“Машина прожила на фронті 40 хв. Зате врятувала 12 життів”
Цивільні автівки в українських майстернях перетворюються на бойові машини: на одних ставлять кріплення для кулеметів, в інших обладнують місце для медичних нош. У багатьох є прилади нічного бачення та камуфляж. Автомобілі на фронті – витратний матеріал. Вони потрібні постійно, до того ж їх треба багато. Навіть короткий час служби автівки на передовій – шанс зберегти бійцям життя.
ТЕКСТИ побували в одній з таких майстерень на околиці Києва й спостерігали за метаморфозами червоного бусика з Литви.
Похмурий жовтневий ранок. Автомайстерня поблизу Києва. Хлопці з благодійного фонду "Авто Січ" готують щойно пригнаний з Литви мікроавтобус – його слід переобладнати й відправити на фронт. Раптом сирена повітряної тривоги перекриває гул інструментів і майстерня одночасно наповнюється гучним "Та бл… Полетіли!".
Кілька секунд на емоції й "добрі" побажання росіянам – і робота триває далі. Треба зняти плівку, заґрунтувати, пофарбувати, поміняти гуму, встановити прилад нічного бачення, поставити кріплення під ноші й нанести камуфляж.
Бус для медиків
Посеред майстерні стоїть червоний мікроавтобус, який має перетворитися на медичну автівку для передової.
— Машину придбали на запит медичної служби 58-го батальйону, — розповідає Валерій Матвієнко, засновник і директор благодійного фонду "Авто Січ". – Вона обійшлася в 3500 євро, доставлення до України – ще 300 євро, плюс дообладнання — 60 тис. грн. Це машина для евакуації й транспортування поранених. Тому шукали великий бус, спеціально для таких потреб, — додає Валерій.
Допомагати військовим автомобілями в "Авто Січі" почали від лютого. Спочатку вдавалося все робити власними силами, а коли запитів стало багато і прийшло розуміння, що машини на фронті — розхідний матеріал, довелося створювати фонд і просити про допомогу інших.
“Машина прожила на фронті 40 хвилин”
Разом в "Авто Січі" працює семеро людей. Поза волонтерським життям вони підприємці, керівники напрямів у міжнародних компаніях, власники фірм. Усі знайомі між собою понад 15 років, тому шукати, з ким створювати фонд, не було питання, каже Валерій.
– Шукати автомобілі стає дедалі важче, бо в них зараз велика потреба у війську. На жаль, авто швидко гинуть. Але коли гине автівка, вона може врятувати життя людей, — каже Валерій.
Один з автомобілів, який фонд передав на фронт, прожив рівно 40 хв, але встиг урятувати 12 життів.
– Був "прильот", хлопці стояли за 10 м від автомобіля. Автівка тричі перевернулася в повітрі, але вибухову хвилю й уламки взяла на себе.
Автомобілі доводиться купувати постійно. "Авто Січ" шукає їх під певні запити військових і обладнує всім необхідним.
– Часто з автівками, які передають військовим, буває багато клопоту, особливо коли авто привозять у дуже поганому стані, який не відповідає військовим завданням, — розповідає Сергій Манько, співробітник фонду.
– Ми не віддаємо просто машини за принципом "на тобі, боже, що мені не гоже". Бо інколи ремонти таких “подарунків” військовим обходяться дорожче, ніж коштувало те авто. Тому ретельно все перевіряємо, працюємо під запит від частин і оснащуємо за потребами, — каже Сергій.
А потреб нині багато. Десь необхідно “перевзути” автівку в міцну гуму, десь установити кріплення під кулемет, десь прилад нічного бачення, закамуфлювати під місцевість або навпаки — максимально наблизити на вигляд до цивільного авто, але зробити начинку для специфічних потреб.
– Нам важливо не те, який у машини вигляд, а як вона технічно оснащена і як їде. Щоб не заглухла десь у полі під обстрілом, – каже один з наших співрозмовників.
“Просять привезти солодке й колу”
Ще одне правило фонду — не гнати машини "порожняком". Кожна автівка, яка їде на передову, обов’язково везе смаколики для воїнів, енергетики й маскувальні сітки.
– Зазвичай просять привезти солодке й колу. Стриптизерок ще не замовляли, тож специфічних прохань не було, але якщо попросять — зробимо, — сміється Сергій.
Доки з бусика знімають плівку та ґрунтують, у майстерню приїжджає ще кілька автівок з однаковим камуфляжем, які також вирушають на передову. Одна з них їде в 72-ту бригаду "Чорних Запорожців", що боронила Київщину.
– Запит був на об’ємний бус для перевезення військових вантажів і для забезпечення мобільністю особового складу підрозділу зенітників, — розповідає працівник фонду Антон Колосюк. — Ця машина перевезла близько 250 т цікавого вантажу. Тут, як і на всіх тих, які відправляє фонд, – фірмовий камуфляж, — каже Антон.
Камуфляж "Алігатор" фонд обрав після консультацій з військовими й тестування в польових умовах. Таке фарбування дає змогу ретельно маскувати авто на місцевості.
– Ця машина вже неодноразово вивозила військових з-під обстрілів на нулі на кількох напрямках на Донеччині, рятувала поранених бійців, хоч і не обладнана під медичні цілі, — показує Антон на одну з новоприбулих автівок.
Доки автівки роз’їжджалися по своїх підрозділах, червоний бусик з Литви потроху перетворювався на медичне авто. У ньому зробили посилений захист двигуна, щоб пересуватися по непрохідній місцевості. Установили прилад нічного бачення та спеціальні фари, що допомагають маскуватися під час евакуації поранених у темний час доби. Усередину прилаштували кілька конструкцій, які дають змогу перевозити кількох важкопоранених. Це й медичні ноші, й ряд сидінь, щоб перевозити особовий склад, і спеціальна гума, що дає змогу вибиратися зі складної місцевості.
Поруч з мікроавтобусом готують до фарбування ще одне авто. Хлопці сміються, намагаючись підрахувати, яка це вже за ліком автівка, аж раптом вимикається світло. На адресу Росії знов летять “палкі вітання”. Опісля хлопці вмикають генератор і повертаються до роботи.
Фінальні штрихи: на автівки наносять фарбу через трафарет, ставлять емблему "Авто Січ" – і з майстерні замість цивільного червоного бусика виїжджає справжня бойова машина, яка за кілька днів поїде рятувати життя українських воїнів на передовій.
Допомогти фонду зі збором на автівки, теплу форму й печі для армії можна за посиланням
Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання в межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства", що реалізується ІСАР Єднання в консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обов’язково відбиває погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
