квартиру, чи надвір. Але при поривах вітру та непогоді уламки продовжують випадати. Також з приміщень вітром виносить штори, жалюзі, легкі тканини, папір.

Запобігти цьому можна, якщо зробити три речі (після детальних фото- та відеофіксації): зняти всі розбиті склопакети, винести їх на утилізацію, закрити віконні отвори бодай ПВХ плівкою на дерев'яних каркасах. Для одного м2 це може коштувати 200 гривень. Такі дії можна робити як власними силами, так і силами ОСББ, неформальних груп сусідів. У цьому процесі допомоги від волонтерів потребують пенсіонери, інваліди, жінки, які самі виховують дітей.

Але вікна до наступної зими потрібно вставити. Вартість однокамерного енергоощадного склопакета зі встановленням сьогодні – близько 2000 грн за м2.
Більш енергоефективні двокамерні склопакети, з інертними газами та напиленням, звісно, коштуватимуть дорожче.

Але вікна до наступної зими потрібно вставити

Влада обіцяє такий алгоритм: керівники ОСББ передають орієнтовні площі пошкодження, місто акумулює у себе на рахунках кошти, оголошує тендер з середньозваженою ціною, обирає підрядника, який виконує роботу. Але ситуація ускладнюється тим, що в деяких випадках заміну потрібно робити з розбиранням підвіконня, демонтажем усієї віконної рами, утепленням укосів та тинькуванням і шпаклівкою стін. Також багато фасадів потребують капітального ремонту, утеплення, відновлення фрагментів стін.

Що буде, якщо самостійно зробити фотоогляд, скласти у довільній формі акт про пошкодження та почати заміну власними силами – однозначної відповіді немає. Чи буде за це повернення коштів, які чеки, договори слід укладати й зберігати – це залишається на інтуїцію кожного. Чіткої офіційної інструкції немає.

Знявши штапики (пластикові ущільнювачі, які тримають склопакет зсередини, можна витягти з рами всі пошкоджені частини, та тимчасово замінити їх хоча б плівкою на дерев’яному каркасі. Без каркасу вітер швидко вириває плівку. З таким закриттям у квартирі зникають протяги, але звуки і температура – майже, як надворі

Де взяти скло?

Скільки потрібно скла, якщо взяти для орієнтира цифру 8 тисяч будинків, де в кожному треба замінити 100 м2 склопакетів? 50 м2*8000шт=400 000 м2. Цей об'єм склопакетів достатньо великий та може коштувати від 1 млрд гривень.

Окрім того, багато площ скління були у торговельних центрах, промислових об'єктах при ремонтах і реконструкції житла, які не ввійшли в статистичні дані.

2021 року Україна імпортувала майже 340 000 тонн скла термічно полірованого для виробництва вікон на $150 млн.

Тобто за кілька місяців війни виникла потреба у додатковому виготовленні як мінімум річної норми скла. Бойові дії ще тривають, і багато населених пунктів не пораховано.

Звідки Україна досі брала скло? Завод з виробництва листового скла “Пролетарій” у Лисичанську не займається виробництвом з 2015 року. Отже, сучасне листове скло для енергоощадних склопакетів Україна імпортує майже на 100%. Застаріле виробництво листового віконного скла, яке використовувалося у радянських дерев’яних вікнах, не відповідає стандартам для виготовлення склопакетів. Взагалі, сучасний завод з виробництва float-скла – це надзвичайно високотехнологічний і дорогий об’єкт. Більшість таких заводів у Європі належать великим транснаціональним корпораціям.

Будинок ще не заселений, і навіть не виглядає дуже ушкодженим, проте розбите майже кожне вікно. Таких будинків – певне, вже десятки тисяч по всій Україні, не лише в Ірпені, Бучі, Гостомелі

Отже, з Росії у 2021 році Україна отримала 150 тис. тонн скла, або приблизно 43%, з Білорусі 100 тис. тонн (31%), 40 тис. тонн з Польщі та Туреччини, приблизно 12%, 17 тис. тонн з Болгарії – 5%, 12 тис. тонн з Азербайджану – 3,5%, решту країн (Румунія, Іран, Оман) дали незначні частки в імпорті.

Географічна точка розташування виробництва скла – це лише частина необхідних складових у виготовленні склопакета. Щоб продукувати скло, потрібна сировина, бажано поруч та бажано дешеві енергоносії, адже в процесі витрачається багато газу. Не забуваємо і про виробників витратних матеріалів.

Україна була основним постачальником сировини для російських і білоруських склозаводів, а європейські та міжнародні концерни – їхніми власниками.

Мало хто задумувався, що для енергоощадного скла в наших склопакетах потрібна складна технологічна лінія, завдовжки майже кілометр, і яку в Україні, попри великий щорічний попит, так і не збудували. Проте є запаси неефективного, неенергоощадного скла, яке неможливо використати для якісних склопакетів

Поклади кварцевих пісків – сировини для скла, яку Україна експортувала головним чином (на 98%) в Росію і Білорусь, розташовані здебільшого на Донбасі. Найбільші родовища: Авдіївське (Донецька область), Новоселівське (Харківська), Рокитянське (Рівненська), Глібівське (Чернігівська), Львівське.

Тобто Росія з нашої сировини робила скло і продавала його нам. Додана вартість від виробництва осідала там.

Основні заводи з виробництва скла в Росії збудовані японським концерном Asahi Glass (найбільший у світі виробник float-скла) – Борський склозавод, що належить AGC Glass Europe (Бельгія). Інші глобальні гравці – Saint-Gobain, Pilkington, Guardian також вкладалися в виробництво в Росії та не будували заводи в Україні

Один з найбільших – новий завод у м. Уязд, Польща, що входить до групи компаній Глас Трьош (Glas Trösch), потужністю 750 тонн листового скла на добу. Торік з Польщі Україна імпортувала 6% від усього свого імпорту

Кілька років тому були повідомлення про початок будівництва потужного сучасного заводу з виробництва скла у Бородянці Київської області, про яку тепер багато хто чув. Але далі планів і намірів справа не пішла, завод так і не збудували. За проєкт бралася компанія "Агромат", що спеціалізується на імпорті в Україну керамічної плитки. Поряд з Бородянкою є поклади сировини для виробництва скла. У Бучі та Ірпені давно є склозаводи, основна спеціалізація яких – склотара.

Але в контексті відбудови постає питання, чи зможуть польські, румунські та турецькі заводи покрити наші нові потреби та перелаштувати ланцюги постачання? На скільки зросте вартість скла, враховуючи енергоносії й логістику?

Але, схоже, ринок справляється. Принаймні зараз, поки не почалися великі замовлення.

Сьогодні поблизу Києва відкрилося багато виробників вікон. До вторгнення ринок був досить великий, тому зараз є в наявності й різні види склопакетів під індивідуальні розміри, і фурнітура. Час виготовлення – найкоротший, важливо підписувати договір. Поки не розійдуться складські залишки та не запуститься процес масового встановлення вікон, дефіциту не буде

Далі – залежить від глобальних процесів, нашої перемоги та здатності заводів збільшити виробництво для нас. Задовольнивши перші потреби таким імпортом, нам потрібно будувати заводи у себе, які виготовлятимуть скло з української сировини для українських будинків.