Після кидка в лютому російська армія загрузла. Динаміка вторгнення
Росія напала на Україну з трьох напрямків. Північного (на Київ), південного (на Херсон і спроба пробитися до Одеси) та східного (Харків і Зона ООС). На першому етапі російські війська швидко просувалися територією України й зупинилися на межі 100-150 км від кордону. Це логістична межа, за яку Росії важко постачати свої війська без використання залізниці. Тому не дивно, що залізничні вузли стали однією з перших цілей російського вторгнення. Найбільш болючими для України виявилися захоплення Куп’янська й Мелітополя. Водночас на півночі російські війська не змогли взяти під контроль жодне велике місто чи залізничний вузол.
Якщо глянути на просування росіян у часовій перспективі, то помітно, що найбільших успіхів вони досягли в перші два тижні війни. А ключові для подальшого вторгнення логістичні вузли змогли зайняти в перші три дні.
Хроніка подій:
- 25 лютого, (2-й день), російські війська біля Ірпеня;
- 26 лютого (3-й день), російські війська зайшли в Мелітополь;
- 27 лютого (4-й день), російські війська захопили залізничний вузол Куп’янськ (Харківська область);
- 2 березня (7-й день), російські війська з двох сторін підійшли до Маріуполя;
- 7-8 березня (13-й день), російські війська підійшли до Сєвєродонецька й Ізюма. Війна перейшла до поточної лінії фронту.
Події на трьох фронтах розвивалися дуже по-різному. На північному напрямку росіяни не змогли взяти жодне велике місто й жодну гілку залізниці. Якби вони захопили Суми, Конотоп, Чернігів чи Овруч, то здобули б доступ до української залізничної мережі й можливість у великих кількостях підвозити техніку та припаси. Але натомість окупанти віддали перевагу швидкому маршу на Київ — як наслідок, ворог уже в перші дні зміг наблизитися до Києва, але зазнав величезних втрат і зупинився.
Слобожанщина
На Слобожанському фронті ворог зупинився в передмістях Харкова й зазнав великих втрат. Штурм міста провалився. Але росіяни змогли захопити важливі залізничні станції Куп’янськ і Старобільськ та налагодити залізничне сполучення окупованих територій з Росією. Українські війська вибудували оборону, опираючись на Сіверський Донець. Саме на цьому фронті зараз точаться найактивніші бої.
Південь
На півдні росіяни просувалися найшвидше та змогли окупувати чи не найбільшу територію. Там їм вдалося прорватися через Дніпро ще в перший день, захопити Мелітополь (залізниця) на другий день та оточити Маріуполь на сьомий. Вони також стрімко просувалися вздовж Південного Бугу до Вознесенська, але там їх розгромила місцева тероборона за підтримки ЗСУ.
Якщо спробувати візуалізувати відстань, яку російські війська долали на шляху до своїх цілей на початку вторгнення та після 40 днів боїв, видно разючу відмінність.
У перші дні війська просунулися на десятки кілометрів, захопили деякі міста або зупинилися на околицях інших. Далі війна швидко перейшла в позиційну фазу й просування давалося росіянам надзвичайно важко. Навіть їхні прориви біля Ізюма та Попасної розтягувалися на місяці з просуванням по кілька кілометрів на тиждень.
Результати такого просування також відбиваються на площі окупованих територій. Швидше просування й захоплення ключових точок дало росіянам змогу брати під контроль великі території на півдні та сході. Але водночас ці прориви вартували їм величезних утрат у людях і техніці, а після наступу на Київ і прориву до Вознесенська закінчилися повним фіаско.
Лисичанськ
Коли ми завершили цей матеріал, росіяни змогли просунутися далі й захопити Лисичанський НПЗ. Так вони створили ризик оточити все угрупування ЗСУ, що захищало Лисичанськ. Генеральний штаб ЗСУ ухвалив рішення та вивів українські підрозділи з міста. Ці події не відтворено на картах і графіках у статі, але вони відповідають висновкам, зробленим вище. Росія наступає завдяки значній перевазі в артилерії. Окупанти не можуть просуватися ривками й охоплювати великі території, як на початку війни, й не здатні оточити та знищити великі підрозділи ЗСУ. Ми сподіваємося, що постачання ракетних систем і гармат дасть українській армії змогу нівелювати перевагу ворога у вогневій силі. І наступ на Лисичанськ буде його останнім просуванням.
