Перейти на українську за 28 днів. Як російськомовні українці відмовляються від російської
"Важко розмовляти українською, якщо знаєш, що людина володіє російською. Це, мабуть, психологічний бар'єр. Але його можна подолати, лише потрібен час", – розповідає Тетяна Федорова з Маріуполя, яка нещодавно долучилися до розмовного клубу в Києві.
Тетяні 43 роки, вона вчила українську в школі, а потім постійно хотіла продовжити її вивчати, але завжди щось заважало.
"Коли ми вже вийшли з Маріуполя й добралися до Києва, я для себе твердо вирішила, що хочу розмовляти українською мовою. Щоб не мати нічого спільного з Росією", – каже маріупольчанка.
Згодом у Києві в центрі підтримки "Я-Маріуполь" вона дізналася про проєкт "Єдині" й записалася на заняття.
Сьогодні родина Тетяни Федорової намагається спілкуватися українською вдома та практикує її у спілкуванні з сусідами.
Її 67-річна мама за станом здоров’я не може відвідувати розмовний клуб, проте вдома намагається вивчати нові слова та фрази, які повторює за Тетяною.
"Вирішила для себе, що казатиму: "Так, ти знаєш мене як російськомовну, але я намагаюся говорити українською, допоможи мені, сприймай ось так. Тепер це назавжди", – ділиться своїми думками пані Тетяна. – Я все розумію українською, але правильно говорити не вмію. Треба час та українськомовне оточення. Напевно, в мене буде багато помилок, напевно, хтось мене виправлятиме, буде якийсь суржик... Але головне, що є бажання”.
28 днів на подолання мовного бар’єру
Тетяна, як і тисячі інших українців, — учасниця проєкту "Єдині", створеного ініціативою "Навчайся українською". Його мета — допомогти мільйону українців до кінця року заговорити українською. Проєкт стартував у квітні й охопив 17 тис. осіб, наразі триває четверта хвиля навчання.
Курс триває 28 днів, упродовж яких люди вивчають мову й отримують психологічну підтримку, щоб подолати мовний бар’єр.
11 розмовних клубів під обстрілами в Миколаєві
Навчатися приходять люди з різних куточків України та з-за кордону. До одного з розмовних клубів у Києві приєдналися дві громадянки Росії, які мешкають в Україні.
Найстаршому студентові – 70 років, а наймолодшим – по 12. Є топменеджери великих компаній, підприємці, студенти й діти. Іноді приходять цілими родинами. Але більшість становлять жінки 24-55 років.
"У програмі курсу — вивчення правопису, лексики та правил вимови, але «Єдині» – це не академічний курс із вивчення української, – пояснює Ірина Скосар, комунікаційна менеджерка проєкту. – Ми допомагаємо саме перейти на українську тим, хто розуміє мову й не наважується почати говорити, виробити мовну стійкість. Тобто не переходити на російську в спілкуванні з російськомовними співбесідниками. Вивчати мову з нуля до нас не приходять".
Навчаються в режимі онлайн і офлайн. Упродовж першого тижня учасники проєкту пишуть есеї, в яких розповідають, чому вирішили говорити українською.
Курс ведуть філологи, учасники навчаються через ігри та спілкування, виконують домашні завдання, роблять підбірки улюблених українських пісень. Очні зустрічі відбуваються в розмовних клубах, які створені в таких містах України: Миколаїв, Одеса, Київ, Дніпро, Львів, Рівне, Вінниця, Луцьк, Франківськ, Хмельницький, Тернопіль, Тульчин, Шепетівка, Ужгород, Чернівці.
У Миколаєві, що вже кілька місяців перебуває під обстрілами, наразі функціонує 11 розмовних клубів. Люди, зацікавлені вивчати мову, організовують мовні осередки в бібліотеках і залучають інших.
Надія Хаваліц відвідує розмовні клуби у Вінниці. Їй 42 роки, за освітою економістка, називає себе "переміщеною у квадраті". Вона народилась у Донецьку, у 2014-му переїхала в Краматорськ. А тепер ось у Вінницю.
Одного дня побачила у фейсбуку допис про проєкт, що допомагає перейти на українську, і вирішила, що саме це їй і потрібно. Надія каже, що добре володіє письмовою українською, а розмовляє не так гарно, як хотіла б. Уже є успіхи, але поки що, визнає, переходить на російську, коли з колегами треба оперативно розв'язати робочі питання, бо так комунікація відбувається швидше. Чоловік підтримує ініціативу дружини вивчати державну мову, добре розуміє її, але сам українською поки що не розмовляє.
Невпевненість – бар'єр номер один
Чи не найбільшим бар’єром у спілкуванні українською для російськомовних українців є невпевненість у собі, особливо коли люди на початкових етапах переходу потрапляють у російськомовне середовище, визнає модератор курсу Артем Бичихін.
Артему 22 роки, він має філологічну освіту та приїхав до Львова з Харкова. До команди долучився, коли побачив оголошення про набір волонтерів-модераторів у розмовні клуби в львівському телеграм-каналі. Розмовляти українською почав у 2014-му зі спілкування в соцмережах і в телефонних розмовах. Каже, у 14-річному віці було важко повністю перейти на українську.
Остаточно Артем обрав мовою свого спілкування українську у 2019-му, коли разом з родиною поїхав у Карпати. В українськомовному середовищі харків’янин спілкувався лише українською кілька днів поспіль, бо переходити на російську не мав потреби. Модератор зазначає, що відтоді були тільки поодинокі випадки, коли він бачив, що люди не розуміють якогось слова, — тоді перекладав, пояснював чи перефразовував.
"Тенденція переходити на українську пожвавлюється"
"У російськомовних містах сьогодні можна побачити таку картину: іде тато з маленькою дитиною, щось їй розказує українською, а вона відповідає йому російською. Але тато тримається і продовжує. Тенденція переходити на українську не лише помітна, вона пожвавлюється. Ми це добре бачимо, коли дивимося на реєстрації учасників та учасниць нашого курсу", – говорить представниця ініціативи.
Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
