Варшава та Берлін змагаються за ЗСУ, а Захід готується захоплювати владу в Білорусі. Моніторинг росЗМІ за 14–20 листопада 2022 року
Минулого тижня російські медіа багато писали про геополітику: від повідомлень про можливу агресію НАТО в Арктиці до питань ролі України в сценаріях контролю над Європою. Росіяни відверто бояться єдності серед європейських країн, тому намагаються переконати, що інші країни підтримують Київ лише задля реалізації власних антиросійських планів. Також російська пропаганда розповідала про майбутні перемоги на полі бою та готовність захищати Лукашенка від військового вторгнення Тіхановської під прапорами країн НАТО. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.
Ода російській армії
Російські ЗМІ намагаються підтримували міф про успіхи російської армії в Україні. Велика кількість повідомлень щодо воєнних дій містять елементи казок про рух росіян на більшості ділянок фронту: “российские бойцы брали штурмом практически каждое здание в посёлке. По его словам, все дома в Опытном были укреплёнными позициями ВСУ, противник использовал даже колодцы”, “Ощущение — бодрящее, сейчас попадём в цель — и снова не подведём, выполним свою задачу! У противника на этом направлении — хорошо подготовленные укрепрайоны. Они серьёзно обеспечены разведкой. Поэтому продвигаемся медленно, но идём уверенно вперёд”, “двухсотых» у ВСУ становится настолько много, что дальнейшее сопротивление в опорниках равносильно самоубийству, причем без видимого ущерба нашим войскам”, або роздаються обіцянки, що ось-ось ситуація зміниться на тотальну користь росіян: “Говорить о масштабных наступательных действиях еще рано, основная часть резервов еще на подходе, но разница уже чувствуется, какой-то подъем идет в сообщениях с передовой, от военкоров и т.д.”
Також активно поширюють меседжі про втому українських сил: “украинские военные постепенно выдыхаются, отчего вынуждены переходить в маневренную, а на некоторых участках — и в глухую оборону”. Зокрема, минулого тижня було вкотре помічено фейки про розстріли у ВСУ за недотримання наказів: “По данным Минобороны, в районе Белогоровки боевики одного из нацбатов показательно расстреляли перед строем пять военнослужащих из резерва ВСУ за отказ подчиняться командованию”, “В Вооруженных силах Украины (ВСУ) начали применять военно-полевые суды для ликвидации дезертиров и тех, кто отказывается выполнять приказы”.
РосЗМІ намагаються уникати повідомлень про проблеми в російській армії та розповідають про чудову підготовку мобілізованих і добровольців, які можуть навчитися елементів воєнної науки за кілька днів: “Эффективно обращаться с оружием и экипировкой, оказывать первую помощь, ориентироваться на местности и отрабатывать определённые задачи в формате разведывательно-диверсионных групп — всему этому возможно научиться за пять занятий курса тактической подготовки «Воин»”.
Водночас пропаганда готує своє населення до можливих майбутніх “жестов доброй воли”: “судьба Кинбурнской косы зависит от планов наших штабов. Оборонять или оставить будут решать именно там. В конце концов, даже если мы уйдем с косы, вернуть ее весной вполне реально”.
Росія хоче Аляску та Гаваї
“Миролюбна” російська пропаганда минулого тижня розповідала про наміри НАТО відібрати у РФ частину територій: “Первая половина ноября ознаменовалась целым рядом тревожных новостей, связанных с обострением активности НАТО на Крайнем Севере. США дали понять, что готовы заявить России территориальные претензии в Арктике”. Цікаво, що росіяни виступають проти історичних претензій: “Попытки предъявить Москве территориальные претензии, переписывая историю, заведомо контрпродуктивны и чреваты последствиями, констатировал дипломат”.
Паралельно в російських ЗМІ простежуються “мрії” про повернення Аляски: “Мы ни пяди земли никому не должны отдавать. А вот Аляска наша, пусть они вернут. Я точно знаю, что Аляска — это российская земля. Они, по-моему, даже не заплатили русскому царю и нарушили договор купли-продажи. Поэтому надо, чтобы Аляску вернули, это было бы более справедливо”, а окремі “експерти” прагнуть дійти до Гавайських островів: “Значит, они США нам Аляску, Калифорнию и Гавайи, на которых наши еще каких-то 200 лет назад присутствовали, а Аляска и кусок Калифорнии в районе Сан-Франциско вообще частью России, спасибо Баранову, были”.
Також росЗМІ вигадують історії про підготовку Заходу до вторгнення в Білорусь: ”Представители киевского режима уже обратились к международным структурам с предложением объявить Белоруссию «оккупированной» территорией. Всё это находит отклик в ЕС”, “Однако организация интервенции не может быть осуществлена без политико-идеологического обоснования. Для этого и нужна беглая белорусская оппозиция. Цель резкого повышения активности Тихановской – обосновать западное вторжение в Белоруссию”.
Пропаганда повідомляє, що вороги Росії мають намір скинути Лукашенка та привести до влади антиросійську опозицію: “на фоне продвижения тезиса о российской «оккупации» всё чаще стали слышаться заявления и о неком «национально-освободительном движении» в Белоруссии и подготовке боевиков для свержения власти в стране”, “Так, советник Тихановской Франак Вячорко в начале ноября заявил, что в Белоруссии реализуется партизанский план «Победа», который сегодня «перестраивается, в частности, на борьбу с российскими оккупантами, которые всё еще находятся на нашей территории”, а саме вторгнення готують в Україні та натовських країнах: “Об этом уже вполне открыто говорят и в штабе Тихановской, и на Украине, и в Польше, и в странах Прибалтики”.
ЗСУ – яблуко розбрату між Польщею та Німеччиною
Останнім часом російська пропаганда почала форсувати термін “территория бывшей УССР” стосовно України. РосЗМІ зображають власні мрії про розділення України доконаним фактом і доєднали навіть пророцтва від Ванги для підтримки своєї версії: “Большой брат придет на чужую землю. Он уничтожит врагов и заберет то, что принадлежит ему по праву. С Запада придут недруги и тоже возьмут свое, то, что было у них на протяжении столетий”.
Очевидно, що головним “недругом с Запада” є Польша, яку російська пропаганда виставляє як претендента на західні території України: “Они просто хотят западные области [б. УССР] себе”, “[Киев] умышленно затягивает Польшу в мутные воды. А та сейчас сделает вид, что растерялась, и толкнет лодку: введет войска в Львовскую область на западе [территории б. УССР], объявит военный контроль, а на самом деле это просто будет оккупация и захват территорий! Примечание: Венгрии стоит поучиться!”, “Б. УССР в данном случае является геополитическим призом для Варшавы”.
Проте не Польщею єдиною. РосЗМІ, хоч би як дивно це звучало, починають визнавати ЗСУ силою, здатною змінювати геополітичний лад на континенті: “А в ситуации, когда ввиду «горячего конфликта» вооруженные силы киевского режима становятся важнейшим как силовым, так и политически ресурсом, получение над ними контроля оказывается ключевой задачей для Берлина и Варшавы. Тот, кто получит возможность обучать военных б. УССР, сегодня лейтенантов, а завтра — генералов, командующих армиями, получит в свое распоряжение джокера, способного в нужный момент выиграть партию”, “Для Польши и Германии территория б. УССР как являлась, так и является площадью геополитического соперничества. Конфликт, развязанный киевским режимом, лишь подогревает амбиции Берлина и Варшавы, причем дело не только в восточном направлении. Неудивительно потому, что вопрос о том, кто будет готовить будущую армию киевского режима, стал поводом для споров между немцами и поляками”.
З вуст російської пропаганди лунають і обгрунтування мети Польщі та Німеччини після отримання контролю над Україною. Перша хоче реалізувати задум відокремити Росію від Європи: “Польша настроена сорвать европейский проект построения пространства от Лиссабона до Владивостока, выполняя задачу фрагментации евразийского пространства в интересах Вашингтона и Лондона”. А Німеччина готує плацдарм для нового наступу на Росію: “Во время Первой мировой войны, когда Берлин осуществил переворот в Киеве и привел к власти гетмана Скоропадского, одним из вариантов было закрепление за этим городом статуса центра будущего наступления на Москву, чтобы создать подчиненное немцам российское государство в качестве своего протектората. Посмотрим, не решится ли Берлин вытащить этот проект из своих загашников”.
Відстежуйте тренди російської дезінформації на нашому інтерактивному дашборді “Деза Війни”
Методологія
Ми зібрали всі матеріали з російських та окупаційних сайтів (майже 18 тис. новин), які завантажились для традиційного моніторингу дезінформації. До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних та прикладах абзаців з теми і будували висновки.
Сайти: tass.ru, lenta.ru, russian.rt.com, riafan.ru, life.ru, aif.ru, donbasstoday.ru, news-front.info, slovodel.com, kommersant.ru, ruinformer.com, politnavigator.net, sevastopol.su, naspravdi.info, politobzor.net, dni.ru, kafanews.com, dnr-pravda.ru, antifashist.com, anna-news.info, c-inform.info, vsednr.ru, doneck-news.com, rusdnepr.ru, 3652.ru, time-news.net, lugansk1.info, comitet.su, odnarodyna.org, nefakt.info, meridian.in.ua, xvesti.ru, dnr24.com, sobytiya.info
