Як “Солом’янські котики” допомагають розміновувати Україну й рятувати бійців

— Ми списалися, і вони покликали всіх своїх водіїв та допомогли нам розвантажити поїзд, — згадує сьогодні співзасновник БФ “Солом’янські котики” Андрій Єрофєєв. Це перша з багатьох дивовижних історій, що трапилися з “котиками” за кілька місяців роботи.

Сьогодні це потужна спільнота, яка навчає й забезпечує військових та саперів, співпрацює з МОЗ, ДСНС, Нацполіцією, Держспецслужбою транспорту, виробниками спорядження. Організовує тренінги з такмеду й домедичної допомоги, а також фестивалі з мінної безпеки, збирає гроші на дрони й пікапи для ЗСУ та на допомогу дітям переселенців.

У червні вони зібрали 600 тис. грн на аптечки й тренінги з такмеду, а також постійно навчають і забезпечують усім необхідним тисячі військових.

У серпні взялися збирати мільйон на створення мобільного навчального центру “Тактичні котики”. Уже навіть оголосили нові напрями — аеророзвідка, зв’язок, стрільба. Екіпаж навчального центру виїжджатиме, куди потрібно, й навчатиме захисників та захисниць найнеобхідніших на війні навичок. Зараз котики також шукають інструкторів-партнерів для напрямів центру.

Як їм вдалося за короткий час поставити на ноги організацію і стільки всього зробити?
Бренд “Солом’янські котики” з’явився в перший день великого вторгнення Росії до України. Вони виникли з середовища київських активістів, студентів КПІ імені І. Сікорського й Національного авіаційного університету, депутатів та їхніх помічників.

Андрій Єрофєєв розповідає, що ідея створити "Солом’яних котиків" виникла за кілька днів до великого вторгнення.

— Ми командою зібралися 22 лютого в штабі — обговорити сценарії, що робитимемо, якщо почнеться велика війна. Домовилися, що точка зустрічі — цей хаб. А що робити, вирішуватимемо залежно від ситуації.

24 лютого команда волонтерів з сім’ями та друзями зібралась у будівлі хабу. Для декого з присутніх будівля стала домом на два місяці, бо повертатися у власні оселі було небезпечно.

Перші 50 днів “котики” волонтерили на всіх напрямах:

— Знаходили речі для військових, допомагали цивільним, годували бабусь і котиків, допомагали медичним закладам, доставляли ліки, навіть захистили вітражі київського фунікулера.

У квітні волонтери заснували благодійний фонд і зосередилися на двох ключових напрямах: тактична медицина й гуманітарне розмінування. Пізніше почали купувати автівки та дрони для військових.

Спочатку сапери працювали з дротами й держаками від лопат

Нам проводять екскурсію хабом "Солом'янських котиків". Тут скрізь кипить робота. У першому приміщенні допомагають саперам. На одному зі стелажів стоїть табличка “Обережно, міни”. Поряд розкладено мотузки, карабіни, сумки, інструменти. Це і є вміст “сумки сапера”, яку фонд постачає вибухотехнікам.

— Саперні підсумки нам шиє українське виробництво Gud, а інші партнери їх наповнюють. І ми передаємо ці сумки до ЗСУ та ДСНС. Поліція також до нас звертається, — розповідає Валентин Майданюк, який займається напрямом підтримки саперів.

Він каже, що фонд підхопив цей напрям у квітні, наприкінці “волонтерського періоду”, коли опікувався всіма запитами, які надходили.

— Усе почалося з випадку, коли до нас звернулися хлопці-десантники і сказали, що їм потрібні саперні сумки. Але там нічого суперспецифічного немає, їх можна купити в будівельних магазинах. У першому запиті було 50 сумок — і виявилося, що на них є величезний попит.

Сапери розповіли, що замість паракорду (міцна мотузка) раніше, до співпраці з “котиками”, вони користувалися мотузками для білизни. А перші щупи (пристрій, яким перевіряють наявність мін на землі) волонтери робили з держаків від лопат і звичайного дроту. І навіть такому сапери були раді.

Розмінування України

— Сьогодні “котики” кладуть у сумку сапера ніж, ліхтарик, карабіни, паракорд (легкий і міцний шнур), саперний мультитул, саперну кішку, лопату, армований скотч і легкий щуп. Це базовий набір, але не універсальний. Ми підписали меморандум з ДСНС про підтримку з постачанням і інформаційну підтримку, — продовжує Валентин.

Така сумка коштує близько 10 тис. грн. Найдорожчий її елемент — мультитул.

— Це гібрид ножа та пласкогубців, — пояснює нам експерт. — “Старший брат” швейцарського ножа. Ми намагаємося купувати якісні саперні мультитули Leatherman Tool 300. Інший важливий інструмент — щуп. Фактично це складна металева паличка, якою можна перевірити землю, перш ніж ступати. Ці щупи на замовлення фонду роблять в Інституті металофізики.

— Ми з ними запартнерилися, вони відтворили нам американський щуп, — додає Андрій Єрофєєв. — І навіть зробили його не гіршим! Класно, що українська наукова установа допомагає в цьому напрямі.

Паракорд і “кішка” потрібні, щоб перевіряти наявність розтяжок на землі або в приміщенні, а також щоб відчиняти двері. Кішку на парокорді сапери закидають перед собою й повільно протягують. Важливо, щоб шнур був міцним і легким. Хлопці розповіли, що коли обирали паракорди для сумок сапера, то тестували їх, тягаючи пляшки з водою коридорами офісу.

Ще один важливий інструмент розмінування — металошукач. Підрозділу вибухотехніків (4-5 людей) в ідеалі потрібен один, а краще два металошукачі.

— З металошукачами теж гарна історія — ми знайшли КПІшника, який їх виготовляє. Більшість коштів на них збирають волонтери з Німеччини через нашого партнера, з яким ми працювали ще до вторгнення. Кілька металошукачів купили коштом розіграшу картини Мошковського. Її купила жінка, кіт якої дуже схожий на зображеного на картині бородянського кота.

Окрім підтримки саперів, фонд здійснює просвітницьку роботу з мінної безпеки, насамперед для дітей. “Котики” вже організували 12 відкритих уроків на цю тему. На їхніх фестивалях побували 2,5 тис. киян, тому нині планують розширювати цю діяльність і на інші регіони.

— Ідея в тому, щоб убезпечити дітей. Щоб вони знали, як поводитися, коли побачать підозрілий предмет, і розуміли, який у нього може бути вигляд, — розповідає Валентин Майданюк. — Це важливий напрям, який ми плануємо розвивати.

Тактична медицина: навчання й аптечки Андрій Єрофєєв показує нам у приміщення для занять з тактичної медицини — там само розташовано склади з медприпасами й саперним спорядженням. Інструктори фонду здійснюють тренінги з тактичної медицини для військових, а домедичної допомоги — для цивільних. Після навчання бійцям видають аптечки з усім необхідним для порятунку життя в бою.

На початку серпня фонд навчив і забезпечив якісними аптечками 10 тис. захисників і захисниць.

А через два тижні за підтримки Міністерства охорони здоров'я отримали ще 6 тис. аптечок і взялися їх доукомплектовувати. Аптечки не містять оклюзійних наліпок, термоковдр, назофарингіальних повітроводів, маркерів тощо. Це все ми закуповуємо окремо. Тож шукаємо партнерів і можливості.

— До війни ми займалися тим, що навчали населення домедичної допомоги. Нам допомагала Маша Назарова з ініціативи Реанімісто, Іван Ніколєнко і Олексій Ярильченко, — веде далі наш співрозмовник Андрій Єрофєєв. — Вони безпосередньо допомагають навчати й військових, і цивільних. Їх тут називають “котики-інструктори”.

Загалом фонд працює з близько 20-30 інструкторами й кількома дружніми ініціативами, що допомагають навчати військових: MotoHelp, Контрольно-рятувальна служба Північ, інші спільноти з Одеси, Дніпра та Миколаєва.

Інколи практика трапляється значно швидше, ніж вони сподіваються.

— Був випадок, коли Маша Назарова й Олексій Ярильченко їздили навчати підрозділ десь під Києвом і там почався двіж і вибухи. Вони врятували трьох людей безпосередньо на тренінгу. Навчили — й одразу перевірили навички.

Як потрапити на навчання до “котиків”?

Бійці ЗСУ можуть залишити заявки на навчання підрозділу через гуглформу. Потім заявки опрацьовують. Приміром, першочергово тренують підрозділи, які невдовзі рушають на передову. Після підтвердження на базу військових приїздить команда інструкторів з 8-годинним тренінгом і видає якісно укомплектовані аптечки.

— Тренінги для цивільних, які викладають "котики", — це курс з домедичної допомоги "Stop the bleed", затверджений Міжнародним комітетом тактичної медицини. Зупинити критичну кровотечу — основне, що має вмити цивільний у місті, — пояснює "котик"-інструктор Іван Ніколєнко. Адже більшість поранених під час артилерійських і ракетних обстрілів гинуть саме через втрату крові.

У першій частині тренінгу інструктор показує, як користуватися турнікетами та джгутами і як зупиняти кровотечу за допомогою тампонування підручними засобами. А потім учасники тренуються накладати різні кровоспинні засоби стоячи, лежачи, сидячи на власні кінцівки й на кінцівки своїх партнерів.

Сам Іван раніше пройшов курси в Червоному Хресті, є членом ГО “Всеукраїнська рада реанімації та екстреної медичної допомоги”.

Як усе працює

Спершу організацією “Солом’янських котиків” займалося ядро з 20-30 людей. Їм допомагало не менш ніж 300 волонтерів, які приходили в штаб, перевозили речі, розвантажували вагони й допомагали дістати все потрібне для військових і цивільних.

— Фонд заснували п’ятеро людей. Валентин Майданюк, Андрій Єрофєєв, Геннадій Новіков, Ксенія Семенова і Роман Грищук.

Валентин керує саперним напрямком. Андрій — директор фонду, який також відповідає за загальну координацію. Гена, Ксенія і Роман розвивають нові напрями, шукають додаткові можливості й партнерства. Також у команді є Ігор Кравчишин із ГО “Колеса свободи”, який відповідає за напрям забезпечення ЗСУ автомобілями.

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Зміст статті не обов’язково відображає погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

волонтери ісар тактична медицина громадське суспільство російсько-українська війна