Як розвивався український наступ на Харківщині (карти)

Залишмо дослідження цієї операції (яка, безперечно, ввійде в підручники) історикам та воєнним експертам і натомість розгляньмо інформацію, наявну в публічному доступі, адже в будь-якому разі багато подій і фактів можна буде встановити тільки згодом.

Операція розпочалася 6 вересня з наступу української армії в напрямку Балаклії через передмістя — Вербівку.

7 вересня

З'явилися перші повідомлення про те, що українські війська успішно закріпились у Вербівці та змогли захопити військові склади в Балаклії й узяти під вогневий контроль трасу Шевченкове — Балаклія, чим відрізали зв’язок Балаклійського гарнізону окупантів від північного угрупування та підкріплення з Куп’янська.

Також 7 вересня українській війська, ймовірно, звільнили Нову Гусарівку й Яковенкове та заблокували російські війська в Волоховому Яру.

8 вересня

Українські війська, схоже, остаточно звільнили Балаклію й кілька довколишніх сіл, а також заблокували російські війська в Шевченковому та просунулися до Грушівки — села між Шевченковим і Куп'янськом.

9 вересня

Українські війська досягли Куп’янська й почали рухатися на південь уздовж річки Оскіл. Імовірно, наприкінці дня розвідгрупи ЗСУ досягли селе Гороховатка на березі Оскільського водосховища, а артилерія зруйнувала міст через річку в Куп’янську. Також ЗСУ звільнили село Сенькове й залишили ізюмському угрупуванню окупантів єдиний шлях для відступу — через містечко Оскіл.

ЗСУ й далі завдавали ударів на інших ділянках фронту — наприклад, на півдні в районі Довгенького.

Уже 9 вересня російське військове командування ухвалило рішення відступати з Ізюма й околиць.

10 вересня

З’явилися перші підтвердження, що українські війська звільнили західну частину Куп’янська. Також активними діями ЗСУ “вибили” окупантів з Ізюма. Більшість окупаційних військ покинули місто, залишивши техніку та озброєння.

11 вересня

Українські війська різко розвернули основний напрямок дій з півдня на північ і за день звільнили величезні території від Куп’янська до Вовчанська. Також російські війська були змушеними покинути Харківщину на північ від міста: села Уди, Козача Лопань та інші.

Звдяки успішній операції Україна змогла вигнати окупантів з усієї Харківської області.

Через неочікуваність удару й неготовність окупантів ЗСУ змогли “пробити” першу лінію оборони окупантів та вийти в їхні тили й фактично обвалити лінію оборони, оскільки організованої другої та третьої ліній оборони окупанти на цій ділянці не мали.

Авангард українського війська просувався від одного населеного пункту до іншого — блокував їх і рухався далі. Фактично ці населені пункти опинялися в оточенні, їхню зачистку здійснювали вже війська, які рухалися другою хвилею. Попереду йшли групи розвідників і ССО, які завдавали ворогу швидких ударів.

Така тактика дала змогу швидко просунутися в оперативні тили окупантів і дезорганізувати їхній опір, звівши його до окремих осередків, що не мали між собою підкріплення й комунікацій.

Також Росія не змогла забезпечити оперативного перегрупування військ і використати резерви для організації оборони, натомість резерви пускали в бій “з коліс” — тому вони швидко втрачали боєздатність.Через паніку у своїх військах на Харківщині Росія намагалася перекидати підмогу бойовими гвинтокрилами, але це не дало очікуваного результату.

Понад 20-тисячне (також писали про 10 тис., точної інформації немає) угруповання ворога біля Ізюма не змогло оперативно “розвернутися” й було змушене відступити. Тут доцільно згадати рекомендації Сун-цзи про те, що ворогу потрібно залишати шлях до відступу, щоб той утікав, а не бився, як поранений звір. Схоже, відхід ізюмського угрупування відбувався під нашим контролем, про що може свідчити відео, на якому бійці ЗСУ спостерігають за колоною з безпілотника й говорять, що по колоні потрібно валити артою. Чи було завдано ударів, на відео не показано.

ЗСУ захопила чималу кількість російської техніки й боєприпасів. Бійці у твіттері жартують про “кацапський ленд-ліз”.

Операція виявила слабкість російської армії на деяких напрямках і довела її виснаженість. Зараз російському командуванню доведеться відповідальніше ставитися до ухвалення рішень і “здавати” деякі окуповані території, щоб “укріпити” свій захист на інших напрямках.

Наші наступали максимально швидко, тому бійцям потрібен перепочинок. Тож ми зупинилися біля річки Оскіл. У соцмережах є свідчення, що окупанти втікають і далі вглиб Луганщини та в Росію, але подальший наступ без попередньої підготовки дещо ризикований. Ми можемо розтягнути свої шляхи комунікацій, і ворог матиме змогу перерізати їх з території Росії. Тож схоже, що ЗСУ взяли паузу й готують нові сюпризи.

війна балаклія харків карти Карти війни