Старт на новому місці. Як підприємці з Нової Каховки відновили бізнес в Умані

– А що воно таке – цей крафт? – часто перепитують люди.

– Це ручна робота, не конвеєрне виробництво, – пояснює продавчиня. – Це можуть бути авторські вироби й рецептури, нові винаходи та ремісництво.

– А в нас такого немає…

Раніше магазин працював у Новій Каховці та був значно більшим. Нове місце – це магазин-склад з трьома шафами, двома холодильниками й великими столами для пакування.

Сьогодні перенесення бізнесу в інший регіон – досвід, необхідний підприємцям для виживання.

Довоєнний "Це Крафт"

Проєкт "Це Крафт" (магазин крафтових виробників і благодійний фонд) було створено в березні 2020 року на Херсонщині. Його ініціатори – Вікторія Кулакова та Павло Ярмій. На початку епідемії COVID-19 у Вікторії й Павла був час, щоб здійснити давню мрію: створити торговельну платформу крафтових і локальних товарів українських виробників і так підтримати соціальне підприємництво, крафтовиків та ремісників України.

Вони зібрали локальні й крафтові продукти з натуральної сировини (сир, вино, м’ясо, ковбаси), виготовлені за автентичними методиками та рецептами, унікальні сувеніри з натуральних матеріалів, авторські предмети інтер’єру й косметику та товари для здоров'я. Потім створили сайт "Це Крафт", на якому й представили товари виробників.

Обов’язки в реалізації проєкту розподіляли порівну.

– Павло шукав виробників, а моїм завданням було створити сайт, зокрема продумати дизайн, і завести на нього товари, – пояснює Вікторія. – Коли почалися продажі, я відповідала за комунікацію з клієнтами та пакування, а Павло – за купівлю товарів і логістику. Також у нас була бухгалтерка. Приміщення мали своє, не треба було платити за оренду.

Підприємці відгукнулися на ініціативу херсонців, але не всі товари добре продавалися. Наприклад, пастила не мала попиту, проте добре йшли вина, ковбаси, сири, конфітюри й томати. Важко виявилося знайти керамістів, що дивно, бо в Україні багато кераміки.

Станом на листопад 2021 року до проєкту було залучено 51 виробника – підприємців з усієї країни, які пропонували 700 товарів. 50% прибутку надходило від новорічних корпоративних замовлень.

Гроші для Херсонщини

– З початком війни понад 70% виробників припинили роботу: хтось пішов воювати, хтось евакуювався, але не зміг вивезти обладнання з окупованих регіонів.

Коли росіяни захопили Херсонщину, то почали вивозити зерно з елеваторів, грабувати фермерів і блокувати роботу підприємців. Машини з "гуманітаркою" зупиняли й розстрілювали. Людям украй не вистачало медикаментів та продуктів. Вікторія й Павло перемкнулися на громадську й волонтерську діяльність.

– Наші зусилля в масштабах цієї катастрофи – крапля в морі, але й вона рятує життя, – вважає Вікторія. – Ми залучали гроші від гуманітарних місій і звичайних благодійників, допомагали диспансерам, лікарням і дитячим будинкам. Завезти гуманітарну допомогу на окуповану територію було неможливо, тому шукали, хто дасть грошей, і купували продукти в місцевих підприємців, щоб роздавати місцевим мешканцям. Так підтримували виробників Херсонщини, у яких весною на складах лежали овочі на продаж. Ринки не працювали, весь товар пропав би.

Переїзд до Умані

23 квітня Вікторія Кулакова наважилася виїхати з окупації разом з родиною, але вивезти магазинне приладдя не вдалося.

– З собою були лише валіза з речами й рюкзак з харчами, – згадує вона. – Це все, що можна було взяти в машину, де їхало п’ятеро осіб.

Місто Умань жінка обрала тому, що там живе її сестра Ірина. До того ж там було місце, за яке не треба було платити оренду. По-друге, Вікторія потребувала допомоги у відновленні "Це Крафту". Її партнер досі волонтерить і повертатися до бізнесу поки що не збирається. По-третє, в Умані підприємиця бачить великий потенціал.

– Це ідеальне місце для бізнесу, пов’язаного з логістикою, – вважає вона. – Умань – центр України, тут проходить траса Одеса – Київ і траса на Вінницю, тобто на захід і схід України. До того ж Умань – туристичне місто, а отже, воно має чудову перспективу продажу локальних сувенірів туристам у майбутньому.

Деокупований "Це Крафт"

Маючи намір релокувати (відновити) бізнес і підтримку від організації SILab, яка надала 180 тис. грн на закупівлю обладнання й меблів, усередині червня Вікторія Кулакова разом з командою відкрила магазин "Це Крафт" у центрі Умані.

– Перевозити бізнес дуже важко, – розповідає вона. – Доводиться все починати з нуля. І меблі купувати, й техніку, й обладнання (вакууматор, холодильники), і формувати товарні запаси. Але я ніколи не вважала, що реанімація бізнесу "неначасі" – бо інакше він просто "помре". Та й психологічно зараз легше працювати чи волонтерити, тобто щось робити, а не сидіти на місці.

Ірина, сестра Вікторії, стала адміністраторкою магазину, окрім них у команді є бухгалтер і менеджер сайту. В Умані жінки зареєстрували новий ФОП, дочекалися виготовлення меблів, завезення фреону для холодильників (це був вантаж з-за кордону, що затримувався), і 5 травня сплатили першу оренду та через місяць відкрилися.

Близько двох місяців знадобилося, щоб перенести інформацію на нову платформу, яка тепер працює ще швидше. За місяць вдалося майже відновити довоєнну кількість клієнтів. Підтягнулися й покупці.

– Зараз крафт купують ті самі люди, що й раніше, і теж часто на подарунок, – каже Вікторія. – Звісно, українці почали обмежувати себе у витратах, але є клієнти, які звикли до якісних продуктів і купують їх досі (наприклад, витриману сиров’ялену ковбасу, що коштує майже так само, як "магазинна" з хімічними домішками).

Деякі виробники підвищили ціни на крафтові товари через зміни в логістиці, подорожчання палива й послуг "Нової пошти". Але більшість підприємців залишили довоєнні ціни – лише щоб працювати.

Вижити в нових умовах

Сьогодні сайт "Це Крафт" об’єднує 27 виробників з усієї України, які пропонують 773 товари.

Наприклад, є продукція з дерева від "WoodLike" з Костянтинівки (Донецька область). Це бізнес родини Поколенків, які зараз починають усе спочатку в Києві.

Батьки Дмитро й Наталія займаються виробництвом, а їхня донька Марія – маркетингом. Після вторгнення російських окупантів родині вдалося вивезти устаткування (один 3D-фрезер важить близько 800 кг!). Потім пощастило знайти великий будинок: на першому поверсі розмістили майстерню, а на другому – свою нову оселю. Серед традиційних товарів – столи під ноутбуки, сувеніри, будинки та лежаки для котів. Серед нових сюжетів – "Марка", "Тракторні війська", магніти з "Маріупольської серії". Але візитівкою бренду залишається пазл з мапою України, який можна вишити.

За місяць на новому місці "WoodLike" відновив 30% продажів і планує виходити на західний ринок завдяки платформам на зразок "Це Крафт" і Amazon.

Павло Ярмій з Нової Каховки планує відновити виробництво приправи "Чумацька сіль" в одному з сіл Уманщини. Вона на 60% складається з морської рожевої солі, добутої на Лемурійському озері (Херсонщина), та 10 трав і спецій: коріандру, фенугреку, часнику, насіння кропу та кмину, перцю червоного, чорнобривців, звіробою, полину й меліси.

– У 2020 році ми створили агротуристичний кластер зеленого туризму "Соляна дорога", і наша "Чумацька сіль" як локальний продукт чудово доповнювала тематику проєкту, – розповідає Павло. – Тоді наша команда складалася з шести осіб. У квітні я виїхав з окупованої Херсонщини, тепер нас у команді троє. Інші залишилися в окупації. Вивезти нічого не вдалося, бо в пріоритеті були жінки та діти, яких треба було рятувати.

Проте ще до війни вдалося вивезти частину солі з Херсонщини, а трави та спеції Павло купує на Уманщині – в місцевих магазинах і травників. Тепер шукає місце для виробництва, щоб фасувати й зберігати продукт. Також треба знайти гроші на великий кулер, блендер, баночки для фасування та інше приладдя.

– Державну підтримку релокації бізнесу нам отримати не вдалося, все треба робити самому: шукати гроші, приміщення, обладнання, – пояснює Павло. – А ми хочемо створити аналогічний агротуристичний кластер з центром в Умані, нагадати місцевим жителям про два чумацькі шляхи, які тут пролягали, та продавати "Чумацьку сіль" у сувенірних крамничках, через платформу "Це Крафт" і в магазинах.

Війна диктує нові сюжети

Серед нових патріотичних товарів – скляні пляшки, перероблені на вази, та склянки з патріотичними гумористичними висловами.

У найближчих планах – патріотичні сувеніри та предмети інтер’єру.

– Я зараз працюю над колекцією принтів, – розповідає Вікторія Кулакова. – Орнаменти розробляю сама – використовую старі українські візерунки, які переробляю на сучасний манір. Наволочки, торби й торбинки – усе це активно продаватиметься. Окремо працюю з художницею, яка робить картини в українському стилі. Просуватимемо наше!

Також у планах – перекласти сайт на англійську мову, щоб просуватися за кордоном. Зараз представники платформи "Це Крафт" розробляють франшизу, щоб дати можливість підприємцям з інших областей відкривати локальні магазини крафту й користуватися вже розкрученим маркетплейсом.

– Кожній області – по одному локальному магазину, – пояснює задум Вікторія. – Франшиза не дуже дорога. Ми ділитимемося прибутком, а підприємці зароблятимуть на офлайні й онлайні – з персональної сторінки виробників певної області. Відмінність з іншими маркетплейсами в тому, що працюватимуть не лише магазини виробника, а й магазини регіонів. Адже раніше нас часто просили зробити набір тільки з херсонських продуктів. Тепер можна буде зайти на сайт і на окремій сторінці магазину купити товари Полтавщини, Черкащини чи Закарпаття. Ми вже домовляємося з Київщиною, куди людина переїхала з Нової Каховки, з Вінницею та Закарпаттям. Сьогодні більшість підприємців обирають безпечний бізнес і намагаються не ризикувати під час війни. А ми дуже радіємо, коли знаходимо однодумців.

бізнес війна