Лондонград занепадає. Звичне життя російських олігархів у столиці Британії завершилося
Через безпрецедентні санкції проти російських олігархів і чиновників багато хто з них не зможе обслуговувати свої маєтки в Лондоні та передмістях, наймати місцевих адвокатів і купувати об’єкти мистецтва за завищеними цінами, щоб обставляти квартири на Мангеттені. Тисячі росіян у фінансових центрах західного світу годували цілу армію працівників сфери послуг, яка жила лише з того, що обслуговувала екосистему російської олігархії. Тепер їм усім доведеться затягнути пояси. А от Дубай, схоже, вкотре розквітне як "тиха гавань". У онлайн-журналі 1843, який видає група The Economist, вийшла розлога оповідь про те, як різні країни й сектори реагують на санкції проти багатих росіян. ТЕКСТИ переказують головне з цих історій.
Початок 2000-х — це час, коли британську столицю заливало російськими грошима. Перший "потоп" стався тоді, коли Роман Абрамович, російський мільярдер, у 2003 році купив футбольний клуб "Челсі". Лондонці дивилися на багатих російських емігрантів одночасно із захватом і підозрою, але багато хто з британської еліти їх прийняв з розкритими обіймами. Олігархи жертвували мільйони фунтів Консервативній партії. Вони профінансували нові будівлі для великих мистецьких галерей. Наймали британські екіпажі для управління своїми яхтами і британських адвокатів для захисту у справах про наклеп. Для міста навіть вигадали нову назву: Лондонград, форпост для російських грошей на Заході.
Коли західні в лютому уряди запровадили шквал санкцій проти росіян через вторгнення Росії в Україну, вечірка звершилася. Або, можливо, вона просто переїхала в Дубай. Це спричинило низку незручностей не лише для мільярдерів, а й для екосистеми, яка їх обслуговувала.
"Кляті яйця треба продавати"
Андре Ружников, російський емігрант, артдилер і експерт з Дому Фаберже, ювеліра царів Романових у ХІХ столітті, розповідає, як треба вчинити з творами мистецтва, які опинилися на території західних держав, але належать Росії.
"Кляті яйця треба продавати", — каже він про три яйця Фаберже, які належать Кремлю і які зараз виставлено в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні: "Продайте їх арабам, американцям, англійцям. Будь-кому, в кого є бабло".
Те саме стосується й модерністських шедеврів, які нещодавно висіли в паризькому фонді Louis Vuitton у рамках виставки знаменитої колекції Морозова. (Роботи, які колись належали Івану та Михайлу Морозовим, братам, що заробляли гроші на текстилі й були експропрійовані більшовиками після російської революції 1917 року.) "Вони мають забрати колекцію та сказати Росії: «Ідіть під три чорти, ви почали вторгнення, обломіться». Тоді продати її на Sotheby's і Christie's". "Продавайте все це на Заході. А гроші направляйте на відбудову України", — додає він.
Виставка Fabergé in London: Romance to Revolution. Фото: arthive.com
За словами Ружникова, падіння комунізму та піднесення класу олігархів створили хижий ринок для російського мистецтва. Приклад: Іван Шишкін, художник XIX століття, відомий своїми пейзажами, роботи якого в останні роки продають за великі суми. У 2013 році під час Тижня російського мистецтва на аукціонному домі в Лондоні полотно з назвою "Сутінки" було продано 3,3 млн доларів. "Знаєте, Шишкін хороший художник, — каже Ружников. — Але якщо ви просто заміните прізвище Шишкін на схожого західного художника, наприклад, німецького, – скільки це коштуватиме? 20 тис. доларів? 30 тис. доларів? Звісно, не мільйони".
Високі цінники свідчать про те, якими багатими стали деякі росіяни, каже він. "Це все ґрунтувалося на грошах, отриманих від продажу російської деревини, мінеральних ресурсів і нафти". Іншими словами, клас олігархів завищував ціну на роботи Шишкіна та водночас розбурював і знищував назавжди незаймані пейзажі, які той змальовував.
Під час розквіту цієї феєрії російського мистецтва Sotheby’s і Christie’s щороку отримували понад 100 млн фунтів стерлінгів, і всі в залі говорили російською. До 2021 року ринок похолов. Тепер? "Ось і все, кінець", — каже Ружников і показує рукою жест відрубаної голови. Аукціонні доми не прийматимуть банківські перекази з Росії, й ніхто не відправлятиме їм товари, каже він. Так само дилери бояться продавати твори мистецтва не лише підсанкційним олігархам, а й їхнім друзям і друзям їхніх друзів. До того ж де закінчується цей "ланцюжок", до не зовсім зрозуміло.
"Спочатку тебе ведуть на балет. Але є відчуття, що це гангстери"
Роберт Кутюр'є, архітектор і декоратор з Нью-Йорка, розповідає про особливості роботи з клієнтами з Росії.
"Кілька років тому я зробив будинок в Азербайджані для Фархада Ахмедова, одного з чуваків, причетних до Газпрому. Він коштував йому 450 млн фунтів, за нього сперечалися в суді в Лондоні, й це стало найдорожчою шлюбною суперечкою, яка будь-коли була в місті. Я постійно нервував, коли працював на нього. Олігархи насправді дуже милі, коли ти з ними наодинці, але є відчуття, що вони гангстери. Слово, яке я вжив би, щоб описати їх, — «жорстокі». Вони справді цього не приховують – ви завжди усвідомлюєте загрозу насильства, навіть якщо особисто з вами вони милі.
Вони дуже пишаються літературною спадщиною імперії. Говорять про Тургенєва й Пушкіна, і перше, що вони роблять, коли ти приїжджаєш, — ведуть тебе на балет. Але вони не цінують красиві предмети. Єдине, що їм потрібно, — це зробити будинок. Одна з дружин відтягнула мене вбік і сказала: «Ми всі виросли в комунальних квартирах, ні з чим. Ми прийшли до цього дуже пізно». Процес контролюють чоловіки, а не їхні дружини, що відрізняється від Європи чи Америки.
Більшість їхніх будинків розташовано за межами Росії — в Лондоні, Парижі чи Нью-Йорку, бо як тільки вони отримують ці гроші, то вивозять їх разом із сім’ями за межі країни. Вони швидко піднялися й бояться, що так само швидко можуть упасти, і їхні сім’ї будуть збиті разом з ними.
Я чув, що [після вторгнення в Україну й запровадження санкцій] інші люди в бізнесі працюють над тим, щоб відмежуватися від росіян, що американські клієнти запитують, чи мають вони якісь справи з цими хлопцями. Я відчув полегшення, коли вирішив не виконувати роботу, яку я готовий був робити в Санкт-Петербургу й іще одну в Москві. Цікаво, що буде [після запровадження санкцій] з одним із моїх колег: він чудовий хлопець, дуже талановитий, але відомий співпрацею з олігархами. Він навіть відкрив офіс у Москві.
Тепер, коли їхні активи заморожено, я думаю, що більшість росіян просто заб’є на навіть частково зроблені проєкти [і перестане платити]. Це не ті люди, які надто переймаються своєю честю та репутацією»
"Росіяни пішли. Тепер чекаємо на європейців"
Крістіан Келін, паспортний брокер у компанії Henley & Partners з Лондона, розповідає, що росіяни становлять близько 10% їхнього світового бізнесу. "Зараз з ними слід поводитися дуже делікатно. Ми завжди дотримуємося всіх законів і санкцій. Ми ще більше посилили нашу належну обачність щодо росіян – і зробили це ще до вторгнення в Україну. Зараз ми не приймаємо платежі від російських банків.
За кілька тижнів до вторгнення ми спостерігали істотне збільшення запитів від українців і росіян. Але цей процес займає надто багато часу, щоб допомогти їм зараз. Ми продаємо страховку, і ви повинні оформити її, перш ніж побачите перші ознаки пожежі.
Раніше всі хотіли отримати паспорти ЄС, але за останні десять днів ми спостерігаємо величезне збільшення запитів від людей із Західної та Центральної Європи: австрійців, німців, французів. Це люди, які хочуть мати План Б, які хвилюються, що в разі загострення ситуації буде бажано або необхідно покинути територію Європи. Наші європейські офіси ніколи не були такими зайнятими.
Лондон перестає бути привабливим для росіян, проте вабить європейців з континенту. Фото: itinari.com
Пандемія та війна показали переваги отримання другого паспорта. До COVID-19 люди сміялися з тих, хто хотів отримати громадянство Антигуа. Але пандемія показала перевагу можливості втекти на далекі сонячні острови.
Які паспорти найпопулярніші? Дубай, нейтральний у війні; Таїланд, чудова інвесторська візова програма; Карибський басейн; Північна Америка. Якщо війна загостриться, навіть Швейцарію не вважатимуть безпечною, зважаючи, що вона зробила незвичайний для себе крок, коли запровадила санкції ЄС проти Росії. Ми також спостерігали зростання запитів від південноафриканців, які побоюються, що їхню країну може спіткати доля Зімбабве.
Рієлторська вечірка з Горбачовим
Тревор Абрамсон, агент з нерухомості з Лондона, може назвати кожного власника, колишнього власника та кількох ще раніших з Бішопс-авеню — вулиці розкішних будинків на півночі Лондона. "Була італійська графиня, вона продала пакистанцю, він продав греку, а той продав іншому пакистанцю, який продав росіянину, що продав будинку для літніх людей", — розповідає він про один маєток.
Абрамсон працює в Гемпстеді й Гайгейті, мальовничих районах, які російські олігархи полюбили протягом останніх двох десятиліть. Тільки в Гайгейті за російські гроші було придбано Witanhurst (найбільший приватний будинок у Лондоні після Букінгемського палацу), Athlone House (вікторіанська садиба на краю Гемпстед-Хіт) і Beechwood House (будинок, внесений до списку II категорії, розташований на 11 акрах). "Можливо, ці будинки нагадували росіянам дачі під Москвою", — каже Абрамсон.
Пік інтересу олігархів до Лондона, за підрахунками Абрамсона, припав на пізні 2000-ні роки. Після фінансового краху у 2008-му лейбористський уряд запровадив схему "золотої візи", яка заохочувала багатих іноземців жити та інвестувати в Британії. Того року Абрамсон улаштував грандіозну вечірку, щоб відсвяткувати продаж будинку за 50 млн фунтів стерлінгів на Бішоп-авеню. Почесним гостем був Михайло Горбачов, і на підтвердження цього в Абрамсона є фото: він широко посміхається та урочисто тисне руку Горбачову. Колишній радянський лідер виголосив промову перед юрбою, серед яких були Лебедєви – Олександр, колишній офіцер КДБ і мільярдер, і його син Євгеній, власник газети в Лондоні, а тепер британський пер, якого призначив Борис Джонсон. "Горбачов зробив кілька дуже пророчих коментарів, — згадує Абрамсон. — Він сказав, що у Заходу є одна версія демократії, але це не єдина версія".
Маєток Athlone House, який Михайло Фрідман придбав за 65 млн фунтів. Фото: The Times
Оскільки інша версія проявилася в Росії протягом наступних років, олігархи й далі скуповували Лондон. У якийсь момент Абрамсон підрахував, що близько 40% нерухомості вартістю понад 10 млн фунтів стерлінгів, придбаної закордонними покупцями, дісталося східним європейцям, зокрема росіянам. Так тривало приблизно до 2015 року, коли втрутилися події: "Крим, Скрипалі", — пояснює він, маючи на увазі анексію Криму у 2014 році та отруєння колишнього офіцера російської розвідки Сергія Скрипаля у 2018-му. Законодавство, запроваджене у 2017 році, зробило купівлю нерухомості – колись тіньового бізнесу, ідеального для тих, хто торгує з олігархами, – більш прозорою й такою, що займає багато часу. "Бюрократія перемогла, комерція програла", — сумно каже він.
Тепер, після вторгнення Путіна в Україну, власники Athlone House (Михайло Фрідман), Beechwood (Алішер Усманов) і Вітанхерст (Андрій Гур'єв) серед інших російських олігархів, потрапили до санкційних списків Великобританії або Європейського Союзу. Але війна навряд чи була несподіванкою для когось із них.
Рієлтор зазначає, що ще до війни багато росіян почали покидати Британію. Багато хто вирішив поїхати в інше місце – на південь Франції, Швейцарії, Португалії. За його словами, хвилі магнатів з інших країн приходили і йшли раніше. Тепер, наприклад, прийшло нове покоління покупців з Індії та Китаю: клієнтів завжди набагато більше, ніж маєтків, які можна продати. Чи сумуватиме він за росіянами? "Їхнє місце займуть інші".
"Сукні за 30 тис. фунтів більше не потрібні"
Модний рітейлер з Лондона, імені якого журналісти не розкривають, розповідає, що російські клієнти перестали приходити в його флагманський бутик провідного французького дизайнера. Хоча китайські та близькосхідні покупці завжди були найчисленнішими, ті росіяни, які там робили покупки, витрачали великі гроші. Вони становили 20% продажів магазину "uber luxury" за вартістю (для суконь від кутюр ця категорія включає все, що коштує понад 30 тис. фунтів). Тепер активи російської клієнтури заморожено.
Компанія закрила всі свої магазини в Росії. До вторгнення в Україну вони продавали більше, ніж усі інші європейські представництва разом узяті.
Наразі найбільше занепокоєння лондонського магазину викликає скасування продажу двох суконь, призначених клієнтам в Україні. Разом вони коштували близько 150 тис. фунтів. Звісно, нині клієнти вважають таку екстравагантність недоречною. На знак доброї волі компанія повернула українцям повну вартість, хоча сукні — в єдиному екземплярі. "Ми навряд чи могли сказати «ні»", – розповідає продавець. Не було зрозуміло, що станеться з нестандартними предметами: "Можливо, ми знайдемо спосіб повторно використовувати тканину. Адже ми піклуємося про стійкий розвиток і довкілля".
"Який сенс бути «терпилою»"
Брук Гаррінгтон, економічний соціолог Дартмутського коледжу в Нью-Гемпширі, ділиться спостереженнями про те, чому олігархи насправді закликають до миру і прагнуть зняти санкції: схоже, вони таки хочуть, хоча б про людське око, мати вигляд "пристойних людей".
"Чи діють олігархи якось раціонально? Звичайно. Якщо ви зараз олігарх, вам не потрібно тримати гроші в банку, бо це надто легка здобич для когось – наприклад, для Путіна чи суду. Краще вкладатися в образотворче мистецтво, золоті злитки, східні килими тощо. Багато хто, ймовірно, зберігає ці предмети прямо зараз у таких місцях, як "вільні порти" (freeports) – щось на кшталт сховищ, захищених від місцевої юрисдикції та зручно розташованих поблизу міжнародних аеропортів по всьому світу.
Але чому той самий Роман Абрамович намагається продати футбольний клуб "Челсі" ще до того, як на нього накладено покарання? Це абсолютно ірраціонально. Ось раціональна альтернатива: замість намагатися збути свою британську власність за ціною різдвяного розпродажу, він міг би зробити те, що зробив його колега-олігарх і власник футбольної команди Алішер Усманов – сховав свої британські активи в трастах, які були б поза зоною дії санкцій.
Олігархи пов'язані з Путіним роками співпраці. Проте зараз, схоже, вона втрачає сенс. Фото: Радіо Свобода
Рішення Абрамовича свідчить про інші мотиви. Можливо, він відчайдушно прагне уникнути статусу парії. Можливо, якби Абрамович намагався продовжувати жити у Великобританії, його спіткала б сумна доля адвоката Алана Дершовіца, який скиглив, що його перестали запрошувати на вечірки, коли він почав представляти Трампа.
За 15 років вивчення надбагатих людей я зрозумів, що їх мотивує повага, страх чи заздрощі з боку інших олігархів. Якщо на цій вечірці вони вже не погуляють – то який сенс бути "терпилами" й робити всі ті неприємні речі, про які, ймовірно, просив Путін? Це було того вартим, доки вони могли не тільки жити в розкоші, а й мати за це повагу або принаймні добре проводити час з іншими олігархами. Ніхто не хоче закінчити життя як Говард Г’юз у мотелі з носовичками.
"Російський клієнт викупив увесь запас Rolex"
Французький інвестор Анрі купив квартиру в 2018 році на Пальма Джумейра — штучному острові, на якому розташовано одні з найдорожчих об’єктів емірату Дубай. Він сподівався, що багаторічний спад ринку закінчився. Але помилився. Коли він торік намагався продати житло, пропозиції були суттєво нижчими за запитувану ціну. Аж потім Росія вторглася в Україну. Через два тижні він зателефонував своєму брокеру й тут же повернув пропозицію на ринок у пошуках російського покупця, готового платити преміальну ціну.
Дубай часто отримує вигоду від нещасть або зловживань інших. Під час 20-річної війни в Афганістані корумповані афганські чиновники приїздили сюди з пачками готівки, щоб купити вілли. Занурення Лівану в бідність призвело до припливу ліванських підприємців.
Усі сподіваються, що так буде і з росіянами. Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), федерація з семи членів, до якої належить Дубай, не приєдналася до санкцій проти Росії під проводом Заходу. Чиновники столиці Абу-Дабі стверджують, що вони не беруть участі в європейській війні. Росіяни можуть приїжджати й витрачати свої гроші, як і всі інші.
Аеропорт Аль-Мактум, розташований на південній околиці міста, донедавна був сховищем для авіакомпанії Emirates, яка зберігала там свої супергігантські літаки A380, коли COVID-19 завалив авіаперельоти. За останні два місяці до них приєдналися десятки приватних літаків, пов’язаних з багатими росіянами. Нейтральна позиція ОАЕ щодо війни робить їх безпечним місцем для паркування літаків, хоча цей привілей і коштує до 1000 доларів на день.
Емірати знову зароблять на чужому горі. Фото: imagebroker.com
У регіоні панує дух золотої лихоманки. Усі вважають, що ці приватні літаки, припарковані в аеропорту, а також комерційні рейси, які досі курсують між Дубаєм та Росією, – привезуть у країну купу супербагатіїв. Агенти нерухомості та забудовники чекають буму на ринку. Банкіри рискають у пошуках нових клієнтів.
Усі в місті кажуть, що помітили наплив росіян. У елітних спортклубах заняття на велотренажерах, здається, переповнені російськомовними. У магазині Rolex в елітному торговому центрі його порожні вітрини мають вигляд, наче з фільму про пограбування — продавець каже, що російський клієнт нещодавно розкупив весь товар. Можливо, розкішні годинники здавалися хорошою інвестицією на тлі зростання санкцій. Можливо, це були подарунки. Можливо, покупець просто дуже пунктуальний.
Чи нинішній наплив справжній, ніхто не знає. В ОАЕ проживає приблизно 40 тис. російських експатів (і багато інших російськомовних). Дубай завжди був популярним місцем для російських туристів, як і для представників багатьох інших національностей. Їхня присутність залишилася непоміченою.
Але власники нерухомості все одно заскочені. Вартість житла в Дубаї торік зросла на 9%, що стало найшвидшим зростанням від 2015-го, хоча ціни на житло досі на 27% нижчі за пік у 2014 році. Люди всюди бачать покупців із глибокими кишенями. Компанія Betterhomes, яка займається нерухомістю, каже, що кількість російських покупців у Дубаї зросла майже на 70% у першому кварталі 2022 року, що робить їх п’ятою за чисельністю групою клієнтів.
Квартиру вартістю щонайменше 1 млн дирхамів (272 тис. доларів США) продають разом з візою на проживання — чудовою страховкою за умови невизначеності вдома. Але попри те, що в багатьох росіян є готівка, багато хто, щоб купити нерухомість, не має доступу до цієї готівки. Тож креативні рієлтори пропонують обмін європейських помешкань на квартири в Дубаї.
