"Пункти незламності". Реальні — від бізнесу й більше схожі на профанацію — від держави
Інформацію про "пункти незламності" розмістили на онлайн-карті, доступ до якої зник з відключенням світла. Але також можна просто йти в найближчу школу — дуже ймовірно, що пункт розміщено там, проте не факт, що в ньому буде електрика і що він працюватиме. Натомість справжні пункти незламності задовго до оголошення про їх створення організував український бізнес.
У час загальноукраїнського блекауту ми бачимо, що ні центральна влада, ні місцева київська (про інші не говоритиму) не зробили жодних висновків з тієї репетиції, що відбулася на Гелловін. ТЕКСТИ писали про результати обстрілу 31 жовтня, після якого в частині Києва зник струм і, як наслідок, зв’язок та вода.
Репетиція
23 листопада наслідки авіаударів по енергомережі стали відчутними вже в усій Україні. І виявилося, що влада до них не готувалася.
Наприклад, ситуація з водою. Ще під час частково "гелловінського" обстрілу стало чітко видно те, про що всі й так здогадувалися: питання води — одне з ключових. Вода потрібна не лише для пиття, а й для санітарних потреб, і для цього її точно на довгий час у квартирі не запасеш.
А єдине, що під час майже дводобового блекауту могла запропонувати столична влада, — це підключити генератори до окремих знеструмлених бюветів. Проте для забезпечення такого великого міста водою лише бюветів чи лотків з продажу бутельованої води — явно мало. На такий довгий час "безводдя" доречніше було б організувати централізоване постачання води в автоцистернах. А так — біля бюветів, які працювали, утворилися буквально стометрові черги з охочих запастися водою.
Опалення. Українцям пощастило, що в цей час не було морозів. Якби температура опустилася на 5—10 градусів нижче від нуля, то неопалювальні приміщення поступово перетворювалися б на морозильні камери. А потім почали б тріскати труби в системі опалення.
Зв’язок. У людей, яких торкнулося відключення, його як відрізало. До того ж не було можливості навіть зарядити телефони на той випадок, якби зв’язок відновився. Мобільні оператори повідомляли своїх клієнтів, що не встигають підвозити пальне для генераторів на базових станціях. Така ситуація також передбачувана, тому було б логічно, якби держава взяла на себе роль координатора у розв’язанні цих проблем та допомогла з логістикою.
Проте в ОП вирішили піти іншим шляхом: створити "пункти незламності" з теплом, електрикою для зарядки гаджетів і зв’язком. Звучить красиво, хоч і трішки пафосно. Проте щось пішло не так.
Принаймні в Києві з "пунктами незламності" сталося приблизно те саме, що й раніше з укриттями. Нагадаємо, ще до повномасштабного вторгнення було оприлюднено карту міських укриттів у Києві з адресами, за якими були укриття. Але здебільшого там були занедбані й закриті на замок підвали. Працівники комунальних підприємств нібито мали на час тривоги відчиняти ці "укриття".
Щось схоже відбулося і з "пунктами незламності". Нещодавно влада оприлюднила їх карту. Як і у випадку з укриттями, підхід чиновників був простим і без зайвої фантазії. Здається, всі школи позначили як "пункти незламності". Плюс намети обігріву МНС.
Квест
Автор цього матеріалу рандомно вибрав три адреси "пунктів незламності" на Виноградарі. Одна з них — адреса школи, яку ремонтують після давнішнього вибуху ракети поруч.
Другий розташовано у школі, на дверях якої висить оголошення, що найближчий "пункт незламності" — за іншою адресою. Не дивно, що школи намагаються позбутися цих “пунктів”, адже заклади працюють, діти навчаються, а до оголошених владою "пунктів" першими потяглися безхатченки. Як їх пускати в школу з дітьми?
Але бінго! За вказаною адресою справді був намет — ДСНСівський пункт обігріву з робочим генератором, де можна було підзарядити гаджети й зігрітися. Розташований він, щоправда, в нежилій промзоні, на території пожежної частини, але хоч так. Намети ДСНС з теплом, зарядкою, гарячими напоями, а подекуди навіть старлінками працюють і в інших містах, за що окреме спасибі. Проте чи врятує один намет розміром 10х10 масив чи містечко, яке може залишитися без електрики в мороз упродовж кількох днів?
Проте повернімося до нашого київського квесту. Жодної інформації довкола, що в промзоні працює такий пункт. Про його роботу знає лише згадана вище карта, яку, звісно, від початку блекауту ніхто не міг завантажити. І це тоді, коли одними з основних відвідувачів "пунктів незламності" мають стати пенсіонери, які, як відомо, не завжди дружать з хайтек-розробками українських державних діджиталізаторів.
Зі слів опитаних, які вирішили звернутися в такі "пункти" в Києві, частими були випадки, коли за вказаною адресою нічого не знаходили, а в таки відкритих пунктах відчувався хронічний брак генераторів. Часто забезпеченням "пунктів незламності" займалися самі школи, у яких вони розташовувалися, зокрема вчителі несли до них чай та інше необхідне.
Усе це, звісно, викликало справедливу критику. Але чого справді не зрозуміти, то це критичних відгуків представників центральної влади, того самого Володимира Зеленського, щодо недолугих дій представників влади місцевої. Проте центральна влада медійно пропіарилась на відкритті цих "пунктів" і переклала весь тягар щодо їх створення на місцеву. Мабуть, не надто переймаючись, як місцева влада без організаційної і фінансової підтримки уряду може за тиждень витягнути на собі облаштування сотень пунктів обігріву.
Масово по енергетичній системі України російські ракети почали влучати від початку жовтня. Росіяни не надто ховалися зі своїми намірами знищити українську енергетику. Про це постійно кричали російські пропагандисти. До того ж ще в далекому квітні росіяни зруйнували Кременчуцьку ТЕЦ.
У влади — і місцевої, й центральної — було ціле літо й майже два місяці осінніх обстрілів, щоб підготуватися до такого розвитку подій: як мінімум запастися генераторами, розписати план дій і облаштувати згадані пункти, якщо ставку зробили на них. Та час утрачено.
Незламність бізнесу
На щастя, роль "пунктів незламності", принаймні частково, взяв на себе український бізнес. Великі мережеві компанії, як-от Розетка чи Нова Пошта, надавали у своїх точках можливість підзарядити мобільні пристрої. А закриття у дні блекауту великих супермаркетів компенсували невеликі торгові крамнички. Так само теплу воду й випічку забезпечували кав'ярні й мініпекарні, які встигли закупити генератори. Заправки ОККО, ВОГ та й інші стали справжніми, а не декларованими "пунктами незламності" значно раніше, ніж Зеленський озвучив цю пафосну назву. Люди там грілися, їли, працювали й підзаряджалися. Там відразу запрацювали генератори й був вайфай.
Як вдало підсумував один з відвідувачів, люди не просто відвідували ті самі Макдональдси чи заправки, а майже жили в них. Вокзали УЗ теж давно стали такими пунктами.
І насамкінець. Цей матеріал не має на меті применшити те, що нині робить зокрема й київська влада. У даних умовах і вона, й енергетики нерідко працюють на межі можливого й неможливого.
Але що станеться, якщо наступного разу нам пощастить трохи менше: почнуться морози чи не вдасться швидко полагодити систему. Наявні "пункти незламності" в їхньому сьогоднішньому вигляді не витримають такого глобального навантаження.
Сьогодні багато говорять про можливу евакуацію населення, що також викликає багато запитань. Коштом яких ресурсів можна здійснити масштабну та швидку евакуацію нехай лише вразливих верств населення в багатомільйонному місті? Як загалом комунікувати з людьми в умовах блекауту та втрати зв'язку? І головне — куди їх вивозити, якщо блекаут охопить всю країну? Поки що запитань більше, ніж відповідей.
Нові масовані удари по українській енергоструктурі — це питання найближчих днів, якщо не годин. І за таких умов якісно покращити мережу "пунктів незламності", яка до того ж частково наявна лише на віртуальній карті, — місія майже нездійсненна.
Тому замість напружувати й так утомлених учителів і перевантажувати дитячі навчальні заклади невластивими їм функціями, можливо, буде краще активніше співпрацювати з тими, хто вже засвідчив свою ефективність упродовж усього періоду відключення електрики.
Ідеться про український бізнес. Багато українських компаній довели, що в надважких умовах можуть не лише працювати, а й надавати посильну допомогу людям. Можливо, державі зараз варто співпрацювати з такими компаніями, заплатити їм за розгортання інфраструктури з обігріву, надання зв’язку та інших послуг тим, хто опиниться в черговому блекауті. Це точно буде швидше й ефективніше, ніж малювати карту з уявними "пунктами незламності".
