Чим європейські школи дивують українських батьків

Apolinariya Novikova
По-спартанськи, але все для дітей
(Німеччина, Баварія)

Ми з шестирічним сином опинились у містечку Баварії з населенням 10 тис. людей. У першому класі – безліч завдань, які вчителька транслює на інтерактивну дошку й сама виконує їх разом з дітьми. Є тьютор, яка допомагає дітям. У кожного учня своя папка з виконаним домашнім завданням: синя – математика, червона – мова й читання. Зв'язок з учителем лише електронною поштою. Син виконує домашку, дивується легкій математиці (у 1-му класі рахують до 20, коли в його школі розв'язують приклади зразка 90-34+7). Враження сина – туалети з папером, милом, гарним запахом і унітазами, а не діркою, як у столичній школі, та кабінками. Перерви — на вулиці, можна бігати. Фізкультура активна й цікава, на урок хочеться ходити.

Група продовженого дня до 14:00. Їдальня для нас – коштом соціального відділу, а так – 3 євро в день. Розваги, спорт і навіть катання на машинках. Також був тиждень навчання плаванню — узагалі фантастика! Тренер за одне-два заняття навчив плавати одних і покращив техніку інших. Усі щасливі й задоволені. Узимку навчають кататися на лижах або грати в хокей.

Я не побачила якоїсь шаленої матеріальної бази, усе просто, по-спартанськи, але все для дітей. У класі продовженого дня безліч ігор і цікавинок.

Також побачила школу трохи зсередини, адже стала волонтером-учителем німецької для українських (і не тільки) дітей. Потрібні планшети – беріть, будь ласка, ось матеріали, ось помічник. Дуже крута комунікація з директоркою, яка завжди на зв'язку, у курсі подій і часто звертається до дітей по гучномовцю у школі. Усе демократично та з повагою до дітей, а більше нічого й не треба.

Лєра Святюк
Поїсти під час уроку – теж норма
(Ірландія)

Діти сидять по групах за окремими столами, завдання виконують разом, одне одному підказують – повноцінна командна робота. Учитель по черзі підходить до кожного столу й пояснює, що робити в зошитах, відповідає на запитання дітей. Вразило те, які дружні стосунки вчитель – учень. І бажання дітей ходити до школи

Є велика перерва між уроками, на якій усі зазвичай їдять ланч. Проте їсти під час уроку — теж норма. Хочеш – дістаєш бутерброд і жуєш. Головне – не терпіти голод.

З незвичного – поруч з класом є кімната з ліжками. Кожна дитина будь-коли може сказати вчителю, що втомилася, й піти поспати. 20 хв або 2 год – не важливо, головне — щоб учень добре почувався! Працівники школи постійно контактують з батьками – запитують, чи все дитині подобається, чи вона задоволена умовами!!

Yanina Yanina
Одиниця – найкраща оцінка, п’ятірка – найгірша
(Австрія)

Австрійці йдуть до школи у шість років і навчаються в ній дев’ять або дванадцять. Перші чотири роки – в початковій школі (Volksschule). Потім обирають один із двох типів шкіл: основну (Hauptschule), де навчаються ще п’ять років, або середню загальноосвітню, у якій потрібно навчатися вісім років.

В австрійських навчальних закладах п'ятибальне оцінювання. До того ж одиниця – це найкраща оцінка, а п'ятірка – найгірша.

Шкільна програма дещо важча, ніж в Україні. Наприклад, математика у 2-му класі за рівнем складності така, як в українських школах за програмою "Інтелект України" діти вчать у 3-му.

Але матеріал подають цікаво й креативно. Тому дітям не нудно.

Усі підручники діти отримують безплатно. Батькам потрібно придбати лише зошити й деяке письмове приладдя.

У кожному класі є музичні інструменти. Австрійців з дитинства навчають любові до музики.Тому майже всі вони гарно співають і вміють грати на музичних інструментах.

У школі на дітей ніхто не підвищує голос. В Австрії взагалі не прийнято кричати на малюків. Але водночас діти ввічливі та дисципліновані.

Мобільні телефони в школі заборонені.

Діти постійно відвідують екскурсії, їздять у гори, ходять до церкви, на пікнік тощо.

Школа підтримує здорове харчування: шкідливу їжу приносити заборонено, до того ж щосереди організовують благодійні ярмарки, де можна придбати корисну їжу. Коштує вона символічно. Виручені кошти йдуть на благодійність.

Також австрійська школа пропонує турботу про дітей і в позаурочний час. Працює група продовженого дня – Hort. Там діти з учителями роблять домашні завдання, грають у настільні ігри, спілкуються між собою, граються на свіжому повітрі та обідають (перші страви, гарніри, м’ясо, овочі, фрукти).

Є шкільний автобус — діти постійно відвідують екскурсії, їздять у гори, ходять до церкви, на пікнік тощо.

Alexandra Aslanova

Слабка англійська, зате уроки цікаві та є басейн
(Німеччина, регіон Північна Рейн-Вестфалія)

Мої дівчатка – 7 і 9 років – пішли в молодшу школу, 2-й і 4-й клас відповідно до українських. Німецької мови не знали зовсім.

Початкова школа відокремлена від старшої. У класах по 20 дітей. Щодня по 4-5 уроків, розкладу як такого немає, фіксовані лише фізкультура, англійська тощо.

Програма приблизно за рівнем НУШ. З мінусів, як на мене, – обов’язкові уроки релігії, дуже слабка англійська. Серед велетенських переваг – відвідування басейну (взимку – ковзанки), дуже цікаві уроки, відсутність домашніх завдань. Ще з цікавого організаційного:

1. На перервах усі діти перебувають на вулиці, в школі ніхто не сидить.
2. Уроки тривають до 13:00-13:30, далі ГПД з обідом, але це платно (залежить від річноі ЗП батьків, малозабезпеченим безплатно).
3. Гроші таки збирають – на похід у театр, на професійні фото на випускний, але це не обов'язково, за бажанням батьків.
4. Форми чи якихось побажань щодо зовнішнього вигляду немає.
5. Перехід у 5-й клас не такий простий, середня школа тут є 4-х видів, залежно від здібностей і побажань учня.

До учнів ставляться з великою повагою, не дозволяють собі підвищувати голос чи критикувати.

Наталія Буглак
Навчання дуже практичне
(Велика Британія)

Директор зустрів нас і провів двогодинну екскурсію, познайомив з учителями та учнями – лідерами своїх "тусовок" (мене вразило, що він знав їх усіх, до того ж вони спілкувалися дружньо й невимушено). Школа 1500+ учнів, кожного директор знає особисто. Розповів про організацію процесу навчання, показав усі приміщення школи, запевнив нас у підтримці. Фраза, яка мені запам'яталася найбільше: "Нам подобається, що ви тут, і ми раді вас підтримати. Ви — один з нас, тому без пільгового режиму, але з великою любов'ю. Ви впораєтеся!".

За відсутність навіть елементу форми можна отримати detention (покарання).

Син навчається два тижні, у нього з'явились друзі, графік тощо. Він погано малює, і коли друзі про це дізналися – то намалювали для нього картини й подарували. Вони по-доброму жартують один над одним щодо культурних традицій і розбіжностей. Усе супер.

Академічно навчання зовсім інше. Математика в нас сильніша, але тут усе навчання дуже практичне – на уроках хімії діти навчаються принципам сталості (повторно використовувати матеріали, не марнувати їжу). У школах Англії всі ходять у формі, обов'язково. Чорні шкарпетки, офіційні туфлі, галстук (моєму сину пощастило, бо в нього він виявився “гарріпоттерівським”). За відсутність навіть елементу форми можна отримати detention (покарання).

Anna Lopusieva
Діти хочуть бути в школі
(Польща)

Від школи ми обоє в захваті. У нас і українська школа гарна, але вона не муніципальна. Тут усе те саме можна отримати в державній школі: привітних учителів, приязну атмосферу, дуже теплу зустріч, щире намагання адаптувати дитину максимально швидко.

Шкільна програма трохи інша. У нас дещо сильніше математика, на мій погляд. Але, можливо, до кінця червня все вирівняється.

Діти в школі засмутилися, що влітку буде два місяці канікул. Уявляєте? Діти. Хочуть. Бути. У. Школі. Для мене це взагалі щось космічне.

Уроки в школі тривають від 8:00 до 17:00. Є дві зміни. Розклад складено так, що уроки починаються то о 8:00, то о 12:00. Для батьків, які працюють, є група продовженого дня. Працює з 7:00 до 17:00. Там дітей годують, вигулюють тощо. Гуртків наче немає, тільки за додаткову оплату. Школа лише для початкових класів, і це неймовірно зручно.

Форми немає, хто в чому, дуже строкато. У класі 20-22 учнів. Є додаткові уроки польської для дітей з України. Я думаю, що є якісь батьківські фонди, але то не примусово.

Є програми зі стоматології безпосередньо у школі, фторування зубів чи щось таке — безплатно.

Александра Лелякова

(Польща)

У мене не проста дитина (є діагноз, але за сприятливих умов і контролю він керований). Ми мали непогану вчительку в Україні, першу довелося змінити.

Одного разу мені подзвонили, я пояснила ситуацію й попросила інформувати мене, щоб більше й точіше обговорювати. Уся розмова була зі сміхом. "Ваш там трохи натворив, але нічого страшного, спробуємо інакше, у нас так не заведено".

Моя дитина за 3,5 попередні роки у школі про життя в ній відповідала або "Усе норм", або "Ну норм", або "Не знаю", "Не пам'ятаю" тощо.

Коли сина “покарали” – сказали польською 20 разів написати "Я слухатиму вчителя", він за це взявся відповідально

Тепер на мене перед сном ллється інформація. Якщо я щось запитаю, то отримую зв'язні речення про школу, про гпд або після неї. Так, не завжди, не щодня, але він про це говорить.

І коли його “покарали” – сказали польською 20 разів написати "Я слухатиму вчителя", він так відповідально підійшов, що аж запізнився до школи. Вирішив, що треба написати, і не просто написав, а ще й через гугл-перекладач перевіряв правильність.

Мені дуже імпонує повага до дитини й до мене. Батьків директор не вичитує, а повідомляє і спокійно пропонує шляхи розв'язання. Немає такого, щоб батьків двох шалопаїв зіткнути – і нехай собі за школою щось вирішують. Навпаки, батькам заборонено поза межами школи шукати винного. Усе на довірі, повазі й розумінні.

Мені байдуже, які в нього будуть знання. Більше імпонує повага, контакт і зацікавленість.

Angelika Aleeva

“Головні відмінності – дружелюбність педагогів і відсутність зайвої інформації”
(Німеччина)

У європейських школах керівник і всі вчителі до кожної дитини виявляють повагу. У Німеччині плюс дружелюбність. На учнів не підвищують голос, немає наказного тону та команд сіли – встали. Дітям під час уроку можна перепитувати, уточнювати, підходити ближче, щоб уважніше розглянути… Кожен учитель на уроці допомагає й підтримує.

Друге – це програма. У німецькій гімназії у старших класах лише по п'ять-шість уроків на день. Деякі предмети йдуть парами. Також іноді буває ще один урок, найчастіше останній, самопідготовки. Дзвінків немає. Уроки не нормовані за часом, але вони тривають до 40 хв. Деякі класичні в нас предмети суміщені. Математику не ділять на алгебру й геометрію. На уроці німецької вивчають літературні художні твори й водночас правопис. Обов'язкове вивчення двох іноземних мов: англійської та ще однієї на вибір: російської, французької й латини. Домашніх завдань немає. Але бувають групові проєкти, які можна виконувати після занять і не в школі.

Третя відмінність – актуальність знань. Відсутність зайвої інформації, зубріння правил, віршів, переписування параграфів з підручника до конспекту. Навпаки – здобуті під час уроків знання можуть стати у пригоді. Наприклад, на уроці біології щодо теми про вагітність докладно обговорювали всі способи застосування контрацептивів. Неймовірно для української освіти, але на наступному уроці біології, при вивченні венеричних захворювань, усі учні практично навчалися надягати презервативи. На дерев'яні фалоси, звісно. При вивченні таких делікатних тем ні вчитель, ані учні не червоніли й не комплексували. І вульгарних жартів не було. Уроки пройшли звичайно.

Четверте – релігія. На відміну від України, в європейських країнах школа від релігії не відокремлена.

У Польщі моя дитина відвідувала католицьку школу. При прийнятті директор поцікавився віросповіданням і звільнив від уроку релігії. У Німеччині директор одразу запропонував на вибір релігію чи філософію.

П'яте, також важливе, – ставлення дітей до школи. Їм подобається! У школі комфортна, вільна, дружня атмосфера. Навчання не напружує, воно легке й цікаве.

Ну і шосте – звісно, відсутність батьківського комітету, робочих зошитів, поборів, штор…

Nata Kravets
“Взаємна повага, свобода, робота в групах”
(Швеція)

Школа повністю відрізняється від української. Діти приходять до школи о 8:20. Тривалість уроку не фіксована, він може тривати й 1 год, і 15 хв. Перерви також – від 20 хв до 1 год. Діти можуть і відпочити, й поспілкуватися. Загальне навчання триває до 14:00. Після цього – поглиблене навчання за бажанням дитини. Викладачі займаються з дітьми до 16:30. Після обіду донька опановує хімію, біологію, математику. Діти також можуть обрати будь-які інші предмети. Уроки змішані. Наприклад, на уроці історії вивчають певну епоху. Поєднують три предмети. Дітей ділять на групи по троє. У кожній обирають художника тієї епохи й картину, яка її змальовує. Необхідно зробити доповідь та розкрити біографію художника, означити події, що на нього вплинули, розповісти про напрям його творчості та про історію картини й те, що ця картина розкриває з різних аспектів. Кожна дитина доповідає, до того ж свою частину доповіді готує самостійно. У групі всі разом готують презентацію. Домашні завдання майже відсутні, всю роботу роблять у школі. Учителі допомагають, якщо діти їх про це просять.

На фізиці вивчали щось пов’язане зі струмом. Учнів поділили на групи по четверо-пятеро осіб, у яких вони створювали пристрої, що виконують певні функції. Наші робили прилад, який реагує на коливання гучним сигналом, намалювали схему, зробили доповідь, пояснили, чому він працює, які закони фізики, як розрахувати. Інший урок – соціальні науки, тема – маніпуляції. Розглядають релігію, політику, стосунки між людьми. Проєкт моєї доньки – секти як маніпуляція.

Хімія. Як сказала моя донька, нарешті те, що я вчила, тепер знаю, як відбувається й працює; нарешті вмію не лише формули писати. На біології також безліч практичних занять. На уроках музики донька вчиться грати на електрогітарі.

У розкладі не завжди стоїть якийсь предмет. Може бути просто “гуманітарні науки”, де вони навчаються відстоювати свою думку з певної теми, використовуючи засоби ораторського мистецтва. І це має бути схожим на наукову доповідь.

Або є такий предмет, на якому діти йдуть на кухню й діляться на групи. Усім дають однакові продукти: айсберг, фарш, цибулю, помідори. Час обмежено. Необхідно приготувати якусь страву. У них величезна кухня з усім приладдям на кожну групу! Мала сказала, жодна страва не повторилася. І що найважче було вирішити, що готувати, бо було дуже багато ідей.

Кожна дитина на уроці навчається відповідно до свого рівня знань і можливостей. Майже за власною програмою.

У школі відсутні вимоги до зовнішнього вигляду й учнів, і вчителів. Деяких учителів можна відрізнити від учнів лише за віком.

Якщо ти запізнився, ніхто не допитується чому, не треба питати дозволу зайти, вибачатися чи ще щось. Просто заходиш і сідаєш. Сидіти можна, де зручно: на підлозі, підвіконні, за партою, у кутку – байдуже. Якщо потрібно вийти, просто виходиш. Нікого не питаєш і не пояснюєш, а просто виходиш. Якщо якогось дня не йдеш до школи, то повідомляєш куратора, що тебе не буде. Особистий простір і комфорт тут понад усе.

Учителі почуваються так само комфортно, як учні. У школі панує взаємна повага.

Загалом важко судити, яка школа дає більше знань. Якщо ми говоримо про енциклопедичні знання, то, мабуть, українська школа сильніша. Що ж до потенціалу на майбутнє, розвитку творчості, можливості застосувати знання, зрозуміти те, що вивчаєш, інтегруватися в науку та глибоко засвоїти матеріал – на жаль, українська школа істотно відстає.

Наталка Шаманова
Два велетенські зошити на всі предмети
(Франція)

У школяра в ранці – два велетенські зошити на всі предмети. Зошити розліновано міліметровими лініями, поверх яких є сітка з сантиметрових квадратів. Але писати це не заважає. Класичних зошитів у косу лінію, лінію, клітинку тут немає взагалі. Відступи – три клітинки згори, дві зліва? Оформлення зошита? Ні! Цього тут теж не практикують. Замість прописів у дітей пластикові дощечки й маркери. Ще є папка з файлами. (Зрозуміла, звідки запозичили ідею портфоліо НУШ!) У перший рік реформи ми його робили самі строго за шаблонами, і потім ці витвори мистецтва весь рік зберігали у школі. А тут це просто порожня папка, у яку вкладають роздруківки від учителя. Текст пісні для вивчення, математичну розмальовку, кросворд, текст для уроку читання чи ще якийсь роздатковий матеріал. Деякі листочки з завданнями вклеюють у зошит (так, він не лише для письма, до того ж зошити тут ніхто не перевіряє). Також у школі є мінікінотеатр і кімната для уроків творчості. Уроки фізкультури – раз на тиждень у професійному спортивному центрі. Але діти так багато рухаються, що цього достатньо. У молодшій школі не передбачено вивчення англійської та інформатики. (Це, на мій погляд, великий мінус.)

Алла Тетерюк, мама й учителька
Ніхто не примушує вчитися, не "втовкмачує" в голови
(Польща)

На все добра воля дитини. Але... у 8-му класі є екзамени. Якщо їх завалити, то пряма дорога тільки в робітничу сферу. Хто здасть – може вибрати між технікумом і ліцеєм. Ліцей – це наші старші класи. У кінці матура (ЗНО), не здав – не матимеш змоги вступити у виш. Оцінювання шестибальне з різними нюансами (я ледь навчилася рахувати). З одиницею не переводять у наступний клас. Одиницю отримуєш, якщо система (не вчитель) порахує, що навчальний матеріал засвоєно менш ніж на 45%. В Україні тягнуть за вуха!

З одиницею не переводять у наступний клас. Її ставлять, якщо система (не вчитель) порахує, що навчальний матеріал засвоєно менш ніж на 45%.

А тут можна й у 20 років школу закінчити. Батьківські комітети тут теж є. Кажу як мама й учителька. Гроші теж збирають, але на трохи інші потреби. На екскурсії, походи, подарунки на свята, подарунки вчителям. Яхт і дорогих телефонів не дарують, але кілька разів на рік – квіти, цукерки, можливо, щось іще (мені не дарували чогось іще).

Дуже відрізняються стосунки вчитель – дитина – батьки. Наприклад, за три роки навчання моєї дитини в ліцеї в мене не було жодного телефону вчительки. Я могла їй тільки написати на електронну адресу. Вчителі також не дзвонять батькам. У разі потреби є пошта. Не більше. У робочий час.

біженці освіта школа