“На украинском фронте без перемен”. Моніторинг росЗМІ за 19–25 грудня 2022 року

Якось воно буде. Росіяни досі сподіваються перемогти у війні

Російський наступ стагнує вже кілька місяців, запаси російської техніки вичерпуються. Водночас Україна й далі потрохи переозброюється західною зброєю. Російським пропагандистам залишається лише й надалі займатися самозаспокоєнням. Минулого тижня найбільше їхньої уваги привернули новини про передачу Україні основного зенітного ракетного комплексу армії США – MIM-104 Patriot. Прокоментувати майбутні поставки довелося особисто Путіну: "Это достаточно старая система. Она не работает так, скажем, как наша С-300. … И противоядие всегда найдется, — добавил президент, отметив, что Россия «пощелкает» американские комплексы".

Російські воєнні оглядачі менш оптимістичні: "Получив […] еще и Patriot, у Украины появляется возможность создать эшелонированную систему противовоздушной обороны. Она включит в себя три уровня ЗРК: Patriot большой дальности, NASAMS и IRIS-Т средней, а также Crotale и ряд других комплексов малой дальности западного производства". Та попри все російські медіа намагаються залишатися напозір спокійними. "Настроение боевое", "фронт стабилизирован", "не всё надо брать в лоб" – такі основні сигнали, які росЗМІ транслюють своїм читачам, згладжуючи шок від нещодавніх поразок і масштабної мобілізації.

Росіяни щосили хочуть вірити, що рано чи пізно підтримка України західними країнами вичерпається. Вочевидь, цю тему також задав Владімір Путін під час одного зі своїх нещодавніх виступів: "Мы практически там всё повыбивали, повыжгли. Там несколько десятков можно насчитать единиц бронетехники. Ну, сотни. В таком масштабе. Выбили много, это правда. И вот эта техника близка к исчерпанию, — сказал главнокомандующий".

Щоб підкріпити цей наратив, російські дезінформатори вдалися до маніпуляцій із цитуванням мейнстрімних західних медіа. "Запасы вооружений Вашингтона приближаются к истощению", "Подобная ситуация наблюдается в Европе… нехватка мощностей, высококвалифицированных рабочих, а также большие затраты на ВПК" – писали вони, повністю перекручуючи контекст публікацій і забуваючи вказати, як західні підприємства й уряди адаптуються до нових викликів.

“Друзі Кремля”

В російських ЗМІ є правило: якщо хочеш, щоб про країну чи її лідера написали щось хороше – потрібно похвалити Росію / Путіна або засудити Зеленського / Україну. Минулого тижня головними “друзями Кремля” були:

1. Президент Хорватії. Тамтешній очільник Зоран Милонович часто критикує підтримку України, тому має своєрідну впізнаваність і схвальність у росЗМІ. “Украина — не союзник. Насильно ее пытаются им сделать. Цинично ей предоставили статус кандидата в ЕС. Несчастная Босния и Герцеговина должна была ждать, ужасное унижение. Таков нынешний ЕС. Унижение, ноль” – заявив Милонович минулого тижня. Цю фразу миттєво підхопили російські пропагандисти, а так звані експерти тут же відкоментували її тезами на кшталт таких: “Хорватские власти весьма сдержанно относятся к проукраинской политике, которую проводит Европа и НАТО под диктовку Соединенных Штатов”, “Теперь мы видим, что позиция Хорватии приобретает все несогласный характер, что в общем-то неудивительно, поскольку есть и другие европейские страны, политики, которые занимают схожие позиции”, “Хорватия — не единственная, кто не разделяет ярого проукраинского курса Брюсселя и Вашингтона”.
   
   Водночас головний опонент Мілоновича – прем’єр-міністр Хорватії Андрей Пленкович за свою проукраїнську позицію отримує в російських медіа лише критику й насмішки: “правительство Пленковича постоянно обвиняет оппонентов и занимается морализаторством”, “это правительство продолжает разрушать конституцию” тощо.
   
   
2. Білорусь. Союзник Путіна “в самом прямом смысле этого слова” Аляксандр Лукашенка також не оминув своєї порції компліментів від росЗМІ. Російські пропагандисти наголошували, що Лукашенка провадить далекоглядну та зважену політику, тому "для белорусов, что для промышленности все будет стабильно и комфортно”. Не забували нагадувати про вигоди, які отримує васальна Білорусь, насамперед про дешевий газ: “Беларусь пользуется абсолютно уникальными льготными условиями в плане газа”. “Союз” між Москвою та Мінськом називається не інакше як “Твердыня”, що протидіє ворожому Заходу. “Угрожать динамично развивающемуся, сильному Союзному государству — себе дороже”, – попереджають російські пропагандисти.
   
   
3. КНДР. Віднедавна Північна Корея почала дедалі частіше з’являтися на шпальтах російських видань. Це пов’язано з агресивною антиамериканською риторикою Пхеньяну, що повністю перебуває у фарватері роспропаганди й регулярно видає заяви на кшталт того, що “США массово вторгаются на Украину с различным смертоносным оружием и приносят разрушения”. Минулого тижня дезінформатори поширювали виправдання Пхеньяна за те, що всі повідомлення про постачання військових вантажів до Росії “сфабрикованы”. Та й узагалі “КНДР считает подобные заявления попыткой США запятнать имидж Пхеньяна”. Найімовірніше, росіянам соромно, що “друга армія світу” мусить клянчити військову допомогу у КНДР.
   
   
4. Іран. Схожу тактику залучили й щодо ще одного явного постачальника озброєнь для РФ. “Постпред Ирана отверг в ООН обвинения в передаче беспилотников РФ в нарушение резолюции”, “Иран не поставлял России никаких средств", “Небензя назвал надуманными обвинения в адрес РФ в использовании на Украине иранских дронов”, “Обвинения в том, что Россия якобы использует на Украине иранские беспилотные летательные аппараты, носят надуманный характер” – ось такі повідомлення погирювали російські дезінформатори, коли згадували про Іран.
   
   Так Росія намагається допомогти Ірану не потрапити під шквал західних санкцій через військову співпрацю між двома країнами. Проте російсько-іранський пропагандистський цирк має вигляд не надто переконливого. Багато російських політичних і військових оглядачів прямо вказують на походження безпілотників, якими РФ і далі тероризує Україну: “иранские беспилотники «Шахид» в Украине называют «мопедами» и очень их боятся, потому что не знают, что с ними делать, а они приносят страшные разрушения”.
   
   
5. Угорщина. Приводом для похвали Угорщині стали заяви угорських політиків, які виявили “заинтересованность в сохранении экономических связей с Россией”. Дезінформатори наголошують, що “во главу угла в Венгрии ставят собственные, а не чужие интересы”, “Венгрия - единственная европейская страна, не участвующая в войне [на Украине]", поскольку она отказалась поставлять Киеву оружие и обеспечивать его транспортировку по своей территории из других стран”. А також зичать успіху Будапешту в його намаганнях послабити антиросійські санкції ЄС і запевняють, що “власти Венгрии не намерены сдаваться, в Брюсселе при обсуждении данного вопроса «будет битва»”.
   
   
6. Китай. Пекін і далі залишається “великим братом” РФ у росЗМІ. І це не дивно, адже саме публічна позиція очільників КНР дає пропаганді змогу заявляти про якийсь міфічний єдиний антизахідний фронт на чолі з Росією. Дезінформатори не забувають наголошувати на наявності цього альянсу нудними ритуальними фразами: “отношения, поддерживаемые между КНР и Россией, тверды, как монолит. Они не подвержены вмешательству и провокациям, им не страшны крупные изменения конъюнктуры", “КНР и Россия твердо выступают против гегемонии и против новой холодной войны".

Також писали:

Розповідали, що україномовні громадяни бажають “повторить Волынскую резню, но уже против русских”. Закликали російськомовних українців постати проти центральної влади: “даже среди солдат вермахта находились те, кто тайно помогали партизанам, спасали людей из концлагерей и готовили покушение на своего фюрера. Поэтому всем русскоязычным на Украине пора, наконец, осознать, что для лидеров киевского режима — они люди даже не второго, а десятого или пятнадцатого сорта”, “если режим выстоит, их ждет жалкое существование без права быть самими собой. И выйти из этого унизительного положения можно только одним способом — развернув оружие против украинских неонацистов”.

Намагалися переконати, що “Вашингтон может обойтись с Украиной так же, как с Афганистаном” та запевняли, що “все союзники США в итоге заканчивали весьма плачевно, оказавшись на обочине, а точнее, на свалке истории”.

Укотре намагалисяь роздмухати конфлікт у вищому військово-політичному керівництві України: «Запад отодвинул Зеленского на второй план, акцентируя внимание на Залужном как будущем лидере Украины», “в западных СМИ наблюдается тенденция по продвижению Залужного, поскольку дни правления Зеленского «подошли к концу, так как он уже не имеет прежней власти и не способен оказать влияние на дальнейший исход событий».

Відстежуйте тренди російської дезінформації на нашому інтерактивному дашборді “Деза Війни”

Методологія

Ми зібрали всі матеріали з російських та окупаційних сайтів (близько 30 тис. новин), які завантажились для традиційного моніторингу дезінформації. До кожного абзацу застосували алгоритм автоматичного визначення тем. Серед цих тем (груп схожих за змістом матеріалів) визначили ті, що стосуються війни або її наслідків для Росії. Далі отримали дані для кожного матеріалу на сайті щодо згадок певної теми. На цих даних та прикладах абзаців з теми і будували висновки.

Сайти: tass.ru, lenta.ru, russian.rt.com, riafan.ru, life.ru, aif.ru, donbasstoday.ru, news-front.info, slovodel.com, kommersant.ru, ruinformer.com, politnavigator.net, sevastopol.su, naspravdi.info, politobzor.net, dni.ru, kafanews.com, dnr-pravda.ru, antifashist.com, anna-news.info, c-inform.info, vsednr.ru, doneck-news.com, rusdnepr.ru, 3652.ru, time-news.net, lugansk1.info, comitet.su, odnarodyna.org, nefakt.info, meridian.in.ua, xvesti.ru, dnr24.com, sobytiya.info

дезінфомонітор росзмі дезінформація