Хейт заради хейту. Як працюють механізми ненависті в українських соцмережах, приклад "Пташки"
Суперечки, або, як заведено казати, “срачі” в соцмережах, здається, були завжди. Але останнім часом вони набувають дедалі загрозливіших масштабів. Лунають взаємні звинувачення й на особистісному рівні, й щодо певних прошарків українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається та що чи хто є рушійними силами таких конфліктів.
Допис "Пташки"
Почалося все з того, що визволена з полону відома парамедик-доброволець Катерина Поліщук (“Пташка”) розмістила на своїй сторінці у фейсбуку допис те, що Володимир Зеленський нагородив її орденом “За мужність”. Одразу, наперед забігаючи, варто наголосити — Катерина Поліщук, яка витримали пекельні бої в Маріуполі, а потім гідно відбула російський полон, заслуговує на найвищу пошану та повагу. А також має повне право заявляти про свої політичні уподобання, як, зрештою, й кожен громадянин України.
Хоча була в її пості одна фраза, яку їй таки можна закинути: “критикувати і поливати брудом можуть лише люди, які й близько не уявляють масштабів його відповідальності та не спроможні відповісти навіть за себе та свої дії”. Насправді критикувати народних обранців усе ж потрібно, у цьому немає нічого поганого — так працює демократія в усьому світі. Але критикувати, а не поливати брудом.
Допис "Пташки" викликав доволі неоднозначну реакцію в деяких її френдів. Пояснити це, мабуть, дуже легко. Українці звикли бачити своїх героїв як персонажів серіалів, де поведінка героя лінійна й він завжди вчиняє саме так, як від нього сподіваються. Але життя значно цікавіше за серіальне “мило”. І живі люди часто поводяться не так, як хоче бачити публіка.
Під постом "Пташки" почали з’являтися коментарі, в яких люди висловлювали свою незгоду з її думками. Спершу такі дописи були відверто хейтерськими, люди здебільшого намагалися висловити своє ставлення до чинного президента. Але, звісно, в багатьох не вистачало такту говорити стримано — й вони почали переходити до особистих образ.
Чи мали люди моральне право висловлювати своє ставлення до того, що відбувалося? Кожен має повну свободу заявити про своє ставлення до Зеленського. Просто дати зрозуміти авторці й іншим читачам, що вони іншої думки, а не ображати. Ось один з чудових прикладів таких коментарів:
Наростання хейту
Але ця історія пішла дещо іншим шляхом. Критичні коментарі ставали дедалі агресивнішими. І тут принаймні частково в цьому можна звинуватити ботів. Їх небагато, і що цікаво — спершу вони дотримувалися досить поміркованої лінії й відверто не переходили до особистих образ. Але якоїсь миті з’явилося кілька активних ботів, які почали писати абсолютно хамські коментарі. Ідеться про ботів з майже “чистою” історією дописів, за якою не можна встановити, за які політичні сили вони раніше "топили". Хоча вони намагалися дотримуватися певної стилістики, яку заведено називати “порохоботською” в поганому сенсі цього слова.
(“Гадя” — зневажливе псевдо Наді Савченко в певних кодах фейсбук-коментаторів — прим. ред.)
Вочевидь, під дією таких дописів кордони між висловленням своєї позиції та переходом на особисті образи в негативних коментарях щодо слів Катерини почали дедалі більше розмиватися. Дописи стали уривчастими й ще більш хейтерськими.
Але якщо хтось думає, що хейтерські коментарі сипалися лише з однієї сторони, то дуже помиляється. Почався також активний хейт і з іншої сторони, до того ж дописи абсолютно не відрізнялися за вигадливістю та дотепністю. Ось типовий з них:
Можна подумати, що ці дописи залишають якісь не дуже грамотні боти, але насправді все значно простіше — ці коментарі написали живі люди. Загалом з 10 відверто хейтерських дописів і щодо "Пташки", і щодо “порохоботів” можна констатувати, що 8-9 з них написали живі люди.
Варто лише трохи “підштовхнути” людей, щоб вони радо зчепились у сварці
Читаючи коментарі, я помітив, як хтось із "ботоводів" намагався виправити загальну тональність дискурсу, що вже перетворювався на "срач", вивести його з повного смислового піке. Ось цілком вдумливий допис, але якщо зайти на акаунт дописувача, то він містить усі ознаки типового бота.
Звідки боти?
Від цієї сварки програли всі сторони, але найбільше, звісно, прихильники Петра Порошенка, яким начепили ярлик повної неадекватності.
У колах прихильників Порошенка побутує думка, що до цього "мегасрачу" доєдналася “подоляківська ботоферма", і якісь її сліди тут справді можна простежити. Ось, наприклад, цікавий діалог, здавалося б, між двома ідеологічними супротивниками.
Якщо зайти на фб-сторінку дописувачки “Оксана”, то стає зрозуміло, що перед нами справжній рафінований бот. Один френд, жодної інформації. Але якщо вона бот і відповідно намагається критикувати Зеленського, то чому робить це так тупо? Ну хто на рядовому рівні зараз пам’ятає про Баканова? Якби щодо нього були якісь методички для ботів, то вони втратили б актуальність ще як мінімум торік.
Таке враження, що вона спеціально віддає пас “Дмитрию”, і той ним одразу користується. Це стандартний прийом, старий як "живий журнал". Хто ж такий “Дмитрий”? З його сторінки легко зробити висновок, що він теж анонім, але ніби має якусь історію дописів і підписників. Проте якщо погортати певну кількість дописів, то можна виявити цікаві пости:
Тому “Оксана” і “Дмитрий” цілком можуть бути навіть тією самою особою — з однієї руки (акаунта) м’яча кинули, іншою зловили. Звичайно, це лише припущення.
Але якоїсь миті стає зрозуміло, що "ботоферми" під самим дописом великої погоди більше не роблять. Таке відчуття, що люди туди заходять уже зарядженими. Річ у тім, що інформація про хейтерські коментарі під дописом "Пташки" почала активно шеритись у соцмережах. І тут знову основну роль відіграли не якісь боти, а достатньо розкручені в мережевому середовищі лідери думок.
І вони досить чітко проартикулювали месидж: хейтять "Пташку" і хейтить відомо хто. Вони ніби зробили добру справу — підтримали українську героїню, але водночас створили новий конфлікт.
І в цій новій конфліктній реальності звинуватили вже не окремих коментаторів, а всіх без винятку прихильників однієї політичної сили. Відбулося узагальнення — вони всі погані.
Це тоді, коли справді хейтерські коментарі становили загалом дуже невелику частку — 100 чи 200 від загального обсягу коментарів, кількість яких перевалила за 4000. То, можливо, все ж перед тим, як починати звинувачувати всіх прибічників експрезидента в неадекватній поведінці, варто подумати, який відсоток від його прихильників становлять хейтери, ще й відмінусувавши попередньо ботів? Але українські соцмережі живуть власним життям — хвилі хейту тут накочують з явною періодичністю, і є ті, хто ці хвилі намагається осідлати, як серфери.
Імовірно, вихід з цієї ситуації єдиний — терпиміше ставитися один до одного. Фактично, вся країна в нас сьогодні з ПТСР. Хтось постраждав унаслідок загибелі близьких, руйнування власного житла, шуму вибухів чи звуку тривоги, хтось через постійні вимкнення електрики та руйнування звичного ритму життя або й перегляду новинної стрічки з щоденними втратами. І все це відбувається день за днем, нагромаджується, тисне на психіку, часто непомітно для нас самих. Зростає роздратування, хочеться якось скинути стрес — і багато хто знаходить вихід у шаленій боротьбі з власними земляками на полях соціальних мереж. Водночас причини для хейту можуть бути й екстравагантними, й не пов'язаними зі справді важливими діями та справами.
Думаю, з часом вал суперечок і з'ясувань лише зростатиме. Певно, саме на це сподіваються наші вороги. Тому перш ніж писати гнівний коментар чи самому відповідати на чийсь недолугий випад, може, варто спочатку видихнути і хвилину подумати, чи справді воно того варте. Бо здебільшого таки ні.
