Обама та Європа дали іранцям можливість створити армію дронів
Для перемоги Україна має почати активно співпрацювати з іранською опозицією
Як Іран зумів стати провідним постачальником зброї для Росії та як завадити їхній подальшій співпраці ТЕКСТИ поговорили з директором Центру близькосхідних досліджень Ігорем Семиволосом. Нагадаємо, у 2010 році ООН запровадила проти Ірану санкції, оскільки Тегеран під виглядом мирної атомної програми розробляв ядерну зброю. Уряди ЄС і США ввели проти Ірану додаткові санкції та обмежили, серед іншого, співпрацю в нафтовій і газовій галузях.
Але після підписання за президентства Барака Обами так званої Іранської ядерної угоди було заявлено про зняття санкцій проти Ірану. Тоді розблокували значні кошти в міжнародних і закордонних фінансових установах й Іран отримав можливість постачати нафту у великих обсягах.
Ігор Семиволос: Іран уже від 2016 року не перебуває під санкціями. Після підписання Ядерної угоди санкції було знято. Щоправда, США в час президентства Трампа вийшли з цієї угоди й знову запровадили санкції. Але інші учасники угоди залишилися в її рамках і, відповідно, санкції не запроваджували. Так, були якісь обмеження щодо ракетних та інших технологій, але обійти їх не становило труднощів. Те саме відбулося й у випадку росіян, які від 2014 року нібито були під санкціями, але в їхніх ракетах і боєприпасах ми досі виявляємо німецькі та французькі складові. До того ж в іранців з’явилися ресурси, оскільки вони знову почали постачати на світовий ринок нафту. Левову частку з отриманих ресурсів вони направили на розробку тих самих військових технологій. Так Іран отримав імпульс для експансії. До речі, повернення США до Ядерної угоди з Іраном було однією з умов нормалізації відносин між Штатами та Європою, яку європейці висунули вже Байдену. Зараз після ударів іранськими дронами по Україні зі сторони Європи поки що лунають лише заяви, але, сподіватимемося, вони врешті перейдуть і до реальних кроків.
— Які реальні кроки в цій ситуації ви маєте на увазі?
— Повернення до санкції 2015 року: повторне замороження іранських активів, обмеження на продаж нафти. Найкраще — запровадити санкції, які сьогодні вже запроваджено щодо Росії. Якщо цього не зробити — це в Ірані вважатимуть виявом слабкості, й поведінка країни може стати ще більш викличною.
Іранці полюбляють організовувати паради й демонструвати на них новинки свого ВПК
— Чи можуть санкції вплинути на здатність Ірану продукувати нові дрони й ракети для Росії?
— Звісно, санкції мають якось обмежити їхні можливості. Хоча вони, певно, намагатимуться налагодити наземне сполучення з Росією — ідеться про маршрут через Азербайджан. Свого часу вже була спроба побудувати там залізницю — можливо, зараз її добудують. Якщо Ірану вдасться зробити цей транспортний коридор, то це дасть змогу легше пережити західні санкції. Тоді він зможе спертися на Росію як ресурсну базу й джерело постачання грошей. Особливо це важливо, якщо буде заблоковано інші ланцюжки постачання. Але поки що такого сухопутного транспортного коридору немає. Невідомо також, яку позицію займе Азербайджан. Але гроші в цю інфраструктуру Іран уже вкладає.
— Чому іранці наважилися на ризик з постачанням зброї, якщо це загрожує їм санкціями?
— Думаю, Росія пообіцяла Ірану, що в Раді безпеки ООН прикриє його й заблокує всі спроби запровадити проти нього санкції.
— Колись Україна дуже активно співпрацювала з Іраном в економічній та технічній сферах, туди їздили наші спеціалісти, які зокрема ділилися технологіями з авіабудування. Чи не повертається тепер ця співпраця до нас у трохи іншій формі — у вигляді дронів з неба?
— Ми постійно пожинаємо плоди нашої минулої діяльності. Довгий час в Україні була комерціалізація зовнішньої політики. Підхід був такий: нам байдуже, з ким працювати, лише щоб платили гроші. Такою була зовнішня українська політика. А зараз, на жаль, минулого вже не змінити.
— Що може зробити Україна нині в цій ситуації?
— Насамперед, звісно, порушувати питання іранської участі в російсько-українській війні — всюди, де тільки можливо, й насамперед в ООН. Іран зараз навідріз заперечує свою причетність до постачань дронів до Росії. А ми водночас маємо говорити про це чітко і прямо.
— Чи можуть виступи в Ірані якось вплинути на ситуацію в країні, зокрема на можливості теперішнього іранського уряду далі поставляти зброю росіянам?
— У середньостроковій перспективі вони справді здатні вплинути. Ці процеси вже вийшли за звичні межі традиційної іранської протестної культури. У країні є певні прошарки населення, які беруть участь у протестах, і традиційно вже є ті, хто їм опонує. Але зараз цей процес розширюється. Роки ковіду, економічного занепаду й посухи спричинили загальне незадоволення режимом. І режим це відчуває. Нині вже протестує не лише молодь, а й, наприклад, торгівці, які завжди здавалися опорою режиму. Легко, звісно, не буде, режим достатньо потужний, у нього є чималі ресурси. Але в середньостроковій перспективі — від року й далі — шанси протестувальників зростатимуть. Усе це дуже нагадує Іран часів безпосередньо перед поваленням шаха.
Звичайно, якщо там відбудеться революція, то Україна отримає союзника, але над цим варто працювати. Так само як ми зараз працюємо з поневоленими народами Росії, нам слід працювати з іранською опозицією. Україні слід її підтримати. Варто пам’ятати, що серед певних верств іранського суспільства Україна має високий авторитет, оскільки іранці проводять паралелі з ірако-іранською війною, де Іран виявився жертвою агресії зі сторони Іраку. І ми повинні брати до уваги, що іранська опозиція є й у діаспорі, й усередині країни. Тому Україна має системно працювати з іранською опозицією за кордоном і принаймні на ментальному рівні підтримувати опозицію всередині Ірану.
