Протезування: у яких випадках варто їхати за кордон, а коли звернутися до українських фахівців

Разом з подругою ми почали цікавитися процедурою протезування в Україні й виявили, що вдома нині є приблизно 50 центрів протезування. Не всі роблять протези, деякі виготовляють ортези (зокрема дитячі). Але майже 40 центрів працюють для потреб військових. До того ж протезування безплатне.

Підприємства, які хочуть надавати такі послуги, проходять атестацію Міністерства соціальної політики. Є необхідні вимоги: мати у штаті фахівців з досвідом виготовлення протезів; лікаря, який контролює медичні показники; спеціаліста, здатного оцінити, що протез виготовлено правильно й він не зашкодить здоров’ю людини; приміщення для прийому; обладнання для виробництва та контролю якості.

В Україні протезування для постраждалих від війни безплатне

Людина, яка має відповідні документи, обирає атестоване підприємство зі списку Міністерства соціального захисту. Міністерство покриває витрати центру протезування. Бюджет, запланований на 2022 рік, ще не використали. У проєкті бюджету на наступний рік суму збільшили — передбачили 2,8 млрд грн на допоміжні засоби реабілітації та 356 млн грн на протезування виробами підвищеної функціональності.

"Усі українці, які втратили кінцівку внаслідок воєнних дій, можуть отримати якісний протез за гроші з бюджету", — роз’яснює влада.

То чому відбуваються збори коштів на протез або на протезування закордоном?

Про можливості українського протезування ми розмовляємо з інженером-протезистом Олександром Стеценком з київського центру Ортотех-сервіс.

Центр Ортотех-сервіс — перша в Україні недержавна майстерня з протезування, створена за підтримки німецьких фондів, організацій і приватних осіб. Має 30 років успішного досвіду.

Довідково

Перша масова потреба у протезуванні з’явилася після виходу Радянського Союзу з Афганістану. Протезування в Союзі було на дуже низькому рівні. Можна було бачити безногих молодих хлопців у смугастих тільниках, які пересувалися вулицями міст на дерев’яних скейт-дошках, відштовхуючись грубими саморобними ручками.

Це побачили і німецькі гості центру Ортотех-сервісу — і вирішили допомогти. Взяли трьох колишніх вояків на протезування в Німеччину. Хлопцям сподобалася якість німецьких протезів. Але в черзі на нові руки-ноги тоді тільки в Києві чекало 44 особи.

— Пане Олександре, одразу питання по суті: чи українцям необхідне протезування за кордоном?

— На просте протезування їхати за кордон не варто. Якщо ампутація на рівні гомілки – це не складне протезування. Ампутації на рівні плеча були складними для нас у 2015 році, тоді ми мусили відправляти закордон. Зараз протез плеча можемо робити в Україні.

Протезист Олександр Стеценко у своїй майстерні

Та все одно найскладнішим нині залишається протезування при високих ампутаціях, особливо рук. Тут нам не вистачає досвіду, бо раніше держава не оплачувала такі випадки. Тому частину хлопців справді треба відправляти за кордон.

Якщо вам пропонують протезування за кордоном, переконайтеся, що розумієте умови. Врахуйте переїзд, проживання, послуги перекладачів, вартість самих протезів. Поцікавтесь, який план подальшого обслуговування протеза. Адже впродовж першого року об'єм і форма кукси змінюється, протез слід регулярно підлаштовувати.

Колона з датчиками й руки з моторчиками

— Люди їдуть за кордон, мабуть, ще й тому, що дається взнаки пам’ять про інвалідів на дошках і дерев’яні ноги-протези.

— Припускаю, що за кордон виїжджають за звичкою. Але для військових, які втратили кінцівки, держава реально забезпечує можливість безплатно отримати протези підвищеної функціональності за новітніми технологіями.

— Як працює ваш центр протезування?

— Після того, як у 1992 році вісім наших фахівців пройшли навчання в Німеччині, з’явилася ідея відкрити майстерню та сервісний центр на місці, у Києві. Ми почали обслуговувати тих, хто постраждав у Афганістані. Робили 300-350 протезів на рік.

Зараз потреби у протезуванні зросли в рази.

Але з’явилися інші технології та матеріали. Процес іде швидше. Спочатку ми робили протези гомілки й стегна, потім рук. Згодом протези рук з електронним керуванням. Це такий вид протеза, коли від напруження м’язів утворюється електричний сигнал, його зчитують датчики й від цього працює протез. У складних випадках нас підстраховували німецькі колеги. У нашому центрі 98% німецьких комплектуючих.

Ортопедична техніка змінюється, нині багато електроніки: більш функціональні кисті другого покоління, колінні вузли з електронним управлінням, стопи підвищеної функціональності з накопиченням енергії. Коліна на датчиках, які контролюють положення колінного вузла. Такі датчики підтримують момент навантаження, наприклад, при сходженні по східцях униз – і коли коліно згинається, не перевантажує здорову кінцівку. В протезах рук на кожен палець є окремий двигун, який керується маленьким комп’ютером…

Рука з моторчиками, протез нового покоління. Від напруження м’язів утворюється електричний сигнал, який зчитують датчики й від цього працює протез

Перший рік — це пристосування

— А який вигляд це має на практиці?

— Спочатку роблять гіпсовий негатив з ампутованої кінцівки і виготовляють приймальну гільзу. Майстер її моделює й підганяє – хоча вона є тимчасовою. Бо спочатку кукса набрякла, збільшена, під час реабілітації її об’єм і форма змінюватиметься.

Перший рік – це рік пристосовування. Кожен випадок – індивідуальний. Супутні захворювання, активність людини, обмін речовин – усе має значення. Усе впливає на формування кукси. Протез сам не ходить. Треба готуватися до його користування. Тож спочатку первинний протез, а через певний час – протез за новітніми технологіями.

— Багато звернень до вашого центру?

— Дуже.

— Довго треба чекати в черзі?

— Раніше чекали по 6-9 місяців. Зараз усе йде дуже швидко, якщо немає інших ускладнень. Через 10 днів знімають шви і можна починати готуватися до протезування. Два-три тижні потрібно на підготовку для гомілки, для стегна – три-чотири тижні. Бинтувати — є спеціальні бандажі, спеціальні силіконові вкладки-лайнери. Робити фізичні вправи – суглоби мають бути рухомими. Це допомагає швидше та вправніше користуватися протезами.

— Як швидко ваш центр виготовить протез?

— За три-п’ять днів. Це якщо стандартний випадок – гомілка, стегно. Ми ж спочатку робимо примірочну гільзу – первинний протез.

— Що порадите військовому після складного поранення?

— Найголовніше — не падати духом. Змінилися обставини, але життя не закінчується. Треба розуміти – кінцівка не виросте, але розвиток людства доводить, що можна бути людиною успішною попри все.

Спробував устати, але ноги роз'їжджалися

Вдалим прикладом є приклад ветерана АТО Олександра Швецова, з яким автору також вдалося поспілкуватися. Для Сашка війна почалась у березні 2014 року. Мобілізували, опинився в складі 30-ї окремої механізованої бригади. Спочатку полігон "Широкий лан", потім зона АТО. Пройшов Лисичанськ, Рубіжне, Щастя, Сєвєродонецьк. Біля Веселої Гори група Сашка не встигла ще окопатися, як на них пішла ворожа техніка. Через годину-півтори бою Сашко зазнав поранення.

— Прилетіло щось з правого боку, але чомусь постраждала більше ліва нога, — згадує ветеран. — Спробував устати, але ноги роз’їхалися.

У Олександра сильно постраждали права стопа й ліва нога.

Побратими відтягнули пораненого з поля бою, гелікоптером відправили в харківський госпіталь. У госпіталі ліву ногу ампутували й перевели на реабілітацію в київський госпіталь. У Києві хлопцеві взялися рятувати праву ногу — й таки врятували, за що Олександр дуже лікарям вдячний.

Там, у київському шпиталі, Олександр Швецов зустрівся з протезистом Ортотех-сервісу Олександром Стеценком.

— Олександр Павлович приніс протези. Показував, розказував, як вони працюють. Мене вернуло від протезів, навіть дивитися не хотів. Був сильний психологічний бар’єр, — розповідає Олександр.

Мене вернуло від протезів, навіть дивитися на них не хотів

Згодом Сашкові таки виготовили протез у Ортотех-сервісі, але хлопець чесно зізнається, що довго не хотів носити дивне причандалля.

— Дивився на ту залізяку й думав: ну як на чомусь такому можна пересуватися!

Через рік-півтора до Сашка зателефонували волонтери: ходиш на протезі? Сашко відповів, що ходить, але волонтери здогадалися, що ні – відправили у "Школу ходи" в Австрію.

— Я приїхав туди на візку. І побачив, як реабілітуються й ходять на протезах дідусі-бабусі 70 і більше років. А я, 29-річний молодик, сиджу у візку… І вирішив, що ходитиму.

У протезі найголовніше — не дорогий суглоб, а протезист

Сашко почав робити перші кроки, Олександр Павлович гаряче підтримував.

— У протезі найголовніше не той дорогий колінний суглоб, а протезист, який розробляє чашу під куксу, — пояснює Сашко. — 80% того, як людина ходитиме, залежить саме від цієї частини протезу. Завдяки Олександру Стеценку та його команді, тим людям, які направили мене в "Школу ходи", тим, хто примушував ходити, зараз я справна людина.

Протезист допомагає Сашку одягнути новий, сучасніший протез


Після трьох років, коли минув термін заміни протезу, Сашко подав запит на протез новітньої теології. Викликали на комісію.

— Я думав, що в комісії сидітимуть такі люди як ми, — розповідає Сашко. – А там засідали люди з руками-ногами — я мав пояснити їм, чому мені потрібен сучасніший протез.

Утім пояснив, Ортотех-сервіс виготовив новий протез, ходити стало зручніше.

24 лютого цього року застало Сашка в рідному Житомирі. Хлопець волонтерив усю війну, після повномасштабного вторгнення й далі займався пошуком коштів на автівки на фронт.

Улітку зі зборами стало кепсько – люди донатять загалом багато, але відчувалося знесилення. На бус під Білорусь Сашкові треба було назбирати 200 тис. грн. Оголосив збір — надійшло тисяч 20. А на херсонському й донецькому хлопці ще чекали на пікапи. Знову оголосив збір – прийшло 5 тис.

— Я зрозумів, що треба придумати щось інше для збору коштів. Знав про ініціативу переможця "Ліги сміху" Марка Куцевалова, який пройшов від Чорного моря до Карпат. Вирішив і собі втнути щось подібне – а що, я не зможу?

Порахував, що на буса і два пікапи потрібно 800 тис. грн. Якщо одна грн допомоги на ЗСУ дорівнюватиме моєму одному крокові, то мені треба пройти 800 тис. кроків. Це від Одеси до Яремчі.

"Що більше кроків задонатите, то коротшою буде для мене ця дистанція й то швидше пацани отримають такі необхідні для них зараз автівки", – писав на фейсбуці про ініціативу Олександр.

Рушив з Одеси й першого дня назбирав 100 тис. грн.

На п’ятий день мав 500 тис. І знову надходження впали.

Іти було боляче, допомагало радіо "Байрактар" та вітання водіїв. Олександр пройшов 100 км і зібрав 7 млн грн. для своїх побратимів у ЗСУ.

Протез сам не ходить

— Щодня першим ділом я писав пост на фб, потім ішов чистити зуби та збиратися в дорогу. Сьомого дня дорогою зустрів священника, записав з ним відео. Виклав у дописі, як завжди. Не встиг почистити зуби, як зрозумів, що далі вже можу не йти – стільки грошей надійшло! Це було чудо! Але сам для себе і з вдячності до людей пройшов ще 10 км.

Загалом пройшов приблизно 100 км, за останню добу зібрав 2 млн грн. Загалом — понад 7 млн грн!

—Я збрехав би, якби сказав, що на протезі ходити не боляче. Боляче. Ішов на драйві. Підбадьорювала музика – радіо "Байрактар", машини вітали-сигналили, люди зупиняли-розпитували, кричали "Слава Україні", телефон вібрував, повідомляючи про нові надходження. Це надихало, — визнає Сашко.

У підсумку купили необхідні машини. І ще квадрокоптери, тепловізори – багато різного добра!

— Сашко, а що ти порадиш військовому після складного поранення?

— Треба ходити! У мене є багато знайомих, які втратили ноги, мають добрі протези, кращі ніж у мене, і не ходять. Ходіть!

Спочатку натирає й болить. Може боліти пів року, а може рік. Знаю, як тоді боляче: тисне, натирає. Я теж матюкався, лаяв лікарів і проклинав усе на світі. Хотілося відставити протез і більше його не бачити – це ж таке полегшення, коли його знімаєш.

Я матюкався, лаяв лікарів і проклинав усе на світі. Але треба ходити — і я ходив

— Не впадайте у відчай! Мине цей період адаптації, відчуватимете себе справними двоногими й зможете кайфувати від життя.

Чи їхати закордон?

Це рішення, яке кожен робить особисто. Але скажу: протези – це як кросівки Адідас. Ти можеш купити їх в Україні з гарантією і в разі чого здати в ремонт тут, а можеш купити в Англії і везти по гарантії на ремонт туди. Вибір за вами. Найголовніше у процесі – протезист і власна сила волі.

лікар протез поранення