Бізнес та блекаут. Як виживають і готуються зимувати українські підприємці

"Працювати вдається лише 4 год на день"

Підприємець Максим Поляцький до початку повномасштабної війни мав у Бердянську дизайн-студію м’яких меблів Polyatskiy design studio. Улітку перевіз частину обладнання до Білої Церкви, орендував приміщення й намагається реанімувати бізнес.

У білоцерківському філіалі виробництва Максим разом з партнером В’ячеславом Макаровим сформував команду з 8 людей, які разом почали все "з нуля".

Зараз підприємство виробляє 8 моделей м’яких меблів: звичайні та кутові дивани, ліжка з м’яким узголів’ям тощо. На початку осені бізнесмени вже підшукували салони для реалізації продукції та планували розширити модельний ряд до 15 пропозицій. З’явилися нові замовники – переважно із заходу України, куди переїхало багато мешканців окупованого сходу. Але коли почалися постійні відключення світла, бізнес майже зупинився.

– Щоранку ми збираємося й чекаємо, коли включать світло, – розповідає Максим Поляцький. – Тоді одразу стаємо до роботи, швачки починають шити. Але працювати вдається лише по 4 год на день. Якщо раніше робоча зміна тривала 8 год, то зараз удвічі менше. Відповідно, зарплатня теж знизиться навпіл. Мої робітники вже намагалися шукати іншу роботу, проте ситуація всюди однакова.

На підприємстві є невеликий генератор, проте він не має необхідної потужності, щоб забезпечити роботу всієї фірми.

– Завдяки цьому генератору можна під'єднати один компресор для оббивальника меблів і одну швацьку машинку, але коли працюють лише двоє людей – це не вихід із ситуації. Звичайні переносні генератори не піднімуть виробництва, – пояснює Максим.

Ситуацію врятував би промисловий генератор, але його ціна зараз сягає кількох мільйонів гривень, до того ж не зрозуміло, коли грошові вкладення окупляться.

– Добре, що в приміщенні тепло, – каже Максим. – Узагалі утеплення приміщення для нас – не проблема, бо є опалення виробництва відходами, та й дров ми підкупили. Котел і генератор запустили, щоб працював насос. Але щодо самого виробництва, то я поки що не бачу виходу. Залишається "триматись на плаву" й чекати на зміни.

"Рятує гриль на вугіллі"

– Світло вимикають постійно: або вдень о 12:00, або ввечері приблизно о 17:00, – розповідає Ольга Акіжанова, директорка стейкхаусу Oxota na Ovets, що на Воздвиженці в Києві, коли нам вдається до неї додзвонитися (нарешті дали світло). – Якщо вимикають увечері, то ми вже не відчиняємося, бо раніше працювали до півночі, а зараз через комендантську годину – лише до 21:00. Побачимо, як працюватимемо далі. До того ж це залежить від різних факторів: тривог, можливостей кухні, наявності відвідувачів тощо.

Директорка ресторану вважає, що навіть в умовах відключення світла можна не втрачати, а заробляти. Для цього треба швидко адаптуватися, щоб у людей не встигла закріпитися думка про те, що коли немає світла, то нічого йти в ресторан. Навпаки, вони мають знати, що там завжди є гарячий чай і свіжа їжа.

Звісно, через від відключення електроенергії виникають "запари" на кухні з електрообладнанням. Але рятують заготовки, приготовані заздалегідь.

Щоб підтримувати рівень клієнтури й популярність закладу, довелося повністю переобладнати світло на акумуляторні лампи, а замість акустичної системи, яка працює від електрики, під'єднати колонку. Працівники ресторану переобладнали й задній двір, де поставили мангал закритого типу "хоспер" і газову горілку для приготування страв на сковороді ВОК. Також рятує гриль на вугіллі. Вийшло не дуже затратно.

– Зараз немає сил і грошей, щоб це було затратно, – пояснює Ольга. – За день ми закупили led-лампи на акумуляторах, які можна легко придбати, але які вже подорожчали. Колонку я принесла свою, а хоспер мені дали друзі.

Ольга каже, що свічки можна поставити на кожен стіл у залі для романтичної атмосфери, але для енергозаощадження це малоефективно. Адже світло потрібне і в туалетах, і на кухні, й на касі, й у зонах, де працюють офіціанти. Тому краще віддати перевагу led-лампам.

У стейкхаусі – два види опалення: батареї та клімат-система, що працює на електриці.

– Якщо температура в приміщенні до -5, ми можемо не використовувати опалення, а клімат-система швидко нагріває зал і нам вдається триматися 4 год на одному рівні температури, – каже вона. – Якщо ж будуть довгі відключення опалення, то ввімкнемо генератор. Зараз у ньому немає потреби, бо він дуже енергозатратний (а в нас дві холодильні кімнати, багато холодильників, боксів), тому не бачу сенсу підключати щось частково.

У перші дні відключення світла людей було мало, та потім усі адаптувалися. Загалом на кількість відвідувачів вплинули не проблеми з електроенергією, а початок війни.

– Не той настрій у людей, щоб щодня ходити в ресторани, – каже Ольга. – Зараз, навіть якщо люди відзначають дні народження в ресторані, то намагаються цього не афішувати й не викладати фото у соцмережах. Але частіше святкують удома. Проте ми працюємо під попит гостей. Наприклад, коли підірвали Кримський міст, каса ресторану зросла втричі. А коли починається обстріл, то зрозуміло, що працювати немає жодного сенсу, бо наражаєш на небезпеку й команду, й гостей. Коли лунають тривоги чи починаються обстріли, ми залишаємося вдома. Поки немає тривог, хлопці можуть розвозити їжу. Тобто робимо акцент на доставленні їжі.

Без гірлянд і неону

За словами засновника компанії GastroFamily Дмитра Борисова, нинішні проблеми з енергозабезпеченням вимагають рішення у двох площинах: зменшити використання електроенергії та підтримати роботу закладів в умовах відсутності електроенергії.

– У нашій компанії понад 80 закладів у різних містах України. Ситуація в них дуже різна, і відповіді на локальні виклики також, – каже він і наводить кілька прикладів:

QSRD-заклади ("Білий Налив", БПШ, Mushlya) вимикають неонові вивіски й гірлянди, які завжди були неодмінною частиною концепції. Тепер нас знаходять тільки за чергами.

Для цього деяким закладам довелося оперативно змінювати всю систему енергозабезпечення та робити її більш гнучкою: вимикати некритичне освітлення й прилади, залишати найнеобхідніше. Також ми переглядаємо енергоефективність технологічних ліній, оптимізуємо процеси заготівлі так, щоб не включати більш ніж один гриль тощо.

"Класичні" ресторани з широким меню та повноцінним table сервісом діють по-різному.

У вже згаданому закладі Oxota na Ovets закупили led-лампи на акумуляторах.

В "Останній Барикаді" вимкнення світла – привід для спілкування: не тільки сидять, а й роблять майстер-класи з виробництва свічок у домашніх умовах.

"Канапа" розпалює старовинний камін і при свічках на грилі готує майже всі гарячі страви з меню навіть у час відключення.

"Любчик" завдяки термопотам може видавати одеські ланчі в стандартному таймінгу великій кількості людей навіть без електрики.

"Канапка-бар" влаштовує вечері з вином та устрицями при свічках.

Якщо перелічити всі кроки, буде таке:

– відмова від неону, яскравих вивісок і фасадної підсвітки;

– перегляд технологічних ліній;

– максимальне використання гриля й вугілля;

– збереження їжі теплою завдяки термопотам;

– розробка меню, яке кухня може видавати в час відключення електрики;

– свічки, каміни й лампи на акумуляторах;

– тепла комунікація з гостями, емоційна підтримка, вечері та майстер-класи при свічках.

Щоб зменшити споживання електроенергії, потрібно переглянути енергоефективність закладів як виробничих об’єктів: сучасне обладнання, яке споживає менше електроенергії, системи рекуперації тепла тощо.

– Це стратегічне рішення, що вимагає інвестицій, – пояснює Дмитро Борисов. – Зараз, коли заклади ледь "вирулюють", щоб розраховуватися з постачальниками, платити податки й зарплату, будь-які додаткові інвестиції – це виклик. Однак глобально це рішення, якого ми так чи так дійдемо.

Щоб розробити рекомендації для бізнесу та спонукати заклади активно про це комунікувати, редакція журналу "Ресторатор" започаткувала в інстаграмі флешмоб #збережисвітло.

— Наразі бачу, що кілька десятків ресторанів з різних міст (Рівне, Біла Церква, Коломия, Київ, Львів, Черкаси та інші) взяли участь у флешмобі, – підсумовує фуд-райтерка, експертка з комунікацій Марія Банько. – Зазвичай історії схожі: відмова від фасадного освітлення, зменшення освітлення в залах, вечері при свічках і спеціальні меню на випадок зникнення енергії.

Пледи замість UFO і конвекторів

– Сьогодні більшість простих і швидких рішень перебувають у площині звичок, – вважає Дмитро Литвиненко, медіаконсультант у Міжнародній фінансовій корпорації. – Я давно не бачив, щоб у ресторані, наприклад, на дверях не було довідника чи пристрою, що автоматично щільно зачиняє вхідні двері. Можна відмовитися від UFO-шок, можна знизити температуру всередині приміщення. Це стосується й виробництва, і сфери обслуговування. У ресторанах можна давати гостям пледи, а не напалювати до +23С.

Експеримент з тепловими насосами в монастирі

До економії енергії звертаються не лише бізнесові структури, а й релігійні. Греко-католицькі храм і монастир святого Василія Великого, що на Вознесенському узвозі в Києві, віднедавна опалюють з використанням теплових насосів.

Оплата за газ дуже дорого обходилася церкві та монастиреві, тому серед парафіян оголосили збір коштів на заміну системи опалення в церковній і монастирській котельні. Ідея з’явилася торік, тобто ще до повномасштабного вторгнення Росії.

– За порадою парафіян, які є фахівцями в цій сфері, ми вирішили перейти з системи газового опалення на систему теплових насосів. Ця новітня система опалення – зі Швеції, нею користується вже багато організацій і родин, – пояснив отець Тарас Тижник.

У монастирі та церкві розуміли, що проєкт коштовний, але сподівалися, що в майбутньому нова система опалення заощаджуватиме великі кошти. І ось місяць тому там з’явилися три теплові насоси. Проте ідея з економією шляхом використання електроенергії тепер не здається безпрограшною.

– Система нова, але ми ще не пройшли сезон, щоб зрозуміти, наскільки вона економна, – пояснює Тарас Тижник. – Вона працює на електриці, що ризиковано у зв’язку з постійними відключеннями енергії. Торік таке рішення здавалося розумним, а тепер це питання спірне.

Утеплення й рекуперація

Гендиректор компанії Danfoss (Данія) Андрій Берестян радить підприємцям зосередитися на розумному споживанні тепла й утепленні виробничих приміщень.

– З наступного року вже доведеться впроваджувати регулювання подачі тепла, а зараз регулювати нічого, – вважає він. – Треба утеплювати приміщення, щоб хоч якось утримати в ньому температуру. Ми, наприклад, визначили, які приміщення опалюватимемо (переважно ті, в яких перебувають люди) і відповідно налаштували радіаторні терморегулятори. А в інших підтримуватимемо температуру 12-14 градусів, щоб система не замерзла.

Щоб зменшити споживання теплової енергії, яку використовують на виробництвах, треба зменшити втрати тепла (створити "термос", який триматиме температуру в приміщеннях, але не зменшуватиме споживання тепла), і регулювати тепло, яке заходить у цей "термос".

До прикладу, якщо глянемо на ресторан, то на кухні завжди працюють плити й печі, чи супермаркет, де багато холодильників, з яких можна забирати тепло, що вивільняється від заморожених продуктів. Зайве тепло слід запустити в систему опалення чи гріти ним воду – такий процес називається рекуперацією.

Рекуператор (пристрій або елемент вентиляційної системи) нагрівається від теплого кімнатного повітря, коли вентиляційне обладнання витягує відпрацьоване повітря. І в режимі, коли вентиляційне обладнання забирає свіже повітря, нагрітий рекуператор віддає тепло свіжому повітрю. Це важливо для економії зменшення платежів за тепло або кондиціонування в кожному будинку чи приміщенні.

Рекуперація дає змогу повернути до 90 % тепла за незначної витрати електроенергії. Рекуператору потрібно від 25 Вт, що приблизно вдвічі менше, ніж потрібно звичайній лампі розжарювання.

Як правильно здійснювати термомодернізацію будівлі, описано в Державних будівельних нормах (ДБН). Проте процес правильної модернізації будівлі займає від 4 місяців і потребує інвестування.

Альона Семко

бізнес обстріли енергосистем обстріл інфраструктури війна