Чи замерзне Україна взимку? Чотири фактори, які на це впливають

Країна вперше запускатиме ТЕЦ і котельні в умовах війни. Ми всі хвилюємося, чи вистачить до весни газу, чи втримається комунальна теплоенергетика під російськими обстрілами. Люди скуповують все, чим можна зігрітися в разі вимкнення опалення: від генераторів та інверторних кондиціонерів до дров, буржуйок і просто спальних мішків. Тому важливо раціонально оцінити стан справ напередодні холодного сезону 2022–2023 року – всі ризики та всі сприятливі чинники.

На безпроблемне проходження Україною опалювального сезону зазвичай впливали три чинники, цьогоріч війна додала до них четвертий.

А саме: (1) обсяги газу в підземних сховищах, накопичені перед початком сезону відбору; (2) обсяги газу, які Україна може імпортувати з-за кордону; (3) погодні умови – наскільки теплою чи морозною виявиться осінь або зима; (4) фактор війни – чи реалізує Росія погрозу цілеспрямованих масових атак по електростанціях, газорозподільних об’єктах та іншій енергетичній інфраструктурі.

Розглянемо кожний чинник окремо

1.Газ у сховищах

Компанія "Оператор газотранспортних систем України" після початку повномасштабної війни перестала публікувати щоденні дані про кількість і динаміку заповнення українських підземних сховищ. Проте загальніші показники відомі: як повідомляв прем’єр-міністр Денис Шмигаль, на середину вересня в підземних сховищах було 13,2 млрд куб. До 1 жовтня показники мали зрости до 14,5–15 млрд куб. "Верхня" цифра надто оптимістична – за два тижні закачати майже 2 млрд куб. без постачання з Європи (а його нема) навряд чи реально. Проте можна вважати, що 2 жовтня, на час написання цієї статті, в підземних сховищах газу (ПСГ) є понад 14 млрд куб.

Чи вистачить цих обсягів на зиму – адже влітку уряд ставив "Нафтогазу" завдання накопичити 19 млрд куб., на 5 млрд більше? Хвилюватися нічого. Річ у тім, що Україна в мирний час без проблем проходила зимовий сезон, маючи в підземках 17, 16 чи навіть менш ніж 15 млрд куб. Так 1 жовтня 2016 року газосховища України зберігали 14,311 млрд куб м. Тобто зараз показники такі самі або кращі, ніж шість років тому. І сезон закачування триває – майже напевне Україна розпочне відбір газу, маючи в підземках понад 15 млрд куб м.

При цьому Україна втратила частину території, чимало газомістких підприємств не працюю, отже газу потрібно менше. Міненерго прогнозує, що споживання газу під час опалювального сезону 2022-2023 зменшиться на 40%, порівняно з минулим сезоном. Тобто

2.Імпорт газу із-за кордону

У період після 2014 року Україна споживала близько 30 млрд куб. м газу, з них третину забезпечував імпорт. Його обсяги коливалися залежно від економічної ситуації та цінової кон’юнктури. Так у 2020 році коронавірусний локдаун на Заході обвалив ціни на газ. Це дало змогу Україні накопичити в підземках рекордні запаси: не 17–19 млрд куб м, а понад 28 млрд куб. м.

Зараз ситуація інакша. Упродовж усього 2021 року Росія цілеспрямовано обмежувала постачання газу до Європи, готуючи грунт для енергетичного шантажу у відповідь на прогнозовані санкції ЄС. Ще одним завданням був примус Європи запустити газопровід "Північний потік-2": Путін прямим текстом заявляв, що для цієї труби газу вистачить без обмежень.

Ці плани Москви провалилися. Європа не просто не злякалася газового шантажу: навпаки, було ухвалене політичне рішення повністю відмовитися від російського газопостачання. Процес відбуватиметься поступово впродовж найближчих 1,5 року. Втім, деякі країни діють рішучіше: наприклад, Німеччина повністю припинить купівлю російського газу вже в грудні 2022 року.

Однак неминучим наслідком російської газової війни стала енергетична криза в ЄС. У серпні в окремі дні на біржах 1 тис. куб. м газу коштувала понад 3 тис. доларів. Як наслідок, імпорт газу з ЄС до України залишається сумнівним: по-перше, газу не вистачає, по-друге, він астрономічно дорогий, навіть після суттєвої цінової корекції (про це згодом). Зараз, за даними оператора газотранспортних систем, до України заходять невеликі обсяги (1 млн куб. м на добу) з польського напрямку. Проте це може бути газ європейських компаній, який Україна зберігатиме в своїх підземках. Прем’єр Шмигаль повідомляв, що Сполучені Штати пообіцяли в разі потреби надати Україні взимку 2 млрд куб. м газу. Тобто зовсім без імпортного ресурсу країна не залишиться.

3.Погода

Температура в жовтні дуже важлива для нормального проходження опалювального сезону. Що пізніше ввімкнуть теплопостачання восени, то більша гарантія безпроблемної роботи в зимові місяці. Сезон закачування газу стає довшим, більше газу лишається в сховищах, завдяки вищому робочому тиску в них зростає надійність газопостачання в разі сильних морозів у січні-лютому (бо можна швидше підняти газ, якщо різко зросте споживання) тощо.

Зараз мало хто пам’ятає, але торік, 1 жовтня 2021-го, в Києві уже розпочався опалювальний сезон – тепло подали в школи, лікарні, дитсадки й інші комунальні установи. Це на 15–20 днів раніше, ніж зазвичай, – відповідно, ситуація була не дуже добра.

Нагадаємо, традиційно опалювальний сезон в Україні починався 15 жовтня. Раніше саме цього дня (якщо не було аварійних ситуацій) житлові будинки отримували теплоносій. На погодні умови водночас не надто зважали: якщо настали ранні холоди – терпіть, якщо тримається літнє тепло – відчиняйте кватирки. Згодом опалювальний алгоритм удосконалили. Зараз дату початку опалювального сезону визначає місцева влада – і не за датою в календарі, а за кліматичною ситуацією. Якщо впродовж трьох діб у місті середньодобова температура становила +8 градусів або нижче, на четвертий мають увімкнути теплопостачання в оселях. Лікарні, школи й інші комунальні заклади, де перебувають люди, зазвичай підключаються до опалення ще раніше.

Цього року погода українцям сприяє. 1 жовтня в Україні було до 20 градусів тепла. У понеділок-вівторок, за прогнозом, похолоднішає до +10–12, але до кінця тижня температура знову зросте до +20. Двотижневий прогноз обіцяє 15–18 градусів тепла. Звісно, що він не точний, і є ризик різкого зниження температур в останній декаді жовтня. Проте з високим ступенем імовірності кліматичні умови дадуть змогу не вмикати опалення аж до листопада й водночас люди не страждатимуть від холоду в оселях. Також варто усвідомлювати, що якомога пізніший початок опалювального сезону – це не сваволя влади чи комунальників, а життєво необхідна обставина. Краще в листопаді тиждень походити в неопалюваній квартирі в теплому одязі, коли надворі +5 градусів, аніж опинитися взагалі без опалення наприкінці лютого, коли надворі -20 градусів.

4.Фактор війни

Наразі найбільший ризик для проходження опалювального сезону становить не наявність чи ціна газу, а загроза цілеспрямованих атак Росії по українських енергетичних об’єктах. Простіше кажучи, якщо ракетою розвалило ТЕЦ, то вже байдуже, чи є для неї газ або вугілля, чи ні. Прецеденти таких атак уже були, до того ж з перших днів війни. Так 24 лютого окупанти намагалися з ходу захопити Охтирку Сумської області, але зазнали невдачі. Щоб зламати опір українських Збройних сил, ворожа авіація зробила кілька нальотів на Охтирську ТЕЦ, яку було повністю зруйновано. Той самий сценарій повторили на сході України: після розгрому на Харківщині окупанти вдарили ракетами по Харківській ТЕЦ-5 і ще низці об’єктів енергоінфраструктури. Російська пропаганда влаштувала з цього приводу справжній шабаш: зі студій державних телеканалів закликали "вимкнути світло" всій Україні.

Чи застосує Росія цей сценарій і наскільки зможе від нього захиститися Україна, наразі важко відповісти однозначно. Наша влада усвідомлює загрози й готується до них. По-перше, створює ресурси для аварійного відновлення пошкоджених або знищених об’єктів – аж до розгортання мобільних котелень у містах, де ворог може знищити опалювальну інфраструктуру. Другий чинник – оборонний. Уже згадану Охтирську ТЕЦ знищила авіація РФ, втім, зараз ворожі бомбардувальники не залітають далі безпосередньої зони бойових дій – українська протиповітряна оборона працює. Ефективність ракетних чи дронових ударів ворога з далекої відстані зараз низька, якщо порівнювати її з першими місяцями війни. Проте теплова інфраструктура вразлива до таких атак. Тому критично важливо максимально посилити прикриття засобами ППО великих українських міст і найпотужніших електростанцій.

Насамкінець – ще кілька зовнішніх чинників, які впливають на загальний енергетичний контекст.

Ціна нафти

У вересні вона знизилася до 85 доларів за барель сорту Brent – це на 40 (!) доларів менше, ніж було в червні. Енергетична криза нафти вже не стосується – зараз вона коштує навіть менше, ніж у попередні "мирні" роки. Для нас це важливо, бо дешева нафта означає дешевий мазут – а це може бути резервним пальним для ТЕЦ і котелень.

Ціна газу

Улітку 2022 року газові котирування ставили абсолютні рекорди – у серпні газ у Євросоюзі коштував понад 3 тис. доларів за 1 тис. куб. м. Утім ринкова економіка швидко регулює такі аномалії: висока ціна робить привабливим постачання, зростає пропозиція газу, що призводить до зниження цін. Власне, це і сталося: на початку жовтня, попри провокацію з підривом підводних газопроводів "Північний потік-1" та "Північний потік-2", 1 тис. куб. м на торговельних майданчиках у ЄС подешевшала до 1,7 тис. доларів. Це теж дуже дорого, але не астрономічно дорого.

Заповнення газових сховищ у Євросоюзі

Росія ще до початку повномасштабного вторгнення намагалася створити дефіцит у європейських сховищах газу. Цей план провалився. Ще влітку уряди країн ЄС де факто націоналізували російські кампанії, яким належали газосховища, й так припинили саботаж із закачування газу. Водночас Європа активно шукала способи збільшити імпорт газу від усіх інших постачальників. Станом на початок жовтня газові сховища в ЄС заповнені на 87,83%. Темпи закачування впали зі зрозумілих причин (більшість ПСГ повні), але з урахуванням кліматичної ситуації Євросоюз зможе заповнити підземки більш ніж на 90%. Це дає підстави лідерам країн ЄС говорити, що зима буде важкою, але не катастрофічною.

опалювальний сезон україна енергетика газ