Б

Більше води. Як Сіверський Донець вдалося зробити неприступною перепоною

ТЕКСТИ нещодавно писали про підрив дамби на річці Ірпінь, що дав змогу не пропустити російських окупантів до Києва. Зараз на сході України розгортається схожа історія, проте її фінал поки що відкритий

Одна з найбільших річок бідного на водні ресурси сходу України — Сіверський Донець — сьогодні відділяє позиції окупантів та українських військових. Відео невдалої переправи через Сіверський Донець біля селищ Дронівка та Білогорівка на Луганщині з десятками одиниць розбитої й затонулої техніки росіян набрало безліч переглядів. Саме Сіверський Донець став тією непрохідною перепоною, за якою окупанти зупинилися. Але, схоже, хтось таки добряче допоміг, щоб ця річка стала справжньою проблемою для росіян.

Дамба на Осколі

Лівою притокою Сіверського Донця є річка Оскіл, яка починається в Росії та повільно несе свої води Харківщиною. Саме на цій річці зведено одне з найбільших на українському Лівобережжі водосховищ — Оскільське. Його розміри справді солідні: площа становить понад 122 км кв., довжина — майже 85 км. Це водосховище також є частиною складної системи водопостачання на південному сході країни: воду з Сіверського Донця каналом “Сіверський Донець — Донбас” подавали на всю Донецьку область аж до Маріуполя. Річ у тім, що в літню пору канал споживав більше води, ніж міг дати Сіверський Донець, і саме тут добре прислуговувалося Оскільське водосховище, у якому, як у велетенському водному банку, накопичували воду та синхронно спускали її в критичний для роботи каналу час.

Але після початку великої війни все змінилося. Міста, для яких гнали воду Сіверського Донця, росіяни знищили артилерійськими та ракетними ударами, а в районі Осколу почалася нова реальність — райони, якими тече річка, стали місцями запеклих боїв.

ТЕКСТАМ не вдалося знайти жодної офіційної інформації про те, хто, коли і як підірвав греблю Оскольського водосховища. Узагалі немає офіційних згадок, що саме там відбулося. Проте з повідомлень у місцевих телеграм-каналах і заяв представників місцевої влади можна встановити певну картинку. 1 квітня росіяни захопили Ізюм, а вже наступного дня, 2 квітня, голова Оскільської громади Геннадій Загоруйко повідомив, що вода в річці піднялася до рівня середнього паводка. Селище Оскіл розташоване одразу нижче за греблею, тому саме воно першим відчуло наслідки підриву греблі. Отже, 2 квітня можна вважати орієнтовною датою підриву греблі. Того самого дня велика вода дійшла й до Святогірська та підтопила там набережну.

Оскіл_Святогірськ.jpg

Підтоплення набережної у Святогірську. Фото з соціальних мереж

Як свідчить досвід підриву греблі на Ірпені, для знищення таких монументальних споруд потрібно дуже багато вибухівки. Повноцінний підрив однієї із заслонок греблі в Козаровичах, що відділяє Ірпінь від Київського водосховища, став можливим лише після закладення понад 1 т вибухівки. Тому потрапляння випадкового снаряда і, як наслідок, руйнування греблі, найімовірніше, неможливе.

Схожий почерк

На Осколі підірвали одну з заслонок — як і на греблі, що відділяла річку Ірпінь від Київського водосховища. Про факт підриву однієї заслонки писали в соцмережах місцеві мешканці, а також росіяни в одному зі своїх пропагандистських відео показали кадри самої греблі, яку було частково зруйновано, й заслонку, поставлену на місці підриву.

Як уже було згадано, щодо греблі немає жодної офіційної заяви з українського боку. Проте логіка подій вказує на те, що греблю підірвали наші.

Одразу за греблею вниз за течією річки по обидва її боки розташоване селище Оскіл. Селищний голова Осколу на час, коли почалося підтоплення, заявив, що правобережну частину селища вже окупували росіяни. Отже, й тоді, й надалі нашим військовим спуск води у водосховищі давав істотну перевагу: ускладнював для росіян переправу на інший берег — і до Осколу, до пори до часу, й до самого Сіверського Донця. Якщо забігти наперед, то можна ствердити, що такий крок був цілком виправданим: коли росіяни кілька разів намагалися переправитися на інший берег Донця, то зазнавали катастрофічних втрат.

Oskil_timeline (1).jpg

На цих супутникових знімках можна побачити, як сильно впав рівень Оскільського водосховища у квітні-травні. Фактично замість водосховища ми знову бачимо старе русло річки Оскіл до того, як там збудували водосховище.

Проте історія з Оскільким водосховищем невдовзі зробила черговий поворот. Вочевидь, його значення зрозуміли й росіяни, а тому після окупації всього прилеглого регіону почали на греблі якісь ремонтні роботи й загалом дуже зацікавилися цим сховищем.

Про це можна дізнатися з відео, знятого російськими пропагандистами на греблі на початку червня. У матеріалі, звісно, йдеться про "українських нацистів", які хочуть залишити Донбас без питної води. Але "добрі росіяни" все зремонтували та знову поставили заслонку, щоб у водосховищі була вода й люди Донбасу не страждали від зневоднення.

Водночас пропагандисти забули додати, що міста, в які подавали воду, саме завдяки їм перетворилися на руїни, а їхніх мешканців убито або вони стали вигнанцями. Але насправді піар для російських окупантів на Оскільському водосховищі — вторинний. Бо основною ціллю поновлення греблі, звісно, є перекрити водотік до Сіверського Донця й так зменшити в ньому рівень води та полегшити його форсування.

Oskil_timeline2.jpg

На цих супутникових знімках можна простежити, як наповнювалося водосховище впродовж 10 днів у червні

Поки що важко сказати, чи успішний цей план росіян. Якщо порівняти супутникові знімки водосховища, то можна спостерегти, що в першій декаді червня води таки стало трохи більше. Але наскільки росіянам вдалося перекрити потрапляння води з Осколу до Сіверського Донця, залишається під питанням. Зрештою, у Донця це не єдина притока. До того ж, здається, що й велика вода в річці, і професійні та сміливі дії української армії свою роль уже відіграли — противник принаймні поки що відмовився від ідеї форсувати річку.

Після війни водосховище не потрібне

Сьогодні на берегах річки точаться бої, тому про її майбутнє можна лише помріяти. Здається, від часу закінчення Другої світової війни в Україні не було такого масштабного осушення водосховища, як те, що відбулось у квітні 2022 року на Осколі. Українські екологи охрестили це однією з найбільших змін у довкіллі, що сталася через російсько-українську війну. За оцінкою "Української природоохоронної групи", близько 355 млн м куб. води стрімко вивільнилося з водойми й оголило близько 9 тис. га замуленого дна — колишніх луків заплави Осколу. Фактично ми стали свідками унікального експерименту. У світі дедалі більшої популярності набуває рух з повернення річок у їхні природні русла. Треба також пам’ятати, що Осколівське водосховище з часом тільки міліло й деградувало. Можливо, настав час залишити річку в її природному руслі, особливо зважаючи на заслуги водойми перед країною. Це значно краще і для неї самої, й для людей, які живуть біля річки.

війна росія україна сіверський донець донбас

Знак гривні
Знак гривні