Після ЄС автомобільний рух у Києві нагадує фільм "Скажений Макс" — і війна тут ні до чого. Чому так?

Усі спокійні, аварійних ситуацій за півтора місяця перебування не бачила. Це ЄС. Країна може бути багатшою чи біднішою, але їх усі об'єднує єдине — дотримання правил.

Після півторамісячного перебування в Європі поїздка авто Києвом нагадує фільм "Скажений Макс" — і війна тут ні до чого. Так було й раніше. Ти зупиняєшся, що пропустити пішохода на переході, а позаду якийсь придурок сигналить, мовляв “Чого стала? Я поспішаю!”. Так само, коли хтось виїжджає з бічного повороту, а ти пригальмовуєш — часто знайдеться хтось знервований, хто або сигналитиме, або почне різко обганяти.

Багато машин на смузі, по якій потрібно їхати прямо. “Я ж не пальцем зроблений, то поїду. Там смуга веде на поворот, тому машин мало, а потім вклинюся. Я ж поспішаю, а ці лохи тут потерплять”, — людей з такою логікою в нас чимало.

Важко сказати, який відсоток українських водіїв так їздить, але їх точно достатньо, щоб на дорозі нікого не покидало відчуття хаосу та знервованості. Після більш-менш довгого часу за кермом у ЄС в Україні це особливо відчутно.

Ментальність?

У нас заведено "валити" все на “ментальність”. Певний сенс у цьому є — моделі виживання попередніх поколінь накладають відбиток на моделі поведінки сучасників. Але такий погляд лише частково слушний. Бо коли наші люди опиняються в ЄС, то починають їздити, як заведено там, а не вдома.

Розмітка й поліція

І є дві причини цього. Перша очевидна — поліція й інші відповідні служби. Припаркувався не там на 15 хв? Колесо заблокували або авто забрати. Не заплатив за платне паркування? За секунду "впаяють" штраф. Я за українською звичкою поставила авто на паркінгу й пішла на зустріч з приятелем, з яким не бачилася багато років. Перше, що він запитав, це де я поставила машину, і відразу побіг (наголошую — саме побіг!) платити за паркінг (оплата паркінгу в епоху мобільних додатків з мого досвіду за кордоном у незнайомих містах — це часто справді квест).

Усе логічно — місця в містах мало, а машин багато. Якщо дозволити порушувати правила, то місто охопить колапс, який ми й бачимо в Києві останні приблизно десять років.

Друга причина менш очевидна, але не менш дієва — розмітка. В Україні треба на око вираховувати 15 м від повороту, де не можна паркуватися. У тих містах Болгарії, де я була, цього робити не потрібно — на дорожньому покритті й на кожному перехресті у дворах указано, де можна паркуватись, а де ні. Відповідно, дуже мало охочих спокусити долю на зустріч з евакуатором.

Так само і з обмеженням швидкості на трасі. Якщо це 80 км/год, то такий знак повторюватиметься регулярно, щоб ви не відверталися від дороги й не вгадували під час руху, чи змінився швидкісний режим, чи ні. Бо в Україні це також часто головоломка. Знак десь був, але хтозна, яка швидкість допустима через 10 км.

У європейських містах смуги для автомобілів вужчі — і це автоматично призводить до того, що водіям ХОЧЕТЬСЯ їхати повільніше. Є відповідне дослідження, яке свідчить, що відчуття безпеки руху водія пов'язане з шириною смуги. У нас смуги широкі, їхати хочеться швидко.

Інша річ, яка не дає розігнатися, коли стоїть знак 30 км/год, — це інакші, ніж у нас, лежачі поліцейські. У тій самій Болгарії вони широкі, на довжину всього автомобіля. Коли їдеш 30 км/год, то майже їх не відчуваєш, а коли вже 50 км/год (я ж з України, а тому іноді забувала про обмеження), то підкидає так, що відразу отямлюєшся й дуже добре запам'ятовуєш, що швидкість руху — 30 км/год і не треба накидати +20 (в Україні штрафи починають після перевищення обмеження на 20 км/год).

На перехрестях майже обов'язкові кола — вони зменшують аварійність, бо якби двоє водіїв і хотіли, то не можуть швидко їхати перпендикулярно один до одного, як це відбувається на нерегульованих перехрестях. Такі кола вже поступово починають будувати й у деяких українських містах.

Типове перехрестя на багатьох дорогах ЄС

Більше про принципи організації дорожнього руху читайте тут. Я їх читала, й коли перебувала в Європі, то якось автоматично відзначала, що ось це ТЕКСТИ описували як теорію, а ось воно на практиці.

А якщо абстрагуватися від конкретних прийомів, то складається враження, що дороги й автомобільний рух спроєктовано так, що правила важко порушити, навіть коли хочеш, — вони логічні, зручні й інтуїтивно зрозумілі. Та якщо ти щось забув, то знак чи розмітка відразу нагадають.

А в нас із цим більше проблем, ніж з ментальністю, на яку все списують. Наприклад, після реконструкції Поштової площі там з'явилася смуга на дорозі під самою площею, яка веде в бетонну стіну. І якщо цього не знати, то вчасно перевлаштуватися досить складно, зважаючи на традиційну для Києва швидкість авто. Або візьмімо феноменальну розмітку на колі на Дарницькій площі, коли ти спочатку їдеш по своїй смузі, а потім несподівано опиняєшся між інших смуг. Ще треба вміти так намалювати! І це не поодинокі випадки.

Відчуття комфорту, спокою та розслабленості — це про їзду авто в Європі. Там не втомливо пересуватися на великі відстані. Досягають цього легко: продумано правила, яких зручно дотримуватися, а держава контролює й допомагає в цьому.

П.С.

У цій замітці я свідомо не торкаюся питань, пов'язаних з автомобільним рухом: навчання водіїв, екзаменів для отримання прав, штрафів, роботи поліції та проблем організації руху громадського транспорту.

дорожній рух автомобілі правила авто опініон суспільство єс