Зруйновані елеватори та пошкоджена техніка. Як на Миколаївщині збирають урожай
В Україні 17-18 червня почнуться жнива. Урожай цього року через вторгнення Росії може бути меншим на 40%, кажуть у Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Країна втратила 25% орних земель. Від початку війни знищено до 20% українських елеваторів. Понад 500 тис. тонн зерна Росія вкрала й вивезла з окупованих територій.
Чи точно знаєте, що хліб буде?
Чи буде в Україні голод? Саме це найчастіше мене як журналістку запитують люди на звільнених територіях у різних регіонах України. Вони кажуть, що повільно вмирати від голоду страшніше, ніж сидіти під обстрілами в підвалах. Особливо хвилюються старші люди, які пам’ятають Другу світову війну й Голодомор.
«Ви точно знаєте, що хліб буде? Хліб — найголовніше», — буквально хапала мене за руки бабуся на Чернігівщині.
На Миколаївщині, яка є однією з зернових потужностей України, я поспілкувалася з аграріями безпосередньо.
"Скільки зможемо, стільки працюватимемо", — запевняє Надія Іванова, директорка миколаївського підприємства "Золотий колос". У її колективі залишилися всі механізатори, водії, агротехнічна служба, різноробочі. Через війну трохи розсипалася бухгалтерія й виїхав один менеджер, але це не критично. Люди пересиділи в підвалах, зараз оговталися, морально зміцніли та готуються збирати урожай.
Вірю в ЗСУ та чекаю на дощ!
"Мій рівень довіри до ЗСУ такий високий, що підживлюю рослини, працюю в полі, сподіваюся на врожай, вірю у власний колектив і чекаю на дощ", — Надія Іванова показує свої поля та господарство, що зазнало пошкоджень від обстрілів.
Найбільше постраждав ЗАВ – зерноочисний комплекс Воронезький. Коли збирають урожай – він є серцем току, яке працює 24/7. Змінюються тільки оператори. Зерно не можна закладати на зберігання без первинного очищення. Тут стоять системи очищення сировини з поля. І саме сюди прилетіли снаряди.
"Горіло яскраво! – емоційно розповідає директорка господарства. — Усе село надсилало мені відео. Я розвожу волонтерку, а мені люди дзвонять і чорно жартують: дивися, Надю, щоб тепер тобі не довелося допомагати".
Серце току вигоріло повністю, вітер гучно б’є відірваними металевими частинами. В одному механізмі ЗАВу збитків завдано на понад 2 млн грн. Усіх масштабів знищень директорка досі не може порахувати.
А в ангарі для сільгоспмашин підприємства — зоряне небо. Дах посікло уламками ракет. Машини також побило.
"Це боляче, коли ти роками працював і накопичував, а тепер воно горить. Я починала з 20 га, зараз маю 4 тис. га в господарстві. Це моє життя, яке росіяни нещадно нищать", — каже Надія.
Зоряне небо й сонячні зайчики витанцьовують і в банці Костянтинівського елеватора. Перевантажувальний комплекс ТОВ "Баловнянська виробнича база" є одним з найбільших елеваторних комплексів Миколаївщини. Сюди загарбники били тричі: спочатку мінометами та "Градами", а у квітні прилетіла крилата ракета. Ракету зафіксували камери спостереження. Смертоносні уламки робітники потім зібрали в чималу місткість. Серед уламків є й плата, яка підтверджує, що в елеватор летіла розумна керована зброя.
"Це трагедія. Ми старалися створити наше підприємство сучасним, з нуля збудували елеватор — гляньте, який гарний. І я зараз не кажу про втрачені гроші. Це стратегічний об’єкт. Тут зберігається майбутній хліб. Ідеться про стратегічну безпеку країни", — каже директор елеваторного комплексу ТОВ "БВБ" Євген Литвинюк.
Цього року посічені силоси елеватора не зможуть забезпечити попередніх обсягів зберігання зернових. На силоси із зоряним небом чекає повне розбирання та заміна. Один такий силос зберігав 8,5 тис. тонн пшениці.
По кому б’ють, той і страждає
Прильоти в Україні досі не є гарантійним випадком. Жодні гарантійні зобов’язання не передбачають обстрілів. Тому гарантій відшкодування для аграріїв (як поки що й для інших категорій, що постраждали) — жодних.
"Держава зараз каже: закордон нам допоможе. Або — ви збирайте документи, а потім через Європейський суд можна буде позиватися до Росії щодо відшкодування збитків. Але ми розуміємо, що це, по-перше, не швидко, а по-друге, не надто надійно. Треба шукати розв’язань уже. Іти в поле потрібно зараз. Техніку відновлювати нині", — каже Надія Іванова.
З початком війни багато фермерів виїхали, покинули підприємства й поля, ба навіть ґрунтів не обробили. На багатьох квітнуть маки. Для непрофесіонала це красиво. А для агронома означає, що поле брудне, тобто на ньому ростуть сторонні рослини.
Дехто з аграріїв намагався вивести комбайни з півдня, щоб хоч щось заробити, наприклад, у центрі України. На півдні зрошення сьогодні немає. Вода відсутня взагалі. Регіон під постійним обстрілом. Горять поля, розбомблено зерносховища — стріляють і стріляють!
"Цього року не буде приймання зерна на зберігання навіть за великі гроші, — бідкається директорка агрогосподарства. — Порти забиті, елеватори забиті, виходу до моря немає, зернотрейдери не збираються відкривати приймання зернових — ніде зберігати. Ціни на зерно впали. За одну тонну зерна ледве дають 100 доларів замість 250 доларів, як раніше".
"Ще цього року посуха, плюс багато хто не встиг запустити всю програму із захисту та підживленню рослин – такого врожаю, як торік, точно не буде. Він буде щонайменше вдвічі меншим. Нікуди везти, здавати й зберігати, — пояснює Надія Іванова. — Дуже постраждала логістика. Ціни на паливо ви й самі бачите".
Проте така погана для аграріїв ситуація для українського споживача, втім, означає, що в межах країни зерно є.
Сьогодні є, а завтра немає
"Зерна не вивезли багато, але не треба на цьому акцентувати", – застерігає директорка "Золотого колоса". На її думку, трапляються дивні збіги: як тільки можновладці починають запевняти, що в нас ще вдосталь зерна, одразу відбуваються прицільні прильоти по зерносховищах і елеваторах у різних регіонах.
"Тому сьогодні є, а завтра немає – вогонь, знаєте, безжальний, — каже Надія. — Зараз горять поля на всьому півдні, МНС не може виїхати погасити через обстріли, до того ж вітер сьогодні ще більше розганяє вогонь. Невідомо, що буде завтра. Скосимо чи ні. Багато знайомих аграріїв виїхали з району й кажуть: Надю, а для кого ти це робиш? Витрачаєш гроші та час, але чи впевнена, що збереш? А я повторюю, що вірю в ЗСУ і хочу, щоб дощ пішов".
Головна проблема нині все ж зібрати врожай, вважає і директор перевантажувального комплексу Євген Литвинюк: "Сільгоспвиробники докладуть усіх зусиль, щоб люди в Україні не залишилися голодними". Водночас зазначає, що ціни, безумовно, зростатимуть.
"Дорожчають і дорожчатимуть соняшникова олія та борошно. Урожай буде. Але складно з логістикою. Тож буде важче, і якщо є можливість — закуповуйте продукти сьогодні.
Навіть якщо зараз аграрії все зберуть, наслідки можуть бути відкладеними в часі. Велике питання постане з посівною восени: як і де вона відбуватиметься", — вважає Надія. І водночас додає, що попри все хочеться вірити, що ЗСУ потіснить ворога, після чого відкриється експорт і збут.
"Потрібна вільна логістика і щоб більше не прилітало, а ми свою роботу зробимо", — каже вона.
