Ланчбокси й велосипеди. У Нідерландах немає шкільних їдалень
— Ма, сьогодні в школу привезли великі ящики з ківі, грушами та яблуками й усім роздавали. Я так полюбила ківі, — хвалиться донечка.
Златі дев’ять, нині вона навчається в інтернаціональній мовній школі в Ден-Гелдері. Місто — на крайній півночі Нідерландів на узбережжі холодного й майже завжди неспокійного Північного моря.
У нідерландських школах усі заняття лише нідерландською. Тому перш ніж дитина з України чи іншої країни може вступити до загальноосвітнього закладу, вона має закінчити мовну школу. Це правило стосується й дорослих. Спершу – мова.
Златі навчання в Нідерландах надзвичайно подобається. Великі перерви з прогулянками, жодних домашок, вільний стиль одягу й безліч творчих занять. Режим дня складено так, щоб дитина мала час для занять і вдосталь — для відпочинку.
45 хв на свіжому повітрі: спорт, активні ігри. Посидіти на диванчику або погратися в телефоні не вдасться
Для учнів з віддалених містечок і сіл організовано таксі на зразок невеликого шкільного автобуса. Таку зручність мають лише учні початкової школи, в якій навчаються від 4 до 12 років, або діти з фізичними чи ментальними порушеннями. Старші діти добираються велосипедами, і в Нідерландах це надзвичайно поширено.
О 8:30 старт занять, півтори години на навчання й о 10:00 школярі мають першу велику перерву. Спочатку перекус — свіжі овочі або фрукти. Яблуко, грушку, банан чи помідори нарізають скибочками та складають у лоток.
Далі — 45 хв на свіжому повітрі: спорт, активні ігри. Посидіти на диванчику або погратися в телефоні не вдасться: вчителі знайдуть кожного учня й майже примусово відправлять на вулицю. Але зазвичай до такого не доходить.
До речі, мобільні тут суворо заборонені, навіть у старших класах перед уроком їх складають у спеціальні кишеньки.
Кишеньки для мобільних телефонів, які учні мають залишити, коли приходять до школи
Власні перекуси
Після перерви школярі мають ще годину навчання, а о 12:00 – другий перекус. Учні знову дістають ланчбокси і смакують сандвічами, які зазвичай містять сир, адже Нідерланди – країна сирів, а також м’ясну нарізку й овочі.
У Нідерландах немає шкільних їдалень, діти їдять лише те, що принесли з собою.
— Якщо хтось забув перекус, то йому дадуть фрукти або хтось із дітей поділиться, – пояснює Злата.
Ще можна їсти сухе печиво, сухофрукти, простий бісквіт. Шоколадні цукерки, мармелад, зефір, кремові тістечка й інші смаколики – під суворою забороною. Учитель негайно скаже сховати й контролюватиме, поки дитина покладе назад до рюкзака.
Злата, донька авторки, біля своєї школи в Нідерландах
Запивати їжу можна соком або звичайною чистою водою. Жодних газованих напоїв. Питної води тут – скільки завгодно. Набираєш із крану і п’єш. Воду справді дуже якісно очищають, нідерландці спокійно вживають її в їжу безпосередньо з водопровідної мережі без кип’ятіння.
Жодних газованих напоїв, жодних солодощів
Злата пригадує, як у початковій школі в Україні воду потрібно було приносити з собою в пляшечці, що не завжди було зручно.
Гарячі страви резиденти вживають один раз на день увечері. У Нідерландах це багаторічна традиція. Сімейна вечеря в усіх у країні починається о 18:00. Це час, коли ви не побачите на вулицях людей.
Магазини, крім продуктових, уже будуть зачиненими, а з великих вікон долітатиме аромат м’ясних чи овочевих страв. До речі, голландці дуже люблять картоплю й часто вживають її на вечерю. Пам’ятаєте картину Ван Гога «Їдці картоплі» 1885 року? Відтоді в шані до цієї страви мало що змінилося.
Саме тому, що гаряче – лише ввечері, необхідності у шкільних їдальнях з кухнями, спеціальним обладнанням і бригадами кухарів немає.
Дитяча їжа – це така індивідуальна річ, що, можливо, й нам варто було б віддати її на відкуп батькам. Що мама поклала в "тормозок" – те дитина у школі й їстиме. Веганське м’ясо, безглютеновий хліб чи органічні овочі.
Страждання з їжею в Україні
В Україні шкільні їдальні обов’язкові в кожному навчальному закладі. У столиці сніданки безплатні, їх фінансують з бюджету міста, а за обіди сплачують батьки: нині це 50 грн. До війни вартість була 25 грн у день.
Пригадую постійні скандали, що періодично спалахували в київських школах через харчування. До слова, у київському закладі, де навчається донька, директор особисто перевіряє кожну страву, звіряє рецептуру й контролює роботу кухарів. Але наскільки це ефективно?
“Коли в нашій шкільній їдальні зламалося якесь кухонне обладнання, дирекція показала його вартість. Це мене шокувало, — розповідає активна учасниця батьківського комітету своєї школи про ще докарантинний випадок. — І ціна обґрунтована, адже це професійні печі, витяжки тощо, з усіма сертифікаціями, як для ресторану. Ми навіть не пробували збирати на нього гроші в батьків, сума була непідйомною — чекали, поки замінить держава”.
Чимало сил у директорів шкіл забирає також пошук кухарів — мало хто хоче йти на пропоновані зарплати. Замовлення їжі у сторонньої фірми теж займає багато сил і часу: тендери, контроль якості, сварки з підрядником. Витрачений час і сили можна було б спрямувати на покращення навчального процесу.
Перед коронавірусною кризою навіть почали запроваджувати мультипрофільне харчування на сніданки. Коли діти могли обирати з меню: оладки, млинці чи варене яйце.
Але так було далеко не в усіх школах. Одного разу школяр сфотографував у їдальні котлету з мухою, скинув мамі, а та написала в фейсбуку. Гучний скандал не вщухав ще дуже довго.
“Усе, що нам дають у школі, ми не їмо, тому його викидають”
В одній з гімназій батьки влаштували чергування – пробиралися на кухню і зважували, рахували, нюхали, пробували на смак. Але батьківський контроль не допоміг. Усе одно були діти, які крутили носом і жалілися: недосолене, несмачне, холодне, кисле, надто солодке чи "я такого не їм".
“Усе, що нам дають у школі, ми не їмо, тому його викидають”, — без зайвих сентиментів розповідала учениця 4-го класу однієї зі шкіл на Русанівці в Києві.
Пам’ятаєте, як "палали" батьківські групи після запровадження реформи шкільного харчування? Супердієтичне, збалансоване та здорове меню від Євгена Клопотенка далеко не всім прийшлося до смаку.
Уподобання в їжі такі індивідуальні, що спадає на думку – можливо, нідерландці й мають слушність щодо своєї системи харчування. До речі, готувати один раз на день – надзвичайно полегшує життя.
Ланчбокси й велосипеди
Якщо говорити про їжу до школи, то ускладнює процес єдине – батькам потрібно щоранку сформувати дитині набір харчів. У мене двоє дітей, тому ланчбоксів також два. До того ж старший син бере більше, бо він уже підліток. Але до всього звикаєш і це стає нормою.
Їдалень немає, але інколи при старших школах можуть бути невеликі кафе з обмеженим асортиментом: печиво, чай, лимонад.
Старшокласники, які живуть недалеко від дому, на великій перерві можуть їздити на обід велосипедом. А дітей з початкової школи самих нікуди не відпускають. У Нідерландах не можна залишати дітей без нагляду навіть удома, за таке серйозно штрафують.
У школу велосипедом
Цікаво, що в супермаркетах великий вибір сирів, м’яса, овочів і фруктів, а такого розмаїття смаколиків, як у нас, ви не побачите – тут вибір дуже скромний. Нідерландці не ласуни, тому й дітей змалку не привчають споживати багато солодкого.
Без перебільшення, важко зустріти нідерландця із зайвою вагою. Принаймні я не бачила, хоча щільність населення тут висока 17 млн людей мешкає на території площею як Львівська й Тернопільська області разом.
До звички їсти за розкладом переважно здорову їжу, й до того ж небагато, додайте пристрасть до активного способу життя. Нідерландці буквально народжуються на велосипедах, змалку загартовуються, багато часу проводять на свіжому повітрі й займаються спортом до глибокої старості.
Абсолютно всі вміють плавати — діти навіть здають екзамен і отримують диплом. Без документа, що засвідчує вміння добре триматися на воді, дитину можуть не запросити на вечірку біля басейну.
Рівень медицини в Нідерландах вважають одним з найвищих у світі, а середня тривалість життя жінок – 83 роки, чоловіків – 80,5 років. І вона постійно зростає.
Можливо, вони щось знають про харчування?